 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Посвідчення договору ренти
Відповідно до ст. 731 ЦК України за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Договором ренти може бути встановлений обов’язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку. Договір ренти підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передачі майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, – положення про договір дарування. У цьому разі правила статті 362 ЦК України не застосовуються. Текст договору ренти обов’язково повинен містити: найменування сторін за договором; предмет договору; умови, на яких майно передається під виплату ренти; форму та розмір ренти; строки виплати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти; право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти; право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти; ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що передається під виплату ренти. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за письмовою згодою одержувача ренти. У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, яке передане під виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, обов’язково зазначається про перехід обов’язків платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови договору ренти.
6. Посвідчення договору
довічного утримання (догляду)
Договір довічного утримання (догляду) належить до договорів, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме чи рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються нотаріусами за усним зверненням заінтересованих у вчиненні цієї нотаріальної дії осіб: відчужувача та набувача.Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я.Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення порядку користування цим майном між співвласниками. Коли предметом договору довічного утримання (догляду) є майно, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя, такий договір укладається за наявності згоди обох з подружжя.У тексті договору довічного утримання (догляду) обов’язково зазначається, що набувач майна зобов’язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін.У разі зобов’язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати. Відповідно до ЦК України момент виникнення права власності за договором довічного утримання (догляду) пов’язується з переданням майна, якщо інше не передбачено угодою сторін. Оскільки договір довічного утримання (догляду) повинен бути нотаріально посвідчений, право власності на майно у набувача виникає з моменту такого посвідчення. Хоча в набувача виникає право власності на майно за договором, він не може його відчужувати на підставі правочину або передавати у заставу. Таким чином, зміст права власності на час чинності договору довічного утримання (догляду) має дещо обмежений характер, оскільки набувач не вправі повністю розпоряджатися майном. Договір довічного утримання може бути припинений або розірваний відповідно до норм цивільного права. У разі смерті фізичної особи – набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис з посиланням на ст. 757 ЦК України. При цьому, факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання (догляду) первинний правовстановлювальний документ на майно або його дублікат, який міститься у справах нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ (або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу для перереєстрації.Обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передано відчужувачем.У разі ліквідації юридичної особи – набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та письмової заяви відчужувача припиняє дію договору довічного утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний правовстановлювальний документ.Договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду:1) на вимогу відчужувача або третьої особи на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;2) на вимогу набувача.
Розірвання договору довічного утримання оформляється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах нотаріуса. Такий договір підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання, в якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання. Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про зміну або розірвання договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.
7. Особливості посвідчення
спадкового договору
Згідно ст. 1302 ЦК України, за спадковим договором одна особа (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадковий договір сприймається неоднозначно. На думку окремих науковців, «спадковий договір обмежує цивільну правоздатність, а тому з самого початку є недійсним», він «є спробою позбавити окремих спадкоємців права на обов’язкову частку в спадщині» [63, с. 631].
Проте ні спадковий, ні будь-який інший договір не може позбавити особу цивільної правоздатності. Щодо права на обов’язкову частку, то воно не може виникнути до моменту смерті спадкодавця. До цього може існувати лише надія на одержання цієї частки, яка може зникнути у зв’язку з укладенням не лише спадкового договору, а й договорів дарування, купівлі-продажу, довічного утримання.
В основному спадковий договір має чимало схожого з договором довічного утримання. Основна відмінність між ними полягає в часі виникнення у набувача права власності на майно: за договором довічного утримання право власності в набувача виникає в момент укладення договору, а за спадковим договором набувач стає власником майна після смерті відчужувача.
Сторонами цього договору можуть бути:
– відчужувач – подружжя, один із подружжя або інша особа;
– набувач – фізична або юридична особа.
Відповідно до ст. 1305 ЦК України, набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру, до відкриття спадщини або після її відкриття.
Так, у спадковому договорі на набувача може бути покладено обов’язок утримувати відчужувача, виконувати певні дії побутового характеру (прибирати будинок, доглядати сад, обробляти земельну ділянку тощо).
Набувач може бути зобов’язаний до вчинення певних дій немайнового характеру (читання газет, організація прогулянок тощо). Договором може бути передбачено вчинення цих дій на користь іншої особи.
Спадковий договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Спадкові договори посвідчується нотаріусами за зверненням заінтересованих осіб набувача і відчужувача.
При посвідченні спадкових договорів нотаріуси повинні дотримуватися загальних правил посвідчення правочинів.
Нотаріус має визначити справжні наміри сторін, зокрема, чи не помилились вони в сутності правочину, відповідність правочину чинному законодавству, наприклад, чи не суперечить зобов’язання вимогам закону та моральним засадам суспільства.
Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Слід звернути увагу на те, що при посвідченні спадкових договорів правила забезпечення реалізації права купівлі частки у праві спільної часткової власності не застосовуються.
Правовстановлюючий документ на майно після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначається назва цього документа, номер та дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.
Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус в тексті договору зазначає про необхідність реєстрації права власності у відповідному органі реєстрації після смерті відчужувача.
За ст. 1306 ЦК України, якщо відчужувачем за спадковим договором є подружжя, то предметом договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.
Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
З метою охорони інтересів набувача, забезпечення стійкості договірних відносин встановлена неможливість відчуження майна, зазначеного в договорі. Так, відповідно до п. п. 8.7 п. 8 гл. 2 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на майно, що є предметом спадкового договору, нотаріус накладає заборону відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.
Згідно із ч. 2 ст. 1307 ЦК України заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Після смерті відчужувача нотаріусу повертається правовстановлюючий документ на нерухоме майно, що було предметом договору, який приєднується до примірника спадкового договору, що зберігається у справах нотаріуса. На повернутому примірнику правовстановлюючого документа нотаріус робить відмітку про перехід права власності до набувача у зв’язку із смертю відчужувача за спадковим договором.
У разі смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридичної особи – набувача за спадковим договором дія договору припиняється, а на примірниках договору за письмовою заявою відчужувача нотаріус вчиняє відповідний напис.
Відомості про припинення дії договору та зняття заборони відчуження майна, що є предметом спадкового договору, нотаріус вносить до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
Відомості про спадкові договори підлягають обов’язковому внесенню до Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр [31].
Поиск по сайту: