АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Юридично-технічні методи регулювання відносин у МПрП

Читайте также:
  1. I этап Подготовка к развитию грудобрюшного типа дыхания по традиционной методике
  2. I. ГИМНАСТИКА, ЕЕ ЗАДАЧИ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ
  3. I. Методические основы
  4. I. Методические основы оценки эффективности инвестиционных проектов
  5. II. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ДЛЯ ВЫПОЛНЕНИЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ
  6. II. Соціальні відносини як форма прояву соціальних взаємодій.
  7. II. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКАЯ КАРТА ДИСЦИПЛИНЫ
  8. III. УЧЕБНО – МЕТОДИЧЕСКИЕ МАТЕРИАЛЫ ПО КУРСУ «ИСТОРИЯ ЗАРУБЕЖНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ К. XIX – НАЧ. XX В.»
  9. IV ИНФОРМАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ.
  10. VI. Матеріали методичного забезпечення заняття
  11. VI.УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ
  12. VII УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ

Колізійний метод регулювання. Колізійний метод необхідний для регулю­вання цивільно-правових відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормами права. Для МПрП значення мають не всі колізії, а тільки ті, які виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії).

Колізійні норми. Передумовами виникнення колізійної норми є посилення процесів міграції населення за кордон, розширення господарських зв'язків між державами тощо. Змістом колізійної норми є відсилання до компетентного зако­нодавства, визначення умов і меж його застосування до певних правовідносин.

У МПрП затвердилася позиція, згідно з якою кожна колізійна норма скла­дається з двох частин: обсягу і прив'язки. У першій частині норми (в обсязі) вказується правовідношення, яке потребує правового врегулювання (наприклад, здатність до укладення цивільно-правових угод; визначення права власності на річ). В другій частині норми (прив'язці, колізійному принципі, формулі при­кріплення) міститься відсилання до законодавства держави, яке повинно регу­лювати визначене правовідношення (згідно з законодавством держави, у якій створене підприємство; за законом країни, де знаходиться майно). За змістом прив'язки вони поділяються на односторонні і двосторонні.

Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми. Колізійна нор­ма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не регулює пра­вовідносини з іноземним елементом. її існування має сенс за умови викорис­тання і матеріально-правової норми, тобто такої, яка, по суті, регулює правовідносини в МПрП. Наявність матеріально-правової норми свідчить про існування поруч з колізійним матеріально-правового методу регулювання зазначених відносин.

Зміст цього методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпо­середньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи.

У книзі «Международное частное право» (за ред. професора Дмитрієвої Г. К.) запропоновано так званий загальний метод міжнародного приватного права. Під цим методом мається на увазі сукупність конкретних прийомів, способів і засобів юридичного впливу, спрямованого на подолання колізії права різних держав. Насамперед він поєднує способи регулювання, тобто шляхи юридичного впливу, виражені в юридичних нормах. їх два: колізійно-правовий і матеріально-право­вий. Вони спрямовані на подолання колізії права. До загального методу належать і конкретні юридичні прийоми, такі, як застосування застереження про публічний порядок, рішення інтерлокальних і інтертемпоральних колізій, зворотного відси­лання і відсилання до права третьої держави та ін.



Принципи приватного (цивільного) права. Принципи приватного (ци­вільного) права є і принципами МПрП. Вище зазначалося, що для приватноп­равових відносин характерним є приватний, егоїстичний інтерес їх сторін, а та­кож те, що ринок із властивими його учасникам егоїстичними прагненнями ви­магає визнання приватного права. Зазначалося і те, що ринок і приватне право — дві сторони (економічна і правова) однієї медалі. Поки буде існувати ринок, існуватиме і приватне право. Водночас жоден ринок не буде існувати, якщо ці егоїстичні інтереси не будуть моральними. Отже, моральність, спра­ведливість, добросовісність та розумність є найважливішим принципом сфери приватного права. Цей принцип можна позначити як принцип незловживання цивільними правами. За Цивільним кодексом (далі — ЦК) України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного за­конодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або куль­турній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою непра­вомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вищезазначених вимог, суд може зобов'язати її припини­ти зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встанов­лені законом (Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав). Такі ж вимоги наве­дено і у розділі, присвяченому власності та в ін.

‡агрузка...

У чинному Земельному кодексі України є глава 17 «Добросусідство», зміст якої розкриває ст. 103 «Зміст добросусідства»: «1. Власники та землекористу­вачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землеко­ристувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не викорис­товувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, земле­користувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацю­вати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресив­них технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотри­мання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо)». Більш детально зміст добросусідських (моральних) відносин розкривається у наступ­них статтях — «Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділян­ку» (ст. 104); «Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів де­рев» (ст. 105); «Обов'язки щодо визначення спільних меж» (ст. 106); «Спільне використання межових споруд» (ст. 108); «Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок» (ст. 109) та ін.

Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає загальні засади цивільного законодавства:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, аналіз загальних положень Кодексу дає нам змогу виділити ще такі принципи і доповнити перелік:

7) регулювання особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на
юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учас­ників (ч. 1 ст. 1);

8) незастосування цивільного законодавства до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1);

9) визнання учасниками цивільних відносин фізичних та юридичних осіб,
держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, інозем­них держав та інших суб'єктів публічного права (ст. 2);

10) конституційності основ цивільного законодавства України та визнання
Цивільного кодексу України основним актом цього законодавства (ч. 1, абз. 1ч. 2 ст. 4);

11) визнання актами цивільного законодавства Конституції України, Цивільного кодексу,

будь-яких законів України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, актів Президента України, що приймаються у випадках, встановлених Конституцією України, постанов Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів
інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки
Крим, що регулюють цивільні відносини, виданих лише у випадках і в межах,
встановлених Конституцією України та законом (ст. 4);

12) взаємопов'язаності, несуперечності норм ЦК України (абз. З ч. 2 ст. 4);

13) обмеження можливостей регулювання цивільних відносин актами
Президента України випадками, встановленими Конституцією; а органів дер­жавної влади України (крім Кабінету Міністрів України), органів влади Авто­номної Республіки Крим — випадками і межами, встановленими Конституцією України та ЦК України (частини 3, 5 ст. 4);

14) пріоритетності ЦК України і законів над постановами Кабінету Міністрів України (абз. 2 ч. 4 ст. 4);

15) однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України;

16) поширення дії актів цивільного законодавства лише на відносини (а та­кож застосовується до прав та обов'язків), які виникли з дня набрання ними чинності (частини 1, 3 ст. 5);

17) обмеження визнання зворотної дії акта цивільного законодавства лише випадками, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2 ст. 5);

18) пріоритетності волі сторін (сторони у правочині) над актами цивільного законодавства; обмеженості цієї волі лише загальними засадами цивільного законодавства та обов'язковістю для сторін положень актів цивільного законо­давства, що випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6);

19) субсидіарності у застосуванні положень ЦК України до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин (ч. 1 ст. 9);

20) презумпції добросовісності та розумності поведінки особи при здій­сненні нею своїх цивільних прав;

21) визнання чинних міжнародних договорів, що регулюють цивільні відноси­ни, при наданні Верховною Радою України згоди на обов'язковість цих дого­ворів,— частиною національного цивільного законодавства України (ч. 1 ст. 10);

22) визнання пріоритетності правил чинного міжнародного договору Украї­ни, укладеного у встановленому законом порядку, перед правилами відпо­відного акта цивільного законодавства (ч. 2 ст. 10) і т. д.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)