Харчовий статус організму та методика його вивчення

Інструкція № 8

(для студентів)

Харчовий статус організму та методика його вивчення.

Під харчовим статусом розуміють фізіологічний стан організму, обумовлений його харчуванням.

Харчовий статус визначають:

· співвідношення маси тіла з віком,

· стать,

· конституція людини,

· біохімічні показники обміну речовин,

· ознаки аліментарних та аліментарно обумовлених розладів і захворювань.

Вивчення харчового статусу людини чи організованого колективу з однаковим фізичним, емоційним навантаженням та загальним харчуванням дозволяє об'єктивно оцінити це харчування і своєчасно виявити аліментарно обумовлені порушення здоров'я та захворювання (енергетично-білкову, вітамінну, макро-, мікроелементну недостатність та ін.). А тому поряд з визначенням енерговитрат та повноцінності добового раціону оцінка харчового статусу є одним з перших і основних методів медичного контролю за харчуванням різних статево-вікових та соціально-професійних груп населення.

В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:

Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи.

Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів (І – жировідкладення на 15-20% більше нормальної маси тіла; ІІ – на 30-49%, ІІІ – на 50-99%, ІУ – на 100 % і більше)

Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зростає, - обумовлений недоїданням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо.

Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчуванням колективу проводиться за цілим комплексом показників - суб'єктивних (анкети, опитування) та об'єктивних.

Анкетно-опитувальні дані повинні включати інформацію про:

· Паспортні дані, стать, вік, професію;

· Шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків);

· умови праці, характер і вираженість професійних шкідливостей – фізичних, хімічних, біологічних, перенапруження окремих органів і систем);

· умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом, економічні можливості сім'ї чи організованого колективу; характер харчування за 1-3 доби:

· кількість прийомів їжі, години і місце прийому, перелік страв, продуктів, їх маса, якість кулінарної обробки та інших.

Серед об’єктивних показників найбільш інформативними і важливими є:

Соматоскопічні – огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє

При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, плоскостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, i'x деформації, ломкість як ознака білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні. При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, керато-маляцію, блефарит, кон'юнктивіг, світлобоязнь як ознак гіповітамінозу А та інші.

2. Соматичні – вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза стегна, товщини шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота.)

На підставі цих вимірювань розраховують масово-розтові показники:

2.1. Індекс Брока – нормальна маса тіла (МТ) в кг дорівнює зросту (ЗР) в см мінус 100 (105 або 110)

У жінок у всіх випадках маса тіла повинна бути менше на 5 %, ніж у чоловіків.

2.5. Максимально допустиму масу тіла в залежності від віку, статі, зросту знаходять в таблиці.

Ідеальна маса тіла відповідного зросту

Примітка: у віці понад 30 років допускається збільшення маси тіла від 2,5 кг до 5 кг у жінок, від 2,5 до 6 кг у чоловіків

Оцінка стану харчування за біомас-індексом (BMI)

Максимальна допустима маса тіла згідно статі, віку та зросту

Методи визначення енерговитрат організму.

Добові енерговитрати організму складаються з:

· основного обміну, який залежить від віку, статі, зросту, маси тіла, фізіологічної конституції (астенік, нормо-, гіперстенік);

· витрат енергії на травлення їжі (специфічно-динамічна дія їжі), яка складає приблизно 10% від величини основного обміну;

· витрат енергії на фізичні та емоційні навантаження протягом доби, тобто на трудову діяльність та відпочинок, згідно розпорядку дня індивіда чи колективу;

· енерговитрати залежать також від клімато-погодніх умов місцевості, мікроклімату на робочому місці,робочому, характеру і якості одежі, навичок та уміння в трудовому процесі методами

Найбільш точними методами визначення енерговитрат є методи:

· Метод калометрії (по виділенню тепла з організму в спеціальній калометричній камері)

· метод непрямої калориметрії - по газообміну (кількості спожитого за одиницю часу кисню та виділеної вуглекислоти), який визначають у спокої та при виконанні тієї чи іншої роботи. Видихуване повітря для аналізу вмісту О₂ і СО₂ накопичують у спеціальних заплічних мішках Дугласа;

· метод пульсометрії, при якому за допомогою спеціального приладу — пульсотахометра вимірюють частоту та наповнення пульсу при виконанні різних робі та інших видів навантажень, результати яких у приладі автоматично переводяться у кілоджоулі;

· метод аліментарної енергометрії - лабораторне визначення калорійності добового раціону з урахуванням незасвоєної частини їжі;

· розрахункові методи: окремо визначають основний обмін за допомогою спеціальних таблиць Гappica i Бенедикта на підставі статі та маси тіла (перше число), а також статі, віку i зросту (друге число). Сума цих чисел i складає величину основного обміну. До основного обміну додають енерговитрати на специфічно-динамічну дію їжі, яка скла­дає 10% величини основного обміну i енерговитрати на вci види навантаження, яке виконує людина на протязі активної частини доби (фізична i розумова праця, відпочинок, прийом їжі тощо). Ці енерговитрати розраховують за допомогою спеціальних таблиць, в яких викладена енергія (в калоріях) на різноманітні види навантаження за 1 годину, на підставі добового хронометражу - кількості годин чи хвилин, витрачених людиною на протязі доби на кожний вид навантаження.

Розроблені значення ОО з урахуванням статі, віку, маси тіла і специфічно-динамічної дії їжі та КФА відповідно до професійної приналежності особи.

Наприклад, для чоловіка, слюсаря за фахом, віком 35 років, зростом 175 см, масою тіла 70 кг основний обмін складе:

ОО = 11,3 х 70 кг + 16 х 1,75 м + 901 = 1720 ккал.

Для розрахунку добових енерговитрат спочатку розраховують відносний основний обмін (BOO) за 1 годину: BOO = ОО: 24 години, який у нашему прикладі складе: BOO = 1720: 24 = 71,7 ккал. Далі визначають хронометраж (затрата часу) на кожний вид діяльності за добу, на підставі якого в таблиці знаходять відповідні КФА.

Для обчислення орієнтованих добових енерговитрат потрібно усереднений основний обмін (урахуванням статті, віку, маси тіла помножити на КФА відповідної професії.

У нашому випадку це складає: 1650 х 1,9 = 3135 ккал.

Поиск по сайту: