АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зміст і тлумачення договору

Читайте также:
  1. II. Мовленнєва змістова лінія
  2. III. Мовна змістова лінія
  3. IІІ. Діяльнісна змістова лінія
  4. V. Діяльнісна змістова лінія
  5. V. Зміст теми заняття.
  6. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
  7. Аграрні відносини, їх зміст та особливості.
  8. Адміністративно-правова наука: поняття, предмет, зміст та система.
  9. Анотування статті суспільно-політичного змісту
  10. Валовий внутрішній продукт: сутність, зміст його елементів за виробничим методом.
  11. Види гіпотез за характером змісту.
  12. Визначити зміст і значення процедур автоматизованої класифікації в біометричних дослідженях.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис). Оскільки договір є підставою виникнення цивільно-правового зобов’язання, то зміст цього зобов’язання розкривається через права та обов’язки його учасників, які визначені умовами договору.

Залежно від юридичного значення, в змісті необхідно вирізняти істотні, типові, звичайні та випадкові умови.

Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як говорить ст..638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

До типових належать умови, які оприлюднені у встановленому порядку як типові для договорів даного виду. Причому типові умови можуть міститись як у типових формах цивільно-правових договорів, що прийняті відповідними органами державної влади, так і в окремому переліку для конкретного договору.

Звичайні – це такі умови, які передбачаються у законі і стають обов’язковими для сторін внаслідок факту укладення договору. Від істотних відрізняються тим, що вони не потребують окремого погодження і про них не обов’язково застерігати в тексті договору (якщо за договором майнового найму не вказано, хто робить ремонт, то діє диспозитивне правило – обов’язок робити поточний ремонт покладається на наймача, капітальний – на наймодавця).

До випадкових належать умови, які є не типовими для договорів певного виду, проте включаються до них за бажанням сторін (за договором майнового найму обов’язок проводити поточний ремонт покладено на наймодавця, розрахунок за грошовими зобов’язаннями – за місцезнаходженням боржника).

Але не зважаючи на те, чи це умови істотні, типові, звичайні, випадкові, після укладення договору, вони стають обов’язковими до виконання і мають додержуватись сторонами. У договорі немає потреби дублювати положення, які є звичайними і передбачені у відповідних нормативних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, чи включені вони у договір.

Важливу роль при визначенні змісту договору відіграє тлумачення його умов. Це найчастіше відбувається при їх виконанні і розв’язанні спорів, пов’язаних з порушенням договірних зобов’язань. Відповідно до ст..213 ЦК зміст право чину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту право чину. При тлумаченні беруться до уваги однакове для всього змісту договору значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин договору, цей зміст встановлюється порівнянням відповідної частини договору з усім його змістом, намірами сторін. Якщо за такими правилами немає можливості встановити справжню волю особи, що вчинила право чин, до уваги береться мета право чину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інше.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)