Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (988-1097)

У 988 р. у Київській Русі офіційною державною релігією стає християнство (у його візантійсько-православному варіанті). Запрошені з Візантії священики відправляли обряд хрещення, часто примусово.
Після смерті Володимира (1015) залишилося 12 його синів, між якими почалася боротьба за київський престол. Соц.структура:1клас феодалів (складався з: Великого київ князя, його сімї, дружинників(бояри+отроки), княз слуг, православних князів, духовенства).2клас-Смерди складали бл.95% всього населення.3 клас- городяни (купці, ремісники, городяни, землероби)

За Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найвищого розквіту. Значно розширились її торговельні й політичні зв’язки з європейськими державами.

Економіка:

· с\г-основа економіки, з перевагою землеробства. Прискор-ся розвиток ремесел і торгівлі. стають конкурентні на міжнародних ринках.Зростають міста.

Торгівля: внутр. т. потерпає від нестачі грошей.Замість монет-шкіряні гроші і кредит, срібні злитки.2типи гривні-Новгородська(на Півночі Русі)і Київська.1 регіон тяжів до Балтійськ ринку, а центр і півд. Русь-до Середземноморського ринку.Розвив-ся феодальна приватна власність, яка пошир-ся через передачу князем пустих земель у користування, набігами кочовиківі розореням общинників.Зміни відб-ся в Єврпейських торг шляхах:Занепадає шлях із вар у греки і зростає роль екон шляху із Касп моря в Балтійське по Волзі.

Розквіт Київської України-Руси у 9-11 ст. обумовлений головним чином її вигідним географічним положення на перехресті торгових шляхів і зв'язками з країнами Зх. Європи, Півночі і Півдня. У 12 ст., після перекриття кочовиками торгового шляху по Дніпру «з варяг в греки», стався розпад Київської Русі на незалежні князівства. Виснажена міжусобицями, нападами половців, монголо-татар, поляків і литовців, вони стали околичними землями інших, більш могутніх держав. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку Київської Русі

В IX — XII ст. економіку Давньоруської держави можна охарактеризувати як період раннього феодалізму. Виникнення і розвиток феодалізму виявляється перш за все у формуванні та зростанні феодального землеволодіння. Феодальна земельна власність є економічною основою панування класу феодалів, про що свідчать писемні джерела початку IX ст. і археологічні пам'ятки.

У IX ст. формується панівний клас феодалів, в який входили київські князі, місцеві князі, бояри. Державне й особисте князівське начало у IX ст. було ще недостатньо диференційоване. Формування великокнязівського домену і доменів окремих князів посилилось у X ст. Князівський домен являв собою маєток, який належав не державі, а самому князю як феодалу.

Зовнішня політика: Київська Русь існувала за безперервної боротьби зі степовими кочівниками (печенігами, торками, половцями). Для організації відсічі кочівникам збиралися з'їзди князів (Любецький з'їзд 1097 року, Долобський з'їзд 1103 року та інші). Значну роль у становленні Київської Русі відіграв візантійський вплив (церковний, соціокультурний, політичний) та торговельні відносини з Візантійською імперією. Дві поїздки до Константинополя здійснила княгиня Ольга. Під час однієї з них вона прийняла хрещення від константинопольського патріарха. На міжнародній арені Київська Русь заявила про себе походами на Візантію київських князів Аскольда (860), Олега (907), Ігоря (941, 943), Святослава (969–971), Володимира (989), Ярослава (1043), спрямованими на захист торговельних інтересів.

Поиск по сайту: