У роки національно-визвольної боротьби в 1917—1920 рр

Лютнева революція 1917 в Росії сприяла розгортанню національно-визвольному руху в Україні.

У часи УНР

Території на які претендувала Українська Народна Республіка.

3(17) березня 1917 у Києві було утворено Українську Центральну Раду, яка після проведення Всеукраїнського національного конгресу була перетворена на революційний парламент України. Очоливши боротьбу українського народу за побудову власної держави, УЦР своїми 4-ма універсалами перетворила Україну з колонії у складі Російської імперії на незалежну державу (див. Універсали Української Центральної Ради).

15(28).6.1917 на засіданні Малої Ради було сформовано перший український уряд — Генеральний Секретаріат УЦР-УНР. Після проголошення в ніч з 11(24) на 12 (25).1.1918 незалежності України Генеральний Секретаріат було перейменовано у Раду Народних Міністрів УНР.

За умовами Берестейського договору 1918 між УНР і державами Четверного союзу західні і північно-західні кордони України встановлювалися по лінії Тарноград-Білгорай-Щебрешин-Красностав-Пугачів-Радин-Межиріччя-Сарнаки-Мельник-Високо-Литовськ-Кам'янець-Литовськ-Пружани-Вигоновське озеро.

Таємна частина договору між УНР і Австро-Угорщиною передбачала об'єднання Галичини й Буковини в окремий коронний край.

Важливим кроком української влади стало прийняття 2-4.3.1918 закону про адміністративно-територіальний поділ України. Запроваджувався поділ на нові адміністративно-територіальні одиниці — землі. Усього мало бути створено 32 землі. Землі УНР:

Київ з околицями до Ірпеня і Стугни, і за Дніпром на 20 верст,

Деревська земля (головне місто — Коростень), — Радомишльський і Овруцький повіти, Київський повіт без південної частини, північна частина Ровен. Центр — Іскоростень,

Волинь (Луцьк), — Володимирський, Ковельський, Луцький та частина Дубенського повітів,

Погорина, Погориння (Рівне), — Ровенський, Острозький, Заславський, Кремінецький повіти, а також південна частина Дубенського та західна частина Старокостянтинівського повітів,

Болохівська земля (Житомир), — Житомирський та Новоград-Волинський повіти та частини Бердичівського, Літинського та Вінницького повітів

Поросся (Біла Церква), — Васильківський, Сквирський, Таращанський повіти, а також південна частина Київського та східна частина Бердичівського повітів

Черкаська земля (Черкаси), — Черкаський, Канів сь кий, Чигиринський повіти, а також частина Звенигородського повіту

Побожжє, Побужжя (Умань), — Уманський, Гайсинський повіти, частини Липовецького, Балтського та Єлисаветського повітів

Поділля (Кам'янець-Подільський), — Камінецький, Проскурівський, Ушицький повіти, частини Могилівського і Старокостянтинівського повітів

Брацлавщина (Вінниця), — Вінницький, Брацлавський повіти, частини Літинського, Липовецького, Могилівського та Ямпільського повітів

Подністров'я (Балта), — Ольгопільський, Тераспільський повіти, частини Ямпільського, Балтського та Ананівського повітів

Помор'я (Миколаїв), — Одеський повіт, частини Ананівського, Єлисаветського та Херсонського повітів

Одеса з околицею, — з територією до Дністровського лиману

Низ, Низова Дніпрянщина (Єлисаветград), частини Єлисаветського, Александрівського та Верхнєдніпровського повітів

Січ (Катеринослав), — Катеринославський повіт, частини Верхнєдніпровського, Херсонського, Новомосковського та Александрійського повітів

Запоріжжя, Запорожжя (Бердянськ), — Мелітопольський та Бердянський повіти

Нове Запоріжжя, Нове Запорожжя (Херсон), — Дніпровський повіт та частина Херсонського повіту

Озовська земля, Азовська земля (Маріуполь), — Маріупольський, Павлоградський повіти та частина Александрівського повіту

Половецька земля (Бахмут), — Старобільський, Слов'яносербський та Бахмутський повіти

Донеччина (Слов'янськ), — Зміївський, Ізюмський, Вовчанський та Куп'янський повіти, частини Корочанського та Білгородського повітів

Подоння (Острогожськ), — Новооскільський, Бирючський, Острогожський та Богучарський повіти, частини Корочанського й Старобільського повітів

Сіверщина (Стародуб), — Мілинський, Суражський, Новозибківський, Стародубський та Новгород-Сіверський повіти

Чернігівщина (Чернігів), — Чернігівський, Городнянський, Остерський та Сосницький повіти, частини Козелецького, Ніжинського та Борзенського повітів

Переяславщина (Прилуки), — Переяславський, Прилуський та Пирятинський повіти, частини Козелецького, Ніжинського, Борзенського і Золотоніського повітів

Посем'я (Конотоп), — Кролевецький, Глухівський, Конотопський та Путивльський повіти

Посулля (Ромни), — Роменський, Лохвицький, Гадяцький повіти, частини Лубенського та Миргородського повітів

Полтавщина (Полтава), — Зіньківський, Полтавський та Костянтинівський повіти, частини Миргородського, Хорольського, Валківського, Ахтирського та Богодухівського повітів

Самарська земля, Самара (Кременчук), — Кременчуцький, Кобеляцький та Новомосковський повіти, частини Золотоноського й Хорольського повітів

Слободщина, Слобожанщина (Суми), — Сумський, Лебединський, Суджанський та Гайворонський повіти, частини Ахтирського та Богодухівського повітів

Харків з повітом і частиною Валківського та Білгородського повітів.

Виконавча влада на місцях належала губернським і повітовим комісарам, які призначались УЦР замість царських губернаторів. Вища судова влада в республіці належала Генеральному Суду та апеляційним судам. 29.4.1918 на сесії УЦР було схвалено Основний Закон Республіки (див. Конституція УНР) та обрано М.Грушевського президентом України. Однак у цілому УЦР виявилася неспроможною організувати ефективне адміністративне управління державою, не змогла налагодити нормальне господарське життя та сформувати боєздатні збройні сили, що в кінцевому підсумку призвело до її падіння.

Михайло Грушевський — засновник системи демократичних виборів в Україні

Поиск по сайту: