АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Фізіологія органа зору

Читайте также:
  1. II. Анатомія та фізіологія носа і приносових пазух
  2. III. Клінічна анатомія та фізіологія глотки, гортані,трахеї та стравоходу
  3. IV Внешние связи государственного органа
  4. XVI. Обязанности должностных лиц территориального органа МВД России по организации службы участковых уполномоченных полиции
  5. Взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України
  6. Взаимодействие с органами власти.
  7. Взаимодействие ФТС России с другими органами исполнительной власти в области экспортного контроля
  8. Взяття на облік СГД в держ.органах.
  9. ВИДЫ КОНТРОЛЯ.ПО субъектам контроля проводится органами власти.
  10. Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими органами та особами
  11. Возникновение и эволюция связей с общественностью в органах государственной власти.
  12. Вопрос 17. Следователь. Процессуальная самостоятельность следователя. Руководитель следственного органа.

Акомодація — пристосування ока до бачення предметів на різній відстані. Акомодація забезпечується кришталиком, кри­вина якого може змінюватися, причому діапазон акомодації кришталика найбільший у молодому віці. Кривина криштали­ка регулюється шляхом розслаблення або натягу війкового по­яска. Так, наприклад, якщо необхідно розглядати предмети, які знаходяться на далекій відстані від ока, відбувається розслаб­лення війкового м'яза і війкова зв'язка натягується. Натяг­нення війкової зв'язки спричинює натягнення капсули криш­талика та зменшення його кривини і фокусування предметів на сітківці. Якщо необхідно розглянути предмети, які розта­шовані на близькій відстані, війковий м'яз скорочується, ослаб­люється натягнення війкової зв'язки та капсули кришталика, і під дією еластичних сил кривина його збільшується, таким чином заломлювальна сила збільшується. Скорочення війкових м'язів відбувається рефлекторно завдяки надходженню імпу­льсів у середній мозок і збудженню парасимпатичних волокон, які входять до складу окорухового нерва. З віком у результаті зменшення еластичності кришталика і ослаблення війкових зв'язок сила акомодації знижується, найближча точка чіткого бачення поступово віддаляється. Це явище носить назву прес-біоп'й (стареча далекозорість).

Аномалії рефракції

Спостерігаються найчастіше два основні дефекти заломлю­вання світлових променів — міопія (короткозорість) і гіпер­метропія (далекозорість). Для одержання чіткого зображення головний фокус ока повинен бути на сітківці. Але якщо око у поздовжньому напрямку довше чи коротше, то, незважаючи на нормальний ступінь заломлювальної сили оптичного апара­ту, паралельні головній оптичній осі промені сходитимуться не точно на сітківці. При міопії такі промені сходяться перед сітківкою, а при гіперметропії — за нею. Звичайно корекція повинна проявлятися у зміні заломлювальної сили ока. Міо­пія коригується розсіюваними лінзами, а гіперметропія — зби­ральними. Корекція може бути виконана шляхом зміни кри­вини рогівки, наприклад, за допомогою відповідної операції або дії лазерного випромінювання. Рефракція ока може відріз­нятись у різних меридіанах. Цей стан називається астигма­тизмом. Він спричинений неможливістю концентрування всіх променів в одну точку, в один фокус, унаслідок неоднакового заломлення променів у різних напрямках.

Зіничний рефлекс полягає у зміні діаметра зіниць. Розріз­няють пряму реакцію на світло (звуження на боці освітлення) та співдружну (звуження на протилежному боці). Зіниці зву­жуються під час розглядання близько (10—15 см) розташова­них предметів (реакція на конвергенцію), розширюються при погляді вдалечінь. Зіниці розширюються внаслідок дії больо­вих подразників, при стресі, люті, при переляку, посиленні уваги, при асфіксії, при дії деяких лікарських препаратів, на­приклад, атропіну сульфату. Існує ряд фармакологічних речо­вин, які спричинюють звуження зіниці — ацетилхолін, піло­карпіну гідрохлорид.

Сприймання й оброблення світлових сигналів

Пройшовши через оптичну систему ока, світло потрапляє на сітківку, де сприймається рецепторними клітинами. Кожен із рецепторів складається із світлочутливого зовнішнього сег­мента, що містить зорові пігменти, і внутрішнього, який вклю­чає ядро, мітохондрії та інші субклітинні структури. У палич­ках міститься пігмент родопсин, або зоровий пурпур, у колбоч­ках — йодопсин, хлоролаб і еритролаб. За структурою зорові пігменти дуже близькі один до одного, але мають різну чутли­вість до дії хвиль певної довжини, так наприклад, родопсин найкраще поглинає світлові промені з короткою довжиною

хвилі, тобто синьо-зеленої частини спектра, а йодопсин — з довгою довжиною хвилі, тобто жовтої частини спектра. Унас­лідок дії світла у фоторецепторах відбувається взаємодія кван­тів світла з відповідними пігментами — фотохімічні процеси (розпад родопсину та йодопсину, причому розпад родопсину відбувається значно швидше, ніж йодопсину, тому чутливість паличок до світла приблизно в 1000 раз більша, ніж колбочок. У темряві відбувається регенерація зорового пурпура, тобто ресинтез родопсину. У разі недостатньої кількості в організмі вітаміну А порушується синтез родопсину, розвивається так звана куряча сліпота — порушення гостроти зору при погано­му освітленні. Внаслідок фотохімічних змін у сітківці виника­ють електричні процеси, які є початковим моментом зорового сприйняття.

Адаптація

Пристосування ока до бачення за умов різного ступеня освітленості має назву адаптації. Чутливість рецепторних клі­тин ока залежить від попереднього подразника. Після дії інтен­сивного світла чутливість різко знижується, а в темряві — під­вищується. З процесом адаптації пов'язана поступова "поява" предметів під час переходу з добре освітленого приміщення в темне і навпаки.

Сприймання кольору

Око людини може розпізнати світлові хвилі у діапазоні від 760 до 400 нм, які утворюють різноманітні кольори. Кожен колір має хвилю певної довжини. Так, довжина хвилі черво­ного кольору становить 700 нм, зеленого — 546 нм, блакитно­го — 435 нм. При змішуванні цих кольорів можна одержати проміжні кольори. Рівномірне їхнє змішування дозволяє одер­жати білий колір, а змішування червоного кольору і зеленого дає проміжний жовтий колір. Це лягло в основу трикомпоне­нтної теорії кольорового зору. Ця теорія пояснює кольорове бачення так: у сітківці є як мінімум три типи колбочок, кожна з них функціонує як незалежний приймач. Одні колбочки міс­тять пігмент, котрий реагує на червоний колір, пігмент інших колбочок чутливий до зеленого, ще інших — до фіолетового. Хвиля будь-якої довжини сприймається всіма типами колбо­чок, але чутливість до свого найвища. Комбінація збудження їх обробляється у всіх нервових центрах ЦНС, аж до кори ве­ликого мозку, і тільки комплекс фізіологічних процесів сприй­мається нашою свідомістю як відповідний колір.


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)