АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Глава10: Повернення короля

Читайте также:
  1. Б) індексація доходів – форма повернення населенню грошей,втрачених внаслідок інфляції
  2. Відмова у прийнятті та повернення позовної заяви
  3. Доктрина «двух тел короля» в английском праве и ее конституционное значение.
  4. Надання судової справи для ознайомлення. Повернення оригіналів документів, видавання копій документів
  5. Невідповідність роботи вказаним вище вимогам може бути підставою для повернення її на доопрацювання.
  6. Новое платье короля
  7. Повернення пацієнта за допомогою підкладної пелюшки і надання положення на боці (виконується вдвох).
  8. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ ТА ПОВЕРНЕННЯ ЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ ТА МАЙНА В ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ
  9. Про повернення позовної заяви
  10. Стаття 97. Повернення апеляційної скарги (подання)
  11. УМОВИ ПЕРЕДАЧІ ОБЛАДНАННЯ В ОРЕНДУ, ЕКСПЛУАТАЦІЇ, ТА ПОВЕРНЕННЯ ОБЛАДНАННЯ З ОРЕНДИ


На ранок всі швиденько зібралися і продовжили дорогу. Аріс з Едом час від часу поглядали на карту, щоб впевнитися, що правильно йдуть, Мірон, Громід та Роран про щось розмовляли і сміялися, Ріліна йшла поряд з Арісом, вони також час від часу про щось говорили! Дорога була тихою і спокійною і так було майже до вечора, коли вже почало темніти вони наткнулися на дві статуї, одна статуя була статуєю воїна, а інша статуєю чаклуна. Позаду статуй був вхід у печеру, а над входом напис: «В цьому храмі спочив Голем, син Гонера. Перший і єдиний хранитель Літопису Світу. Зайти сюди може тільки безкорисливий, а той хто шукає користь загине!»

Ед про щось думав поки роздивлявся вхід до печери і статуї, коли він все оглянув то підлетів та сів на плече Аріса.

-- Так, щось тут не чисто!

-- Що ти маєш на увазі?

-- Тільки те, о сказав! Я не можу зрозуміти, якою магією користувався Голем, коли запечатав себе в цьому храмі!

-- Храмі?

-- Так Міроне. Гробниця Голема, це храм. Тут помістили Літопис і тут же Голем залишився!

-- Он воно, що!

-- Дядьку, а, що ж далі?

-- Не знаю Арісе. Енерго щит, який би нас втримав на місці я не відчуваю, але написи на мечі воїна і книзі мага, вони мене не покоять!

-- Так, написи дивні, але, що з того?

-- Арісе я тебе, що не вчив бути якомога уважнішим? Придивися до написів, це забута мова, якою користувалися ще найперші маги!

-- Дядьку, судячи з того, як ти зараз говориш, це нам нічого хорошого не передвіщає! Поясни, до чого ти хилиш!

-- Це первозданна мова, якою говорили всі раси, народи називай, як хочеш, до того, як мови розділилися! Ця мова має найсильніші магічні властивості, а знають її тільки найстаріші ельфи та одиниці магів і то від своїх батьків, або вчителів, вона передається від покоління до покоління, але коло тих хто її знає вкрай обмежене!

-- Дядьку, а ти знаєш цю мову?

-- Я? Знаю, якби не знав, я б не розповідав тобі! Коли розберемося з Геротом, я навчу тебе і цій мові!

-- Дякую, але, що там написано?

-- На книзі мага написано6 «Увійде той, хто не бажає зло чинити!»

-- А на мечі?

-- На мечі написано: «хто має сталевий дух і зможе виявити істинну сміливість увійде»

-- А, що це означає?

-- Не знаю, але мечі, які встромлені в землю біля статуї воїна, мене наштовхують на одну думку!

-- Що за думка?

-- Трохи божевільна, але треба спробувати!

-- І, яким чином?

-- Йдемо вперед! Лише переступивши межу статуй ми побачимо, що нас чекає!

-- Ну, якщо іншого виходу немає, ходімо! Я й Ед йдемо першими!

Ріліна взяла Аріса за руку.

-- Коханий, ти без мене нікуди не підеш!

-- Ти впевнена?

-- Так!

Втрьох вони пішли вперед, все було наче спокійно, та раптом статуї зійшли на землю. Статуя воїна напала на Аріса, але він відбив удар, потім статуя підскочила та з висоти летіла на Аріса, Аріс зосередив магічний удар в меч і в мить коли статуя наносила удар, сам ударив на повну силу. Статуя відлетіла і впала за кілька десят метрів, але швидко підвелася і побігла до Аріса.

-- Міцна каменюка, це буде довго!

Статуя мага, зійшовши створила дві великі вогняні кулі, які направила на Еда та Ріліну. Ед відштовхнув кулю і повернув її на статую, а Ріліна просто поглинула кулю і відповіла потужним вогняним вихором, але як і удар Аріса, це не допомогло. Не довго думаючи, Мірон, Громід та Роран приєдналися до них. Так вони витратили години зо дві, вже майже стемніло, а вони все ще продовжували битися зі статуями.

-- Та, що ж це, за прокляття, таке?

-- Як їх розбити, так у нас скоро зброї не залишиться!

-- Я згоден, але поки, що треба битися!

-- Арісе ми пам’ятаємо!

-- Роране, не підколюй, не та ситуація!

-- Хлопці, досить базікати, бийтеся!

-- Кохана, ти не перегинаєш палицю?

-- Ні любий! Еде, думай швидше, я вже втомлююся!

-- І ми теж не залізні!

-- А я наче не з вами, га?

Ще хвилин двадцять, допомагаючи, Ед про щось думав, потім він сів на землю і вклонився.

-- Еде, ти що?

-- Я зрозумів, що до чого!

-- То, що?

Відбиваючи чергові удари статуй, запитали всі в один голос.

-- Ховайте зброю, вклоніться, та щиро кляніться, що не використаєте знання Літопису для власної користі чи злих намірів!

-- Еде, а ти не думав, що це повне безумство?

-- Думав, Громіде. Але у нас є лише один шанс, статуї нас не відпустять! Робіть, що кажу!

-- Народ, всі чули?

Аріс сховав меча та вклонився.

-- Клянуся, що не використаю знання літопису для злих справ!

На подив, статуя залишила Аріса. Побачивши це, всі відразу повторили за Арісом, статуї повернулися на свої місця, наче нічого і не було! Аріс був здивованим чи не більше за інших.

-- Нічого не розумію! Еде, чому саме так?

-- Давні маги любили влаштовувати таку нісенітницю, це допомагало покращити такий захист, а тим паче з таким закляттям!

-- Досить Еде. У мене вже голова болить!

-- Добре, не буду, Роране!

-- Еде, як думаєш солдати сюди дійдуть?

-- Не знаю Міроне. Я їм таку стежину проклав, та й сфера демонів, а сфера свою справу знає, та якщо дійдуть, то далі точно не пройдуть. Якщо не ми їх переб’ємо, то це зроблять статуї!

-- Точно! Я про це й забув!

- Та все одно, солдати не головний наш клопіт, поки, що!

Ходімо, прохід вільний!

-- Ходімо!

Як тільки вони зайшли до коридору і сходів, що вели під землю, до гробниці то перед ними почали загорятися смолоскипи, що були по обидва боки стін!
-- Нічого собі!

-- Нічого не звичного. Це було звичне закляття для тих часів. Тоді маги були набагато гостинніші аніж зараз!

-- Еде, як думаєш, ще будуть пастки?

-- Ой не знаю! Голем наче був і не дурним, але хто знає! Тим паче, що Літопис може дати таку владу, він міг розмістит ще кілька пасток!

-- Це не дуже добре!

-- Взагалі то, все навпаки! Літопис ми забирати не будемо, нам тільки дізнатися як перемогти Герота і перетворити мене на людину, а пастка-закляття найімовірніше пасивна!

-- А це як?

-- Вона спрацює тільки після контакту з нею!

-- А нормальною мовою!

-- Словом, доки ти не дістанеш потрібне місце, закляття не спрацює!

-- Тепер ясно!

-- До речі, ми не місці! Якось смішно, що не було більше пасток!

Перед ними вже був вхід до гробниці, а точніше сказати до основної кімнати— храму, посеред якого стояв вівтар на якому був розкритий Літопис Світу. Це була величезна книга, що сама писалася. Порял на підставці була кришталева куля, яка яскраво світилася через згусток світла в середині! Все знаходилося в колі стихій, що займало всю кімнату. Від побаченого у всіх перехопило подх.

-- Велична картина, вам не здається?

-- Так. Немає слів!

З цими словами погодилися всі. Аріс вже було зібрався йти до вперед, коли Ед нагадав йому про останній захист.

-- Арісе, ти, що забув?

-- Що? А, точно! Дякую Еде!

Аріс промовив закляття зору дракона, але він не бачив нічого, що могло б викликати підозри! Тільки місця стихій світилися!

Аріс зробив крок уперед, в ту ж мить куля почала світитися сильніше, потім злетіла у повітря.

-- Стій! Хто ти такий, як ти сюди потрапив?

-- Я Аріс, син Аспара! Це Едарт, Ріліна, Мірон, Громід та Роран! Нам потрібна допомога!

-- Що, тобі треба?

-- Мені треба дізнатися, як перемогти одну особу!

-- Ще, що?

-- І я прошу допомогти мені перетворити Едарта на людину!

-- І ти гадаєш, що Літопис тобі допоможе?

-- З того, що про розповідають легенди! Так, я вірю в це!

-- А ти знаєш хто я, принце!

-- Я бачу, що переді мною кришталева куля із згустком світла всередині!

-- Я Голем! Перший хранитель Літопису Світу!

Всі вклонилися!

-- Пробач хранителю! Прошу, допоможи нам!

З кулі виринув промінь світла і торкнувся голови Аріса, після того куля знову заговорила.

-- Я допоможу вам! Ви пройшли мою охорону, значить злих намірів ви не маєте! Алк я можу виконати тільки три твої прохання! Ну, а тепер говори!

-- Три прохання кажеш! Добре!

-- Ну, що скажеш!

-- Перше, я хочу знати, як мені викликати Герота на бій, що він мені не відмовив!

-- Герот, Оріон. В них править найсильніший воїн, що має відстоювати право володарювати! Ле він присвоїв собі корну, це робить завдання торхи складнішим, але ти Арісе, спадкоємець короля Аспара, Володар Драконів, ти можеш викликати йог на бій за корону, як спадкоємець за правом крові. Та не чекай, що він буде битися чесно! Що далі?

-- Прошу, скажи мені кілька заклять!

-- Які саме тобі потрібні?

Два закляття для атаки, два для того, щоб лікувати і одне, щоб перетворити Едарта на людину!

-- Добре, йди за мною! Я тобі покажу їх і скажу!

Аріс пішов за хранителем до літопису, хранитель променем світла перегорнув кілька сторінок і поки висів біля Арісового вуха, щось йому шепотів!

-- Закляття ти вже знаєш! Тепер час перетворити твого дядька на людину!

Вівтар почав переміщатися за межі кола, а коли зупинився за межами кола Аріс сказав Едові сісти в центр кола! Хранитель знову підлетів до Аріса.

-- Нехай Таргарієн пустить вогонь на коло! Вона створює живий вогонь, він пробудить коло і прадавню силу потрібну для перетворення!

-- Кохана, будь ласка!

-- Відійдіть!

Ріліна пустила невеликий струмінь вогню на коло. Вогонь наче вода розтікся по колу, потім коло його поглинуло і почало світитися. Світло також розтеклося по колу і дістаючись до знаків стихій, після чого знаки починали світитися. Знаки почали розкриватися і з них піднялися кристали, що зближалися один з одним над центром кола. Коли вони наблизилися майже впритул, кристали почали обертатися по колу створюючи потік світла схожий на веселку.

-- А тепер принце, читай ось це закляття!

Аріс пробіг очима по тексту Літопису!

-- Добре! Енаксомороне наеїстор се кроте. Номіно армоніс нікуматро анторі наїстонто наріс оком нейрі іскамтроне!

Як тільки останнє слово злетіло з Арісових вуст, світло від кристалів засліпило всіх у храмі, а веселка стала сліпучою. Але за кілька секунд світло і веселка почали ставати слабшими і коли вже крізь них можна було хоч щось роздивитися, то на місці де сидів пугач всі побачили чоловік, такого ж, як бачив Аріс у сфері.

-- Принце, висмикни його з веселки, інакше він знову перетвориться на пугача!

-- Зараз!

Коли Аріс об’єднався зі своєю темною половиною в сфері демонів, після того як вони вибралися, він зрозумів, що може рухати речі не торкаючись їх. Скориставшись цією силою, Аріс висмикнув Еда з кола.

Хранитель підлетів до Аріса.

-- Принце! Перед тим, як ти скажеш третє прохання, я дещо зроблю від себе особисто! Ви перші хто взагалі пройшов всі пастки, щоб дістатися сюди, до того ж я інколи так сумую за чиїмось товариством. Ви прийшли хоч і не до мене особисто, та я радий, що ви прийшли дізнатися те, що потрібно для збереження миру!

-- Що т хочеш зробити?

-- Киньте всю свою зброю в коло. Я дещо її зачарую, це тобі допоможе принце! І для тебе особисто, два браслети!

Вівтар відкрився і з нього до Аріса підлетіли два золоті браслети.

-- Тримай. Один для тебе, а другий для неї. Одягнете, коли я закінчу зі зброєю! -- Добре!

-- Нехай Таргарієн пустить, ще один струмінь на коло, але з усієї сили, цього що лишилось буду замало!

-- Ріліно, ти чуєш?

-- Вже пускаю, коханий!

Ріліна пустила струмінь вогню з усієї силиі підживила коло.

-- Народ, зараз знімаємо всю свою зброю і кидаємо в коло!

-- Навіщо Арісе?

-- Не запитуйте, робіть, що каже Аріс!

-- Зрозуміли Еде!

Всі зняли свою зброю та кинули в коло, як казав Голем! Голем промовив закляття, від якого з кристалів вийшла потужна хвиля світла і енергії, що звалила всіх з ніг, а потім, відбившись від стін, повернулася назад до кристалів і храм знову залило сліпуче світло. Коли світло почало слабшати було видно, що зброя вилетіла і зависла біля кола.

-- Візьміть свою зброю!

Ніхто не заперечував, зброя повернулася до власників. Коли світло повністю згасло, кристали повернулися на свої місця і опустилися до низу. Роран та Громід відразу ж почали розпитувати:

-- Големе. А, що ти зробив з нашою зброєю?

-- Так. Зброя стала якоюсь інакшою!

-- Візьміть її в руки і побачите!

Як тільки вони витягли зброю, вона почала світитися, потім світло перейшло на них і за мить вони були вже не в своєму одязі, а були в обладунках, які не відчувалися на тілі і дозволяли вільно рухатися, хоч і були з вигляду важкими!

-- Ну, як?

-- А, що це?

-- Тепер всі ви стали Паладинами! Воїнами древнього ордену поборців справедливості і правди. Ваша зброя і броня зачаровані і її неможливо зламати. Якщо у вашого ворога зброя не демонічної роботи, але це велика рідкість! Броня прикріплена до зброї, але тепер при потребі ви зможете викликати її коли завгодно!

-- А, якщо зброю викрадуть?

-- Не викрадуть. Точніше не зможуть! На зброї завжди лишається частина вашої життєвої енергії, а до неї і відповідно до вас закляття прив’язує зброю. Тому для злодія вона буде небезпечною, а ви завжди зможете відчути де зброя знаходиться і швидко її повернути!

-- І, що передати зброю і звання Паладина не вийде?

-- Чому ж. Коли хтось вирішить, що вже за старий для цього, зброю і обладунок можна буде передати своєму нащадку, або наступнику!

-- А, як в бою?

-- Я вже казав, цю зброю і обладунки не зламати, якщо ворог не озброєний демонічною зброєю! Але мечі, після такої закалки навіть демони не зламають!

-- Дякуємо тобі Големе!

-- Нема за. Що Арісе! Це я дякую вам, що прийшли. Тепер ти з Едартом голови Ордену Паладинів. Робіть свою справу. А коли з’являться нові Паладини, то твій меч зачарує і їхню зброю, якщо вони дійсно захочуть бути в ордені!

-- Зрозуміло!

-- То яке третє прохання?

-- Нам треба швидко повернутися!

-- На скільки швидко?

-- Дуже швидко!

-- Ясно! Ну, що ж, тоді це знову буде з допомогою магії! Підійди до мене, я скажу тобі потрібні закляття!

Аріс підійшов до Голема, той сказав йому закляття!

-- Дякую тобі Големе!

-- Не поспішай принце! Буд дуже обережним із другим закляттям! Воно дуже сильне і ти повинен чітко уявити місце куди хочеш перенестися інакше можеш опинитися будь де і це будь де може бути далеко не найспокійнішим місцем!

-- Я зрозумів!

-- Ну а тепер принце, стань разом з нею на центр кола!

-- Для чого?

-- Ви ж кохаєте одне одногоі хочете бути разом?

-- Ну, так!

-- Це ваш остаточний вибір! Я бачу, що те правда!

-- Зажди но. ТИ, що хочеш нас одружити?

-- Здогадався!

Почувши ці слова Ріліна кинулася на шию Аріса!

-- Місце оригінальне! Кохана. Ти станеш моєю дружиною?

-- Міг і не запитувати! Так!

-- Агов, голуб’ята! В центр кола!

-- Уже на центрі!

-- Всі хто зараз тут. Будьте свідками цієї події!

Ед, Мірон, Громід і Роран погодилися.

-- Ну коли ніхто не прои, я почну!

-- Давай починай!

-- Ріліно!

-- Вибач любий!

-- Ех, молодь!

Після миттєвої паузи Голем продовжив:

-- Я прикликаю чотири стихії, щоб засвідчити шлюб Аріса - Володаря Драконів і Ріліни - Таргарієна!

Після цих слів Голема, кристали піднялися в повітря і перелетіли поперед вівтаря.

-- Арісе, Ріліно! Чи клянетеся ви перед стихією вогню бути вірними одне одному?

-- Клянуся!

-- Клянуся!

-- Чи клянетеся перед стихією води оберігати одне одного?

-- Клянуся!

-- Клянуся!

-- Чи клянетеся перед стихією землі берегти мир і спокій в родині?

-- Клянуся!

-- Клянуся!

-- Чи клянетеся перед стихією повітря бути гідними одне одного? Бути добрим чоловіком своїй дружині, та доброю дружиною своєму чоловікові?

-- Клянуся!

-- Клянуся!

-- Давши клятву перед чотирма стихіями, ви пов’язуєте себе до кінця життя! Чи не змінилося ваше рішення? Арісе!

-- Ні, моє рішення не змінити!

-- Ріліно!

-- Моє рішення таке ж. як і рішення мого коханого!

-- Добре! Тоді владою даною мені, я пов’язую вас вузами і проголошую чоловіком і дружиною! Арісе одягни браслет на руку Ріліни, а інший одягни на свою руку!

Аріс одягнув собі і Ріліні браслети.

-- Ну, що, тепер поцілуй свою дружину!

Аріс поцілував Ріліну, в світлі кристалів, що їх огорнуло, браслети засвітилися і за мить стали малюнками на їхніх руках.

Поцілунок, що зв’язав їх навчно, продовжувався кілька хвилин, за які Аріс та Ріліна нікого не чули. Коли вони розірвали поцілунок, всі присутні дивилися на них з невеликим подивом!

-- Ну тепер, діти, нема гарантії, що смерть розлучить вас, у неї це навряд чи вийде!

-- Дядьку, тобі б зараз жартувати!

-- Та ні! Я серйозно! Потім розповім!

-- Ну добре!

-- Голуб’ята! Нам, ще Дарет треба рятувати. Ви не забули?

-- Хлопці! Не ламайте прекрасну мить!

-- Нічого коханий! В нас ще буде час!

-- І це правда, але мить таки чудова! Големе. Перше перенесення має бути здійснене з кола?

-- Так! Головне чітко уяви місце, куди переносишся, інакше матимеш мороку! А і ще дещо!

-- Що?

-- Глядіть не влетіть до якогось паралельного виміру! Точка прибуття чітко перед очима! Все пам’ятаєш!

-- Так! Зрозумів!

-- Добре! Але, якщо все таки загубитесь, тисніть на синій кристал на обладунку, він допоможе знайти одне одного!

-- Добре! Дякуємо за все Големе!

-- Ні Арісе! Це я вам дякую, що прийшли! Якщо потрібна буде порада, просто дістань кришталеву кулю і промов моє ім’я тричі!

-- Якщо буде потрібна, скажу! Дякую! Народ всі в коло!

Коли всі були біля Аріса, він промовив закляття, уявивши головний табір повстанців!

Коли вони перенеслися, то на місці табору побачили не втішну картину. Табір було знищено, довкола лежали тіла померлих!

-- О Боги! Що тут сталося?

-- Не знаю Ріліно!

-- Я знаю!

Пролунав голос, який наближався, це був Мерон. Ріліна відразу кинулася до нього.

-- Мероне, що тут сталося? Де всі?

-- Що моголо статися, крім Герота! Ми знайшли шпигуна, але запізно. Він встиг послати крука з листом до Герота, в якому йшлося про те, коли ви пішли і як знайти табір!

-- І, що далі?

-- Далі королю, шпигун не приховував від нас, що він розповів Героту! Після того ми швидко з ним покінчили. Я та кілька десятків із наших залишилися, щоб відволікти загін Герота, а інших вивели через таємну стежку, але…

-- Але, що? Мероне, що ще?

-- Але Герот прийшов на чолі загону! Він був у дивній броні і мав меча, якого я раніше не бачив. Дивний меч!

-- Опиши зрозуміліше! Броня і меч криваво-червоного кольору. Від одного змаху меча падали будинки. Броню не пробивали навіть стріли випущені з великого арбалету!

-- Значить Герот має броню і зброю демонічної роботи! Нічого, броня не встоїть проти мого меча!

-- Арісе, ти впевнений?

-- Так Еде, Голем говорив, що меч зламати неможливо, але демонічну броню він проб’є, як і меч Герота проб’є броню Паладина!

-- А точно! Було таке!

-- Тож наші шанси рівні!

Мерон перебив розмову.

-- Королю, вибачте, що перебиваю, але, ви знайшли гробницю?

-- Так, Мероне, знайшли!

-- А, що з солдатами, які йшли за вами?

-- Мероне, за них уже не хвилюйся! Про них потурбувався Спайн!

За кілька секунд мовчанки розмова продовжилася.

-- Мероне. Що моя мати, вона жива?

-- Наші люди кажуть. Що вона жива і примудряється покепкувати з Герота, а це його так дістає, що він розносить новим мечем замок, мал. Не на каміння! Судячи з усього він хоче використати королеву Аміру, як приманку для вас!

-- Ну добре, що мати жива!

-- Арісе, я з обою згоден. Але як ми потрапимо за стіни Мінес-Морету не поміченими?

-- Одну ідею я маю, але вона вам не сподобається, Особливо тобі Ріліно!

-- Ти, що хочеш, щоб хтось з хлопців перевдягнувся в солдата і разом з Рораном привів тебе до Герота?

-- Саме так!

-- Коханий, навіть не думай про це, мені легше буде спалити місто до тла!

-- Кохана, навіщо так радикально?

-- Якщо з тобою, щось станеться, так і буде!

-- Королю, якщо дозволите?

-- Що Мероне?

-- Скоро до Мінеса прибуде бродячий цирк!

-- І. що?

-- Там всі наші! Ми хотіли іти звільняти королеву Аміру, щоб ви мали менше клопоту, але в силу обставин і вашого швидкого повернення, ми можемо здійснити все за разом!

-- А, якщо візки будуть перевіряти?

-- Едарте, охорона ласа до грошей, зазвичай ми їм платимо, і цього разу метод міняти не будемо, а нас пропускають без будь яких перевірок і з будь чим!

-- Це дуже добре! Тоді Мероне відсилай голуба з посланням до цирку, напиши, щоб приготували обладунки солдатів..

-- Вони і так готові!

-- Добре! Тоді ми приєднаємося до них на під’їзді до Меносу!

-- Я зрозумів вас Едарте!

Через три дні вони вже чекали цирк за кілька кілометрів від Мінес-Морету.

Коли Цирк проїжджав коло них вони без зайвих роздумів заскочили до останнього возу. Аріс мало не випав звідти, коли побачив Яра.

-- Батьку! Це ти?

-- А?, Що? Арісе, синку!

Вони міцно обійнялися.

-- Батьку,що сталося? Чому ти тут, я думав ти вдома з мамою!

-- Це все Герот! Його шпигуни пронюхали, що ми тебе виховали. Добре, що про всяк випадок зробив метрі лову броню для себе і Аріни, я тільки цьому й завдячую, нашими життями! Але її поранили.

-- Як? Коли ви тікали?

-- Так сину. Стріла влучила їй в ногу, але рана не серйозна!

-- Дякувати богам!

-- Синку, а ти як?

-- В мене все добре! Літопис Світу знайшли, я знаю як перемогти Герота без зайвих жерт!

-- Добре синку! Ще щось хочеш сказати?

-- Хранитель Літопису виявився дуже товариським і добрим, на, що ми не сподівалися! Він дещо для нас зробив!

-- Що?

-- Зробив нас Паладинами, ну і…

-- Що?

-- Ріліно, підніми руку!

Аріс і Ріліна підняли руки на яких були браслети-малюнки!

-- Діти, я щось не зрозумів! Що ви хочете мені сказати?

-- Яре, просто поки ми йшли д Гробниці, ми з Арісом зрозуміли, що кохаємо одне одного понад усе!

-- Коли ми знайшли і увійшли до гробниці, то Голем, хранитель Літопису…

Ед перебиває Аріса і знову лякає Яра, що саме хотів запитати де він!

-- І тоді в Храмі Світу Голем їх одружив!

-- Едарте, знову налякав, я вже хотів питати де ти подівся!

-- Яре, як бачиш я тут. Аріс перетворив мене на людину. Я вже було почав забувати, як це!

-- Бачу! Чудово виглядаєш, як на свій вік!

-- Нічого такого!

Слово за слово і розмови розтягнулися до самого вечора, та й цирк рухався не надто швидко.

Надвечір, до возу прибіг хлопчина-посланець і повідомив, що вже майже прибули. Після цієї звістки Аріс відволік Еда та Яра від їхньої розмови і почав говорити.

-- Віс слухають? Мероне, який план?

-- Коли заїдемо в місто, а це вже за годину, дочекаємося ночі і мої хлопці переодягнені в солдатів звільняють королеву Аміру, приводять ї до нас. Ми її вивозимо з міста і ховаємо поки все не закінчимо!

-- Добре. Але з вами йдуть Роран та Громід. Разом з мамою ви витягуєте з в’язниці і Роранову наречену, Міну!

-- Я зрозумів!

-- Що далі Мероне?

-- Цирк дає дві вистави! Перша завтра в день на центральній площі міста, а друга увечері вже в палаці! Якщо все пройде вдало і нас не розкриють, все буде швидко. Але, якщо щось піде не так. Будемо діяти за обставинами!

-- Зрозуміло. Отже швидше за все готуємося діяти за обставинами! Мероне, мені та іншим потрібні довгі, чорні плащі з великими каптурами, щоб в разі чого можна було розчинитися в натовпі!

-- Добре, зроблю!

-- Батьку, кого гратимеш ти?

-- Синку, я буду керувати одним із загонів, що вас прикриватимуть увечері, а точніше, я буду біля тебе!

-- Дякую, що завжди піклуєшся про мене!

-- Та, що ти, на те я і батько! Крім того я ще хочу внукам порадіти!

Раптом вони зупинилися, а це означало, що вони вже прибули і все скоро почнеться. Мерон зреагував миттєво.

-- Швидко, накрийтеся ганчір’ям, щоб нас не помітили!

Накрившись ганчірками, що були біля них і так дочекалися аж поки не почули, що ворота закрилися, ще за пів години вони повністю зупинилися. Коли всі скинули з себе ганчір’я, Мерон глянув на небо, була вже ніч, як раптом по борту візка хтось постукав.

-- Мероне, все тихо, це я!

-- Норіку, швидко ти! А скільки ж тут від темниць!

-- Норіку, що охорона?

-- П’яні хлопчики, як дрова, наші вертихвістки добре знають свою справу!

-- Добре! Ще питання!

-- Що?

-- В темниці ти не знаходив дівчини на ім’я Міна?

-- Міна, Міна, Міна,… А згадав! Є таке дівча, гарненька, вона поряд з королевою, в сусідній камері! А, що?

-- З вами підуть двоє з людей короля, для підмоги. Це дівча теж забираємо!

-- Зрозуміло! Де вони!

-- Ми тут!

-- Чого розсілися, встали і за мною, чим швидше ми заберемо бранок, тим швидше повернемося на підмогу королю, всі вже готові!

-- Уже йдемо!

Коли Норік, Роран і Громід зникли в темряві, Ріліна долучилася до розмови!

-- Коханий, а, що мені робити?

-- Ріліно, я думаю ти допоможеш нам в замку!

-- Як саме?

-- Підсмажити Геротових вояків! Вони відразу ж потікають ві одного твого вихору!

-- Ріліно, а це ж правда, як не крути!

-- Ну ви просто мені лестите! Я зрозуміла!

-- Добре. Батько зі своїм загоном будуть коло нас в палаці, переодягнені під циркачів! Так?

-- Так кролю!

-- Добре! Ну поки чекатимемо хлопців! Побачимо, що буде!

Роран та Громід досить швидко переодягнулися і вже за пів години разом з хлопцями Норіка були біля темниць. На вході їх зустріла охорона, що була твереза, як скло! Норік був здивований.

-- А нехай їм, мабуть змінилися!

-- І, що будемо робити?

-- Поводьтеся спокійно і мовчіть! Зараз викрутимось!

-- Добре!

Коли вони підійшли ближче, охорона помітила їх.

-- Хлопці, чого вам!

-- Ми прийшли забрати двох бранок. Наказ короля!

-- По кого прийшли?

-- По стару Володарку Драконів і її сусідку!

-- А, ці двоє! Проходьте, ключі у їхніх охоронців!

-- Добре!

Вони спустилися вниз. Камери в яких були королева та Міна знайти було не складно, бо тільки біля них були охоронці. Коли Норік, Громід та роран підійшли до них, охоронці встали!

-- Спокійно хлопці, ми прийшли забрати бранок, яких ви охороняєте! Наказ короля!

-- Ми маємо отримати наказ з печаткою!

-- Зараз, був десь тут.

Норік обернувся до хлопців.

-- На рахунок три!

-- Добре!

-- Так, де ж він? А, знайшов! Три!

Роран і Громід швидко вбивають охоронців та забирають в них ключі. Роран кидається до камери в якій була міна, відчиняє її та заходить в середину. Міна прийняла його за охоронця і кинулася на нього з кулаками, але він схопив її за руки!

-- Відпусти мене покидьку!

-- Міно! Кохана, це ж я!

Роран зняв шолом, Міна мало не впала побачивши його.

-- Роране, це ти!

-- Так, кохана, це я!

Міна кинулася Рорану на шию, але Роран бере її за плечі.

-- Кохана, не зараз! Треба йти!

-- Роране, треба забрати королеву Аміру, вона в сусідній камері!

-- Я знаю де вона. Я прийшов не сам, я на стороні принца Аріса і ми прийшли за вами обома!

Міна прмовчала. В цей час Норік та Громід відчинили камеру Королеви Аміри.

-- Ваша високосте, ми прийшли за вами!

-- Я знаю. Ви від Аріса! Зніміть з мене ці кайдани та камінь Морінуса!

-- Зараз!

Знявши камінь і кайдани Громід допоміг королеві підвестися, і простягнув їй плащ.

-- Ваша високосте, візьміть!

-- Дякую!

-- Пробачте за нетактовність, але нам вже час!

Королеву Аміру та Міну швидко вивели з темниць і повели до місця стоянки цирку. Коли вже були на місці Норік підійшов д візка де сиділи Мерон, Аріс, Ріліна, Едарт, Яр та Мерон і постукав по ньому тричі. З тенту, яким був накритий візок з’явилася голова Мерона.

-- Друже мій це ти?

-- Ні, не я! Звісно ж я, це в тебе стає дурною звичкою!

-- Яка б не була звичка, але про всяк випадок не завадить і перепитати! То як все пройшло!

-- Охорона була змінена, але мабуть на вході в темницю поставили молодих дурників, вони нас впустили без зайвих питань, а з тими що були в середині, біля камер Громід з Рораном швидко впоралися!

-- Це добре! Заскакуйте!

Коли вони залізли у візок, королева впізнала Аріса і кинулася до нього.

-- Синку, це ти! Як же ти виріс!

-- М-м-мамо!

-- Так синку, це я!

-- Яр та Мерон вклонилися королеві, що саме перевела погляд на Яра!

-- Це, ви Яр?

-- Так ваша високосте!

Відповів Яр.

-- Дяку., що так виховали мого сина!

-- Пробачте королево, але Аріс і мені з дружиною став рідним сином!

-- Так, я розумію! Та все одно, дякую вам!

Аріс знову звернув увагу королеви на себе.

-- Мамо, познайомся, це Ріліна!

-- Синку, я бачила все! Ріліно, мені приємно мати таку невістку!

-- Мамо, а звідки ти знаєш? Ед казав, що в храм неможливо пробитися аром ясно бачення!

-- Мені вистачило до і після храму, все інше я бачу зараз!

Аміра оголила свою праву руку, на якій був такий же малюнок, що й у Аріса з Ріліною.

-- Синку. Я з твоїм батьком одружилися так само!

-- Якщо ти все знаєш, то тебе. Що не бентежить, що Ріліна Таргарієн?

-- Ви кохаєте одне одного по справжньому! Чому я маю бути проти? Навпаки, я з батьком благословляємо вас!

-- Дякую мамо!

-- А ми з мамою вас благословили ще коли ти приніс Ріліну!

-- Дякую батьку. Але ти міг сказати і раніше! Мероне з міста є якийсь таємний хід щоб вивести маму і Міну?

-- Так, є один!

-- Добре! Тоді виводь їх з міста!

-- Зрозумів!

-- Заждіть! Синку, а де дядько Ед!

-- Я тут сестричко!

-- Еде, налякав, ну у тебе й звички, ще й не міняються!

-- Так і є! Томи ти обрала мен, щоб приглядати за племінником!

-- Так! І ще жодного разу не пожалкувала про це!

-- Мамо! Потім поговорите, а зараз іди за Мероном, він проведе тебе і Міну в безпечніше місце!

-- Добре синку! Тільки будь обережним, Герот дістав зброю і броню демонічної роботи!

-- Знаю! А ми тепер Паладини!

-- Я думала цей орден даво зник!

-- І я так думав, сестричко, поки Голем не зробив нас Паладинами!

-- Еде, це ти зараз про хранителя Літопису?

-- А про кого ж ще!

-- Мамо не бійся за нас, ми впораємося!

-- Королю, королево, час вирушати! Королю, вам з вояками потрібно на ніч зникнути в місті!

-- Нас уже мабуть шукають! Синку послухай Мерона!

-- Добре!

-- І ще, ось тримай!

Королева Аміра зняла зі свого пальця один із перстнів і дала Арісові.

-- Мамо, Що це?

-- Синку, це подих дракона! Цей перстень стане тобі у нагоді!

-- Дякую мамо! А тепер час іти, доки не прийшли гості!

Всі вдягли плащі і розчинилися у темряві нічного Мінес-Морету. Саме вчасно, бо прийшов загін вояків і мало не розтрощив караван цирку. Ріліна і Аріс спостерігали за цим з одного із дахі поблизу.

-- Коханий, вчасно ми пішли!

-- Так кохана, вчасно! Тепер лишилося перечекати до завтра!

-- Можемо спати прямо тут, але думаю краще знайти інше місце!

-- Може спустимося на балкон?

Так пройшла ніч, зранку всі знову зібралися біля каравану. На щастя нікого не впіймали!

Коли всі прийшли, у візку де був Мерон почали думати. Що робити.

-- То, що будемо робити, вистава у вечері наш єдиний шанс потрапити до замку непоміченими. Мероне, що скажеш?

-- Наші люди говорили, що Герот не знає про те, що ми приїхали, але через викрадення гарантій своєї безпеки він злий як демон і подвоїв охорону!

-- І, що за вистава?

-- Едарте, ти що ніколи не бачив виставу бродячого цирку? Але в сьогоднішні доданий один новий номер!

-- Що за номер?

-- Поява людини в шафі! Я думаю це можна буде використати!

-- Яким чином можна використати фокус?

-- Все просто! Король ховається в шафі з якою проводять номер! Мої хлопці, коли буде потреба прибирають лучників на балконах і зачиняють всі виходи із залу. При такій обстановці Герот вже нікуди не дінться…

-- Мероне, є ще, щось?

-- В загалі то, так є! Рада старійшин Оріонів буде з Геротом, а це грає на нас. Герот не піде проти старійшин!

-- Добре! А запасний план?

-- А про запас ми маємо вогняний вихор у виконанні Ріліни! Але це на випадок, ящо мої люди не впораються з лучниками! Та й у вас на пальці Подих Дракона!

-- Ясно!

-- Королю, ходімо до іншого візка, щоб не викликати підозр вам потрібно буде виступити сьогодні в кожній виставі!

-- Добре!

-- І ви панове теж приймете участь! Я все поясню пізніше!

Мерон повів усіх до іншого візку, де їх переодягнули, і поснив все, що треба буде робити.

Обідня вистава пройшла вдало, жителі міста були в захваті. Наближалася вечірня вистава в палаці, Аріс трохи нервував через це, але він був готовий. Мерон підійшов до нього, щоб поговорити.

-- Королю, мої люди передають, що в палаці зібралось багато воїнів!

-- Мероне, лучників не побільшало?

-- Ні королю, але мечників стало більше у кілька разів. І ще, Герот прикликав всю свою гвардію!

-- Гвардію?

-- Воїнів, яким він дав камінь Морінуса і їх більше ніж ми думали!

-- Мероне, головне, щоб я викликав Герота на двобій!

-- Зрозуміло!

-- Поклич моїх друзів!

Зараз королю!

За хвилину всі були біля візка. Ед підійшов до Аріса. Який був біля візка.

-- Племіннику, ти кликав нас!

-- Так. Мерон каже, що в замку побільшало мечників!

-- А хіба вони проблема?

-- Загалом нв, але ті що володіють каменем Морінуса, можуть завадити зачинити вхід до залу!

-- Це залиш нам з Громідом!

-- Міроне, ти потрібен мені після виходу із шафи!

-- Тоді я з Рораном упораємося!

-- Громіде ти певен?

-- Так! Тоді добре!

В цю мить підходить Яр.

-- Синку, а про старого забув?

-- Ні батьку!

-- То, що ви обмірковуєте?

-- Мерон мав би тобі розповісти про поповнення!

-- А, ти про це! Розповідав!

-- Ось, ось!

-- Про це я попіклуюся зі своїм загоном!

-- Тоді Роран і Громід будуть з тобою!

-- Добре синку!

-- Ріліно!

-- Що, коханий!

-- На тебе залишаємо лучників, якщо хлопці Норіка з ними не впораються. Зможеш розбити їх з одного удару?

-- З одного удару! Можливо і вийде, але за два точно розіб’ю!

-- Добре! Дядьку, ти, Мірон та частина загону Норвка, що залишається з нами візьмете на себе мечників, якщо Герот першими пошле їх! Потім до нас приєднається загін батька!

-- Зрозумів!

-- Добре, тоді розходимося і готуємося! А Ріліно!

-- Що любий?

-- Зможеш непомітно піднятися до лучників?

-- Залечу над замком і знайду якусь шпарину, щоб пролізти. Ніхто й не помітить!

-- Добре кохана!

Настав вечір, вистава почалася. За годину була черга виступу Аріса. На середину залу вийшли люди в довгих чорних плащах з каптурами, що ховали їхні обличчя від всіх хто був присутній у залі. За задумом вони стали в коло до центру якого викотили шафу, номер розпочинається і керує ним Едарт, переодягнений в одяг фокусника!

-- Шановний королю і придворні. Зараз на ваших очах, в цій шафі, з’явиться людина!

Із залу чутно чийсь недовірливий відгук.

-- Якщо хтось вважає, що шафа не є звичайною, нехай підійде і переконається, що він не правий!

Раптом Герот встав з рону.

-- Я перевірю!

-- Ваша величність!

Едарт вклоняється, коли він підходить до шафи, долаючи огиду і бажання знести йому голову в ту ж мить!

-- Прошу!

Герот кілька разів уважно оглянув шафу з зовні і з середини, але, на щастя, не знайшов секрету.

-- Звичайна шафа, люди!

-- Дякую за таку честь ваша величність!

Герот пішов і сів на трон. Тим часом загін Яра тихенько прибрав охорону біля дверей залу, Роран і Громід швидко одягнувши плащі, змішались з натовпом і просувались поближче до Еда та іших. Загін Яра швидко поховались за колонами, поза спинами гвардії, загін Норіка приготувався прибрати лучників, Ріліна тим часом чекала, сидячи на одній з балок під дахом залу. Всі зайняли свої місця досить вчасно, Ед саме почав молоти якусь нісенітницю схожу на закляття, від якої Мірон і Аріс, що вже відчинив потаємні двері в шафі і був готовий показати себе світу, насилу стримувались, щоб не зареготати, як навіжені.

Нарешті Ед закінчив читати «закляття» і підійшов до шафи.

-- А зараз перед вами з’явиться людина!

Коли Ед відчинив шафу, Герот почав задоволено сміятися і плескати в долоні разом з іншими глядачами і гвардією, що відволіклася. Аріс непорушно стояв у шафі чекаючи слів Еда. Ед підняв руки, як, знак до глядачів, в проханні тиші.

-- Нехай же вийде сміливець, що погодився виконати цей небезпечний номер!

Аріс чекав саме цих слів, він вийшов із шафи і став поряд з Едом, що за домовленістю було знаком початку, для хлопців Норіка, що мали прибрати лучників.

Аріс знімає з голови каптура і починає йти до Герота! Герот здивований таким розвитком подій.

-- Хлопче, чого ти хочеш, за виконання такого номеру?

-- Єдине чого я хочу, це щоб ти Героте відповів за все скоєне!

-- Ого яких сміливців беруть до цирку! Хто ти такий хлопче?

В цю мить Аріс зупинився, на балконі де були лучники почалася якась тяганина, Герот почав поглядати на свій меч, Аріс повність скинув плащ під яким була броня Паладинів, на якій, трохи нижче лівого наплічник, були символ Володарів Драконів і герб його родини!

-- Я Аріс, син Аспара і законний королю королівства Дарет! Здавайся Героте, або бийся зі мною за корону!

-- Дурний хлопчисько! Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха! Невже ти думаєш, що переможеш мене самотужки? Ти сам підписав собі смертний вирок!

-- Ти дійсно думаєш, що я сам! Друзі де ви?

Всі хто був у плащах, зняли їх і вийшли до Аріса, Ед вихопив меча і теж викликав броню Паладина і підійшов до Аріса.

-- Арісе, Норік просив передати, що перший загін не впорався, пора викликати Ріліну!

-- Зрозумів. Нехай лучники Герота покажуться!

Герот підняв руку, з балконів показалися луки його лучників, що готові були випусти стріли, а мечники оголили мечі, гвардія ж вишикувалася біля Герота.

-- То, що тепер принце? Мені це набридло! Лучники знищіть їх!

-- Ріліно давай!

Лучники не встигли випустити стріл, як перед ними з’явилася Ріліна і випустила вихор вогню від якого вон миттю перетворилися на попіл, а їхні місця зайняли лучники Норіка. Ріліна спустилася до Аріса.

-- Ой вибачте королю. Це були ваші лучники?

-- Що, що це ще означає?

-- А ти думав, що я тут сам?

-- Мечники!

Мечники пішли в атаку.

-- Батьку, давай!

Зненацька геротових мечників, зі спини, накрив загін Яра, зав’язався бій, що тривав не довго, загін Яра швидко притис їх до стіни!

-- Героте, пускати гвардію навіть не думай! Мої лучники їх накриють швидше ніж хоч хтось із них зробить хочаби один крок!

-- Хлопчисько! Я тебе..

-- Досить! Героте, правитель Оріонів, я Аріс, принц Даруту і наступник трону за правом крові, викликаю тебе на двобій за законами твого народу!

-- Це смішно! Ти не маєш права викликати мене!

-- Маю! Якщо ні, старійшини підтвердять!

Один зі старійшин встає.

-- Героте він має рацію! Він син Аспара, він може викликати тебе і т не можеш відмовитися чи виставити когось із воїнів замість себе!

Герот взявся за свій меч і його огорнув червоний туман, коли туман зник Герот уже був у криваво-червоній броні.

-- Ну добре. Готуйся до жахливої смерті Володарю Драконів!

-- Батьку відпустіть вояків, вони не можуть нічого робити поки він не отримає перемоги, гвардія не дозволить!

-- Добре сину!

Яр наказав своєму загону відійти і сховати зброю.

Старійшина знову встав і звернувся до Гнрота та Аріса:

-- Нехай почнеться бій!

-- Принце, я ж тебе на шмаття порву! Шмаркач!

-- Може годі базікати?

Всі присутні збилися під стінами та за колонами і приготувалися ховатися хто куди бачив! Не сходячи з місця Герот змахнув мечем з якого вийшла хвиля, що розрізала все на своєму шляху, в бік Аріса. Аріс відбив цю хвилю і послав у бік Герота таку ж та побіг за нею на Герота. Герот відбив хвилю і удар Аріса, який наступав.

-- Тебе добре навчили принце! Дявно я не мав такого сильного супротивника!

-- Ага! Та тобі вже ніщо не допоможе!

-- Шкода вбивати такого воїна! Та я постараюся отримати від цього як найбільше задоволення!

-- Не будь таким упевненим!

-- Отримуй!

Герот ударом відштовхнув Аріса майже до стіни залу і підскочив у його напрямі майже під саму стелю. Аріс відійшов від стіни і зібрав у мечі енергію для удару. Меч Герота почав світитися, так само як і меч Аріса. Коли їхні мечі, наповнені енергією, зустрілися залу на мить залив спалах світла, а коли він зник вони лежали в різних кінцях залу.

Герот піднявся раніше за Аріса і пішов в атаку, що примусило Аріса відступати.

-- Ти сильний принце. Та з силами, що дають мені цей меч і броня тобі не перемогти мене!

Аріс зупинив Герота одним ударом і пішов на нього!

-- Це ми ще подивимося!

Аріс продовжував давити на Герота, але той впіймавши момент ухилився від його удару і поранив Арісові руку.

-- А-а-а!

-- Що боляче? Це ще не все!

В очах Аріса з’явився якийсь дивний вогник і він почав тиснути на Герота з більшою силою, Герот почав відходити, кількома ударами Аріс відштовхнув Герота і ухилившись від його удару, швидким рухом, поранив йому ногу і руку!

-- Боляче! Ти достойний супротивник принце! Я переконався в цьому ще раз! Та який же з тебе король, ти все одно слабший за мене!

-- Героте, ти помреш! А король з мене буде кращий, ніж з тебе!

Мечі знову схрестилися. Кожен намагався тиснути на супротивника, та сили були рівні, аж ось Аріс, зібравши силу, відштовхнув Герота так, що той кілька метрів проплив по залі, але лишився стояти на ногах.

-- Непогано! Але з цим пора кінчати! Побачимо, що ти зробиш зараз!

Герот опустив меча, його броня почала світитися і тінь, що з’явилася під його ногами, чорним уманом наблизилася до Аріса, зв’язала його і підняла над землею, стискаючи.

-- Ну, як тобі таке, принце?

-- Не чекав такої ницості!

-- А ніхто і не говорив, що бій буде чесним! Зараз я з тобою покінчу!

Аріс відчуває, що його тіло стикає сильніше і броні може не вистачити на довго! Ед стоїть і про, щось міркуєі раптом піднімає погляд на Арісову руку!

-- Арісе, перстень, що дала тобі Аміра!

-- Що?

Аріс помічає, що перстень, який дала йому мама, почав світитися, а туман не може його огорнути. Аріс розуміє, що в цю мить він думає про те, як себе захистити!

-- Зрозумів! Дякую дядьку!

Аріс концентрується на бажанні захиститися і вириває руку з туману та направляє її на Герота.

-- Отримуй!

З персня виривається вогняний потік, що спалив туман і огорнув Герота,

-- Що таке, що сталося?

-- Мій перстень знищив магію твоєї броні! А я, зараз, знищу тебе!

Бій продовжився, Аріс побіг на Герота і почав наносити удар за ударом, відбиваючи всі випади Герота, але Герот знову зміг ухилитись і поранив Аріса в ногу, від чого він упав.

-- Принце, вам боляче? Вставай шмаркач, я хочу вбити тебе на ногах, віддам тобі честь, як воїну!

-- Це ми ще побачимо!

Аріс піднявся на ноги і відбивав удар за ударом, кожен випад Герота. Пішовши у наступ Аріс знов відштовхнув Герота, а коли той пішов на нього вловив мить і пронизав Герота своїм мечем. Герот не випустив меча з рук і тримаючи іншу руку на місці де його прошив Аріс, відійшов назад і почав сміятися!

-- Принце! Не думай, що це була наша остання зустріч! Я ще повернуся!

Герота почав огортати червоний туман.

-- Повернешся? Тоді я почекаю!

-- Скоро принце! Скоро побачимось!

Туман повністю огорнув Герота і він розчинився в повітрі.

-- Повернеться? Побачимо!

-- Аріс! Король Дарету!

Почав кричати Ед та всі інші.

-- Схиліться перед королем!

Всі хто був присутній у залі, навіть Оріони та їх старійшини, схилилися перед Арісом, а за мить в залі знову почла лунати вигуки слави переможцю:

-- Слава королю!

-- Нехай живе король!

 

Пролог:

Наступного дня Аріс, Ріліна, Ед, Мірон, Громіл та Роран були вже в Дареті, де королева Аміра мала проголосити Аріса королем. За день вже все було готовим і наступного дня, в обід у палаці, відбудованому повстанцями, ще під час правління Герота.

На честь коронації королева скликала всіх лордів, старих і нових, поставлених Геротом, щоб вони визнали Аріса законним королем. Коронація відбулася у тронному залі перед зібранням. Коли Аріс та Ріліна зайшли до зали, королева спочатку засвідчила їхній шлюб, а потім почала церемонію!

-- Громадяни Дарету! Лорди й міледі, а також простий люд, що зібрався тут! Ми зібралися тут, щоб засвідчити повернення законного короля Дарету на трон! Син короля Аспара і законний спадкоємець трону Аріс, що вчора відстояв корону у битві з тираном Геротом!

До королеви підносять дві корони. Аміра підходить до Аріса, взявши одну корону.

-- Сину мій! Чи клянешся ти перед чотирма стихіями захищати королівство від ворогів, оберігати мир та спокій, захищати й допомагати слабким та бути гідним королем?

-- Клянуся!

-- Тоді сину мій! Я королева Аміра, проголошую тебе королем Дарету!

Аміра бере другу корону і підходить до Ріліни.

-- Ріліно, Таргарієн! Чи клянешся ти допомагати, бути опорою для свого чоловіка і короля у всіх його справах і бути королевою Дарету?

-- Клянуся!

-- Я проголошую тебе королевою Дарету! Король та королево, діти мої, встаньте і вклоніться в знак того, що ви будете відданмии своєму народові так само, як і народ буде відданий вам!

Аріс та Ріліна встали і вклонилися, присутні в залі вклонилися у відповідь, визнаючи їх королем і королевою!

Після коронації Аріс та Ріліна проїхалися по місту, люди вітали їх з вікритим серцем, нарешті правління тирана завершилося і правда та справедливість знову заживуть на цих землях.

Після того, як Аріс з Ріліною повернулися, вони пішли до тронної зали, за кілька хвилин після цього, до зали увійшли лорди. Коли всі сіли Аміра встала і вийшла до центру зали.

-- Шановні лорди. Старі і нові. Я зібрала вас тут, щоб ви визнали законність прав мого сина і присягнули йому на вірність, як колись дехто із вас присягався моєму чоловікові, а дехто Геротові!

Аріс підвівся з трону.

-- Шановні лорди! Обіцяю бути добрим королем, яким був і мій батько!

Аріс сів на трон, а дин із лордів підвівся.

-- Я лорд Оркан! Говорю від імені всіх старих лордів Дарету!

-- Так, лорде Оркан!

-- Королю. Я та всі старі лорди клянуся вам служити вірою і правдою, як колись служили вашому батькові! Сподіваємося ви повернете Дарету, його ще не забуту славу!

-- Дякую вам!

Е один з лордів підвівся.

-- Я лорд Керан! Говорю від імені нових лордів Глотерана, Еркана, Дункана та Старка!

-- Так лорде Керан!

-- Ми клянемося вам у вірності, ваша високосте і поділяємо думку старих лордів! Ми раді, що законний спадкоємець зайняв своє місце!

-- Дякую вам!

Коли лорд Керан сів, встав ще один з лордів.

-- Я лорд Моркан! Говоритиму від імені нових лордів Грендвора та Елайта!

-- Я вас слухаю!

-- Ми відмовляємося визнавати вас королем!

-- Цікаво чому?

-- Ви захопили трон силою!

-- Лорде Моркан, ви Оріон?

-- Так, я Оріон і пишаюся цим!

-- Я поважаю ваше рішення! Та знайте, я все робив згідно ваших законів, старійшини це підтвердили тоді і можуть підтвердити зараз. Вони точно закони вашого народу порушувати не будуть!

-- Все одно, це не змінить нашого рішення!

-- Ясно. Я поважаю Оріонів, але, як король я не можу залишити вам ваші титули. Як король Дарету, я позбавляю вас всіх титулів, земель та половини ваших статків! Я не можу допустити порушення миру в королівстві. За виконанням мого рішення прослідкують! Можете іти шановні лорди.

Лорди встали та вклонилися королю, а потім покинули тронну залу! Аріс зітхнув з полегшенням і обернувся до Еда та Аміри.

-- Мамо, дядьку. Я не занадто жорстоко вчинив?

-- Як на мене, сину, ти все правильно зробив. Аспар зробив би точнісінько так!

-- Не хвилюйся Арісе, ти все зробив правильно! Доки лорди-Оріони не відновлять свої статки повністю, нам нічого боятися!

-- Думаєш!

-- Гадаю так! Доречі! Кому ти хочеш віддати їхні землі і все інше?

-- Я саме хотів попросити тебе покликати мені писаря, та Мерона, Рорана і мого батька!

-- Батька?

-- Дядьку!

-- Ой вибач! Я забув, що батьком ти називаєш Яра!

-- Та ні нічого! Цікаво, що б сказав мій справжній батько, як би був живий?

-- Синку, Аспар і так тобою пишається!

-- Дякую мамо!

За кілька хвилин Мірон, Роран та Яр вже стояли перед Арісом!

-- Знаєте чому я вас покликав?

-- Ні дуже!

-- Ні королю!

-- Не знаю сину!

-- На зібранні лордів, я позбавив трьох лордів, що залишилися вірними Героту, земель, титулів та половини статків, саме для цього я вас покликав!

-- Ясно!

-- Тобі Міроне, я віддаю титул, землі і половину статків лорда Моркана! Візьми наказ і можеш їхати до нього, якщо хочеш, вже сьогодні! Бажаю тобі віднайти свою другу половину, друже мій!

Мірон підійшов і взяв наказ з королівською печаткою.

-- Дякую друже!

-- Тобі Роране, я віддаю титул, землі і половину статків лорда Грендвора! Візьми наказ. Живи з Мвною довго і щасливо!

Роран підійшов. Взяв наказ і вклонився.

-- Дякую вам королю!

-- Батьку! Тобі я віддаю титул, землі і половину статків лорда Елайта! Далеко їхати не треба, наше село як раз на кордоні столиці і його земель, я вас часто буду навідувати з мамою! Візьми наказ!

Яр підійшов, взявши наказ він обійняв Аріса!

-- Дякую синку! Я тебе люблю!

-- Я вас теж!

Коли всі вийшли і в залі залишилися тільки Аріс та Едарт, Аріс встав, підійшов до вікна і підкликав до себе Еда.

-- Дядьку, ти чув слова Герота?

-- Так Арісе. Чув!

-- І, що ти думаєш?

-- Він повернеться! Не скоро, але повернеться і спробує захопити владу!

-- Це погано!

-- Погано! Але ж Герот ще не повернувся! Деякий час ми можемо спати спокійно! Тому поки час є, відродімо Дарет!

-- Ти правий дядьку! У нас багато роботи!

Коли почав правити Аріс, до Дарету повернулася, ще не забута слава і сила! Лорди і прості люди були єдними між собою і вірними королю, що був готовий вислухати і допомогти своїм підданим. Скоро на світ з’явилися і Арісові нащадки, доля яких була зайняти місце батька!

Але це вже зовсім інша історія…

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.126 сек.)