АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Література до теми

Читайте также:
  1. AГIOГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  2. V. РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНІ АКТИ І ЛІТЕРАТУРА
  3. Американська література 20 ст.
  4. Апокрифічна та есхатологічна література раннього Середньовіччя.
  5. Базова література
  6. Базова література
  7. Використана література
  8. Використана література
  9. Використовувана література
  10. Давньоіндійська література
  11. Джерела та література
  12. Джерела та література

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод, посібн. / Авт.-укл.: О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: АПН, - 2002. – 136с.

2. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні технології в системі особистісно – зорієнтованої освіти // Дивослово. - 2006. - № 4.

3. Комар О.А. Інтерактивні технології – технології співпраці // Початкова школа. – 2004. - №9. – С.5-7.

4. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. –Харків: Основа, 2003. – 80с.

5. Пушкарьова Т. Технологія проведення особистісно-орієнтованого уроку у початкових класах // Початкова школа. – 2003. - №4. – С. 7-10.

6. Савченко О.Я Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999. – 366с.

7. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. –К., 1997. – 256с.

8. Приходько А. Де шукати витоки сучасних освітніх технологій?// Рідна школа. - 2005. - № 7. - C. 52-55.

Ключові поняття:

Актуальний рівень розвитку - психічні властивості, засвоєні дитиною.

Співробітництво (кооперація) – спільна діяльність для досягнення загальних цілей.

Бригадна форма навчання - виконання завдання тимчасово сформованими групами учнів; завдання можуть бути єдиними і диференційованими.

Групова робота – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи, виконують як спільні, так і диференційовані завдання педагога.

Гетерогенний склад групи - учні з різними рівнями навчальної можливості.

Гомогенний склад групи - учні з однаковими рівнями навчальної діяльності.

Парна форма навчання - два учні виконують деяку частину роботи разом.

Ланкова форма навчання - постійні учнівські групи, керовані лідерами.

Диференційовано-групова - організація роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями. Завдання диференціюються за рівнем складності.

Кооперативно-групова - виконання частини загального за рівнем складного завдання.

Мала група - 2-3 учні, об'єднані спільною метою, схожими інтересами і потребами у спілкуванні та діяльності.

Основний зміст

Питання 1. Сутність інтерактивного навчання. Групи інтерактивного навчання залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності молодших школярів:

а) інтерактивні технології кооперативного навчання (організація роботи в малих групах учнів, об’єднаних спільною метою);

б) інтерактивні технології колективно-групового навчання – технології, що передбачають одночасно спільну (фронтальну) роботу всього класу;

в) технології ситуативного моделювання – побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ;

г) технології опрацювання дискусійних питань – широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

· - створення позитивного настрою для навчання;

· - відчуття рівного серед рівних;

· - забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

· - усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

· - можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

· - вчитель не є засобом „похвали і покарання", а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних, і якіпосідають важливе місце в особистісно орієнтованому навчанні інтерактивні („inter”- взаємний, „act”- діяти) технології. Відмінність між ними і звичними нам організаційними формами полягає у спрямованості навчальної діяльності первинної групи (пари) на досягнення спільної мети. Залежність загального успіху від внеску кожного усуває конкуренцію всередині групи, змушує її учасників слухати один одного, доводити, сперечатися, враховувати різні думки і пропозиції щодо розв`язання проблеми, навчатись самому й навчати інших, логічно висловлюватися, опонувати тощо

Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивних уроків спробуємо з'ясувати суть інтерактивного навчання та зіставити його з традиційним навчанням.

Так історично склалося, що освіта у навчальних закладах (ЗОШ) надається учням у колективах (класах), тобто існує класно-урочна форма навчання. Основна одиниця такого навчання - урок. Кожний урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання за різними моделями. Скористаємося підходами, запропонованими Я.Голантом ще у 60-х роках XX ст. Він виділяв активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності.

Розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за О.Пометун, Л.Пироженко) моделі навчання і порівняємо їх.

1. Пасивна модель навчання

За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

Спробуємо визначити позитивні та негативні сторони такої моделі:

Позитивні:

1. Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час.

2. Одночасно сприймаютьматеріал усі слухачі.

3. Витрачається мало часу на розповідь або пояснення.

Негативні:

1. Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем.

2. Не виконують ніяких завдань.

3. Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу.

4. Відсутній контроль за знаннями.

5. Як правило, невисокий відсоток засвоєння знань.

Навчання за такою моделлю пасивне. Цю модель можна назвати "Монолог".

2. Активна модель навчання

У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Вчитель має змогу співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Визначимо позитивні і негативні сторони цієї моделі:

Позитивні

1. Високий рівень інформації (проблемний метод).

2. Велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію.

3. Відсоток засвоєння матеріалу досить високий.

4. Майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання.

5. Учитель може проконтролювати надані учням знання.

Негативні

1. Учні спілкуються тільки з учителем.

2. Як правило, на уроці така модель використовується тільки для опитування.

3. Учень перебуває у постійній напрузі - „спитає - не спитає".

4. Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

Навчання за такою моделлю - активне. Таку модель можна назвати "Діалог".

3. Інтерактивна модель навчання

Схема цієї моделі відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати. Перерахуємо позитивні та негативні сторони моделі:

Позитивні

1. Розширюються пізнавальні можливості учня (здобування, аналіз, застосування інформації з різних джерел).

2. Як правило, високий рівень засвоєння знань.

3. Учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнів.

4. Учитель має змогу розкритись як організатор, консультант.

5. Партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.

Негативні

1. На вивчення певної інформації потрібен значний час.

2. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів.

3. В учителя відсутній досвід такого виду організації навчання.

4. Відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.

Подану модель можна назвати "Полілог", вона є свідченням активного навчання.

Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови - взаємний і "асг" - діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів; всі учні групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до них. Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій - робота в парах, малих групах - і переходити до більш складних. Коли у вчителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.

Інтерактивні технології навчання О.Пометун, Л.Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота учня з учителем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Мета і завдання кооперативного навчання

- навчити школярів співпраці у виконанні групових завдань;

- стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові говоріння;

- формувати комунікативні компоненти НД;

- поєднувати оптимально всі можливі ФНД;

- навчити молодших школярів прийомам ділової співпраці;

- актуалізувати активність кожного школяра.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, виховання між ними гуманних стосунків, самостійності, умінню доводити й відстоювати свою точку зору, прислуховуватися до думки товаришів, культури ведення діалогу, відповідальності за результати своєї роботи. ГНД створює певні умови для формування позитивної мотивації учіння школярів. Під час ГНД активізується діяльність всіх без винятку, учнів. ГНД — багатофункціональна:

- мотиваційна

- навчальна

- розвивальна

- виховна

- організаційна

ГФНД відіграє важливу роль у досягненні виховної функції навчання (формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості). Цьому сприяє розподіл функцій і обов'язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль, взаємооцінка.

ГФНД виконує і організаційну функцію. Цьому сприяє спілкування один з одним, допомога один одному, виконання обов'язків лідера, учителя. Низка переваг ГФНД молодших школярів:

- виконують значно більший обсяг завдань за відведений проміжок часу;

- результативність у засвоєнні знань і формуванні умінь висока;

- формується вміння співпрацювати;

- формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

- розвивається і удосконалюється НД (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль.

Психологи, педагоги та учителі-новатори (І. Чередов, І. Вітковська, В. Вихрущ, К. Нор та ін.) виявили, що групова робота на уроках буде ефективною за таких умов:

- правильно формувати групи;

- ретельно продумувати структуру уроку;

- розробити інструкції, пам'ятки для виконання завдання;

- регулювати міру вчительської допомоги;

- вчити дітей співпраці.

Пам'ятка вчителеві:

Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової діяльності, абсолютизувати її, або підміняти нею індивідуальну чи фронтальну роботу буде великою помилкою, бо в реальному навчальному процесі вони не можуть функціонувати ізольовано одна від одної. Ось саме тому, як говорить більшість вчених, учителів-експериментаторів, необхідно ГФНД поєднувати оптимально з фронтального та індивідуального.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, "Два - чотири - всі разом", "Карусель", роботу в малих групах, "Акваріум". Під час роботи в парах можна виконувати так вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяті інтерв'ю, визначити ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що вивчається тощо.

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це - обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями): "Мікрофон" (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднується з вправою "Мікрофон"), "Мозковий штурм" (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), "Навчаючи - вчуся", "Дерево рішень" та ін.

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі - інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:

- орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

- підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);

- основна частина - проведення гри;

- обговорення.

Технології навчання у дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

- проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

- не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

- у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби? Чи були інші можливості, способи, дії?);

- всі висловлювання учнів мають стосуватися теми, шо обговорюється;

- вчитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;

- усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обгрунтуванням, для чого вчитель

ставить запитання на зразок: "Які факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?";

- дискусія може вирішуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.

Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для сучасної школи. До них відносять: "Метод ПРЕС", "Обери позицію", "Зміни позицію", "Безперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", "Дебати". Так, наприклад, технологію "Метод ПРЕС" можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

- висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що...);

- поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому грунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки...);

- наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);

- узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: Отже, таким чином...).

Коли учні засвоять етапи ПРЕС методу, його можна використовувати на всіх уроках у початкових класах, оскільки це привчає учня до логічного висловлювання своєї думки.

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя - він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих Технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями. Аналогічно за певних умов проводяться й інші інтерактивні вправи.

2. Особливості сучасного уроку української мови. Інтерактивне навчання: «за» і «проти» у технології навчання читанню і письму.

3. Технологічне обґрунтування взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів на уроці.

Урок у системі особистісно орієнтованого навчання починається з повідомлення учням орієнтованих на конкретний результат цілей, у визначенні яких учитель виходить не тільки зі змісту навчального матеріалу, загальних цілей якого ця ціль має бути особистісно значущою.

- На уроці мають бути створені позитивний настрой, відповідна мотивація, ситуація успіху, взаємопідтримка, переважання діалогічної форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи.

- Забезпечується участь школярів в організації навчальної діяльності через залучення до планування роботи, вибір рівня засвоєння виучуваного матеріалу та способів його фіксації, варіантів завдань, оцінювання результатів.

- Обов`язково повідомляються й запитання та завдання, за якими перевірятиметься рівень знань, умінь і навичок.

- Обов`язковим елементом є рефлексія учня над власною діяльністю: доцільність обраного шляху вирішення поставлених завдань, форм і методів роботи, досягнення чи не досягнення цілей.

- Оцінювання школяра проводиться в порівнянні з його попередніми успіхами й планованими цілями через поцінування успіхів, способів навчальної діяльності, докладених зусиль.

В умовах особистісно орієнтованого навчання на уроці оцінюються рівень навченості учнів (традиційне виставлення оцінки за знання), рівень научуваності (навчальні можливості), рівень особистісного зростання.

Процес оцінювання включає:

- визначення критеріїв оцінювання;

- ознайомлення школярів з видами самооцінки (адекватна\неадекватна, загальна детальна тощо);

- вироблення вміння оцінювати й самооцінювати завдяки вправлянню в цьому видові діяльності.

Для вироблення навичок оцінювання добре прислужиться взаємоперевірка домашніх завдань, рецензування усних відповідей, письмових робіт однокласників. Зрештою учень переходить до самооцінки власної відповіді, розказаного напам`ять вірша тощо.

Вимоги до особистості педагога

Щоб організувати ГФНД молодших школярів, учителеві потрібно:

- проаналізувати зміст навчального матеріалу з кожного предмета;

- визначити види групової діяльності;

- підготувати завдання для групової роботи молодших школярів, враховуючи їх рівень складності, міру допомоги зі сторони учителя;

- скласти пам'ятки, інструкції.

Організовуючи групову форму навчальної діяльності, учитель повинен дотримуватися таких вимог:

- чітко формулювати пізнавальні завдання;

- спонукати учнів до навчальної активності; творчого мислення, пошуку нових знань, нових способів дій;

- уважно спостерігати за ходом навчальної діяльності дітей;

- зосередити увагу на діяльності слабких учнів;

- заздалегідь інструктувати ланкових групи;

- не створювати змагання на швидкість виконання. Вчителеві відводиться роль невидимого диригента, який вміє вчасно почути, помітити, виправити, допомогти, підтримати, організувати співпрацю дітей

4. Організація групової діяльності.

а) види вправ і завдань роботи в парах;

б) організація роботи ротаційних (змінюваних) трійок;

в) варіанти організації роботи груп: діалог, синтез думок, спільний проект;

г) фронтальні технології інтерактивного навчання: «мікрофон», «мозковий штурм», «навчаючи - вчуся», «ажурна пилка», «аналіз ситуації» і т.і

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засоби створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Систематичне засвоєння інноваційних форм роботи дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього треба:

- визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;

- провести достатню попередню підготовку;

- забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

- дати учням інструктивні матеріали.

Робота в парах»

(Один проти одного, один – вдвох –всі разом, «Думати працювати в парі, обмінятися думками»

Технологія особливого ефективна на початкових етапах навчання учнів роботи у малих групах. Робота в парах дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й переконувати співрозмовника. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу:

Обговорити короткий текст, завдання;

узяти інтерв`ю і визначити ставлення партнера до тої чи іншої навчальної діяльності;

зробити редагування письмової роботи один одного;

сформулювати підсумок уроку;

протестувати та оцінити один одного;

дати відповіді на запитання вчителя;

порівняти записи, зроблені в класі.

 

Карусель»

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія застосовується:

для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

для збирання інформації з якої-небудь теми;

для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (напрямку, термінів);

для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.019 сек.)