Туристичні місця

Пам'ятник танкістам

Цей пам'ятник встановлено на честь радянських воїнів-танкістів 173, 219, 201, 32,27 танкових бригад, які брали участь у визволенні міста від фашистських загарбників у жовтні 1943р. Модель танка - Т-34, сам пам'ятник був встановлений в 1978р. Архітектор - А. Антонов. Розташований в сквері на південній околиці міста, на під'їзді з боку Новомиколаївки.

Меморіал Слави

Меморіал визволителям міста

Знаходиться: перехрестя вулиці Титова і вулиці Яцковського

Напис на стелі ліворуч:

НАЩАДКИ, ПАМ'ЯТАЙТЕ

Ціною 20 мільйонів життів синів і дочок нашої країни завойована перемога над фашизмом в 1941-1945 рр.

5655 верхньодніпровців загинули смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни.

У боях за звільнення нашого району загинуло 14939 радянських воїнів.

Вічна слава героям, полеглим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини!

Напис на стелі справа:

Наказом Верховного Головнокомандуючого

Відзначилися в боях за оволодіння містом і залізничною станцією Верхньодніпровськ. Триста третій стрілецької дивізії полковника Федоровського, 36-й Гвардійської стрілецької дивізії генерал-майора ДЕНИСЕНКО 1008-му винищувальному протитанковому артилерійському полку підполковника КОТЕНКО та 523-му мінометному полку підполковника ЧЕРЕНКОВА присвоїти найменування «Верхньодніпровський» і надалі їх іменувати:

Триста третій Верхньодніпровська стрілецька дивізія;

36-а Гвардійська Верхньодніпровська стрілецька дивізія;

1008-й Верхньодніпровський винищувальний протитанковий артилерійський полк;

П'ятсот двадцять третього Верхньодніпровський мінометний полк.

"Скорботна мати"

вул. Гагаріна, біля школи-інтернату № 1.

У результаті важких боїв в кінці вересня 1943р. війська 3-го Українського фронту 7-ї гвардійської та 51-ї армії почали форсування Дніпра в районі Верхньодніпровська, захоплюючи плацдарми на правому березі. У морських боях вони розгромили ворога і 22 жовтня 1943р. звільнили Верхньодніпровськ від окупантів.

Наказом Верховного Головнокомандувача триста третій стрілецької, 36-й гвардійської стрілецької дивізіям, 1008-м винищувальному протитанковому артилерійському полку та 523-м мінометному полку, які відзначилися в боях, було присвоєно найменування "Верхньодніпровський".

У боях за визволення міста смертю хоробрих загинуло багато воїнів Радянської армії, 118 чоловік з числа загиблих поховано в трьох братських могилах (встановлено 118 прізвищ).

22 жовтня 1956р. на території могили було встановлено пам'ятник, виготовлений Одеській художній майстерні.

Загальна територія пам'ятника, до якого входять три братні могили і скульптура, рівний 3,5 х7м. Навколо пам'ятника встановлена ​​металева огорожа.

Могили, обкладені цеглою і оштукатурені, розміщені в один ряд на відстані 0,8 м один від одного, оформлені ідентично.

В узголів'ї могил, на чотиригранному ступінчастому постаменті у вигляді усіченої піраміди, встановлена ​​скульптура "Скорботна мати" - жінка з квітами в правій спущеною руці, ліва Полузігнута рука притиснута до грудей. Біля підніжжя скульптури на цементі вирізаний текст: "Захисник Батьківщини вічна слава!"

На лицьовій грані постаменту укріплена меморіальна дошка з накладним текстом: "Куди б не йшов, не їхав ти, але тут Зупинись. Могилі Цією дорогою всім серцем вклонися..." Далі перераховані 118 прізвищ загиблих воїнів, похованих у братських могилах. Закінчується текст словами: "Вічна слава героям, які віддали своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини. 1941-1945рр."

Скульптура залізобетонна, постамент цегляний, оштукатурений, дошка зроблена з алюмінію.

Скульптура: 2,5 х0, 9х0, 7м.

Постамент: висота - 3м, площа основи - 2,8 х 2, 8м. Пам'ятник увічнює героїзм і мужність радянських воїнів, полеглих за свободу і незалежність нашої Батьківщини при звільненні м. Верхньодніпровськ від німецько-фашистських окупантів.

Пам'ятник Щербицькому

Щербицький Володимир Васильович (р. 17.2.1918, Верхньодніпровськ, нині Дніпропетровської обл. УРСР), радянський партійний і державний діяч, двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1977). Член КПРС з 1941. Народився в сім'ї робітника.

У 1941 закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут.

У 1934-35 на комсомольській роботі.

У 1941-45 в Радянській Армії, учасник Великої Вітчизняної війни.

З 1946 працював на інженерно-технічних посадах у Дніпродзержинську.

У 1948-51 2-й секретар Дніпродзержинського міськкому КП України.

У 1951-52 парторг ЦК КПРС Дніпровського (м. Дніпродзержинськ) металургійного заводу ім. Ф. Е. Дзержинського.

У 1952-54 1-й секретар Дніпродзержинського міськкому КП України.

У 1954-55 2-й секретар,

У 1955-57 1-й секретар Дніпропетровського обкому КП України.

У 1957-61 секретар ЦК КП України, Член ЦК КПРС з 1961. Член Центральної ревізійної комісії КПРС в 1956-61.

У 1961-63 голова Ради Міністрів УРСР. У 1963-65 1-й секретар Дніпропетровського обкому КП України.

У 1965 - 1972 голова Ради Міністрів УРСР.

У 1972-1889 перший секретар ЦК КП України.

Кандидат у члени Президії ЦК КПРС в 1961-63 і в 1965-66.

Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 1966. Член Політбюро ЦК КПРС з квітня 1971.

Член Президії ЦК КП України з 1957, член Політбюро ЦК КП України з 1966.

Депутат Верховної Ради СРСР 5-9-го скликань.

Член Президії Верховної Ради СРСР з 1972.

Нагороджений 6 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, а також медалями.

Помер в 1990 році

Поиск по сайту: