Процесно-орієнтоване управління

Процес – це об’єднана спільність повторюваних дій (функцій), які перетворюють початковий матеріал або інформацію в кінцевий продукт (послугу) у відповідності з попередньо встановленими правилами.

Бізнес – процес (БП) – це сукупність ззаємопов’язаних робіт з виготовлення готової продукції або надання послуг на основі споживання ресурсів.

Процесно-орієнтоване управління – це методологія, яка дозволяє підприємству підвищити рівень прибутковості шяхом зосередження уваги не на локальних функціях, а на бізнес-процесах (інтегрованих функціях).

За важливістю БП поділяють на:

- основні БП, які визначають основний напрям діяльності підприємства у відповідності до способу досягнення мети підприємства (підприємство виробляє продукцію, здійснює сервісне обслуовування, надає послуги і т.л.);

- допоміжні БП, які пов’язані з вирішенням внутрішніх задач підприємства з обслуговування основних БП;

- БП керування – планування діяльності підприємства, організація виробництва, контроль;

- процеси бізнес-мережі – взаємодія з постачальниками і партнерами;

- логістичні бізнес-процеси – це комплексні наріжні БП товароруху або послуги від початкового визначення потреби в сировині до доставки готової продукції споживачеві (клієнту).

Головний логістичний бізнес-процес послідовно поділяється на такі складові:

- закупівля і доставка сировини і матеріалів;

- виробництво;

- фізичний розподіл.

Найбільш характерні процеси:

ü Виробничий процес;

ü Процес проектування;

ü Процес закупки сировини;

ü Процес реалізації продукції.

Кожний із цих процесів у свою чергу складається із технологічних і організаційно – ділових процесів.

Бізнес-процес – це сукупність технологічних і організаційно-ділових процесів, які виконуються ціленаправлено у рамках раніше заданої організаційної структури.

Реінжиніринг –фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ВР (бізнес-процесів) підприємства, установ чи компаній для досягнення покращень у основних актуальних показниках їх діяльності.

Реінжиніринг передбачає кардинальне підвищення ефективності бізнес-процесів у десятки або навіть сотні разів.

Основні правила реінжинірінгу БП є такі:

1.Горизонтальне стиснення процесу – інтегрування різних операцій в один процес або створення єдиної команди, яка відповідає за цей процес.

2.Вертикальне стиснення процесу – самостійне прийняття рішень окремими виконавцями.

3.Розпаралелювання процесу всюди, де це можливо.

4.Визначення протікання процесу в залежності від ситуації.

5.Робота виконується на тому місці, де це доцільно.

6.Зменшується кількість перевірок та керуючих дій.

7.Мінімізація кількості узгоджень.

8.Відповідальність за весь процес покладається на одну людину (команду).

9.Організації (підрозділи) діють автономно, збережуючи при цьому можливість користуватися централізованими даними.

Відмінності між удосконаленням і реінжинірингом бізнес-процесів.

4. Організація логістичної системи підприємства.

Логістична система підприємства – єдина можлива форма існування логістики як інтегрованої форми управління матеріальним потоком. Основні завдання логістичної системи:

1)забезпечити мінімум протиріч. Протиріччям слід вважати кожний факт, результатом якого є дисбаланс між елементами комплексу логістики. Потенційні джерела таких протиріч повинні постійно знаходитися під контролем;

2)забезпечити мінімум запасів. Він досягається при асортиментній відповідності між обсягом наявних ресурсів і обсягом їх використання. Запаси доцільно зменшувати до того мінімально можливого рівня, при якому виконання договірних зобов’язань не підлягає сумніву;

3)забезпечити максимум транспортної консолідації. Досягнення цієї мети неможливо без поєднання кожної транспортно-переміщуючої дії у єдиний синхронізований у просторі і часі «логістичний конвейєр продуктопостачання» від постачальника до споживача, що функціонує «точно вчасно»;

3)забезпечити контроль якості ресурсів, які надходять;

4)забезпечити підтримку життєвого циклу товару. Вона здійснюється за рахунок сервісу, який до того ж можна вважати стимулом для споживача.

Поняття «логістична система» вживається відносно суб’єкту управління, що впливає на об’єкт – матеріальний потік. Це організаційно-управлінський механізм, пов’язаний з досягненням потрібного рівня інтеграції логістичних функцій за рахунок організаційних перетворень в структурі управління та впровадженні спеціально розроблених управлінських процедур (операційних систем), основою яких є планування постачання, підтримки виробництва і фізичного розподілу як єдиного матеріального потоку. Таким чином, наявність організаційного механізму, який інтегрує зусилля функціональних відділів, які раніше виконували свої завдання ізольовано, доповнюється паралельним удосконаленням управлінських координуючих процедур.

В логістичних системах реалізується ідея подання організації у вигляді набору бізнес-процесів, а керування її діяльністю – як керування бізнес-процесами. Логістичний бізнес-процес – це комплексний наріжний бізнес-процес товароруху або послуги – від початкового визначення потреби в сировині до доставки готової продукції споживачеві.

При побудові логістичної системи підприємства необхідно керуватися 4-ма принципами:

- узгодженість дій;

- націляння на інтегральну ефективність;

- функціональність взаємодії;

- досягнення синергетичного ефекту

Компоненти, об’єднані в логістичну систему, діючи на комбінованій основі, повинні отримувати більший результат, ніж сумарні можливості їх індивідуальних безсистемних дій.

Логістична система складається з 5 компонентів:

- місцезнаходження і планування;

- комунікація;

- транспорт;

- запаси;

- склади і упаковка.

Коли існує дисбаланс між цими компонентами, то реальні збитки за масштабом наближаються до потенційних, зменшуються прибутки. Для досягнення балансу необхідно і достатньо, щоб між компонентами існувала координація на основі системного підходу. Саме таким чином вони можуть ув’язуватися в логістичну систему.

Логістична система підприємства забезпечує необхідний набір послуг при максимально можливому зменшенні асоційованих витрат, обумовлених виконанням логістичних операцій. У цьому зв’язку логістична політика розробляється з урахуванням двох чинників – бажаного рівня сервісу і мінімальної величини логістичних витрат. Логістична система встановлює між ними баланс, вигідний як споживачу, так і постачальнику

Планування логістичної системи підприємства.

Логістичний цикл – це інтервал від оформлення замовлення на поставку і власне доставкою замовлення товарів на склад споживача. Логістичний цикл складається з:

- циклу постачання,

- циклу підтримки виробництва,

- циклу фізичного розподілу.

Цикл постачання складається з 4-х взаємопов’язаних видів діяльності:

- пошук, оцінка і вибір постачальників;

- формулювання, оформлення і передача замовлення;

- транспортування замовленої продукції;

- прийом, контроль і оприбуткування предметів постачання.

Рух у цьому циклі повинен бути підпорядкований надходженню предметів постачання на склад підприємства «точно вчасно». Ця точка є закінченням циклу постачання і одночасно початком циклу підтримки виробництва.

Цикл підтримки виробництва є зв’язуючим між циклами постачання і фізичного розподілу. Він є більш передбачуваним, і тому тут можливий більший контроль матеріального потоку. Система підтримки виробництва контролює:

- рух та зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів після оприбуткування на складі;

- незавершеного виробництва після початкового виготовлення;

- готової продукції до її оприбуткування на складі.

Цей цикл вважається більш складним, тому що він пов’язаний з вкликою кількістю транспортно-переміщуючих операцій. Рух у цьому циклі повинен бути підпорядкованим надходженню готової продукції на відповідний склад підприємства «точно вчасно». Ця точка є кінцем циклу виробництва і початком циклу фізичного розподілу.

Цикл фізичного розподілу має відношення до постачання готової продукції, яка забезпечує прибутковість підприємства. Він знаходиться на перетині маркетингу і логістики. Матеріальний потік, який досі поступово збільшував свою вартість, досягає фінішу.

У загальному вигляді цикл фізичного розподілу складається з 6-ти взаємопов’язаних видів діяльності:

- оприбуткування готової продукції на складі;

- зберігання готової продукції;

- відбір готової продукції зі складу;

-навантажувальні, розвантажувальні і транспортно-складські роботи;

- поставка (відпуск) готової продукції споживачам;

- сервіс.

Цикл фізичного розподілу впливає і по суті приводить в дію цикли підтримки виробництва і постачання. Багатоваріантність форм організації циклу фізичного розподілу визначає складність проектування відповідних операційних систем. Вони повинні забезпечувати синхронізацію попиту і пропозицій.

У логістичній системі зазвичай використовують п’ять стратегій фізичного розподілу:

- ешелонована,

- пряма,

- гнучка,

- відстрочка,

- навантажувальної консолідації.

Ешелонована стратегія полягає в тому, що готова продукція потрапляє до кінцевого споживача за участю, як мінімум, одного посередника. Найчастіше вона використовується при реалізації споживацьких та продовольчих товарів.

Пряма стратегія полягає в тому, що готова продукція попадає до споживача без участі посередників. При цьому можливе спрощення процедури надання та оформлення замовлень, транспортних послуг. Найчастіше використовується при реалізації інвестиційних товарів.

Гнучка стратегія. Це комбінований варіант двох перших стратегій. Доведення готової продукції до споживача може виконуватися як за допомогою посередників, так і без них.

Стратегія відстрочки. Фінішне збирання готової продукції відкладається до того моменту, поки на підприємство не надійде замовлення, яке відображує індивідуальний попит у всій його кількісно-якісній багатогранності. Стратегія відстрочки – збирання передбачає, що продукт праці знаходиться у циклі виробництва в нейтральному стані і чекає уточнень з боку замовника. Стратегія географічної відстрочки передбачає, що продукт зберігається на складі цілком придатним для використання, а торговий представник приймає замовлення за зразком або каталогом. Після цього продукт потрапляє до споживача.

Стратегія навантажувальної консолідації полягає в тому, що малі партії вантажів по можливості об’єднуються у великі. Це дозволяє значно скоротити транспортні витрати. Можливі три варіанти цієї стратегії:

- географічної навантажувальної консолідації – об’єднання малих партій вантажів, які ідуть в одному напрямку;

- запланованої навантажувальної консолідації – на підприємстві формуються поставки великих партій продукції для одного споживача;

- договірної навантажувальної консолідації – на складі готової продукції консолідуються товари, призначені для споживачів, з якими укладені відповідні договори (можливо, на малі партії). Агрегований вантаж одним транспортним засобом доставляє продукцію всім споживачам.

Планування логістичного циклу складається з 4-х процедур:

- планування поставок готової продукції (визначення часу, обсягу і адресата);

- оперативно-календарне планування виробництва (визначення часу і обсягу випуску готової продукції у відповідності до плану поставок);

- планування потреби в матеріалах (визначення обсягу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, потрібних для випуску готової продукції у відповідності до плану виробництва);

техніко-економічне обґрунтування проектів (оцінка реальності і доцільності виконання розробленого плану логістики).

Поиск по сайту: