АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

За розгорнутістю в часі мислення буває дискурсивним та інтуїтивним

Читайте также:
  1. Аудит якості буває зовнішнім і внутрішнім.
  2. Вага тіла, що перебуває в стані спокою або рівномірного прямолінійного руху (в стані рівноваги)
  3. Види і форми мислення
  4. Види мислення, їх класифікація
  5. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення.
  6. Загальна характеристика мислення
  7. Загальна характеристика розвитку мислення
  8. Загальне поняття про мислення. Фізіологічні основи мислення
  9. ІІ. Психологічні особливості мислення
  10. Індивідуальні особливості мислення
  11. Індивідуальні особливості мислення

Дискурсивне мислення. Будучи завжди розгорнутим у часі, виявляється в логічних строго послідовних мірку­ваннях, має чітко виражену послідовність етапів і висо­кий рівень усвідомлення, що базується на обґрунтованості попередніх суджень.

Інтуїтивне мислення. Відбувається дуже швидко, є згорнутим і мало усвідомленим, без чіткого вираження етапів. Воно схоже на раптовий акт пізнання, що здійс­нюється без достатніх логічних підстав. Таким є миттєво знайдений спосіб розв'язування задачі, над якою трива­лий час марно міркували.

За ступенем новизни продукту розумової діяльнос­ті мислення поділяють на продуктивне (творче) і репродуктивне.

Продуктивне (творче) мислення. Продуктом тако­го мислення є принципово новий або вдосконалений образ певного аспекту дійсності. Воно має своєрідний перебіг, відзначається особливою складністю і потребує великої інтелектуальної активності суб'єкта.

Репродуктивне мислення. Виявляється у вирішенні проблем за наявним зразком, віднесення кожної нової проблеми до вже відомого типу.

Поділ мислення на продуктивне і репродуктивне є дуже умовним, бо у творчому мисленні є елементи репродуктив­ного, а в репродуктивному — прояви самостійності. Деякі вчені переконані, що мислення є завжди продуктивним.

За характером впливу на емоційну сферу особистості виділяють патогенне і саногенне мислення.

Патогенне (гр. pathos — біль, страждання і genesis — походження) мислення. Його зміст становлять роздуми, уявлення, пов'язані з образою, соромом, невдачею, страхом чи іншими негативними переживаннями, які можуть під­силювати психологічне напруження і спричинювати пси­хічні розлади. При цьому немає ніякого контролю за пере­бігом образів і думок.

Саногенне (лат. sanitas — здоров'я і гр. genesis — походження) мислення. Свідомо спрямовується на подо­лання негативних емоційних розладів і психічне оздоров­лення людини. При цьому суб'єкт ніби відокремлює себе від власних переживань і, спостерігаючи за ними, виробляє форму пристосування до них. Це один з ефективних спосо­бів вирішення проблем, що травмують психіку, який ґрун­тується на свідомому аналізі власних емоцій.

У психології і психіатрії виділяють ще реалістичне мислення (спрямоване на зовнішній світ) і аутичне мис­лення (майже відірване від дійсності, що керується лише бажаннями, уявленнями і намірами особистості).

ІНТЕЛЕКТ

Спираючись на результати психологічних досліджень, проаналізуємо що таке інтелект, яка його структура, від чого залежить рівень його розвитку. Відомий радянський психолог С.Л. Рубінштейн розглядав інтелект людини, як „розумну поведінку”. С.У. Гончаренко пропонує визначення інтелекту (від лат. intellectus – пізнання, розуміння, розум), як розумових здібностей людини: здатність орієнтуватися у навколишньому середовищі, адекватно його відображати і перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід; спроможність розв’язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати1.

В цілому, на думку Ж. Піаже, інтелект знаходить вияв в універсальній адаптивності, у досягненні „рівноваги” індивіда з середовищем.

Ядро інтелекту складає здібність людини виокремити в ситуації суттєві властивості і привести свою поведінку у відповідності до них. У цьому розумінні в структурі інтелекту окреслюють два компоненти: інтелект як здібність пізнавати оточуючий світ і як засіб регуляції поведінки на основі окремих знань. Інтелект – одне з найбільш складних і багаторівневих утворень психіки особистості

Інтелект – це відповідний рівень розвиткумислительної діяльності особистості, який забезпечує можливість набування нових знань і ефективно використовувати їх протягом своєї життєдіяльності. Це не єдина однорідна здібність, а композиція декількох функцій. Це сполучення здібностей необхідних для виживання, успішного існування у відповідній культурі. Основні критерії по яким оцінюється розвиток інтелекту – це глибина, узагальнення і рухливість знань. Інтелект – загальна здатність людини діяти доцільно, мислити раціонально і ефективно функціонувати у навколишньому середовищі.

В психології існує поняття загального інтелекту і двох його під- структур: вербального і невербального (дослідження академіка М.К.Тутушкіної). Під загальним інтелектом розуміють складне інтегральне утворення, певний синтез властивостей психіки, який у сукупності забезпечує успішність будь-якої діяльності. Рівень розвитку загального інтелекту часто вимірюється показником ІQ (коефіцієнтом інтелектуальності), який дозволяє співставити рівень інтелектуальних можливостей індивіда з середніми показниками його вікової і професійної групи

Існує дві підструктури інтелекту: вербальний інтелект – інтегральне утворення, функціонування якого відбувається в словесно – логічній формі з опорою в основному на знання; вербальний інтелект характеризує здібність до мисленнєвого аналізу і синтезу, до вирішення вербальних задач, до визначення понять, доведення, виявлення схожості і відмінностей тощо.

Невербальний інтелект – інтегральне утворення, функціонування якого пов’язане з просторовими уявленнями, абстрактними образами.

Коефіцієнт інтелектуальності IQ – співвідношення віку розумового з віком хронологічним. Був запропонований Д. Векслером. В більшість тестів входять завдання, виконання яких припускає володіння логічними і арифметичними діями, загальну обізнаність, орієнтацію в практичних ситуаціях, мимовільну пам'ять.

Шкала рівнів інтелекту:

1. Вище 130 – дуже високий, геніальний;

2. 120 -130 – високий, незаурядний;

3. 110 – 120 – високий;

4. 100 – 110 – вище середнього;

5. 90 – 100 – середній;

6. 80 – 90 – нижче середнього;

7. 70 – 80 – зверх низький.

 

Поряд з інтелектом в англо-американський психології в середині 50-х років минулого століття виокремилося і набуло широкого вжитку поняття «креативність». Поштовхом до залучення цього поняття для характеристики пізнавальної діяльності людини стали дані відносно відсутності зв’язку між результатами традиційних тестів інтелекту і успішністю вирішення проблемних ситуацій.

Креативністю стали називати здібність, яка характеризує властивість індивіда створювати нове знання, тобто здібність до творчості: „Креативність (лат. creatio – створення, творення) – здібність, яка характеризує властивість індивіда створювати нові поняття і формувати нові навички, тобто здібність до творчості. Поняття креативності вивчається незалежно від інтелекту і пов’язується з творчими досягненнями особистості”1.

Згідно концепції „інтелектуального порогу” Е. Торренса2, якщо IQ нижче 115-120, та інтелект і креативність створюють єдиний фактор, при IQ > 120, творча здібність постає незалежною величиною (див. схему 7). Іншими словами, немає креативів з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю.

Творче мислення: Дж. Гілфорд пов’язував творче мислення з чотирма характеристиками:

1) Оригінальність, незвичайність ідей, яскраве вираження прагнення до інтелектуальної новизни. Творча людина майже завжди і скрізь прагне знайти своє власне рішення, яке відрізняється від інших.

2) Здатність бачити об’єкт під новим кутом зору, виявляти нові способи його використання, розширювати його функціональне застосування на практиці.

3) Здатність змінити сприйняття об’єкта таким чином, щоб бачити його нові, приховані від спостереження сторони.

4) Здатність виробляти різноманітні ідеї у невідповідних ситуаціях, а саме в таких, які не мають орієнтирів для цих ідей.

У дослідженнях впливу формальних аспектів структури родини на інтелект виявляється декілька багаторазово підтверджених явищ:

  • інтелект у дітей в середньому тим вищий, чим старші їхні батьки;
  • інтелект вищий у родинах, де менше дітей;
  • з порядковим номером народження дитини інтелект зменшується;
  • у багатодітних родинах інтелект має тенденцію особливо знижуватися при скороченні інтервалів між народженням дітей;
  • у родинах з високим освітнім та економічним статусом інтелект дітей вищий, і перераховані феномени менш виражені (дослідження проводилися в країнах Заходу).

Низка досліджень показує, що батьки видатних людей часто бувають літніми. У біографіях 100 знаменитих англійців, які зібрав Гальтон, середній вік батьків становив 36, а матерів - 29 років. Для 902 американських учених, біографії яких проаналізував Вішер цей показник склав 35 і 29 років.

Інше питання у сфері психології інтелекту, яке викликає ідеологічні дискусії, - це гендерні розбіжності. Більшість дослідників думає, що загалом середній розвиток інтелекту приблизно однаковий в чоловіків і жінок. Водночас у чоловіків більший розкид: серед них більше як дуже розумних, так і дуже дурних. Ці дані добре підходять під теорію Геодакяна, де висунуто тезу, що чоловіче начало пов´язане з виробленням нових можливостей, а жіноче - зі збереженням генетичного надбання. З цього погляду пояснено велику кількість «виплесків» у чоловіків.

Між чоловіками і жінками спостерігають також певну різницю у вираженні різних аспектів інтелекту. До п´ятирічного віку цих розбіжностей немає. З п´яти років хлопчики починають перевершувати дівчаток у сфері просторового інтелекту і маніпулювання, а дівчатка хлопчиків - у сфері вербальних здібностей. Чоловіки значно перевершують жінок у математичних здібностях. За даними американської дослідниці К. Бенбоу, серед особливо обдарованих у математиці людей на 13 чоловіків припадає лише одна жінка. Суперечки викликає природа цих розбіжностей. Одні дослідники вважають, що їх можна пояснити за рахунок генетики. Інші, більш феміністично орієнтовані, стверджують, що їхня основа - наше суспільство, яке ставить чоловіків і жінок у нерівні умови.

Розлади мислення

Ментизм – безперервний, мимовільний і некерований потік думок. Відбувається надзвичайне прискорення мислительного процесу, думки та судження стають поверховими і заповнюють всю свідомість. Може відбуватися при ейфорії, оп’янінні, підвищеному настрої.

Ригідність мислення – шаблонність мислення призводить до нездатності самостійно знаходити вихід з непередбачуваних ситуацій і приймати оригінальні рішення.

В’язкість мислення – малорухливе мислення, втрата здатності виділяти головне, суттєве. Розповідаючи про щось, люди з цим розладом мислення старанно і безкінечно описують різні дрібниці, які не мають ніякого значення.

Розірване мислення - логічні зв’язки порушені, змістовна єдність відсутня, але граматична побудова фраз залишається абсолютно вірною. Людина з серйозним виглядом вам щось пояснює, а ви не можете зрозуміти, чи то ви не доросли до розуміння таких речей, чи то оратор путається у своїх висловах.

Функціональна гнучкість мислення – через мірна робота фантазії, одностороння суб’єктивність мислительного процесу роблять його достатньо незалежним від реальності.

Інтелектуальна мономанія – марення, думки, ідеї, судження, які не відповідають дійсності і, навіть явно протирічать їй.

Аутичне мислення – глибоке занурення в світ власних переживань, зникає інтерес до реальності, втрачаються і ослаблюються контакти з реальністю, зникає прагнення спілкуватися з оточуючими.

Паралогічне мислення – прагнення поєднати несумісне: зовсім різні обставини і явища, які протирічать одне одному, заміна одних понять на інші, які зовсім несумісні.

Шперунг - миттєва зупинка мислення.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)