Маржинальний аналіз

Економічне сприйняття зосереджується, головним чином, на маржинальному аналізі – рішеннях, для ухвалення яких порівнюють граничні вигоди і граничні витрати. Маржинальний означає "додатковий", або "зміну в". Біль­шість випадків економічного вибору або рішень передбачають зміни у статус-кво. Коли ви за­кінчили середню школу, то перед вами постало питання, чи варто здобувати додаткову освіту. Так само фірми безперервно вирішують пи­тання — наймати більшу чи меншу кількість працівників та виробляти більший чи менший обсяг продукції.

В більшості випадків компромісний вибір, як і будь-який інший, не здійснюється за принципом “все або нічого”. Натомість, він звичайно оперує малими маргінальними (маржинальними) змінами: трошки більше одного замість ледь меншої кількості другого. Рішення про невеличкі маржинальні зміни ухвалюються частіше, ніж рішення про значні зміни, і перші звичайно легше всебічно оцінити, аніж другі. Споживачі постійно практикуються в маржиналізмі, зважуючи, чи не краще купити трішки більше або трішки менше деякого товару або послуги, щоб отримати такий набір товарів і послуг, який забезпечить їм найбільше задоволення при даній купівельній їх спроможності. Так само, виробники повинні приймати рішення, чи випускати продукції на одну одиницю більше або менше, найняти чи звільнити додаткового робітника, щоб найкраще використати свої ресурси.

Здійснюючи раціональний вибір, ми повин­ні порівнювати граничні вигоди і граничні ви­трати. Внаслідок обмеженості будь-який вибір містить і додаткові вигоди, і додаткові витрати. Наприклад, ваш час є обмеженим. Що ви роби­тимете, скажімо, з двома "вільними" годинами в суботу після обіду? Вибір: дивитись по теле­баченню футбольний матч улюбленої команди. Гранична вигода: задоволення від перегляду гри. Граничні витрати: будь-яка з інших справ, якою ти жертвуєш, витрачаючи дві додаткові години перед телевізором, включаючи вивчення аналітичної економіки, оздоровчий біг чи солодку дрімоту. Якщо граничні вигоди перевищують граничні витрати, то перегляд гри по телеба­ченню є раціональним вибором. Проте, якщо ви вважаєте, що граничні витрати, пов'язані із переглядом гри, переважають граничні виго­ди, то слід зробити інший можливий вибір.

Припустимо, що в той час, коли ти готуєшся до заліку з економіки, твій друг подзвонив тобі і запросив до себе в гості, бо йому самотньо. Вже пізно і в тебе є всього дві години на підготовку до заліку. Ти відмовляєш другу. Він образився і запитав: „Невже економіка для тебе дорожча за мене?” Ти можеш йому відповісти: „Тільки в граничних величинах.” Бо проблема не стоїть в порівнянні що дорожче: наука чи друг. Проблема в тому, чи будуть дві години саме сьогодні більше корисними для тебе в спілкуванні з другом, чи з підручником з економіки.

Теорія граничної корисності веде свій відлік від 70-х років XIX століття. Нову теорію було створено одночасно трьома мислителями з різних країн, котрі нічого не знали один про одного. Теорія граничної корисності з'явилася водночас ан­глійською, німецькою і французькою мовами. Хто ж були ці революціонери економічної теорії? У 1871 р. в Англії вихо­дить друком книжка Джевонса, в Австрії — книжка Карла Менгера. А в 1874 р. свою теорію французькою мовою ви­дає у Швейцарії Леон Вальрас. Проте вражає те, що зго­дом, дізнавшись один про одного, Джевонс, Менгер і Вальрас з’ясували, що в них були попередники. Як же здивува­лися Джевонс і Вальрас, коли у випадково збережених кіль­кох примірниках книжки Генріха Госсена (яку в розпачі було спалено невизнаним суспільством автором) натрапили на свої ідеї, сформульовані й розвинені з глибиною, блиском і сміливістю ще в 1854 році. Згодом, віддаючи належне німецькому мислителю, основні принципи теорії маржиналізму було названо “законами Госсена”.

Уряд на національному рівні безперервно ухвалює рішення, що ґрунтуються на враху­ванні граничних вигод і витрат. Більші видатки на охорону здоров'я означають менші видатки на житло для тих, хто його потребує, на допомогу бідним або скорочення видатків на національну оборону. Висновок: у світі обмеже­них ресурсів та можливостей рішення грунту­ються на порівнянні граничної вигоди від де­якого конкретного вибору і граничних витрат внаслідок відмови від чогось іншого. Тут знову немає "безкоштовного обіду".

Таким чином, для раціонального вибору необхідно застосовувати маржинальні (граничні) показники. Вони будуть позначатися літерою М (Marginal). Щоб розраховувати маржинальні показники, необхідно орієнтуватися на поняття “додатковий”, тобто розраховувати приріст цього показника на додаткову одиницю фактору.

Споживач приймає рішення, аналізуючи граничну (додаткову) корисність (MU). Якщо ви з’їли 2 яблука і отримали 10 одиниць корисності, а з’ївши 3 яблука, ви оцінили загальну корисність в 14 балів, то третє яблуко має для вас корисність в 4 бали (, приріст корисності = 14-10).

Виробник приймає рішення, аналізуючи граничні (додаткові) витрати на одиницю продукції (МС) з граничним (додатковим) доходом (MR), який може одержати від реалізації додаткової одиниці товару. Ці категорії будуть детально розглядатися в мікроекономічному аналізі.

Висновки:

· Альтернативні витрати – витрати на виробництво товару, оцінені з погляду втраченої можливості використання тих же ресурсів в інших цілях.

· Альтернативні витрати в грошовому вираженні – це сума грошових витрат, пов’язаних з вибором і втрачених можливих грошових доходів.

· Альтернативні витрати можуть виступати як різниця між прибутком, який можна було б одержати при найбільш вигідному з всіх альтернативних засобів використання ресурсів, і реально отриманим прибутком.

· Раціональна поведінка означає, що люди здійснюватимуть різний вибір, бо їхні умови(обмеження) і наявна інформація відрізняються.

· Раціональна поведінка проявляється в тому, що люди ухвалюють рішення, щоб отримати найбільше задоволення або найповніше досягнути власних цілей.

· Дійсна цінність якої-небудь речі є недоотримані корисності інших речей, що могли бути зроблені (придбані) за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво (придбання) даної речі.

· В основі обміну лежить принцип порівняльної переваги, сформульований Д. Рікардо: в основі спеціалізації лежить здатність виробляти товари з відносно меншими альтернативними витратами.

· Економічне сприйняття зосереджується, головним чином, на маржинальному аналізі – рішеннях, для ухвалення яких порівнюють граничні вигоди і граничні витрати.

· Маржинальний означає “додатковий”, тобто необхідно розраховувати приріст певного показника (корисність, витрати, доход) на додаткову одиницю фактору.

Поиск по сайту: