Міжнародний ринок похідних цінних паперів

1. Сутність ринку похідних фінансових інструментів та його структура

2. Сучасний стан та перспективи розвитку похідних цінних паперів

3. Особливості та перспективи інтеграції похідних фінансових інструментів України до міжнародного фінансово простору

1. СУТНІСТЬ РИНКУ ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

До теперішнього часу зберігається невизначеність у виявленні сутності й понятійному апараті ринкових відносин, особливо відносин при діях з похідними фінансовими інструментами. По різному відносяться до розв'язання даної задачі в різних країнах. Наприклад, в США і Англії, де відсутнє законодавче поняття «цінні папери», данні інструменти пов'язують з Security, відділяючи їх на практиці як похідні. В країнах Євросоюзу, де законодавством визначено, що цінні папери існують, біржові опціони і біржові строкові контракти визначаються як угоди з особливою технологією появлення та здійснення і до цінних паперів не відносяться.

Взагалі етимологія терміна «похідні» походить від слова «деривація» (derivatus) латинського походження і означає «похідне, створюване від чого- небудь існуючого раніше». Похідність основана на русі (зміні у часі) рівня (рентабельності) і маси доходу (прибутку, маржі) за поточними і майбутніми грошовими потоками у безпосередньої або опосередкованої залежності від руху (зміни) доходів чи інших видів, типів, способів грошових вкладень (грошових потоків). В цих залежностях присутні та приховані зв'язки, що детермінуються значною кількістю обставин (об'єктивних і екзогенних, суб'єктивних і ендогенних) по відношенню до фінансових ринків. Під безпосередньою або опосередкованою залежністю слід розуміти особливості здійснення похідності (при базисі у вигляді предмету торгівлі; при базисі у вигляді абстрактної розрахункової величини; на основі ціни базового активу тощо).

Похідні фінансові інструменти - це інструменти, вартість яких визначається вартістю базового активу. З огляду на структуру фінансових інструментів, необхідно відрізняти цінні папери, буття яких пов'язано з фінансовим ринком, від аналогічних паперів що функціонують на товарних ринках - ф'ючерсів, опціонів і свопів і, як матеріальне втілення певних майнових прав, являють собою також цінні папери. Ті й інші папери єдині за економічною сутністю і за економічними властивостями. Вони розрізняються за змістом і характеристикою активів на яких базуються, і, відповідно, організацією, механізмом і схемою свого руху. Похідні цінні папери відносяться до строкових документів, тобто документів що реалізують право яке в них матеріалізоване, зі строком виконання на певну дату в майбутньому. Похідні фінансові інструменти виникли від традиційних фінансових відносин (кредит, позика, акція тощо). По суті, являють собою традиційні інструменти, орієнтовані на нові договірні відносини. Суть цих договорів пов'язана з подоланням обмежень, які витікають з традиційних зобов'язань з приводу майбутньої купівлі\продажу або прав на майбутню купівлю\продаж класичних фінансових інструментів за фіксованою на сьогоднішній день ціною. Отже, похідні фінансові інструменти являють сполучення коштів (способів) вкладення, придбання й розподілу капіталу (фондова цінність) і платіжного засобу, як засобу кредиту. Тим самим зникають обмеження на економічні можливості певних видів цінних паперів. При цьому похідні цінні папери формують ринок прав - обов'язків щодо відповідних фінансових активів.

Світова економічна наука не дає точного поняття похідних цінних паперів. В загальному визначенні до похідних цінних паперів відносяться будь- які цінні папери, ціна яких внутрішньо залежить від ціни базового активу, що лежить в їх основі. Цінні папери даного виду не можуть існувати за відсутністю базового інструменту, більш того, якщо за яких-небудь обставинах припиниться торгівля базовим інструментами, припиниться й обіг похідного інструменту.

Досить часто в науковій літературі похідні цінні папери (derivative securities) ототожнюють з похідними фінансовими інструментами (derivative instruments), строковими угодами та деривативами (derivative), оскільки всі вони є фізичними засобами фінансового інжинірингу. Враховуючи це, для проведення ґрунтовного дослідження стану і перспектив розвитку ринку похідних цінних паперів в Україні, на нашу думку, необхідно визначити категорію похідні цінні папери з урахуванням світового досвіду.

Група російських науковців, проводячи теоретичне дослідження сутності похідних інструментів, надали альтернативні визначення поняттю похідних інструментів. Згідно одному з перших визначень в російський літературі «похідні цінні папери - це фіктивний капітал другого або третього порядку».

Взагалі, згідно з Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України, українські цінні папери поділяються на боргові, пайові та похідні - механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них. Якщо регулювання ринку боргових і пайових цінних паперів знайшли своє відображення у прийнятті відповідних законодавчих актів, то похідні - не розповсюджене явище на вітчизняному фондовому ринку, яке потребує чіткого правового та економічного визначення.

Сьогодні в Україні діє низка законів, що регулюють відносини на ринку похідних цінних паперів і забезпечують захист прав та інтересів його учасників. Так, в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначається, що фінансові інструменти - цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони). Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» - похідний фінансовий інструмент - фінансовий інструмент: розрахунки за яким провадитимуться у майбутньому; вартість якого змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базисними; який не потребує початкових інвестицій.

В Проекті Закону України «Про похідні (деривативи) - похідні (деривативи) - фінансові інструменти, ціна яких залежить безпосередньо або опосередковано від ціни (чи її зміни) їх базового активу, і які засвідчують зобов'язання та\або право придбання (продаж)базового активу та\або проведення розрахунків грошовими коштами в обумовлений строк у майбутньому за ціною і на умовах, визначених на день засвідчення зобов'язань. Базовий актив - матеріальний, нематеріальний, фінансовий або інший актив щодо якого укладається та виконується похідний (дериватив). Базовим активом похідного (деривативу) можуть бути: цінні папери, товари (крім цінних паперів), валютні цінності (крім цінних паперів), інші активи, в тому числі фондові індекси, відсоткові ставки. Відповідно до базового активу похідні (деривативи) розподіляються на: фондові похідні (деривативи), базовим активом яких є цінні папери; товарні похідні (деривативи) базовим активом яких є товари (крім цінних паперів); валютні похідні (деривативи) базовим активом яких є валютні цінності (крім цінних паперів); інші види похідних (деривативів) базовим активом яких є нематеріальні та інші активи, перелік яких визначається ДКЦПФР. До похідних (деривативів) відносяться строкові контракти та похідні цінні папери.

Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продажу базового активу протягом відповідного строку та на умовах, визначених у інформації про випуск похідних паперів. До похідних цінних паперів відносяться опціонні сертифікати і фондові варанти. Опціонний сертифікат - похідний цінний папір, що засвідчує право його власника на придбання у емітента опціонного сертифіката (опціонний сертифікат на купівлю) або на продаж емітенту опціонного сертифіката (опціонний сертифікат на продаж) базового активу в строк та на умовах, визначених у проспекті емісії цих похідних цінних паперів. Фондовий варант - похідний цінний папір, який розміщується відкритим акціонерним товариством та надає його власнику право на придбання цінних паперів (простих акцій або облігацій) певного емітента у строк та за ціною, визначених у проспекті емісії цих похідних цінних паперів.

У проекті закону «Про строкові фінансові інструменти», який встановлює вимоги до функціонування ринку строкових фінансових інструментів - опціонів та ф'ючерсів, засоби його регулювання та контроль і основні правила біржової торгівлі строковими фінансовими інструментами, визначається що «опціон» - строковий фінансовий інструмент, згідно із яким покупець отримує право придбати (продати) базовий актив по встановленій базовій ціні протягом визначеного строку до дати чи встановлений день погашення опціону, а продавець отримує сплачену премію та бере на себе зобов'язання продати (придбати) базовий актив по встановленій базовій ціні протягом визначеного строку до дати чи у встановлений день погашення опціону; «ф'ючерс» - строковий фінансовий інструмент, який встановлює зобов'язання придбати чи продати базовий актив у визначеній кількості та якості у встановлений час у майбутньому по ціні, що обговорена сторонами на дату, коли фінансовий інструмент почав торгуватись на біржі.

У Податкового Кодексу України визначається що дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та(або) зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Термін "цінні папери" (securities) затвердився на фінансовому ринку з двох причин. По-перше, всі боргові зобов'язання мали відповідну ціну, виражену в грошовому еквіваленті тієї чи іншої країни. По-друге, такі грошові документи перебували в обігу лише в паперовій формі, тому термін "грошовий документ" завжди сприймався як "паперовий документ", або "цінний папір". Однак сучасний рівень розвитку комп'ютерних технологій зумовив поступове витіснення на фінансових ринках (як внутрішніх, так і міжнародних) певної частини паперових "цінних паперів" відповідними магнітними записами у комп'ютерних файлах. Тому на сучасних ринках цінних паперів поряд з терміном "цінні папери" поширений термін "електронні цінні папери".

Необхідно визначити ознаки деривативів. По-перше, в їх основу покладені інші фінансові інструменти - валюта, цінні папери, інші деривативи (опціон на ф'ючерсний контракт). По-друге, деривативи використовуються з метою отримання доходу від різниці в цінах, а не з метою купівлі\продажу базового активу. По-третє, ринок похідних інструментів безпосередньо пов'язаний з ринком цінних паперів, оскільки вони будуються за однаковими принципами, ціноутворення на цих ринках здійснюється за одними законами і, як правило, на них здійснюють торгівлю ті ж самі учасники. Дериватив має наступні характеристики:

• його вартість змінюється зі зміною відсоткової ставки, ціни товару або цінного паперу, обмінного курсу, індексу ціни або ставок, кредитного рейтингу або кредитного індексу тощо;

• для його придбання необхідні незначні початкові інвестиції у порівнянні з іншими інструментами, ціни на які аналогічним чином реагують на зміну ринкової кон'юнктури;

• розрахунки за ним здійснюються у майбутньому.

Деривати функціонують на ринку цінних паперів поряд з основними цінними, паперами, тому фінансисти іноді користуються термінами "ринок похідних цінних паперів" та "ринок деривативних інструментів".

Торгівля на ринку похідних фінансових інструментів (далі – ПФІ) розвивається досить динамічно, незважаючи на світову фінансову кризу, обсяги операцій з цими інструментами за вартістю укладених контрактів постійно зростають. Операції з похідними фінансовими інструментами в світі досягли рекордних показників. Так, за 2010 рік число операцій з дериватами зросло на 25,6% - до рекордних 22,3 млрд. контрактів, а азіатські торги вперше обійшли Північну Америку [5]. Цей сектор фінансового ринку після дворічного уповільнення його росту під час глобальної фінансової кризи почав стрімко зростати. Стрімкий ріст ринку ПФІ, пов’язаний із розширенням фінансових ринків і виникненням все більшої потреби у зниженні фінансових ризиків. Отже, виникає питання щодо сутності та сучасної структури ринку ПФІ. У сучасній економічній літературі можна часто зустріти паралельне використання термінів «ринок похідних фінансових інструментів», «строковий ринок», «ринок деривативів», «ринок похідних інструментів», «ринок похідних цінних паперів», «ринок фінансових деривативів». Проте між цими поняттями існує різниця. Строковий ринок обумовлюється наявністю товарного і фінансового ринків, тобто для існування строкового ринку необхідно наявність базисного ринків (товарного або фінансового) та їх інструментів. З економічної точки зору термін «строковий ринок» є більш ширшим ніж «ринок похідних фінансових інструментів», так як строковий ринок – це ринок, на якому використовують всі похідні й непохідні інструменти, і на цьому ринку не передбачають негайну поставку та оплату базисного активу, а поставку та оплату – в майбутньому. При цьому, ринок ПФІ у більшості випадків не передбачає поставку базисних активів взагалі. Дослідження категорії «ринок похідних фінансових інструментів» виявило майже повну відсутність її характеристики. У науковій літературі на сьогодні не існує єдиного тлумачення економічного змісту поняття «ринок похідних фінансових інструментів», його внутрішньої структурної характеристики, класифікації його основних інструментів. Досліджуючи економічну сутність ринку похідних інструментів необхідно ураховувати ці характеристики. Слід відзначити, що з моменту існування ринку ПФІ науковці по-різному тлумачили його сутність. Економічний зміст ринку похідних фінансових інструментів надає С.М. Еш, який визначає його як «сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими активами чи товарами» [4]. У роботах Л.О. Примосткої економічній зміст ринку ПФІ визначається як сукупність економічних відносин щодо перерозподілу (трансферту) ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами [11]. Слід зазначити, що в сучасній економічній літературі не існує єдиної структури ринку похідних інструментів. Тому нами вперше зроблено спробу систематизувати вже існуючі розрізнені підходи до визначення структури ринку похідних фінансових інструментів з урахуванням сучасних тенденцій його глобалізації та інтернаціоналізації. На нашу думку, основними критеріями структуроутворення ринку похідних фінансових інструментів є критерій рівня розвитку, масштабність, ієрархічність, форма організації, функціональність, критерій типу операцій, інструментарність, строковість, суб’єкти ринку та характер виконання угод.

Рівень розвитку. За рівнем розвитку ринок ПФІ можна поділити на ринки ПФІ розвинутих країн, ринки ПФІ, країн які розвиваються (emerging markets) та невеликі ринки ПФІ (frontier markets). За даними американської компанії MSCI (Morgan Stanley Capital International Inc) 24 розвинених і 22 ринки, що розвиваються (Китай, Бразилия, Индия, Росія, Україна). Хоча за класифікацією Standard&Poor’s Україна формально входить до групи Frontier markets (невеликі ринки), в яку також входять ще 23 країни (Хорватія, Румунія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва та ін.).

За масштабом ринок ПФІ можна поділити на: глобальний; світовий; національний. Світовий ринок ПФІ має складну внутрішню структуру і складається із національних ринків ПФІ. Більш того, часто ці ринки

пов’язані між собою в єдину торгову мережу похідними фінансовими інструментами та базовими активами, що свідчить про інтернаціоналізацію ринків ПФІ. Це має два аспекти: на ринок ПФІ приходять нові учасники, для яких дана діяльність стає основною, а також відбувається процес створення великих інститутів, які здійснюють свою професійну діяльність на цьому ринку на основі як збільшення їх власних капіталів (концентрація), так і шляхом їх злиття в великі структури (наприклад, торгові системи типу NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quotations),

SEAQS (Stock Exchange Automated Quotation System) або інших організаторів ринку, які обслуговують велику частину всіх операцій на міжнародному ринку цінних паперів та ринку ПФІ.

Ієрархічність. У контексті даного дослідження ця ознака буде застосовуватися як спосіб застосування різних стратегій ПФІ, при якому механізм їх реалізації розподілений залежно від заданого критерію.

Поряд з первинним ринком, на якому здійснюється залучення фінансових ресурсів учасниками фінансового ринку через емісію цінних паперів – фінансових інструментів, та вторинним ринком, що забезпечує ліквідність цих інструментів та обіг капіталу виникає необхідність виокремлення ринку базових фінансових інструментів (ринок І порядку). Походження ПФІ від цінних паперів, що дають право на реальний капітал становлять ринок похідних фінансових інструментів (ринок ІІ порядку), а походження їх від самих ПФІ – ринок похідних інструментів на похідні фінансові інструменти (ринок ІІІ порядку). Форма організації. Цей критерій передбачає поділ ринку ПФІ на організований (біржовий), біржовий віртуальний ринок ПФІ та неорганізований (позабіржовий) (ОТС market ). Біржовий ринок ПФІ, визначається як оптовий ринок похідних фінансових інструментів, операції з куплі–продажу яких здійснюються на фондових біржах на підставі встановлених правил. Позабіржовий ринок

забезпечує здійснення операцій з похідними фінансовими інструментами безпосередньо між продавцем і покупцем.

Слід зауважити, що на сьогодні поряд з традиційними біржами існують електронні біржі, які дозволяють зробити твердження про створення біржового віртуального ринку ПФІ (наприклад, американська електронна біржа NYSE Goup, європейська електронна біржа OMX AB, GLOBEX тощо). Електронні біржі швидко опанували світовий фінансовий ринок, так як мають ряд переваг перед традиційними біржами, зокрема швидкість та постійність операцій, відносна невелика вартість трансакцій і доступність для невеликих компаній.

Функціональність означає, що ринок ПФІ виконує визначені для нього конкретні зобов’язання, функції, сприяючи вирішенню проблем як фінансового ринку, так і економіки. Отже, функціональність означає, що

ринок ПФІ існує доти, доки виконує визначені для нього функції через певні елементи й механізми, сприяючи вирішенню проблем як макроекономічного, так і мікроекономічного характеру, що сприяє досягненню гомеостазу даної системи. На нашу думку, основними функціями ринку ПФІ є: У правління фінансовими ризиками і волатильністю. Ринок ПФІ дозволяє управляти фінансовими ризиками, які притаманні базисним фінансовим інструментам як на макро-, так і на макрорівнях, «розкласти їх на окремі складові», диверсифікувати їх на інші ринки. Потреба в управлінні ризиками підтримується (посилюється) як становленням і розвитком інтернаціонального (глобального) ринку капіталів, процесом, який включає різні фінансові інновації, так і посиленням коливанням валютних курсів, цін і проценту (результат активної реакції ринку на зміни) [14]. На сьогодні стало неможливим забезпечити ефективність використання фінансового капіталу без застосування похідних фінансових інструментів, які є дієвими інструментами захисту (хеджування, диверсифікації) від фінансових ризиків й впливу на волонтильність, притаманних фінансовому ринку.

Слід зазначити, що більшість класичних та сучасних науковців виділяють окремо спекулятивну функцію ринку ПФІ. При цьому вони стверджують, що спекулятивна функція ринку ПФІ створює можливості

для отримання, так званого «спекулятивного прибутку» за рахунок біржової гри на різниці курсів термінових інструментів [1,3, 8, 14, 11].

Отже, спекулятивна функція ринку ПФІ є взаємодоповнюючою функції управління фінансовими ризиками і волатильністю та підтримання ліквідності фінансового ринку. Підтримання ліквідності фінансового ринку. Ліквідність ринку ПФІ часто вище ліквідності спотового ринку, що забезпечується діяльністю спекулянтів, які купують фінансові активи для перепродажу, та арбітражерами, які отримують прибуток за рахунок тимчасових ринкових різниць при здійснені операцій з ПФІ. Це пов’язано з тим, що переважна більшість базових активів похідних фінансових інструментів є інструментами спотового ринку, а операції на ринку ПФІ збільшують ліквідність спотового ринку та фінансового в цілому. Сприяння інноваційному та інвестиційному процесу. За допомогою ПФІ створюються та використовуються нові фінансові інструменти як на ринку ПФІ, так безпосередньо і на строковому. Похідні фінансові інструменти є альтернативним способом інвестування в активи. З огляду на цю функцію ринок ПФІ одночасно дозволяє зробити інвестиції в фінансові активи без їх безпосереднього придбання (доставки) та бути при цьому саме інноваційним продуктом. Формування інформаційної прозорості. Сутність даної функції пов’язана із функцією «встановлення майбутньої ціни», запропонованої Кейнсом. Ціни на ринку ПФІ, які відображають очікування учасників ринку щодо змін цін базового активу у майбутньому, визначають майбутню кон’юктуру ринку і дозволяють суб’єктам фінансового ринку прогнозувати їх грошову та фінансову політики. Функціонування похідних фінансових інструментів стимулює вирівнювання цін на національних ринках, створюючи можливості та розрив у часі для проведення арбітражних операцій. Це значить, що ринок ПФІ відіграє суттєву макроекономічну роль, що дозволяє більш ефективно розподіляти ресурси в економіці та впливати на якість управлінських рішень. Створення і переміщення фіктивного капіталу. Виходячи з сутності ринку ПФІ і основних його функцій макроекономічного характеру, зокрема відтворення потоків капіталу доцільно виділяти функцію створення і переміщення фіктивного капіталу. Спекулятивні та арбітражні операції, глобальний характер ринків ПФІ, відсутність законодавчих обмежень щодо обігу ПФІ, особливо позабіржових, дозволяють цьому фіктивному капіталу вільно переміщуватись світовими ринками, сприяючи більш ефективному розміщення ресурсів. Відповідно до основних функцій ринку ПФІ, операції на ньому поділяють на хеджування, спекуляції, арбітраж.

Хеджування – універсальний метод від захисту будь-яких ризиків, який представляє собою сукупність дій та інструментів, спрямованих на зниження (усунення) фінансових ризиків або їх утримання на припустимому рівні. Існує багато стратегій хеджування фінансових ризиків, що дозволяє максимально ефективно використовувати всі наявні інструменти залежно від цілей, умов та потреб хеджування.

Спекуляції. При таких операціях спекулянт приймає на себе ризики, розраховуючи отримати прибуток на підставі прогнозування сприятливих змін цін на фінансові інструменти. Однак при неточному прогнозі спекулянти можуть отримати збитки. Відзначимо, що Дж. Кейнс підкреслював позитивну роль спекулятивних операцій, обґрунтовуючи це тим, що спекулянти досить правильно прогнозують строкову ціну та здійснюють стримуючий вплив на її коливання, впливаючи таким чином на стабільність ринку вцілому [10].

Арбітраж. Арбітраж передбачають одночасне проведення операцій купівлі та продажу одного і того самого фінансового інструмента для одержання прибутку від різниці в цінах на нього. Інструментальність. Ця характеристика пов’язана із використанням основних видів похідних фінансових інструментів. Питання класифікації ПФІ є досить дискусійними. Як у зарубіжних і вітчизняних нормативних документах, так і в працях провідних науковців воно не систематизовано і не існує єдиного підходу щодо класифікаційних ознак ПФІ та їх визначення.

Існують чотири загальноприйняті види ПФІ, які виділяють більшість практиків та науковців: форвард, ф’ючерс, опціони та своп [7, 9, 11, 12, 14]. Однак деякі науковці скорочують або доповнюють список видів ПФІ та їх критеріїв на власний розсуд.

Строковість. Ринок похідних фінансових інструментів можна також поділити і за строками укладання контрактів: на коротко-, середньо- і довгостроковий. За своєю строковою структурою даний ринок є переважно коротко- і середньостроковим, а біржовий ринок – практично тільки короткостроковим ринком. Контракти, що укладаються на строк більше року, є швидше виключенням, чим правилом.

За суб’єктами ринку ринок ПФІ можна поділити на ринок покупців та продавців. При цьому покупцями і продавцями можуть бути одночасно і хеджери, спекулянти, арбітражери (трейдери), брокери. Неодмінними учасниками ринків ПФІ є держава, наднаціональні фінансові інститути, міжнародні фінансово-промислові компанії, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, хедж-фонди та фізичні особи. Кожен із цих учасників ринку ПФІ мають свої цілі. Характер виконання угод. За даною класифікаційною ознакою всі основні фінансові інструменти ринку ПФІ можна поділити на угоди, які передбачають: доставку базового фінансового інструменту; характер угоди, який не передбачає доставку базового фінансового інструменту; обмін фінансовими умовами.

Поиск по сайту: