АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Морфологія бактеріофагів

Читайте также:
  1. Варіант 7(Морфологія)
  2. Життєвий цикл бактеріофагів

Припущення, що бактеріофаги мають корпус­кулярну природу, було висунуто ще Ф. д'Ерелєм. Однак тільки після винайдення електронного мікроскопа вдалося побачити і вивчити ультраструктуру фагів. Нагадаємо, що довгий час уявлення про мор­фологію та основні особливості фагів грунтувалися на результатах вивчення фагів Т-групи — ТІ, Т2,., ТІ, які розмножуються на Е.соli штаму В. Однак з кожним роком з'являлися нові дані щодо морфо­логії і структури різноманітних фагів, що зумовило необхідність їх­ньої морфологічної класифікації.

Детальні електронно-мікроскопічні дослідження, в поєднанні з деякими фізико-хімічними методами вивчення фагів Т-групи, пока­зали, що кожен фаг складається з різних морфологічних елементів.

Основні частини найкраще вивчених булавоподібних фагів станов­лять головка з білковою оболонкою — капсидом і відросток. Субоди-ниці капсйду називають капсомерами. Структурні елементи склаД| них відростків дістали назву зовнішнього чохла, внутрішнього стрижі ня і базальної пластинки, відростка з зубцями і нитками (рис. 1).

Рис. 1. Структура бактеріофага Т2:

А — електронна фотографія фага Т2; Б — схема структури: / — білкові субодиниці капсйду; 2 — головка фага; 3 — ДНК; 4 — відросток; 5 — футляр; 6 — стрижень; 7 — пластинка з шістьма

зубцями; 8 — нитки відростка

А. С. Тихоненко (1972) поділяє фаги з огляду на ускладнення їх­ньої структури (що з еволюційної точки зору є найбільш доцільним) на п'ять основних груп (рис. 2).

До першої групи слід віднести ниткоподібні фаги fd, fl, M13 та ін. За формою вони нагадують віріони ВТМ. Це довгі гнучкі палички (700—850 нм), які складаються з трубкоподібного капсйду зі спіраль­ним типом симетрії і містять одноланцюгову ДНК.

Другу групу складають дрібні сферичні фаги ікосаедричної фор­ми без диференційованого відростка. Серед них розрізняють дві під­групи. Фаги першої підгрупи (S13, ф х 174 та ін.) мають одноланцю-гову ДНК, а фаги другої підгрупи — ß, fr, MS2, R17, М12 — РНК.

До третьої групи відносять фагів з чітко вираженим хвостовим відростком невеличкого розміру. Вони інфікують бактерії, актино­міцети, хлорелу та інші організми. За будовою їхнього відростка ви­діляють дві групи. Представники першої групи (фаги ТЗ і Т7) мають короткий конусоподібний відросток без базальної пластинки, а представники другої (наприклад, фаг Р22 Salm, typhimurium) — ко­роткий відросток з базальною пластинкою.

До четвертої групи належать булавоподібні фаги з довгим відрос­тком, що не скорочується і нагадує гофровану трубку (фаги ТІ, Т5, X та інші). Вони містять дволанцюгову ДНК.

Рис. 2. Схематичне зображення представників різних груп фагів

П'яту групу становлять булавовидні ДНК-вмісні фаги з добре розвинутим складним відростком. При скороченні зовнішнього чох­ла відростка оголюється дистальний кінець внутрішнього стрижня, який може проникати через клітинну стінку бактерій. Представники цієї групи найкраще вивчені.

 


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)