АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Реалізація іронії на рівні складного речення

Читайте также:
  1. Exercise 5. Закінчіть речення
  2. Адаптація до змін на організаційному рівні
  3. АлгОРитм синтаксичного розбору односкладного речення
  4. Безсполучникові складні речення
  5. Безсполучникові складні речення.
  6. Безсполучникового складного речення
  7. Будувати речення, текст відповідно до стилю мовлення.
  8. В запропоновану тексті зібраний увесь матеріал, засвоєння якого на рівні відтворення дорівнює оцінці «задовільно».
  9. В природі існують декілька рівнів організації живої матерії.
  10. В яких реченнях артикль не вживається?
  11. В якій відповіді правильно названо вид одиничного складного злочину?
  12. Виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні регулюється ст. 42-1 КУАП України

 

Іронія може досягатися в межах складного речення, зокрема:

1) складносурядного, напр.: Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що (1, c. 26), де позитивно зіставлені явища набувають негативної оцінки через уживання зневажливої лексеми. По-різному протиставляє автор патріотів і байдужих, напр.: Одні мерзнуть у наметах, а іншим по барабану (1, c. 55); Акції призначаються, а повстання – ні. (1, с. 271).

2) складнопідрядного речення, напр.: Дружина знайшла під ялинкою подарунок від мене, який сама ж і купила (1, c. 47) – тобто прагнучи відчути свято, жінки часто роблять собі подарунки. Іронія може досягатися в підрядній частині через повтор однієї лексеми, напр.: Вона завжди в опозиції, хоч і при владі, а все одно в опозиції (1, c. 36); Де ж іще на планеті є така чорнобильська зона, що там де й не зона, все одно зона? (1, с. 212); Ті, що вже побили диявола, і ті, що ще не побили, не змогли розминутися і побилися між собою (1, с. 267). Повтор служить не лише для створення асоціативних зв’язків між окремими відрізками тексту, він експлікує постійність авторської суб’єктивно-оцінної модальності, тим самим підтверджуючи, що нічого випадкового на художньому полотні немає;

3) безсполучникового речення, напр.: Але найкращий подарунок отримали ветерани та інваліди війни – віднині їх ховатимуть безплатно (1, c. 47). Іронії досягнуто через несумісність позитивно забарвленої лексеми, що міститься в першій предикативній частині, з тим змістом, який розкрито в другій частині. Зазвичай, подарунок – це лексема з позитивною оцінкою, однак ветеранам буде байдуже, як їх ховатимуть. У таких прикладах – одна з актуальних проблем сьогодення: проблема поховання, адже сьогодні ця річ занадто дорого коштує.

Інший приклад: В Тулі на честь Року Змії пройшов Міжнародний конкурс краси серед гадюк: 34 гадючі красуні претендували на звання міс (1, c. 48). Так автор іронізує над всілякими конкурсами.

Отже, найактивніше іронія реалізується на рівні синтаксису, через зв’язок із контекстом. Мовними засобами її вираження є: 1) порівняльні конструкції, 2) явища парцеляції й сегментації, 3) синтаксичні транспозиції, 4) лексико-синтаксичний алогізм й парадокс, 5) пряма мова та діалог.

У структурі речення іронія досягається через зіставлення членів речення в простому та компонентів у складному реченні. Використання саме зазначених синтаксичних конструкцій зумовлене їхніми сутнісними характеристиками.

ВИСНОВКИ

Іронія, поряд із гумором та сатирою, є рівноправною формою складного комізму. Для неї, як і для комічного в цілому, характерні такі ознаки: наявність певного протиріччя; здатність викликати у суб’єкта певну реакцію – сміх; соціальний характер. Особливістю власне іронічного вербального вираження є співіснування прямого смислу та імпліцитного, що суперечить прямому.

Мовознавчий підхід до явища іронії класифікує її на: іронію-слово, іронію-речення, та іронію-текст. Відповідно до цих структур варто виділяти й рівні реалізації іронії. Лексичний та словотвірний, які оперують словом та синтаксичний в структурі речення й тексту.

Літературознавчий погляд на іронію передбачає залучення до засобів її вираження таких явищ як: епітет, порівняння, метафора та перифраз. Їх доцільно маркувати іронічними та розглядати на рівні синтаксису.

Іронія – це відображення прихованого значення, що відрізняється, або є протилежним до явного, мовними засобами (мовна іронія) або ситуаціями твору (екстрамовна іронія). Мовна іронія включає два типи: ситуативна іронія – явний тип іронії, що реалізується у мікро- і макроконтексті, і асоціативна іронія – прихований тип іронії, що реалізується переважно в мегаконтексті. Таке розуміння іронії дало змогу виявити діапазон аналізу мовних засобів її реалізації від лексичного рівня до синтаксичного й текстового, довести, що іронія – явище значно складніше, глибше й змістовніше.

У самому змісті поняття “іронія” закладено поєднання непоєднуваного: серйозних речей, переважно соціального спрямування, з комічним підтекстом. Природа цього явища диктує найпоширеніші засоби його реалізації.

Активно іронія реалізується на усіх мовних рівнях. На рівні синтаксису іронічний смисл може створюватись через звʼязок із контекстом.

Важливу роль у реалізації іронічного ефекту мають порівняльні конструкції, які виражають ставлення автора до об’єкта висміювання через зіставлення його з іншими.

На синтаксичному рівні іронію яскраво виражають явища парцеляції й сегментації. Основною функцією сегментації у створенні іронічного ефекту, як і парцеляції, є експресивне виділення приєднувальної конструкції.

Продуктивними репрезентантами іронічного смислу є синтаксичні транспозиції, побудовані на антифразисі, який передбачає заперечення чого-небудь шляхом ствердження.

Засобами реалізації іронічної позиції автора є лексико-синтаксичний алогізм й парадокс. Алогізм передбачає логічноу несполучуваність різноманітних членів речення. Парадокс, як різновид алогізму, судження, де присудок суперечить підмету або означення означуваному, що створює іронічний контекст.

Іронія може виражатись у діалогах та прямій мові. У структурі речення іронія досягається через зіставлення членів речення в простому та компонентів у складному реченні.

Усі речення й висловлювання, через які виражено іронічний смисл, побудовано переважно за таким правилом: спочатку зображено ситуацію, а потім виражено ставлення до неї. Отже, використання саме зазначених синтаксичних конструкцій зумовлене їхніми сутнісними характеристиками, потенційно закладеними в їхні можливості.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)