АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

В залежності від вихідних даних та способів їх поєднання всі методи діляться на 2 класи

Читайте также:
  1. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  2. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  3. III. Метод, методика, технология
  4. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ СТУДЕНТАМ ПО ПОДГОТОВКЕ К СЕМИНАРУ
  5. III. Общие методические указания по выполнению курсовой работы
  6. III. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКАЯ КАРТА (заочная дистанционная форма обучения)
  7. III. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКАЯ КАРТА (очная форма обучения)
  8. IV. Учебно-методический блок.
  9. IV. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ, ИНФОРМАЦИОННОЕ И МАТЕРИАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ
  10. V. Учебно-методическийблок
  11. VII. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ
  12. VII. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ КУРСА

До І-го класу відносять методи побудови розгорток одягу, поверхня яких задається вимірами тіла людини та прибавками до них:

- Розрахунково-мірочні

- пропорційно розрахункові

- розрахунково-графічні

- розрахунково-аналітичні

До ІІ-го класу відносять методи побудови розгорток деталей одягу, поверхня яких задається об’ємним еталоном у вигляді манекену готового виробу або скульптурного макету:

- муляжні

- аналітичні

- графічні

В свою чергу конструювання за допомогою методів 2-го класу може відбуватись різноманітними способами. Наприклад, метод січення поверхонь – графічним та аналітичним способами; метод конструювання розгорток деталей одягу в чебишевських сітках може виконуватись п’ятьома способами – графічним з використанням допоміжної сітки-канви, плоских відображень (укладок), комбінованим (аналітичним розрахунком координат окремих контрольних точок та допоміжною мережею) і аналітичним.

Питання якості нікого не обходять стороною. Одягаючись по-різному, залежно від смаку і переваг, ми пред'являємо до одягу практично однакові вимоги: це повинно бути "свіжо" і модно, зручно, практично і доступно. Як покупці ми вибираємо з одягу те, що необхідно, або те, що сьогодні "носять". Як виробники одягу – намагаємося передбачити, створити, запропонувати і продати, відгукуючись на вимоги і кон'юнктуру ринку.

Покупці з відносно нормальною статурою купують готовий одяг, володарі нестандартної фігури вимушені звертатися в ательє або до знайомого майстра.

Кравці-любителі, незнайомі з системами крою, але що уміють шити, користуються готовими лекалами. В умовах індпошиву закрійник будує креслення відразу на тканині, закладає припуски на підгонку і проводить декілька примірок, або користується готовими лекалами відповідного типу-розміру і знову на примірках підганяє виріб на фігуру. Або ж застосовує "жилетний метод", який поєднує в собі зняття мірок, примірку і підгонку виробу на фігуру.

У масовому виробництві одягу процес проектування креслень аналогічний, з тією різницею, що застосовують складніші методики, ретельніше опрацьовують лекала, за допомогою градації отримують необхідний діапазон разміро-зростів на продукцію (останнім часом ця робота все частіше виконується на САПРах), що випускається. І перед усіма виробниками, незалежно від асортименту і обсягів виробництва, проблема якості одягу завжди коштує на першому місці.



Якість одягу характеризується сукупністю властивостей, що відповідають конкретним вимогам споживача, серед яких можна виділити функціональні, ергономічні, естетичні вимоги, вимоги надійності і економічні вимоги. Сьогодні ми з вами спробуємо розглянути проблеми конструювання в тому аспекті, в якому вони впливають на якість одягу, проаналізуємо існуючі методи конструювання з точки зору історії їх розвитку, принципи розробки конструктивних основ і стан інформаційної бази.

Початкові етапи конструювання пов'язані з появою кроєного одягу.

Кроїти (франц. tailler) – в перекладі дослівно означає робити по росту, за міркою.

Історію вдосконалення форми і конструкції одягу можна умовно розділити на два напрями: перше – еволюційний ріст разом з розвитком самої людини і суспільства, і другий напрям – розвиток форми і конструкції одягу під впливом моди. В процесі розвитку одягу відбувається накопичення досвіду, типізація кроїв, закріплення окремих елементів її конструкції і видозміни одягу відповідно до умов життя, що змінюються: матеріально-технічної бази і загальної культури.

Сьогодні, коли системи автоматизованого проектування одягу стали реальністю, корисно згадати про те, що ми мали в кінці минулого століття, як розвивалися методи конструювання і чому нас чекає не менша різноманітність комп'ютерних технологій.

У історії швейної промисловості відомі десятки методик конструювання. Велике розмаїття було обумовлене відсутністю єдиних принципів їх створення, і вони, по суті, являють собою відображення практичного досвіду авторів у вигляді рекомендацій по технічних прийомах побудови лекал і по застосуванню помічених взаємозв'язків в розташуванні окремих конструктивних точок і ліній на кресленні.

Не розкриваючи логічного змісту побудов і розрахунків, творці методик пропонували готові рішення для виготовлення викройок певного виду одягу.

‡агрузка...

Основним завданням конструювання одягу є розробка креслень деталей для індивідуальної або типової фігури.

Кожна методика конструювання включає інформацію про фігуру людини або готовий виріб, методи обробки отриманої інформації у вигляді технічних розрахунків і формул, за допомогою яких встановлюються розміри конструктивних відрізків і вузлів деталей одягу, і способи геометричної побудови і розчленовування конструкції одягу.

При конструюванні враховуються особливості статури, крій і способи технологічної обробки, тобто те, що зрештою формує постійну систему внутрішньої інформації, властиву кожній методиці.

Існуючі методи конструювання по точності і обґрунтованості кінцевих результатів можна розділити на наближені і інженерні (необхідно розуміти, що їх точність не може бути вища за точність початкових вимірів. Отже, чим більше у конструктора є інформації про фігуру людини, тим більше шансів побудувати щось гідне уваги). До наближених методів побудови відносяться муляж, розрахунково-графічний і геометричний методи.

Методи тріангуляції, січних площин, конструктивних смуг і поясів і геодезичних ліній – це інженерні методи конструювання одягу.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)