Шум, та його нормування

За джерелом утворення шум поділяється на:

– механічний (взаємодія твердих тіл);

– аеродинамічний (витікання повітря та хімічні процеси в газах);

– гідродинамічний (фізичні та хімічні процеси в рідинах);

– електромагнітний (коливання деталей електроустаткування під дією змінного електричного струму).

Механізмом поширення шуму є звукові хвилі, які виникають в джерелах їх утворення і розповсюджуються в повітрі зі швидкістю 340 м/с.

Звукові хвилі виникають при порушені статичної рівноваги оточуючого середовища, і утворюють чергування в повітрі зон заниженого і підвищеного тиску.

Таким чином шум характеризується:

– звуковим тиском Р (Па) – відхиленням миттєвого значення тиску повітря від його значення в незбуреному середовищі;

– інтенсивністю шуму І (Вт/м²) – потік звукової енергії, яка припадає на одиницю площі, нормально розташованої до розповсюдження шуму;

– тональністю звуку f (Гц) – кількість коливань повітря за секунду.

Акустичний звук має діапазон коливань від 0,1 Гц до 100 кГц. Але людина сприймає звукові хвилі лише в діапазоні коливань від 20 Гц до 20 кГц.

Коливання менше 20 Гц – це інфразвук, а коливання більше 20 кГц – це ультразвук, які людина не сприймає органами слуху. При цьому, людська мова також займає не весь чутний звуковий діапазон, а знаходиться в межах від 300Гц до 3,5 кГц.

Сприйняття людиною звукових хвиль також залежить і від інтенсивності звукового тиску:

А) Найменше значення інтенсивності звуку (І₀) і звукового тиску (Р₀), при яких людина розпочинає сприймати звук, називаються порогом чутності: