АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

М.М. Петренко, проф., канд.техн.наук, Т.К. Марченко, ст. гр. ОМ-06 6 страница

Читайте также:
  1. IX. Карашар — Джунгария 1 страница
  2. IX. Карашар — Джунгария 2 страница
  3. IX. Карашар — Джунгария 3 страница
  4. IX. Карашар — Джунгария 4 страница
  5. IX. Карашар — Джунгария 5 страница
  6. IX. Карашар — Джунгария 6 страница
  7. IX. Карашар — Джунгария 7 страница
  8. IX. Карашар — Джунгария 8 страница
  9. IX. Карашар — Джунгария 9 страница
  10. Августа 1981 года 1 страница
  11. Августа 1981 года 2 страница
  12. Августа 1981 года 3 страница

Використання ґрунтообробних знарядь на тракторній тязі4

дало змогу різко збільшити площі орних земель, активізувати

використання потенційної родючості ґрунту, удосконалити за

рахунок поглиблення оранки захист польових культур від

шкідників, хвороб, бур‘янів.

Разом з відкриттям мінерального живлення рослин і

застосуванням мінеральних добрив землеробство одержало

новий потужний поштовх для подальшого розвитку і значного

підвищення продуктивності праці.

Виробництво продуктів харчування і сировини для інших

галузей у значно більших обсягах та меншими витратами праці

надало можливість переорієнтації занятості населення країн

зі сільськогосподарської на промислову діяльність, форму(

вання потужних міських промислових центрів і стало одним з

чинників промислової революції XІX(XX сторіч. Найваго(

міший внесок у формування теорії живлення рослин, обробітку

ґрунту було зроблено німецькою і англійською агрономічними

та інженерними школами.

По суті майже вся сучасна номенклатура знарядь обробітку

ґрунту, типів і модифікацій робочих органів сформувалась саме

у цей період.

Вітчизняна наука відзначилась у цей проміжок часу іменами

В.Р. Вільямса – теоретика й останнього найактивнішого

прибічника плужного землеробства, Д.М. Прянішнікова –

організатора вітчизняної агрохімічної наукти та В.П. Горячкіна

– засновника землеробської механіки. Згодом наслідком такого

шляху інтенсифікації землеробства стало падіння родючості

ґрунтів у зв‘язку з втратами гумусу, антропогенним

ущільненням, посиленням ерозії і дефляції, проявами

опустелювання аграрних територій.

Господарська екологічна кризова ситуація, що стала

наслідком зазначених явищ лише частково компенсувалась

розорюванням нових територій, застосуванням мінеральних

добрив, пестицидів, розвитком хімічних та водних меліорацій.

Названі заходи лише пом‘якшували, але не виключали кризові

процеси, що намітились.

У їх подоланні провідне значення мало формування новітніх5

технологій обробітку ґрунту.

Актуальні напрями землеробства, як наукової дисципліни,

спрямовувались на розробку теоретичних аспектів ерозійних

процесів. У практиці – вони реалізовувавались, перш за все,

шляхом переходу на новітні технології обробітку ґрунту, в

основу яких було покладено заміну оранки ґрунтозахисним

безполицевим обробітком з одночасним зменшенням його

інтенсивності за показником глибини розпушування і

скорочення кількості технологічних операцій. Останнє стало

можливим з початком і подальшим інтенсивним розвитком

синтезу та запровадження нового класу агрохімікатів –

гербіцидів. На останні у значній мірі було перекладено функції

захисту посівів від бур‘янів.

У процесі розвитку й освоєння систем безполицевого

обробітку ґрунту здійснено колосальний обсяг науково(

дослідних робіт. Одночасно, державними службами впровад(

ження проводилась роз‘яснювальна й освітня робота серед

фермерів. Останні не були пасивними споживачами

інформації. Варто лише згадати прізвище американського

фермера E. Фолкнера і його відому книгу „Безумие пахаря”,

1942 р., яка мала істотний вплив на суспільну думку щодо

проблем обробітку ґрунту не лише у Сполучених Штатах, але

й усьому світі [3].

Нині землеробство увійшло в наступний період карди(

нальних змін. Найпереконливішими і найпомітнішими серед

них є освоєння технологій „прямої” сівби („нульовий”

обробіток, no(till системи) та поява генетично модифікованих

культурних рослин. Ці досягнення наукової думки і практики

достатньо обґрунтовано відносять до найвагоміших надбань

біологічної, агрономічної та інженерної наук другої половини

двадцятого сторіччя.

Сутність таких технологічних систем полягає у заміні низки

заходів механічного обробітку ґрунту (основного і перед(

посівного та по догляду за посівами) лише на одну техно(

логічну операцію, здійснювану складним агрегатом, який

поєднує смуговий або суцільний обробіток на глибину заробки6

насіння, здебільшого у поєднанні з локальним внесенням

добрив, із сівбою на попередньо не обробленому полі.

Бур‘яниста рослинність знищується при цьому виключно за

допомогою гербіцидів. Основну роль серед них виконують

системні препарати суцільної дії з класу гліфосатів. Вони є

найбільш екологічно сприятливими, оскільки після прояву

токсичної дії швидко знешкоджуються в процесі біологічного

розкладу грунтовими мікроорганізмами.

Коротко про технічні засоби no(till систем. Останні

представлені на ринку України безліччю марок та їхніх моди(

фікацій. Головними постачальниками такої техніки є США

(Джон Дір), Канада (Флексі(Койл), Німеччини (Хорш),

Швеція (Ведерстад). Останнім часом з‘явились на ринку

комплекси з Аргентини.

Попри значну номенклатуру no(till систем їх можна

поділити на дві основні групи.

Сівалкикультиватори (Флексі(Койл – Канада, Хорш –

Німеччина). До складу такого комплексу входить важкий

культиватор з регулюванням глибини обробітку від 3(4 до 16(

18 см і сівалочний блок. У системі культиватор може від‘єдну(

ватись від сівалочного блоку і виконувати свої функції окремо.

Бункер сівалочного блоку розділено на дві частини для насіння

і добрив. Під час роботи насіння і добрива найчастіше у одному

потоці пневматичною системою подаються під 40 см лапу.

Комплекс виконує: передпосівний обробіток, сівбу, внесення

добрив, прикочування. За бажанням замовників на сівалочний

блок встановлюється пристрій для протруювання насіння в

потоці повітря при русі від бункера до висіваючого апарата.

Сівалки з роздільними пристроями: для прозпушування

вузької полоси грунту та дискового сошника для висіву

насіння. Це сівалки Грейт(Плейнс, Кінзе фірми Джон Дір,

сівалочні комплекси фірми Ведерстад (Швеція). Комплекс

операцій аналогічний до сівалок(культиваторів, але у цьому

типі знарядь потоки насіння і добрив розділяються – останні

загортаються в грунт на 5см у сторону і глибше від насіння.

Недоліком порівняно до першої схеми є звужений діапазон7

використання техніки.

Продуктивність окремих знарядь і системи no(till залежить

від ширини захвату і потужності трактора. Нині на світовому

ринку присутні від однорядних знарядь на тягу коня і буйвола

до 18(25 метрових комплексів. Найпоширенішими для

просапних культур є 8(12(рядні знаряддя (5,6(8,4 м) для

суцільної сівби – 10(12 метрові комплекси. Звичайна продук(

тивність агрегатів 0,8 га на 1 м захвату на годину.

Вартість окремих знарядь: посівний комплекс фірми

Флексі(Койл шириною захвату 9,7 м – коштує 122 тис. у.о.

(616 тис.грн) у агрегаті з трактором Нью Голанд ТГ(230 –

147 тис. у.о. (742 тис.грн), всього 1 млн 358 тис.грн. Подібний

комплекс для сівби просапних культур (кукурудза, соняшник,

соя) – 12(рядна (8,4 м) сівалка „Кінзе” фірми Джон Дір коштує

63 тис. у.о. (321 тис. грн), плюс трактор потужністю 315 к.с. –

167 тис. у.о. (843 тис.грн), всього 1 млн164 тис. грн.

Внесення добрив. Всі, без виключеня, комплекси no(till

технологій передбачають одночасне із сівбою внесення

мінеральних добрив. Пневматичні системи таких машин здатні

подавати у сошники до 800 кг сипучого матеріалу – насіння +

добрива на 1 га.

Поширення таких технологій в Україні, як і в інших країнах

зумовлюється рядом обставин: подальшою урбанізацією країн,

що супроводжується скороченням чисельності працездатного

сільського населення, можливістю обмеження і припинення

всіх основних чинників антропогенної деградації ґрунтів,

підвищенням їхньої родючості за рахунок створення умов

накопичення гумусу, з‘ясуванням особливої ролі грунтового

покриву в регулюванні циклу вуглецю на планеті. Останнім

часом з‘явилась значна кількість публікацій, які свідчать про

можливість за умов запровадження на значних площах орних

земель раціональних технологій обробітку ґрунту досягти

вилучення з атмосфери мільйонів тонн СО2

шляхом зв‘язу(

вання його органічною речовиною ґрунту.

Постійний обмін знаннями між країнами і народами є

характерною ознакою розвитку людства. Нині він досяг8

глобальних масштабів і набуває неабиякого впливу на розвиток

усіх галузей виробництва. Сільське господарство не є

виключенням.

Вітчизняні агрономічна наука і практика закономірно

знаходились під постійним впливом наукових і технологічних

надбань зарубіжних країн. Водночас необхідно відмітити певні

особливості сприйняття цього досвіду у сільськогосподарській

галузі. Слід зазначити, що досягнення зарубіжної науки і

практики, включаючи технології грунтозахисного безпо(

лицевого, мінімального обробітку, no(till системи, у

періодичній науковій, рекомендованій літературі, а тим більше

у рекламних виданнях далеко не завжди отримують всебічну

й об’єктивну оцінку. З’ясувати ці питання з максимальною

мірою об‘єктивності вкрай необхідно, оскільки Україна, як і

будь(яка інша країна, знаходиться у колі комерційних інтересів

міжнародних корпорацій щодо збуту засобів виробництва і

технологій. Помилки в оцінці зарубіжного досвіду, як це не раз

траплялось, можуть призводити до серйозних економічних

витрат та небажаних соціальних і економічних наслідків.

У цілому успіхи землеробства у США, Канаді, Австралії,

Західній Європі, а останнім часом і Аргентині та Бразилії є

беззаперечними. Їхні наукові надбання і практичний досвід

широко використовуються в інших країнах, іноді без належної

уваги до того, що цей досвід і можливості його запровадження

визначаються не лише подібністю або відмінами у грунтовому

покриві, кліматі, а головним чином факторами соціально(

економічного устрою й історичними особливостями форму(

вання агропромислового комплексу окремих країн та навіть

їхніх регіонів.

Роль соціально(економічних чинників чітко прослідко(

вується при оцінці значення мінімального безполицевого

обробітку в Україні і США у зонах, що характеризуються

значним негативним впливом ерозії. Остання країна обрана

для порівняння, оскільки літературні джерела цієї країни

активно пропагують саме ці методи.

За американськими даними, якщо взяти втрати грунту у9

чорному пару за 100%, то за вирощування кукурудзи за

загальноприйнятими технологіями з механічним обробітком

вони становитимуть 60 %, а за технологіями з мінімальним

обробітком знижуються до 10 %.

Водночас за вирощування багаторічних трав коротко(

часного використання вони становлять 2 %, а при тривалому

залуженні (0,4 % [4].

Таким чином, позитивний вплив сівозмінного фактора у

стримуванні ерозії значно вагоміший, ніж обробітку ґрунту.

Значна увага мінімальному обробітку ґрунту визначається

рядом особливостей функціонування агропромислового

комплексу США: історією розвитку, жорсткою конкуренцією

на внутрішньому і зовнішньому ринках сільськогосподарської

продукції, значною ціною машин, знарядь, кваліфікованої

робочої сили і її малочисельністю та відносно низькою, ціною

агрохімікатів зокрема гербіцидів та інших засобів захисту

рослин.

За цих умов формується вкрай звужена спеціалізація

виробництва на сімейних фермах, обмежуються можливості у

боротьбі з ерозією за використання найбільш ефективного,

дешевого і відносно простого сівозмінного фактора. За таких

умов стратегія боротьби з ерозією розроблялась для вузько(

спеціалізованих сівозмін з високим ступенем насиченості

кукурудзою і соєю. Саме з цим пов‘язані розробки і застосу(

вання численних та різноманітних технологій мінімального

обробітку ґрунту, які допускали за певних додаткових умов

вирощувати просапні культури без перевершення допустимих

рівнів твердого стоку.

У цьому ж напряму діють економічні й організаційні

фактори, перш за все обмежені людські ресурси у земле(

робській галузі, їхня висока ціна, вузька регіональна

спеціалізація виробництва. На таку стратегію зорієнтована

сільськогосподарська наука, промисловість, державна служба

впровадження [6].

В Україні за колгоспно(радгоспної організації землеробства

аналогічні проблеми вирішувались не менш ефективним, але10

значно дешевшим і екологічно сприятливим шляхом. Удоско(

налена контурно(меліоративна система землеробства

опрацьована в Україні передбачає розподіл земель господарств

на агроекологічні групи за характером рельєфу і рівнем

еродованості. Для них розроблені сівозміни з різним набором

культур відповідно до грунтозахисних властивостей. Частина

земель з крутизною схилів понад 5°

відводиться під природні

кормові та культурні лісо(чагарникові рекреаційні угіддя.

Разом з простим меліоративним облаштуванням така система

забезпечує надійний захист земель від ерозії, підвищує їхню

продуктивність. Безполицевий ґрунтозахисний обробіток був

також складовою цієї системи, але він виконував не основну, а

другорядну функцію. Провідне місце надавалось дешевому і

найбільш ефективному сівозмінному фактору. Така система

мала вищу ефективність порівняно до систем, прийнятих у

землеробстві США.

Якщо звернутись до раннього досвіду Сполучених Штатів,

періоду інтенсивної хімізації землеробства, то можна помітити,

що першою радикальною реакцією на катастрофічні пилові

бурі середини 30(х років минулого сторіччя була переорієн(

тація фермерських господарств з вирощування зерна на

виробництво тваринницької продукції з переведенням значної

частини орних земель у лучно(пасовищні угіддя [5].

Вирощування польових культур за технологіями безполи(

цевого і мінімального обробітку ґрунту з початку 50(х років

було, з одного боку, наслідком зростання потреб внутрішнього

і світового ринку у продовольчому і фуражному зерні, а з

іншого – появою можливостей захисту від бур‘янів за

допомогою гербіцидів і використанням інших факторів

інтенсифікації землеробства.

При аналізі зарубіжного досвіду на основі літературних

джерел і рекомендацій, особливо коли йдеться про США, слід

завжди бути уважним до реальних їхніх цілей. Наприклад,

середина і кінець 80(х років минулого сторіччя були у США

періодом різкої зміни поколінь гербіцидів. Грунтові препарати

замінювались досконалішими, післясходової і подвійної11

грунтової і післясходової дії. Ці агрохімікати були менш

токсичними для людей і навколишнього середовища,

потребували мінімальних доз застосування (грами на гектар

замість кілограмів). У цей же період на складах провідних

хімічних компаній Сполучених Штатів накопичилось

130 тис. т нереалізованих гербіцидів попереднього „покоління”.

Активний їх збут в інші країни став на певний час основою

маркетингової політики хімічних корпорацій і об‘єктом

підтримки урядових структур США. Пропаганда крайніх

варіантів мінімального обробітку була також одним із засобів

збуту відповідних препаратів.

Певний інтерес має географія застосування мінімального

обробітку, у тому числі no(till системах. Найбільш широкого

поширення вони набули у промислово розвинених країнах

європейської колонізації (США, Канаді, Австралії), де склалась

організація сільськогосподарського виробництва на основі

сімейних ферм, а також в Аргентині і Бразилії – країнах із

значною роллю крупних аграрних латифундій.

До цієї групи країн примикає Англія, де мінімалізація

обробітку ґрунту, у тому числі „пряма” сівба, набули широкого

виробничого запровадження за вирощування зернових

колосових.

Одночасно у землеробстві континентальної частини

Західної Європи, мінімалізація обробітку ґрунту не

розвинулась далі застосування поверхневого під зернові

колосові після просапних попередників, хоча дослідження з

цих питань велись і проводяться досить інтенсивно.

Ґрунтово(кліматичні умови країн, що розглядаються

відрізняються мало. Особливості формування в них систем

обробітку ґрунту визначаються, насамперед, різними історич(

ними і соціальними умовами формування землеробства. Серед

інших європейських країн (Франція, Німеччина, Сканди(

навські країни) Англія відрізняється тим, що промислова

революція XYII(XYIII сторіч супроводжувалась майже повним

руйнуванням у ній сільських громад з витісненням сільського

населення у промислову, торговельну галузі, на флот, у колонії12

і домініони. На звільнених від селянства землях створювались

пасовища для овець з метою забезпечення сировиною самої

потужної у світі на той час текстильної промисловості.

Виробництво значної частини продуктів харчування

переносилось в колонії.

Крах колоніальної імперії і зміна ролі Англії у світовому

промисловому виробництві після другої світової війни

зумовили необхідність налагодження виробництва продуктів

харчування безпосередньо у колишній метрополії. Названі

обставини призвели, так би мовити, до реколонізації власної

території під виробництво продуктів харчування за умов

різкого дефіциту трудових ресурсів у сільській місцевості. Саме

цей чинник зумовив розвиток агротехнологій у напрямі

освоєння технологій мінімального, у тому числі „нульового”,

обробітків ґрунту.

Розглянуті особливості сучасного стану розвитку земле(

робства в Англії зближують передумови його формування з

вищезгаданими країнами Європейської колонізації на

Американському і Австралійському континентах, ніж з

розташованими поряд країнами континентальної Європи, де

промислова революція не супроводжувалась подібними, як у

Англії, деструктивними процесами у землеробській галузі й

особливо у формуванні частки сільських жителів та характері

і структурі сільського розселення.

Таким чином, системи землеробства та їхня складова ланка

– система обробітку ґрунту – визначаються не тільки і не

стільки грунтово(кліматичними умовами, але й у значній мірі

є відбитком певних соціально(економічних чинників та

результатом особливостей історичного розвитку окремих країн

і зокрема їхнього аграрного розвитку.

Викладені міркування зручно проілюструвати графічною

схемою [6]. На ній кожний стовпчик представляє окрему

країну з властивою для неї структурою землеробських

технологій. Країни з лівої частини схеми до правої розмі(

щуються у напрямі підвищення рівня їхнього економічного

розвитку. Узагальнюючим для його характеристики нами13

Агрохімікати

(добрива,

пестициди)

Інформація

Рівень оплати праці Засоби

механізації

Праця

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14... N

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14... N

прийнято рівень оплати праці.

У правій частині схеми представлені економічно розвинені

країни. Для них характерні обмежені трудові ресурси, зайняті

у землеробстві, та високий рівень оплати працюючих. За таких

умов загальні економічні закони діють таким чином, що даний

затратний компонент у структурі технологій займатиме

мінімальний обсяг. У цьому разі низькі трудові витрати

компенсуються досконалими високопродуктивними засобами

механізації. Висока продуктивність галузі забезпечуватиметься

також значними вкладеннями у формі енергоносіїв,

агрохімікатів (добрива, пестициди, регулятори росту), сортів,

а також потужним інформаційним забезпеченням.

Технології

Країни

Рис. 1. Загальна схема формування структури аграрних

технологічних систем14

Крайню ліву частину схеми займають бідні і найбідніші

країни. Типові для них соціально(економічні умови зумов(

люють формування землеробських технологій із значними

витратами дешевої праці, низьким рівнем застосування

сучасних засобів інтенсифікації виробництва, включаючи

інформацію.

Наведена графічна схема свідчить про певний зв‘язок між

собою технологічних чинників. Якщо, наприклад, у будь(якій

країні чи окремому її регіоні скорочуватимуться трудові

ресурси, то необхідним заходом компенсації їх нестачі буде

підвищення рівня механізації, хімізації, кваліфікації

працівників і відповідно оплати праці.

Значна увага приділена цьому питанню пов‘язана з тим, що

як у вітчизняній, так і доступній нам зарубіжній літературі

характерний відповідно вузький аналіз результатів одержаних

в окремих дослідах, регіонах у межах певних країн, прив’язаний

до ґрунтово(кліматичних умов.

На вплив соціально(економічних чинників посилання, як

правило, відсутні. Водночас аналіз будь(якої галузі або явища

у контексті соціально(економічних та історичних передумов

їх формування, дає змогу точніше і всебічніше оцінити власний

і зарубіжний досвіди, визначити можливості їх запозичення і

використання, тенденції і перспективи розвитку у часі.

Аналіз спрощених малоопераційних систем обробітку

ґрунту незалежно від того, яким цілям вони служать

(економічним, організаційним чи еколгічним) свідчить про те,

що вони складаються з двох частин: відносно простої аграрної,

видимої безпосередньо у полі, та менше помітної досить

складної – промислової. Остання грунтується на потужній

хімічній індустрії і передбачає широке застосування гербіцидів,

засобів захисту культур від шкідників і хвороб, складних форм

малобаластних туків, спеціальної, диференційованої за

грунтовими і господарськими умовами грунтообробної та

особливо посівної техніки, досконалих сортів і гербіцидів, у

тому числі, трансгенних культурних рослин. Таким чином,

мінімальний і тим більше „нульовий” обробітки ґрунту, як15

землеробські системи, є наслідком і показником високого

економічного розвитку держав та їхніх агрокомплексів, певних

соціально(економічних умов їх функціонування. Це технології

багатих, а не бідних країн.

Головним висновком з викладеного має бути певне

ставлення до зарубіжного досвіду у землеробстві та ланці

обробітку ґрунту зокрема. Цей досвід слід завжди брати до

уваги, використовувати окремі його компоненти, але не завжди

копіювати цілком. Здебільшого соціально(економічні умови

його формування і запровадження надто різняться від

вітчизняних.

Історично склалось таким чином, що аграрна історія України

особливо з часів розвитку наукової агрономії тісно пов‘язана з

російською аграрною історією, у тому числі, надто

специфічним радянським періодом.

Як і в інших країнах на її території відбуваються такі ж самі

закономірні зміни аграрних технологій, які характерні для

світової аграрної історії. Примітивні технології безполицевого

обробітку поступово змінились плужним землеробством. На

певному історичному етапі його домінування виникла

доцільність безполицевого обробітку з подальшим запровад(

женням мінімального.

Перші спроби запровадження в Україні цілісної системи

землеробства без використання плуга пов‘язані з ідеями і

практичною діяльністю агронома, вченого і господарника Івана

Євгеновича Овсінського. Перейнявши багато ідей і

практичного досвіду у китайців він один з перших у світі

виявив негативні наслідки оранки і теоретично обгрунтував

та втілив у життя поверхневий обробіток ґрунту. Глибоко

аргументовані результати його досліджень і спостережень були

опубліковані у Києві (1899) в монографії „Новая система

земледелия” [7]. Дещо пізніше у вітчизняній літературі

пропагувались методи безполицевого обробітку Жана

(Франція) та Ахенбаха (Німеччина) [8], які активно

обговорювались, але мало перевірялись на практиці. Вони не

вплинули на загальну спрямованість розвитку систем16

обробітку ґрунту ні в наукових установах, ні у виробництві.

Перша реальна спроба обмеження домінуючої ролі

плужного обробітку була пов‘язана з діяльністю Т.Р. Мальцева.

Цим талановитим і спостережливим та безумовно мужнім

(зважаючи на часи початку його діяльності) рільником з

лісостепової частини Західного Сибіру було запропоновано

нову систему обробітку ґрунту у 5(6(пільних зерно(парових

сівозмінах. В них один раз у першій ротації у паровому полі

проводилось надглибоке (на 40(50 см) розпушування, а надалі

у наступних полях здійснювалось дискування на глибину, що

не перевищувала 10 см. У наступних ротаціях такий надгли(

бокий обробіток не передбачався [9].

Наукове вивчення і виробнича перевірка запропонованої

Т.С. Мальцевим системи обробітку ґрунту набула в

колишньому СРСР, у тому числі, й в Україні надзвичайно

широкого поширення. Першу спробу оцінити її у повному

обсязі в ротації паро(зернової сівозміни було здійснено під

наглядом академіка І.В. Тюріна на Курганському дослідному

полі, що на 340 км південіше Шадріно, де здійснював свої

досліди Т.С. Мальцев [10].

Ці досліди не дали позитивних результатів. Дискування,

особливо на 3(й – 4(й роки після глибокого розпушування не

забезпечувало бажаного рівня накопичення вологи і зумов(

лювало зниження урожайності пшениці ярої порівняно до

традиційної для того часу оранки на 20 см. Основна причина

розбіжностей у результатах, одержаних у Шадріно і Курган(

ським дослідним полем, вбачалась у різниці гідрологічного

режиму цих територій: неглибоке – до 3 м залягання грунтових

вод у першому і більш глибоке – близько 17 м – у другому

випадку.

Крім того, привабливість запропонованої Т.С. Мальцевим

системи, завдяки її певним організаційним, енергетичним та

іншим перевагам зумовила значний інтерес до неї урядових

структур, науки і практики. Вона повсюдно і ретельно

перевірялась за досить чіткою уніфікованою програмою. Згідно

з нею в Україні у 1954 р. було проведено 851 виробничий дослід17

з охопленням усіх природно(кліматичних зон, основних

культур, їхніх попередників, грунтових відмін. Оцінювалась

заміна оранки дисковим поверхневим обробітком ґрунту під

озиму пшеницю (421 дослід), під ярі колосові (133 досліди),

ефективність глибокого безполицевого розпушування у

парових полях та під просапні культури після стерньових

попередників (297 дослідів). Найбільше таких дослідів було

проведено у Вінницькій (184), Полтавській (79), Сумській (78),

Харківській (73) областях.

Узагальнення одержаних результатів виявило широкі

можливості заміни оранки поверхневим дисковим обробітком

під пшеницю озиму після гороху і кукурудзи на силос, особливо

у південних, південно(східних та східних районах. Грунтовні

висновки щодо широкого виробничого запровадження системи

запропонованої Т.С. Мальцевим повністю або частково навіть

за наслідком таких масштабних експериментів виявились

передчасними. Проведені дослідження були короткочасними,

здійснювались на багаторічних фонах попередньої оранки і, як

правило, розміщувались по найменше забур‘янених полях.

У зв‘язку з цим в наукових установах за єдиним планом було

здійснено грунтовні стаціонарні дослідження. Результати

зазначеного етапу науково(дослідницьких робіт та їх вироб(

ничої перевірки не виявили переваг систем безполицевого

обробітку порівняно з різноглибинною оранкою. Водночас

було підтверджено високу ефективність її часткової заміни у

сівозмінах на поверхневий (6(10 см) обробіток дисковими

знаряддями під озимі колосові після непарових попередників

у зонах Лісостепу і Полісся та після всіх попередників – в

Степу. Визначалась можливість і доцільність використання

поверхневого обробітку під ярі зернові колосові після

просапних.

Такі системи забезпечували підвищення і стабілізацію

урожайності провідної зернової культури – пшениці озимої –

без негативного впливу на інші культури сівозмін. У той же

час всі ці зональні системи мали один найвагоміший недолік.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.054 сек.)