Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення

Інтерпретація змісту прав людини у суч.л-рі досить різноманітна. Під п-вами людини розуміють певні її можливості; деякі осн.її потреби та інтереси; її вимоги про надання певних благ, адресовані сус-ву, д-ві, законодавству; певний вид (форма існування, спосіб вияву матеріалів) Конст. права і свободи поділяються на 1) особисті 2) політичні 3) соц-економічні.. Особисті права. Ці права пошир. на всіх людей, а не лише громадян. Соціально-економічні права і свободи: право прив. власності та її спадкування; право на підпр. д-сть Політичні права і свободи: свобода слова, думки, друку; право на об’єднання в політ.партії і рухи, творчості, право на охорону інтелектуал. власності; право на участь в культ. ж-ті, на корист-ня досяг-нями к-ри та мис-ва. Природничо-правовий підхід до регулювання прав людини. Відповідно до концепції природничого права правава людини є природними та невідчужуваними, що належать їй в силу народження, люди є носіями цих прав незалежно від волі держави. До таких невідчутних прав належать право на життя, свободу, безпеку, власність, особисту та сімейну таємницю… Позитивістський підхід до регулювання прав людини.. Належність людині прав від народження передбачає захист і забезпечення їх державою, що потребує законодавчого формулювання Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.На основі класичного мусульманського права. СА, Іран, Оман 1. Принцип переваги мусульманина над не мусульманином, 2.Пріоритет у правах чоловіків над жінками, 3.Перевага обов’язків над правами у структурі правового статусу особи

Соціалістична концепція правового статусу людини. Соціалістична концепція прав людини була заснована на колективістських принципах, суть яких полягає в пріоритеті суспільства, держави, колективу щодо особистості. Відповідно до даної концепції людина, живучи в суспільстві, не може бути вільна від суспільства. А тому забезпечити права людини і тим більше права громадянина здатна тільки держава.

8. Громадянство у зарубіжних державах: поняття і зміст, співвідношення із категоріями «підданство» та «національність».
У сучасному розумінні громадянство є основним об'єктивним визначенням усталеності правового взаємозв'язку окремої особи і держави. Головна ознака громадянства - стабільний зв'язок, який не може уриватися ні через тимчасове, ні навіть через постійне проживання на території іншої держави. Права і обов'язки громадянина закріплюють, як правило, конституція і закон про громадянство країни. Громадянство встановлює стійкий правовий зв'язок людини зі своєю державою, який зумовлює їх взаємні права та обов'язки згідно з національним правом країни і міжнародним правом. Громадянство офіційно визнає правову належність особи до певної держави, звідси й випливає обов'язок держави забезпечувати й охороняти права кожного громадянина як на національній території, так і за її межами. У свою чергу, громадянин зобов'язаний додержуватися законів держави і виконувати обов'язки, встановлені державою.
Підданство є основним об'єктивним визначенням усталеності правового взаємозв'язку окремої особи і держави з монархічною формою правління, яке у своїй Конституції не закріпила принцип народного суверенітету. Походить із часів Середньовіччя. Приклад, Великобританія.

9.Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
Філіація - набуття громадянства у зв'язку з народженням. Закони різних держав базуються на принципах або «права крові», або «права ґрунту». Згідно з принципом «права крові» дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження. Згідно з принципом «права ґрунту» дитині надається громадянство держави, на території якої вона народилася незалежно від громадянства батьків.
Натуралізація (укорінення) - індивідуальне надання до громадянства на прохання заінтересованої особи. Згідно із законом прохання приймається до розгляду уповноваженим державним органом лише через певний строк проживання у країні (США, Австралія, Україна, Франція - 5, Великобританія - 7, Іспанія - 10 років)
Оптацією н азивають право вибору одного з двох громадянств, яке надається біпатриду з огляду на конвенції про скасування подвійного громадянства. У разі самовизначення нації і створення нової держави громадянство нової держави набувається мешканцями цієї країни згідно із законом про громадянство, як правило, автоматично.
Трансферт означає автоматичну зміну громадянства осіб у зв'язку з передачею території, де вони проживають, від однієї держави до іншої.
Дарування громадянства здійснюється за особливі заслуги перед державою на основі постанови компетентних органів (президента, Сенату), незалежно від терміну постійного проживання, знання мови т. ін.

Поновлення громадянства: поняття, зміст. Відновлення в громадянстві може відбуватися двома шляхами: за допомогою реінтеграції або репатріації.

Реінтеграція — це відновлення в громадянстві у випадку його втрати або попереднього виходу з громадянства.(така процедура передбачена законодавством більшості країн,зокрема Франції,Ірландії,Швейцарії)

Реінтеграція звичайно носить індивідуальний характер, на відміну від репатріації, що характеризується груповою, колективною ознакою.
Таким чином, репатріація — це відновлення громадянства шляхом повернення в країну свого громадянства (постійного проживання або походження) певної групи осіб, які опинилися в силу різних обставин на території інших держав. Це найбільше стосується біженців, звільнених військовополонених, т.зв. переміщених осіб.

Поиск по сайту: