РІШЕННЯ - ОСНОВА УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Рішення - це вибір однієї з альтернатив. Воно завжди є резуль­татом міркувань, висновків, обговорень постанов тощо, спрямованих на реалізацію завдань управління. Для будь-якого керівника, напри­клад, директора навчального закладу, вони лежать в основі його менеджерської діяльності⁴⁸.

Отже, управлінське рішення - це програма дій керівника на­вчального закладу, педколективу, яка має передбачати: а) мету, завдання й етапи реалізації цього рішення; б) методи та засоби досяг­нення поставленої мети й завдань; в) коло виконавців, їх повно­важення і відповідальність; г) строки виконання відповідного рішен­ня; ґ) його організацію та регулювання одержуваної ситуації (за по­треби).

У загальноосвітньому навчальному закладі рішення приймають: директор, його заступники; педагогічна рада, рада школи, збори трудового колективу, профспілкові збори; учитель (у межах своїх повноважень, пов’язаних з управлінням навчанням, вихованням і розвитком учнів).

Зовнішні чинники управлінських рішень: зміст і характер завдань перед навчальним закладом, ступінь компетентності педколективу, кількість часу на підготовку та реалізацію рішення, особливості соціально-психологічного клімату педколективу й ін.

Внутрішні фактори - творчі здібності керівника, його емоційна стабільність, здатність до ризику, рівень домагань, рівень самооцінки своїх дій, особливості темпераменту й ін.

Рішення класифікуються за певними ознаками:

а) за сферою охоплення:

- загальні - стосуються всього навчального закладу (покращен­ня психологічного мікроклімату в педколективі, удосконален­ня навчально-матеріальної бази школи й ін.);

- часткові, які стосуються окремих підрозділів навчального за­кладу, проблем і напрямів його діяльності (діяльність техніч­ного персоналу школи, удосконалення режиму роботи колек­тиву, визначення найбільш ефективних форм і методів мораль­ного, правового виховання учнів та ін.);

б) за тривалістю дії:

- перспективні (розвиток системи самоврядування у школі, 5-річна програма покращення санітарно-гігієнічного режиму школи й ін.);

- поточні (підготовка школи до нового навчального року, підготовка наказів та розпоряджень та ін.);

в) за рівнем прийняття:

- на вищому рівні управління (директор);

- середньому рівні (заступники директора);

- на нижчому рівні (вчителі при забезпеченні навчально-вихов­ного процесу з учнями й ін.);

г) за характером розв’язування завдань:

- організаційні запрограмовані, які випливають із циклічного характеру управління школою (розробка та затвердження річ­ної планової документації та ін.);

- організаційні незаплановані, тобто рішення, викликані новими або невідомими факторами чи ситуаціями (рішення про тимча­сове припинення занять у школі за несприятливих кліматичних умов - низької температури й ін.);

- компромісні (врівноваження протиріч, що виникли: оптимізація навчального навантаження окремих членів педколективу й ін.);

ґ) за способом обґрунтування:

· інтуїтивні, а отже часто суб’єктивні (ґрунтуються на відчуттях керівника в потребі, правильності саме такого рішення);

· ґрунтуються на судженнях, виважених міркуваннях, обгрунто­ваних висновках (в їх основі - знання, досвід, управлінський стаж, кваліфікація керівника). Рішення на такій основі найбільш виправ­дані, оптимальні;

ж) за способом прийняття:

- одноосібні;

- колегіальні (наприклад: рішення розробляється групою вчи­телів під керівництвом одного з членів дирекції школи);

- колективні (приймаються загальними зборами колективу, педагогічною радою та ін.);

з) за характером і змістом:

- творчі рішення (приймаються з огляду на проблеми, які вини­кають уперше, після докладного вивчення стану справ, досвіду розв’язання цих ситуацій в інших школах, реальних можли­востей своєї школи);

- автоматичне прийняття рішення (на основі регламентації проб­леми у відповідних законодавчо-нормативних документах, інструкцій, роз’яснень);

- за аналогією (на основі вже наявного досвіду їх розв’язання у схожих ситуаціях).

Обов’язкові вимоги до управлінського рішення:

1. Наукове обгрунтування рішення на основі достатньо повної і всебічної інформації.

2. Продуманість (передбачає обґрунтованість управлінського рі­шення, його справедливість, об’єктивність, цілеспрямованість і кон­кретність).

3. Повнота змісту (відображення в управлінському рішенні всіх сторін та опосередкувань об’єкта та суб’єкта управління, їх взаємодії, мети та завдань його прийняття, шляхів та засобів його реалізації.)

4. Повноважність, компетентність (прийняття керівником рішення в межах своїх прав та повноважень).

5. Узгодженість рішення з раніше прийнятими, що виключає появу протиріч, заперечень, альтернативних ситуацій.

6. Чіткість і стислість формулювань тексту рішення.

7. Адресність рішення, тобто чітке визначення кола його вико­навців.

8. Відповідальність (які санкції можна застосувати до керівника, якщо прийняте рішення хибне).

9. Обов’язковість (вимога до керівника обов’язково приймати рішення, якщо цього вимагає ситуація у школі).

10. Передбачення контролю за виконанням відповідного рішення.

Принципи вироблення управлінських рішень:

· головна ланка (уміння керівника школи в багатогранному її функціонуванні визначити на певний момент головне, від розв’язання якого залежить багато інших взаємопов’язаних моментів чи підсистем, які є складовими частинами школи).

· оптимальне залучення виконавців у процесі розробки рі­шення, які відповідають за цю ділянку роботи, є фахівцями.

· паралельност і (під час визначення виконавців того чи іншого рішення не можна допускати дублювання їхніх повноважень, оскільки це об’єктивно викликає протидію, заперечення, непорозуміння.

· урахування фактору часу, необхідного для виконання рішення (строк).

· варіативності реалізації управлінського рішення (наявність кількох варіантів виконання).

· врахування стилю роботи школи ( демократичного, ліберального та інш.)

Технологія вироблення управлінського рішення

Ця технологія передбачає певний порядок логічних і послідовних дій розробника (розробників) управлінського рішення, який має такі головні етапи:

1) формулювання проблеми (аналіз усіх внутрішніх і зовнішніх факторів ситуації, що склалась; із цієї інформації береться до уваги лише те, що стосується справи);

2) збір та первинне узагальнення інформації з проблеми на мож­ливо допустимі варіанти управлінського рішення;

3) визначення форми втілення управлінського рішення (план, наказ, розпорядження, рішення колегіальних органів управління, на­приклад педагогічної ради, й ін.;

4) формулювання кількох варіантів управлінського рішення, зіставлення між собою цих альтернативних варіантів, вибір одного найкращого з них (за допомогою групи експертів, “мозкового штурму” й ін.)

Важливий елемент прийняття управлінського рішення - збір й узагальнення інформації з проблеми

Ре алізація і регулювання управлінських рішень

Оптимальне, всебічно виважене рішення буде не виконаним, якщо не буде організовано його виконання. Етапи реалізації рішення найчастіше такі: що потрібно робити (дії, види діяльності, заходи та ін.); хто й коли має це зробити; як саме це зробити; хто коли і як контролює виконання рішення; оцінка якості виконання рішення та діяльності виконавців; за потреби - корекційні заходи.

Отже, виконання управлінського рішення має починатись з мобі­лізації зусиль колективу на його виконання.

Поиск по сайту: