АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД

Читайте также:
  1. А) Властивості бінарних відношень
  2. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  3. Б) Основні властивості операцій над множинами
  4. БУДОВА Й ЕЛЕКТРИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ НАПІВПРОВІДНИКІВ
  5. Визначення абразивності порід
  6. Властивості дисперсії
  7. Властивості диференціальної функції
  8. Властивості емпіричної функції
  9. Властивості емпіричної функції розподілу
  10. Властивості інтегральної функції
  11. Властивості ймовірностей подій
  12. Властивості ймовірності

Нормативно – правовые акты:

1. Закон РФ о поправке к Конституции РФ от 30.12.2008 N 7-ФКЗ
"О контрольных полномочиях Государственной Думы в отношении Правительства Российской Федерации"
(одобрен СФ ФС РФ 26.11.2008)

2. ""Налоговый кодекс Российской Федерации (часть первая)" от 31.07.1998 N 146-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 16.07.1998)
(ред. от 26.11.2008)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.01.2009)

3. "Налоговый кодекс Российской Федерации (часть вторая)" от 05.08.2000 N 117-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 19.07.2000)
(ред. от 30.12.2008)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.03.2009)

4. "Гражданский кодекс Российской Федерации (часть первая)" от 30.11.1994 N 51-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 21.10.1994)
(ред. от 09.02.2009)

5. "Гражданский кодекс Российской Федерации (часть вторая)" от 26.01.1996 N 14-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 22.12.1995)
(ред. от 30.12.2008)

6. "Гражданский кодекс Российской Федерации (часть третья)" от 26.11.2001 N 146-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 01.11.2001)
(ред. от 30.06.2008)

7. "Гражданский кодекс Российской Федерации (часть четвертая)" от 18.12.2006 N 230-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 24.11.2006)
(ред. от 08.11.2008)

8. "Таможенный кодекс Российской Федерации" от 28.05.2003 N 61-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 25.04.2003)
(ред. от 30.12.2008)

9. "Трудовой кодекс Российской Федерации" от 30.12.2001 N 197-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 21.12.2001)
(ред. от 30.12.2008)

10. "Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях" от 30.12.2001 N 195-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 20.12.2001)
(ред. от 30.12.2008)

11. "Земельный кодекс Российской Федерации" от 25.10.2001 N 136-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 28.09.2001)
(ред. от 30.12.2008)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.01.2009)

12. "Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации" от 14.11.2002 N 138-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 23.10.2002)
(ред. от 09.02.2009)

13. "Бюджетный кодекс Российской Федерации" от 31.07.1998 N 145-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 17.07.1998)
(ред. от 30.12.2008, с изм. от 09.02.2009)

14. "Градостроительный кодекс Российской Федерации" от 29.12.2004 N 190-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 22.12.2004)
(ред. от 30.12.2008)



15. "Кодекс торгового мореплавания Российской Федерации" от 30.04.1999 N 81-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 31.03.1999)
(ред. от 30.12.2008)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.01.2009)

16. "Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации" от 24.07.2002 N 95-ФЗ
(принят ГД ФС РФ 14.06.2002)
(ред. от 03.12.2008)

17. Федеральный закон от 02.12.1990 N 395-1
(ред. от 28.02.2009)
"О банках и банковской деятельности"

18. Федеральный закон от 21.07.2005 N 94-ФЗ
(ред. от 30.12.2008)
"О размещении заказов на поставки товаров, выполнение работ, оказание услуг для государственных и муниципальных нужд"
(принят ГД ФС РФ 08.07.2005)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.03.2009)

19. Федеральный закон от 26.10.2002 N 127-ФЗ
(ред. от 30.12.2008)
"О несостоятельности (банкротстве)"
(принят ГД ФС РФ 27.09.2002)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 11.01.2009)

20. Федеральный закон от 10.07.2002 N 86-ФЗ
(ред. от 30.12.2008)
"О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)"
(принят ГД ФС РФ 27.06.2002)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 10.01.2009)

21. Федеральный закон от 08.08.2001 N 129-ФЗ
(ред. от 30.12.2008)
"О государственной регистрации юридических лиц и индивидуальных предпринимателей"
(принят ГД ФС РФ 13.07.2001)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.01.2009)

22. Федеральный закон от 21.07.1997 N 122-ФЗ
(ред. от 30.12.2008)
"О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним"
(принят ГД ФС РФ 17.06.1997)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 26.01.2009)

23. Федеральный закон от 12.01.1996 N 10-ФЗ
(ред. от 30.12.2008)
"О профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельности"
(принят ГД ФС РФ 08.12.1995)

24. Федеральный закон от 26.12.1995 N 208-ФЗ
(ред. от 30.12.2008)
"Об акционерных обществах"
(принят ГД ФС РФ 24.11.1995)

25. Федеральный закон от 06.10.2003 N 131-ФЗ
(ред. от 25.12.2008)
"Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации"
(принят ГД ФС РФ 16.09.2003)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 10.01.2009)

‡агрузка...

26. Федеральный закон от 23.12.2003 N 177-ФЗ
(ред. от 22.12.2008)
"О страховании вкладов физических лиц в банках Российской Федерации"
(принят ГД ФС РФ 28.11.2003)

27. Федеральный закон от 08.08.2001 N 134-ФЗ
(ред. от 30.12.2006, с изм. от 22.12.2008)
"О защите прав юридических лиц и индивидуальных предпринимателей при проведении государственного контроля (надзора)"
(принят ГД ФС РФ 14.07.2001)

28. Федеральный закон от 08.02.1998 N 14-ФЗ
(ред. от 29.04.2008, с изм. от 22.12.2008)
"Об обществах с ограниченной ответственностью"
(принят ГД ФС РФ 14.01.1998)

29. Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ
(ред. от 08.11.2008)
"О защите конкуренции"
(принят ГД ФС РФ 08.07.2006)

30. Федеральный закон от 13.03.2006 N 38-ФЗ
(ред. от 27.10.2008)
"О рекламе"
(принят ГД ФС РФ 22.02.2006)

31. Федеральный закон от 21.12.2001 N 178-ФЗ
(ред. от 24.07.2008)
"О приватизации государственного и муниципального имущества"
(принят ГД ФС РФ 30.11.2001)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.01.2009)

32. Федеральный закон от 12.01.1996 N 7-ФЗ
(ред. от 23.07.2008, с изм. от 24.07.2008)
"О некоммерческих организациях"
(принят ГД ФС РФ 08.12.1995)

33. Федеральный закон от 24.07.2007 N 209-ФЗ
(ред. от 23.07.2008)
"О развитии малого и среднего предпринимательства в Российской Федерации"
(принят ГД ФС РФ 06.07.2007)

34. Федеральный закон от 30.12.2004 N 215-ФЗ
(ред. от 23.07.2008)
"О жилищных накопительных кооперативах"
(принят ГД ФС РФ 22.12.2004)

35. Федеральный закон от 29.11.2001 N 156-ФЗ
(ред. от 23.07.2008)
"Об инвестиционных фондах"
(принят ГД ФС РФ 11.10.2001)

36. Федеральный закон от 19.05.1995 N 82-ФЗ
(ред. от 23.07.2008)
"Об общественных объединениях"
(принят ГД ФС РФ 14.04.1995)

37. Федеральный закон от 09.07.1999 N 160-ФЗ
(ред. от 29.04.2008)
"Об иностранных инвестициях в Российской Федерации"
(принят ГД ФС РФ 25.06.1999)

38. Федеральный закон от 14.11.2002 N 161-ФЗ
(ред. от 01.12.2007)
"О государственных и муниципальных унитарных предприятиях"
(принят ГД ФС РФ 11.10.2002)
(с изм. и доп., вступающими в силу с 01.01.2008)

39. Федеральный закон от 08.05.1996 N 41-ФЗ
(ред. от 18.12.2006)
"О производственных кооперативах"
(принят ГД ФС РФ 10.04.1996)

40. Федеральный закон от 07.08.2001 N 117-ФЗ
(ред. от 03.11.2006)
"О кредитных потребительских кооперативах граждан"
(принят ГД ФС РФ 11.07.2001)

41. Федеральный закон от 29.10.1998 N 164-ФЗ
(ред. от 26.07.2006)
"О финансовой аренде (лизинге)"
(принят ГД ФС РФ 11.09.1998)

42. Постановление ВС РФ от 15.04.1993 N 4814-1
"О правопреемстве фирменных наименований акционируемых государственных предприятий"

43. Постановление Правительства РФ от 19.06.2002 N 438
(ред. от 08.12.2008)
"О Едином государственном реестре юридических лиц"

44. Постановление Правительства РФ от 02.02.1998 N 130
(ред. от 08.12.2008)
"О порядке регистрации, открытия и закрытия в Российской Федерации представительств иностранных религиозных организаций"

45. Постановление Правительства РФ от 03.02.1994 N 65
(ред. от 24.04.2008, с изм. от 22.07.2008)
"О Фонде содействия развитию малых форм предприятий в научно-технической сфере"

46. Постановление Правительства РФ от 16.02.2008 N 80
"Об утверждении Положения о лицензировании аудиторской деятельности"

47. Постановление Правительства РФ от 15.12.2007 N 872
"О создании и регулировании деятельности федеральных казенных предприятий"

48. Постановление Правительства РФ от 02.03.2005 N 106
"О ликвидации Федерального фонда поддержки малого предпринимательства"

49. Постановление Правительства РФ от 07.12.1996 N 1463
(ред. от 26.07.2004)
"Об использовании в названиях организаций наименований "Россия", "Российская Федерация"

50. Постановление Правительства РФ от 15.05.1995 N 469
(ред. от 03.10.2002)
"О продаже на аукционе имущества (активов) ликвидируемых и ликвидированных государственных и муниципальных предприятий"

51. Постановление Правительства РФ от 24.01.1994 N 24
(ред. от 20.02.2002)
"Вопросы потребительской кооперации Российской Федерации"

52. Постановление Правительства РФ от 09.09.1999 N 1024
(ред. от 29.11.2000)
"О Концепции управления государственным имуществом и приватизации в Российской Федерации"

53. Постановление Правительства РФ от 24.10.1995 N 1035
(ред. от 11.07.1998)
"О Российском финансово - банковском союзе"

54. Указ Президента РФ от 10.06.1994 N 1200
(ред. от 05.10.2002)
"О некоторых мерах по обеспечению государственного управления экономикой"

 

Специальная литература

55. Абрютина М.С. Экономический анализ торговой деятельности: учеб. пособ. – М.: Дело и сервис, 2000.

56. Аванесов Ю.А., Клочко А.Н., Васькин Е.В. Основы коммерции на рынке товаров и услуг: учебник. – М.: ТОО Люкс–Арт, 1995.

57. Академия рынка: Маркетинг: Пер. с фр. М., 1993.

58. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика, 1997.

59. Амортизация. Износ. – М.: Приор, 2001.

60. Андрианова Н.В., Толстокорова Е.Н. Имущество торгового предприятия: текст лекций. – Хабаровск: РИЦ ХГАЭП, 2002.

61. Артемова Л.В. Инвестиции и инновации. Словарь-справочник от А до Я. М., 1998.

62. Афанасьев А.А. Кругооборот капитала в предприятии. Л., 1929.

63. Байдаков Ю.В. Система приоритетов в инвестиционной политике фирмы. // http://www.marketing.spb.ru

64. Белых В.С., Виниченко С.И. Правовое регулирование цен и ценообразования в Российской Федерации. – М.: Норма, 2002.

65. Березуев О.В. Инвестиционная деятельность предприятия в условиях неопределенности внешней среды. // Экономика и жизнь. 2004. №28.

66. Беседы о цене во внешнеторговом контракте купли-продажи // Внешнеэкономический бюллетень, 1996, № 10.

67. Бланк И.А. Торговый менеджмент. – Киев: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1998.

68. Бланк И.А. Управление прибылью.– Киев: Ника-Центр - Эльга, 1998.

69. Бляхман Л.С. Экономика фирмы: учеб. пособ. – СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999.

70. Бочаров В.В. Методы финансирования инвестиционной деятельности предприятий. - М.: Финансы и статистика, 1998.

71. Бочков В.Е., Горемыкин В.А., Демин Ю.Н. Бизнес-планирование: Учебник для вузов в двух частях. – Ч.1. Методика разработки бизнес-планов. / Под ред. В.А. Горемыкина. М., 2000.

72. Валевич Р.П., Давыдова Г.А. Экономика торгового предприятия: учеб. пособ. – Минск: Вышэйша школа, 1996.

73. Великий Ю., Онищенко М. Современные подходы к оценке инвестиционных рисков. // Бизнес-Информ, 1998. №12.

74. Венчурное инвестирование в России (юридические аспекты). Материалы к обсуждению. СПб., 2001.

75. Венчурное финансирование: теория и практика. / Сост. докт. техн. наук Н.М. Фонштейн. М., 1999.

76. Венчурный капитал и прямое инвестирование в России. Сборник статей и выступлений. СПб., 2000.

77. Верещагин С.А. Учет выбытия основных средств // Бухгалтерский учет. 2001. № 18.

78. Верзилов М. Формирование инвестиционной политики предприятия. // Финансы. 2001. №4.

79. Внешнеэкономическая деятельность предприятий: учебник / под ред. И.Т. Стровского. – М.: Финансы и статистика, 2000.

80. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник для ВУЗов. / Под ред. Л.Е. Стровского. М., 1996.

81. Ворст Й., Реветлоу П. Экономика фирмы: Учебник. – М.: Высшая школа, 1994.

82. Гаврилова О. Новое в амортизационной системе // Оборудование: рынок, предложение, цены. 2002. №1.

83. Герасимова З.К., Счастливцева Л.И. Стандарты и цены (проблемы взаимосвязи). М.: Экономика, 1980.

84. Герике Р. Контролинг на предприятии. Берлин, 1993.

85. Гитман Л.Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования. М., 1999.

86. Голощапов Н.А. Организация ценообразования на предприятии. – М.: ГЕЛАН, 2000.

87. Голощапов Н.А. Цены и ценообразование: учебно-методическое пособие. – М.: Приор-издат, 2004.

88. Голубев М. Реструктуризация – главная дорога к росту прибыли. // Рынок ценных бумаг, №1(136), 1999.

89. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент. Таганрог, 1998.

90. Горемыкин В.А. Планирование на предприятии: учебник. – М.: Теис, 2000.

91. Гребнев А.И., Баженов Ю.К. Экономика торгового предприятия: учеб. пособ. – Минск: Вышэйша школа, 1996.

92. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: учеб. пособ. – М.: Финансы и статистика, 1997.

93. Денисова И.П. Цены и ценообразование: Учебное пособие. М., 1997.

94. Дубровских А. Прямые инвестиции в российские производственные компании. // Управление компанией. №3, 2004.

95. Егоршин А.П. Управление персоналом. – Н.Новгород: НИМБ, 1997.

96. Ефремов В.С. Стратегия бизнеса. Концепции и методы планирования. М., 1998.

97. Жариков Е.С. Вопросы психологической подготовки кадров // Деньги и кредит. 1991. № 10.

98. Иванов А. Ценообразование: цели и пути правового обеспечения // Советская юстиция, 1993, №17.

99. Игошин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирования: Учебник для вузов. М., 1999.

100. Ильдеменов С. и др. Как привлечь инвестора и получить инвестиции // Экономика и жизнь. 1994. №28.

101. Ильясов Ф.Н. Теория цены. Поиск парадигматических оснований // Вестник Российской академии наук, 1992, №2.

102. Инвестиции. / К.Н. Гусева, Ю.А. Данилов, Т.М. Медведева и др. М., 2000.

103. Инвестиционная деятельность в России: условия, факторы, тенденции. М., 2000.

104. Карпушин М.Г., Любинецкий Я.Г., Майданчик Б.И. Жизненный цикл и эффективность машин. М., 1989.

105. Классификация основных средств, включаемых в амортизационные группы. – М.: Ось-89, 2002.

106. Ковалев В.В., Иванов В.В., Лялин В.А. Инвестиции. М., 2005.

107. Козицын С. Инвесторы пересаживаются во второй эшелон. // Ведомости. №21 (821), 2003.

108. Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: учеб. пособ. / под ред. А.В. Зырянова. – Екатеринбург: 2001.

109. Коссов В. Инвестиции в российской экономике (новые условия и подходы). // Проблемы теории и практики управления. 2000, № 1.

110. Крутик А.Б., Никольская Е.Г. Инвестиции и экономический рост предпринимательства: Учеб. пособие. СПб., 2000.

111. Липсиц И.В. Бизнес-план – основы успеха. М., 1994.

112. Липсиц И.В. Коммерческое ценообразование. – М.: БЕК, 1997.

113. Липсиц И.В., Косов В.В. Инвестиционный проект. М., 1996.

114. Лосев С. Корпоративное управление: качество определяет выбор. // Экономика и жизнь. 2001. №22.

115. Мартынов А.С. и др. Россия: стратегия инвестирования и кризисный период. // Менеджмент в России и за рубежом. №3, 2004.

116. Медведев А. Особенности оценки и отбора инвестиционных проектов. М., 1993. №2.

117. Мировая цена: особенности формирования // Мировая экономика и международные отношения, 1997, № 3.

118. Мокий М.Ч., Скамай Л.Г., Трубочкина М.И. Экономика предприятия: учеб. пособ. – М.: Инфра – М, 2000.

119. Насташев Д. Проблемы иностранного инвестирования в России. // Общество и экономика. 2001. №5.

120. Новиков М.В., Бронникова Т. С. Разработка бизнес-плана проекта. Таганрог, 1996.

121. Носов С.К. Организация и продвижение инвестиционного проекта ЗТБД. // Инвестиции в России. 2001. №8.

122. Одинец В.П., Тарасевич В.М., Цацулин А.Н. Рынок, спрос, цены: стратификация, анализ, прогноз. СПб: Изд-во СПбУЭФ, 1993.

123. Олейников Е.А., Пинчукова Е.Ю. Основы инвестирования: Учебное пособие. М., 1998.

124. Организационно-экономический механизм коммерческой фирмы: текст лекций / сост. Н.В. Андрианова, Т.В.Артеменко – Хабаровск: ХГАЭП, 1996.

125. Организация коммерческой деятельности: справочное пособие / под ред. С. Н. Виноградовой. – Минск: Вышэйшая школа, 2000.

126. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: учебник. – М.: ЮНИТИ, 1997.

127. Памбухчиянц В.К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: учебник. – М.: ИВЦ "Маркетинг", 2000.

128. Панкратов Ф.Г., Серегина И.М. Коммерческая деятельность: учебник. - М.: ИВЦ Маркетинг, 1996.

129. Петров П.В., Соломатин А.Н. Экономика товарного обращения: учебник. – М.: Инфра-М, 2001.

130. Пилипенко П. Корпоративное венчурное инвестирование. Тверь, 2001.

131. Планирование и разработка новой продукции: материалы семинара. – Токио: ЯЦПСЭР, 1996.

132. Планирование цен: Учебное пособие / Александров В.И., Евдокимова Т.Г., Кантор Л.М. и др.; Под.ред. В.Е. Есипова. М.: Высшая школа, 1982.

133. Половцева Ф.П. Коммерческая деятельность: учебник. – М.: Инфра – М, 2000.

134. Постатейный комментарий к главе 25 НК РФ. Налог на прибыль организаций. – М.: Статус-Кво 97, 2002.

135. Пунин Е.И. Ценообразование в международной торговле. Теория и практика формирования цен в условиях НТР. М.: Международные отношения, 1986.

136. Раицкий К.А. Экономика предприятия: учебник. – М.: Инфра-М, 1999.

137. Ратанин П.Ч. Инновационное предпринимательство в переходный период России к рынку. М., 1993.

138. Ромаш М.В., Шевчук В.И. Финансирование и кредитование инвестиций: Учебное пособие. Мн., 2004.

139. Рудакова И.Е. США: промышленные корпорации и научные исследования. М., 1975.

140. Сергеев И.В., Веретенникова И.И. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. пособие. М., 2000.

141. Скриба Н.Н., Микулич И. М. Бизнес-планирование в торговле: учеб. пособ. – Минск: БГЭУ, 2000.

142. Слепнева Т.А., Яркин Е.В. Цены и ценообразование: Учебное пособие. М., 2001.

143. Слепов В.А., Николаева Т.Е. Ценообразование: Учебное пособие / под ред. В.А. Слепова. М., 2000.

144. Слепов В.А., Потапская М.А. Инвестиции как фактор экономического роста. М., 1999.

145. Смирнов А.Л. Организация финансирования инвестиционных проектов. М., 2003.

146. Соловьев А.А. Розничная купля-продажа: комментарии к Гражданскому кодексу. Ч.2: практические рекомендации. – М.: Приор, 1996.

147. Статистика рынка товаров и услуг: учебник / под ред. И. К. Белявского. – М.: Финансы и статистика, 1995.

148. Тарасевич В.М. Ценовая политика предприятия: учебник / под ред. Г. Л. Багиева. – СПб.: Питер, 2001.

149. Тарасевич В.М. Экономико-математические методы и модели в ценообразовании. Л.: Изд-во ЛФЭИ, 1991.

150. Тихомиров Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / под ред. М.Б. Тихомирова. – М.: Инфра – М, 1997.

151. Тренев Н.Н. Предприятие и его структура: Диагностика. Управление. Оздоровление: учеб. пособ. – М.: ПРИОР, 2000.

152. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 2003.

153. Уткин Э.А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. – М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем". Издательство "ЭКМОС", 1999.

154. Ушаков А.А. Персонал управления и бизнес // Деньги и кредит. 1991. № 2.

155. Федосов Е. Гарантия безопасности, гарантия будущего: без наукоемких технологий Россия не сохранит статус великой державы //Рабочая трибуна. 1996. 26 апр. с.3-6.

156. Финансирование инновационной деятельности: Учебное пособие. / Под ред. Г.П. Подшиваленко, О.В. Демчинская. М., 1993.

157. Фишер П. Привлечение прямых иностранных инвестиций в Россию: 5 шагов к успеху. Практ. рук. М., 2004.

158. Фоломьев А.Н., Ревазов В.Г. Инновационное инвестирование. СПб., 2001.

159. Хрестоматия по курсу "Управление инвестиционными проектами". /Под ред. Е.А. Олейникова. М., 2000.

160. Ценообразование на финансовом рынке. Учебное пособие. СПб: Изд-во СПбГУЭФ, 1998.

161. Ценообразование: учебное пособие / под ред. В. П. Сальникова. – СПб.: Лексикон, 2002.

162. Цены и ценообразование на внешнеторговые товары и услуги // Внешнеэкономический бюллетень, 1996, № 10.

163. Цены и ценообразование: словарь-справочник / под ред. В. И. Осипова. – Обнинск: Викинг, 2000.

164. Цены и ценообразование: Учебник для вузов / Под ред. В.Е. Есипова. СПб: ПИТЕР, 1999.

165. Цены и ценообразование: Учебник для вузов / Под ред. И.К. Салимжанова. М.: ЗАО "Финстатинформ", 2001.

166. Цены и экономика капитализма / Общая ред. Е.И. Пунина, С.Б. Рычкова. М.: Прогресс, 1989.

167. Чибинев В.М. Ценообразование. – СПб.: Университет, 2000.

168. Чубаков Г.Н. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия (методическое пособие). М.: ИНФРА-М, 1996.

169. Шарп У.Ф., Александер Г.Дж., Бэйли Дж.В. Инвестиции. М., 2003.

170. Шуляк Н.П. Ценообразование: Учебно-практическое пособие. – М.: Издательский дом "Дашков и К", 2001.

171. Экономика предприятия / под ред. В.Я. Хрипача. – М.: Экономпресс, 2000

172. Экономический анализ в торговле: учеб. пособ. / под ред. М.И. Баканова. – М.: Финансы и статистика, 2005.

173. Яковлев Н.Я. Цены и ценообразование: Учебное пособие. М.: ИКЦ "Маркетинг", 2001.

174. Янковский К.П., Мухарь И.Ф. Организация инвестиционной и инновационной деятельности. – СПб: Питер, 2001.

175. Яркина Т.В. Основы экономики предприятия: Краткий курс. Учебное пособие для студентов вузов и средних специальных заведений. М., 2000.

 

 

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД

 

Геофізичні дослідження побудовані на вивченні особливостей фізичних полів, зумовлених різною щільністю, поруватістю, проникністю, електропровідністю, поляризаційністю, діелектричною проникністю, намагнітованістюі магнітною сприйнятливістю, швидкістю поширення пружних хвиль, природною радіоактивністю, теплопровідністю та іншими властивостями гірських порід. Визначення усіх цих параметрів, їхніх взаємозв’язків та діапазонів можливих коливань наведено нижче.

 

1.1. Поруватість гірських порід

 

Одним із головних параметрів гірських порід, від якого суттєво залежать їхні фізичні властивості, є поруватість. Пори можуть бути різними за походженням, формою (рис. 1), розмірами (макропори - понад 1 мм, мезопори - 1,0-0,01 мм, мікропори - 10,0-0,10 мкм і ультракапілярні - менше 0,01 мкм) та внутрішнім взаємозв’язком. В останньому випадку виділяють такі їхні різновиди: загальна, відкрита та ефективна поруватість.

Рис. 1.1. Породи з різними видами поруватості.

Поруватість: а, б - між зернова; в - тріщинно-кавернозна; г - тріщинна.

1 - зерна; 2 - цементувальна речовина; 3 - блокова частина породи.

 

Коефіцієнт загальної поруватості - це відношення об’єму всіх пор та порожнин (пов’язаних між собою і не пов’язаних) до об’єму взірця. Вимірюють його у відсотках (частках одиниці). Під час обчислення коефіцієнта відкритої поруватості враховують тільки ті пори і порожнини, що з’єднані між собою і в які може потрапити рідина або газ під невеликим тиском. Коефіцієнтом ефективної або динамічної поруватості є відношення об’єму порових каналів, у яких вільно рухається рідина під час фільтрації, до загального об’єму взірця.

Особливим різновидом поруватості (порожнистості) є тріщинуватість, що найхарактерніша для скельних порід і за розмірами змінюється від 0,1 мкм до декількох сантиметрів.

Експериментальні матеріали свідчать, що зростання тиску (наприклад, за рахунок збільшення глибини досліджень ) і кількості цементувального матеріалу (найчастіше це глинисті фракції), в породі може суттєво зменшити її поруватість, а отже суттєво вплинути на її водно-фізичні і фізико-механічні особливості .

 

 

1.2. Водонасиченість гірських порід

 

Кількість води у породі характеризує вагова та об’ємна вологість і коефіцієнт вологонасичення (водонаситу). Перша - це відношення ваги води, що заповнює пори і порожнини, до ваги сухого взірця, друга - відношення об’єму води, що заповнює пори і порожнини, до об’єму взірця. Коефіцієнт водонасичення - це відношення об’єму води, що заповнює пори і порожнини, до об’єму загального порового простору.

Залежно від виду взаємодії з твердими частинками порові води поділяють на зв’язані і вільні. Перші поділяють на адсорбційну ( утворюється на поверхні твердої фази за рахунок електричної взаємодії ), кристалізаційну і конституційну ( входять до кристалічної ґратки деяких мінералів). Водночас адсорбційні води поділяють на міцно- і слабкозв’язані. Розрізнюють їх за рівнем електричних зв’язків із твердою породою. Сила електричних зв’язків для міцнозв’язаної води досягає 1000 атмосфер і дещо менше - для слабкозв’язаної.

Кількість зв’язаної води збільшується зі зростанням кількості глинистих мінералів і дисперсності гірських порід, тобто зі збільшенням питомої поверхні твердої фази.

Вільна або гравітаційна вода рухається за рахунок градієнта тиску і її швидкість визначає рівняння Дарсі:

 

V=KΔH/l=KI, (1.1)

 

де V - швидкість фільтрації у м/с (см/с), К - коефіцієнт фільтрації у м/добу,
ΔH - різниця тиску, l - довжина шляху фільтрації, I=ΔH/l - градієнт перепаду тиску.

Значення коефіцієнта фільтрації мінімальне для глин і монолітних скельних порід (К<5·10-5м/добу), що практично є водотривами і значно збільшується для ріняка (галечника), великозернинного піску і сильно тріщинуватих скельних порід, для яких це значення досягає 500 м на добу і більше.

У тих випадках, коли температура довкілля стає від’ємною, відбувається поступовий перехід води в лід: спочатку замерзає вільна вода, потім слабкозв’язана і, нарешті, міцнозв’язана (за температури 70-780 С).

Розрізняють декілька різновидів льоду: лід-цемент та сегрегаційний лід. Перший утворюється у порах та порожнинах і не порушує текстури і структури порід, а тому надає їй додаткової міцності та водонепроникності. Другий утворюється під час підтягування води до місця утворення льоду, а тому первісна структура і текстура породи порушуються. Внаслідок цього зворотний перехід сегрегаційного льоду в рідку фазу супроводжує перезволоження породи, що, водночас, призводить до зменшення її міцності й утримної здатності.

 

1.3. Електричні властивості гірських порід

 

До електричних властивостей гірських порід належать : питомий опір, поляризаційність, діелектрична проникність, електрохімічна активність.

П и т о м и й о п і р ρ - це опір кубічного сантиметра (або метра) речовини за умови, що струм пропускають простопадно до його грані. В системі СІ його вимірюють в омах на метр (Ом·м), а в системі СГС - в омах на сантиметр (Ом·см), що випливає з виразу:

 

ρ =RS/l, (1.2)

 

де R - опір порід, що характеризує здатність об’єкту протидіяти протіканню електричного струму, який вимірюють в Ом; l - довжина, м (см); S - поперечний переріз, м2 (см2).

Дуже часто в практиці застосовують параметр, обернений до питомого опору, який називають питомою провідністю (γ =1/ρ). Вимірюють її у системах СІ та СГС, відповідно, в Ом·м та Ом·см у степені -1.

П о л я р и з а ц і й н і с т ь η - це здатність гірських порід утворювати вторинні електричні поля під впливом первинного, які фіксують після вимкнення поля. Визначають її за формулою:

η = , (1.3)

де ΔUпп - різниця потенціалів первинного поля; ΔUвп - різниця потенціалів вторинного поля, яку фіксують через деякий час після його вимкнення і вимірюють у відсотках.

Д і е л е к т р и ч н а п р о н и к н і с т ь ε - це здатність речовини (гірських порід) концентрувати або розпорошувати електромагнетну енергію і є наслідком упорядкування орієнтації електричних зарядів. Вимірюють її у фарадах та мікрофарадах на метр (Ф/м, мкФ/м).

Відносна діелектрична проникність εвід - це коефіцієнт, що відображає, у скільки разів зменшиться напруга електричного поля Е в діелектрику щодо напруги електричного поля Е0 у вакуумі (порожнечі):

 

εвід =E/E0. (1.4)

 

Е л е к т р о х е м і ч н а а к т и в н і с т ь α - це властивість гірських порід утворювати електричне поле внаслідок окисно-відновних, фільтраційних, дифузійно-адсорбційних та деяких інших процесів. Цей параметр характеризує різниця потенціалів ΔU, яку вимірюють у мілівольтах (мВ).

Гірські породи - це багатофазові системи, що містять у собі тверду, рідку та частково газову складові. Тверду фазу в цих системах становлять породотвірні та рудні мінерали, рідку - природні розчини (інколи нафта), що повністю або частково заповнюють пори та порожнини гірських порід, газову - природні гази, а в верхній частині розрізу - ґрунтове повітря. Отже, електричні властивості гірських порід залежать від:

· електричних властивостей мінералів ρм, що утворюють твердий скелет породи, їхнього складу та кількості у породі електронно-провідних частинок ρпч (див. табл. 1 та рис. 2) та їхнього расташування (рис. 3).

· електричних властивостей рідин і газів, що заповнюють пори та порожнини гірських порід (значення ρп розчинів передусім залежить від кількості і складу розчинених у них солей, поступово зменшуючись зі збільшенням їхньої концентрації і дещо менше від їхньої температури) (див. рис.4 та 5);

· наявності в породах пор та порожнин, насичених рідиною, зі збільшенням яких їхній питомий опір помітно зменшується (рис.6);

· структурно -текстурних особливостей порід, тобто форми і взаємного розташування пор та мінерального скелета порід, які у кожному конкретному випадку визначають дослідним шляхом(рис.6);

· тиску (для поруватих порід ця залежність питомого опору від тиску в межах 0-300 атм. зумовлена зменшенням перерізу порового простору і ускладненням його форми, рис. 7);

·температури, вплив якої для позитивних значень параметру визначають за формулою:

(5)

αt - коефіцієнт, що в середньому становить 0,0025 .

· у межах від’ємних значень температур питомий опір гірських порід передусім залежить від фазового переходу рідини до твердого стану розчинів (льоду), ρп якого є практично безмежно великим, а тому із промерзанням рідини, опір порід стрімко збільшується (див. рис. 8).

 

Рис.2. Різна структура вкраплених руд.

а) провідні вкрапленики серед непровідного цементу; б) провідний рудний цемент і непровідні нерудні включення.

Таблиця 1

Електричні властивості деяких мінералів за температури 20о С

 

Мінерали ρ, Ом·м ε, діапазон частот10-107 Гц
Слюди 1013 - 1016 5,0-8,0
Кварц 1012 -1014 4,2-5,5
Польові шпати 1010 -1012 4,0-10,0
Хлориди 1012 -1015 5,0-6,0
Нафта 109 -1014 10,0-30,0
Кальцит 108 -1012 7,5-8,5
Ангідрит 107 -1010 6,0-6,5
Апатит 104 -106 7,5-10,5
Вода 10-1 -105 80,0
Графіт 10-4 -10-2 -
Галеніт 10-1 -10-2 8,0-17,0
Молібденіт 102 -106 8,0-17,0
Пірит 10-3 -101 8,0-17,0
Золото 10-6 8,0-17,0
       

 

Рис. 3. Приблизна залежність коефіцієнта Рм від процентного вмісту провідних мінералів у гірській породі Км .за Л.Я. Несторовим

 

Рис. 4. Залежність питомого опору різних розчинів від їхньої концентрації

за В.Н.Дахновим

 

 

Рис. 5. Залежність питомого опору різних розчинів від їхньої температури.

Рис. 6. Залежність відносного опору порід від поруватості:

1 - пісок, 2 - ущільнений пісок, 3 - пісковик, 4 - вапняк, 5 - великокристалічні вапняки і доломіти; 6 - щільні дрібнокристалічні вапняки і доломіти

 

Рис. 7. Залежність відносного опору пісковиків з різним цементом від тиску (за Л.М. Мармонштейн та ін.)

Цемент: 1 - глинясто-карбонатний; 2 - карбонатний

 

Рис. 8. Залежність питомого опору головних різновидів гірських порід від температури.

1 - глина; 2- пісок; 3 - скельні породи

 

Пухкі породи не мають сталих значень опору, оскільки вони повністю залежать від їхньої водонасиченості і мінералізації підземних вод. Найнижчий і водночас незначний діапазон змін опорів властивий для пластичних порід. Наприклад, глини морського походження змінюють своє ρпит в інтервалі від 1-2 до 10-15 Ом·м, що збільшується зі зростанням великих фракцій та геологічного віку порід і зменшується для пелітових, узбережних та дельтових утворень. У континентальних глин питомий опір змінюється у межах 5-20 Ом·м, суглинків - 15-25 Ом·м, супісків - 25-80 Ом·м. Низький опір мають і глинясті лупинці, слабкометаморфізовані різновиди яких можуть мати ρпит близьке до 5-20 Ом·м, що швидко збільшується зі зростанням степенем метаморфізму.

Результати визначення поляризаційності гірських порід наведені на рис 10 і дають змогу зробити такі висновки:

· поляризаційність вологонасиченого піску становить десяті частки відсотка, а потім зі зменшенням вологості поступово збільшується і досягає максимуму (2 - 3%), коли вологість становить 2-5% (товщина плівки близька товщині подвійного електричного шару);

· оптимальний розмір пор (спостерігаемо максимальний поляризаційний ефект) - 8 - 10 мкм )

· глини в природних умовах, зазвичай, містять значну кількість розчинених солей і мають велику питому поверхню порівняно з іншими осадовими породами, а тому їхня поляризаційність менша, ніж у інших порід (пісків тощо);

 

 

 

· поляризаційність порід, насичених прісною (солодкою) водою, більша, ніж насичених мінералізованою, а у випадку, коли остання перевищує 5 г/л поляризаційність взагалі відсутня (дорівнює нулю);

· споляризованість безрудних масивних кристалічних порід має унікальну серед фізичних параметрів стабільність і практично не залежить від їхнього складу, зберігаючи значення 1 - 2% у всіх видів магматичних і метаморфічних порід ;

· зміни температури мало впливають на поляризаційність і вона практично не змінюється у різних кліматичних умовах;

· наявність у породі всього 1% мінералів з електронною провідністю збільшує її до 4 - 5%,тобто приблизно удвічі; якщо такі мінерали є не ізольованими(вкраплениками), а утворюють плівки або прошарки,то ефект спричиненої поляризаційності ще збільшується;

· значна поляризаційністьбагатьох руд, яка часом досягає декількох десятків відсотків,зазвичай зумовлена наявністю в них електронно-провідних мінералів;

· крім рудних зон збільшення поляризаційності характерно і для порід з графітом та вуглистою речовиною, які дуже часто є рудовмісними

. Найбільшу відносну діелектричну проникливість має вода, для якої ця величина дорівнює 80. Що стосується порід то за матеріалами багаточисельних вимірювань у осадових відкладів вона змінюється від 5 до 15, причому мінімальні значення зафіксовані у сухих, сильно поруватих осадових породах, максимальні - у тих же породах, але повністю насичених водою. Тобто є всі підстави стверджувати, що діелектрична проникливість зростає зі збільшенням поруватості і вологонасиченності. .

У породах, де зафіксовані малі значення вологості, зазначають пряму пропорційну залежність діелектричної проникності від неї (за А.С. Тарховим), тоді як для великих значень вологості збільшення діелектричної проникності поступово сповільнюється і за умови, коли цей параметр перевищує 4 -5% криві виходять на горизонтальну (поземну) асимптоту (рис 9).

Діелектрична проникливість мінералів змінюється від декількох (кіновар, сфалерит, кварц, хлориди) до десятків (пірит, піротин, молібденіт, арсенопірит та ін.) одиниць, тоді як у більшості породотвірних силікатів коливається у межах 6 - 8 одиниць ( див. Табл.. 1 )

 

 

Рис. 9. Залежність діелектричної проникності від вологості

(за Е.І. Пархоменко): 1 – доломіт, 2 – мергель, 3 – алевроліт

 

Залежність між електричними та інженерно-геологічними і гідрогеологіч-ними параметрами детальніше буде розглянуті в наступному розділі.

Результати вимірювань електродних потенціалів низки сульфідних мінералів стосовно стандартного (водневого) електрода, потенціал якого вважають нульовим, у нормальному розчині КС1 (за матеріалами Г. Б. Свєшнікова) наведені у табл. 1 і свідчать, що відносна зміна стрибка потенціалу на контакті рудний поклад–вмісне середовище зумовлена різницею мінералогічного складу руд різних частин покладу, а у випадку зонального розташування мінералів може досягати декількох сотень мілівольтів, тобто є всі підстави стверджувати, що мінералогічний склад може бути провідним або одним із провідних потенціало-визначальних чинників у випадку однорідного складу підземних вод.

В інших розчинах стаціонарні потенціали тих же мінералів можуть суттє­во відрізнятися від наведених у табл. 1, хоча така послідовність мінералів (за їхніми електродними потенціалами), зазвичай, зберігається. Наприклад, зміна концентрації від 0 до 10 мг/л спричинює зміну окисно-відновного потенціалу

 

Таблиця 1

Результати визначення електродних потенціалів мінералів стосовно вод­невого електрода, за Г. Б. Свєшніковим

 

Мінерал Значення потенціалу мінералу, В
міп мах Модальне
Марказит - - 0,56
Пірит 0,41 0,48 0,46
Халькопірит 0,33 0,42 0,38
Арсенопірит - - 0,35
Борніт 0,29 0,35 0,32
Піротин 0,25 0,34 0,30
Пентландит - - 0,22
Галеніт 0,14 0,29 0,20
Молібденіт - - 0,14
Сфалерит (марматит) - - 0,12
Шмальтин 0,11 0.12 0,12

 

 

на 0,8–1,0 і навіть 1,2 В, а зміна рН системи на одиницю (від 2 до 14), за М. Сато і Н. Мунеєм, при­зводить до зміни потенціалу на 0,057–6,059 В.

 

1.4 Пружні віластивості гірських порід.

Переважна

середовища і повністю відновлюють свої розміри та форму, тому для них можна застосувати закон Гука, відповідно до якого малі деформації сумірні (пропорційні) прикладеному навантаженню.

Для характеристики пружного середовища використовують різні константи, серед яких найважливішими є модуль Юнга, коефіцієнт Пуасона, модуль зсуву та модуль деформації.

Модуль Юнга (динамічний модуль пружності) характеризує здатність тіл чинити опір розтягуванню або стискуванню і відповідає напруженню, що спричиняє видовження стрижня одиничного перерізу вдвічі:

Ed =pl/l), (8)

де p - нормальне розтяжіння; Δl/l - відносне видовження.

Вимірюють модуль Юнга в Ньютонах на квадратний метр (Н/м2) або Паскалях. Для гірських порід Еd змінюється у межах 1,5 10-4-0,6 10-5 Н/м2.

Коефіцієнт Пуасона ν - коефіцієнт поперечного стискування або кое-фіцієнт пропорційності (сумірності) між відносним скороченням (подов-шанням) стрижня під дією навантаження і відносним збільшенням (скоро-чення*м) його поперечних розмірів. Це значення безрозмірне і для більшості порід менше від 0,5.

Модуль зсуву G визначає здатність тіл протидіяти зміні форми зі збереженням об’єму і відповідає відношенню тангенційного напруження r до кута зсуву a:

G=r/a. (9)

Вимірюють його в Ньютонах на метр (Н/м).

Модуль деформації Едеф - це відношення нормального напруження σn до повного відносного видовження EΣ і його використовують для розрахунків будь-яких інженерних споруд. Зазвичай, значення σn та EΣ отримують внаслідок статичних навантажень під час випробувань порід у лабораторних умовах.

Деформації, що виникають у тілах під впливом механічного напруження, спричинюють утворення поздовжних P та поперечних S хвиль (рис. 10).

Поздовжні хвилі виникають внаслідок деформації розтягування-стискування, коли зміщення частинок відбувається у напрямі, що збігається з напрямом поширення хвилі. Тобто, поздовжні хвилі поширюються завдяки зміні елементарних об’ємів середовища (див. рис. 10, 11).

Поперечні хвилі зумовлені деформацією форми середовища (об’єкта) і можуть існувати тільки в твердих тілах. Поширення поперечної хвилі - це переміщення зони ковзання верств одного середовища стосовно іншого, а тому елементарні частинки пересуваються у площині, простопадній (перпендикулярній) до напряму руху хвиль (див. рис. 10, 11).

 

Рис.10. Схема зміщення частинок середовища (1) під час поширення поздовжної (а), поперечної (б) і поверхневих хвиль Релея (в) (2 - напрям поширення хвилі).

 

 

Рис. 11. Деформації об’єму (а), зсуву (б) та вектор напруженості деформувального поля (в).

 

На вільній поверхні середовища виникає особливий різновид коливань, названий поверхневими хвилями (хвилі Релея - R), під час проходження яких частинки переміщуються за траекторіями, наближеними до еліптичних зі швидкістю Vr=0,9Vs (див. рис. 11).

У більшості гірських порід поздовжні хвилі поширюються приблизно в 1,73 раза швидше, ніж поперечні. Для конкретних умов верхньої частини геологічного розрізу це співвідношення може коливатися у значних межах, що досить часто дає змогу використовувати цей параметр для визначення особливостей досліджуваного середовища.

Чинниками, від яких залежить швидкість поширення пружних хвиль (пружні властивості) у породах, є:

· речовинний склад та характер структурних зв’язків (рис. 12);

· щільність гірських порід;

· порожнинність порід та їхній водонасичення (рис. 13);

· ступінь та тип метаморфізму;

· вік (глибина залягання), а точніше інтенсивність тиску навколишніх порід;

· температура.

Наприклад, в інтрузивних породах основного складу швидкості пружних хвиль більші, ніж у кислих; а в ефузивних різновидах вони зазвичай менші, ніж в їхніх інтрузивних аналогах (рис. 12).

Рис. 12. Швидкості пружних хвиль у гірських породах (1 - сипкі піски, 2 - породи природної вологості, 3 - породи повного водонасичення)

 

 

Менші швидкості, ніж у вивержених породах, спостерігають в осадових, особливо в глинястих відкладах, зв’язки в яких суттєво залежать від водно-колоїдної взаємодії.

Статистичне опрацювання значної кількості як лабораторних, так і натурних спостережень свідчить, що швидкості поширення як поздовжних, так і поперечних хвиль тісно пов’язані зі щільністю гірських порід, зростаючи зі

Рис. 13. Залежність υp від вмісту кремнезему в магматичних породах (а), вмісту кальциту в карбонатних породах (б) та поруватості для консолідованих порід (1 - доломіт, 2 -вапняк, 3 - пісковик).

 

 

Рис. 15. Залежність υp від водонасиченості пісків (діаметр частинок: 1 - 1 мм, 2 - 0,1 мм)

 

збільшенням останньої. В середньому для усіх типів порід цю залежність визначає регресивний зв’язок:

σ=0,23Vр0,25, (10)

де σ - щільність гірських порід, Vр - швидкість проходження поздовжніх хвиль.

Наведене співвідношення часто використовують для оцінювання густини порід за їхніми швидкісними характеристиками у тому випадку, коли без-посередні вимірювання виконати неможливо (оцінювання щільності глибоко залягаючих верств гірських порід, які не можна розкрити свердловинами).

Усі види метаморфізму, що приводять до збільшення зв’язків між окремими складовими породи (скварцювання), спричинюють збільшення швидкості Vр та Vs, і, навпаки, метаморфізм, що приводить до зменшення зв’язків між окремими складовими породи (перетворення вапняків і доломітів у їхні глинясті різновиди), спричинює значне зниження швидкості поширення пружних хвиль.

Щодо фізичної природи поперечних хвиль, то вони не поширюються у рідкому середовищі, у зв’язку з чим зміна вологості практично не впливає на Vs навіть після переходу пухких порід у стан повного водонасичення. Тому рівень ґрунтових вод не є сейсмічною границею для поперечних хвиль, що є додатковим критерієм індикації цього рівня як заломлювальної межі для хвиль Vs. За умови збільшення вологості W швидкість поздовжніх хвиль незначно змінюється до моменту повного водонасичення, коли вона стрімко зростає (див. рис. 15).

Зміни позитивних температур незначно впливають на швидкісні параметри геологічного розрізу, тоді як негативні суттєво змінюють їх завдяки переходу води в лід, внаслідок чого модулі всіх гірських порід збільшуються приблизно за логарифмічним законом, проте з різним градієнтом цього зростання для різних порід. Тому цілком зрозуміло, що збільшення льодистості призводить до поступового досить швидкого зростання Vр і дещо повільнішого - Vs, а швидкості у льодонасичених пухких породах досить часто можуть перевищувати спостережувані в мінеральному скелеті.

Залежність пружних властивостей гірських порід від мінералізації води і льоду, що заповнюють пори і порожнини - незначна.

Усім типам гірських порід притаманне зменшення швидкості хвиль зі збільшенням порожнинності (див. рис. 14).

Для поземно залягаючих осадових гірських порід і кислих інтрузивів притаманно збільшення швидкості проходження хвиль зі збільшенням їхнього віку (збільшення щільності завдяки зростанню тиску перекривних порід).

 

1.5. Щільність (густина) гірських порід і руд

 

Головним фізичним параметром, на якому базується гравіметрія, є щільність (густина) речовини σ, що дорівнює відношенню її маси P до об’єму V:

σ=P/V.

У системі СГС її вимірюють у г/см3, у системі СІ - в г/м3. Розрізняють два види щільності - загальну та мінералогічну. Перша - це відношення маси головних агрегатних фаз породи (твердої, рідкої та газуватої) до загального об’єму, який вони займають. Мінералогічна щільність - це відношення маси твердої фази до її об’єму.

Важливим є також вивчення поруватості (діркуватості) і вологості гірських порід, оскільки значення щільності суттєво залежить від цих параметрів. Оскільки ці питання докладно висвітлені вище (пп.1.1.-1.2.), детально зупинятися на них ми не будемо.

Численними дослідами доведено, що головними причинами, що суттєво впливають на щільність гірських порід, а отже, і на величину гравітаційних полів, є їхній мінералогічний склад, текстурні та структурні особливості, тріщинуватість, поруватість, вологість, нафто- та газонасичення, ступінь вивітрілості, вік порід тощо. В зв’язку з цим варто зазначити, що у малопоруватих порід (майже всі магматичні та метаморфічні утвори, більшість вапняків та руд) густина переважно залежить від мінералогічного складу, оскільки діапазон зміни щільності головних породотвірних мінералів досить значний (табл. 2).

У сильно поруватих порід (піски, глини, деякі корисні копалини та вапняки) головним чинником зміни щільності є поруватість, значення якої в окремих випадках досягає 30-35%.

Із першого пункту та таблиці 2 випливає, що зі збільшенням основності інтрузивних порід зростає їхня щільність (рис. 16).

 

Таблиця 2

Середнє значення мінералогічної щільності деяких мінералів

 

Мінерали Середнє значення мінералогічної щільності, г/см3
Калієві польові шпати Плагіоклази Кварц Піроксени Амфіболи Олівіни Магнетит Гематит Хроміт 2,54-2,60 2,60-2,76 2,66 2,80-3,56 2,99-3,46 3,20-4,34 4,90-5,20 5,20 4,50

 

Залежність густини гірських порід від їхніх текстурних та структурних особливостей можна продемонструвати такими двома прикладами:

· дещо меншу щільність, ніж їхні інтрузивні аналоги, мають ефузивні породи (середня щільність базальтів 2,54, а діоритів - 2,80 г/см3);

· густина масивних базальтів у середньому становить 2,7 г/см3, а пухирчастої і великопухирчастої структури, відповідно, - 2,5 та 2,4,; г/см3.

Зі збільшенням поруватості у породах зростає частка газової і зменшується частка твердої фази, тому їхня щільність, відповідно, зменшується. Наприклад, для пісковиків збільшення поруватості у межах від 1 до 18% і далі до 36% приводить до майже лінійного збільшення σ, відповідно, з 1,8 до 2,2 і 2,7 г/см3. Аналогічні результати отримані і для вапняків.

Практично все, що стосується поруватості (зменшення густини порід із збільшенням їхньої порожнинності), стосується і їхньої тріщинуватості та вивітрілості. Наприклад, щільність теригенних відкладів закономірно збільшується з глибиною від 1,8 до 2,6 г/см3 (у середньому приблизно 2,2 г/см3) завдяки зменшенню поруватості внаслідок збільшення тиску перекривних порід.

Порівняна незалежність щільності від глибини залягання порід властива тільки для консолідованих, малотріщинуватих магматичних і метаморфічних порід, поруватість яких зрідка перевищує перші відсотки. До речі, окрім згаданого вище, щільність метаморфічних порід залежить і від виду та інтенсивності метаморфізму. Наприклад, регіональний динамометаморфізм призводить до збільшення щільності осадових порід. і, навпаки, гідротермальні, особливо низькотемпературні метаморфічні процеси, що в ультраосновних породах відбуваються з виділенням води або кремневої кислоти, приводять до зменшення щільності (під час перетворення дуніту в серпентиніт густина порід зменшується з 3,3 до 2,5 г/см3).

 

 

 

Рис.17. Залежність густини вивержених гірських порід від їхнього мінерального складу (діаграма мінерального складу за В.І. Лучицьким). [За Андреєвим і Клушиним, 1962]

 

Щільність дуже поруватих порід буде поступово, хоча й незначно, збільшуватися у випадку заповнення порожнин газом, нафтою та водою.

Різниця у щільності гірських порід дає змогу широко використовувати гравіметрію під час різноманітних досліджень - від регіональних робіт до пошуків і розвідування родовищ корисних копалин, а інколи і для простежування окремих рудних тіл.

Питання про залежність між “гравіметричними” та “інженерно-геологічними” і “гідрогеологічними” параметрами [Vp=f(σ) та інш.] будуть розглянуті у настпному розділі, тому тут на цьому ми не зупиняємося.

 

1.6. Магнетні властивості гірських порід

 

Найважливішими магнетними параметрами гірських порід є такі: магнетна сприйнятливість, індукційна намагнетованість у земному магнетному полі та природна залишкова намагнетованість.

Магнетна сприйнятливість гірських порід ǽ (каппа) - це множень (коефіцієнт) пропорційності (сумірності) між напруженням намагнетувального поля Т та інтенсивністю намагнетованості порід І, що свідчить про здатність гірських порід до намагнетування під впливом зовнішнього магнетного поля:

І = ǽТ (6)

У системі СГС магнетна сприйнятливість є безрозмірною величиною, поряд з якою прийнято зазначати відповідну систему одиниць, наприклад, 0,8 СГС, 55·10-6 СГС. У системі СІ одиницею вимірювання є нанотесла (нТл). Співвідношення між цими одиницями таке:

1 од. СГСǽ=4π од. СІǽ (7)

Індукційна намагнетованість Іі - це намагнетованість, створювана магнетним полем Землі, що зникає після припинення його дії. У системі СГС вона не має назви; у системі СІ її розмірність - ампер на метр (А/м). Зв’язок між цими одиницями простий: 1 од.СГС=103 А/м (СІ).

Залишкова намагнетованість Іr - це намагнетованість, створена прадавнім магнетним поле Землі, що зберігається попри припинення його дії. У системі СГС вона не має назви; у системі СІ її розмірність - ампер на метр (А/м).

Дослідження, виконані вченими різних країн світу, дають змогу стверджувати, що переважна більшість мінералів у природі є діа- або парамагнетиками, магнетна сприйнятливість яких не перевищує відповідно -8,1·10-6 і 600·10-6 СГС, і лінійно зменшується (збільшується) зі зростанням кількості цих мінералів у породі (рис.18) і тільки деякі з них є феромагнетиками, ǽ яких змінюється у діапазоні 0,0001-2 СГС, а залежність ǽ від кількості феромагнетних мінералів у породі має складний характер (рис.18).

Зрозуміло, що чим більше в породі феромагнетних мінералів, тим вища її магнетна сприйнятливість (здатність породи до намагнетування). Залежність ця складна і має статистичний характер (рис19).. Зумовлено це тим, що на формування магнетних властивостей порід впливає не тільки кількість феромагнетиків у них, а й їхні розміри (рис. 19), взаєморозташування, хімічний склад, ступінь окиснення тощо. Крім того, аналіз великої кількості вимірювань ǽ і матеріали мінералогічного аналізу дають змогу стверджувати, що стандарт розподілу магнетної сприйнятливості характеризує ступінь рівномірності розміщення парамагнетних мінералів у породі, а наявність асиметрії варіаційних кривих є показником переважання певних процесів, що призводять до перерозподілу в породі феромагнетних мінералів.

 

Рис. 18. Криві намагнетування пара-, діа та феромагнетиків

 

У зв’язку з викладеним є всі підстави вважати, що:

1 магнетна сприйнятливість осадових порід дуже мала і змінюється у межах 0-20 - 100·10-6 СГС;

2 переважна більшість метаморфічних порід (кристалічні лупаки, кварцити, рогівці, гнейси, амфіболіти тощо) є слабкомагнетними породами (0-100·10-6 СГС), хоча в окремих випадках (амфіболіти, скарни) ці значення можуть досягати 6 000-12 000 10-6 СГС, а для залізистих кварцитів- 1-2 СГС;

 

А б

 

Рис. 19. Залежність магнетної сприйнятливості від вмісту магнетиту (а) та розмірів частинок ρ, μк (б) (за Нагата)

 

 

1 у інтрузивних порід значення ǽ поступово збільшується зі зростанням основності порід: граніти (0-3000 10-6 СГС), гранодіорити (0-6000 10-6 СГС), діорити (0-12 000 10-6 СГС), габро (0-20 000 10-6 СГС), гіпербазити (0-40 000 10-6 СГС), що зумовлено зменшенням кількості немагнетного кварцу та збільшенням кількості більш магнетних мінералів (рогова обманка, біотит тощ);

2 ефузивні породи кислого, середнього та основного складу мають приблизно такі ж магнетні характеристики, як і їхні інтрузивні аналоги, проте середні й максимальні значення ǽ для них дещо нижчі, що зумовлено дрібнішою, часто порохуватою вкрапленістю магнетиту;

3 в зонах тектонічних порушень значення магнетної сприйнятливості часто зменшуються до нуля завдяки більшій проникності цих зон і, як наслідок, більшій окисненості магнетних мінералів та практичній відсутності залишкової намагнетованості порід;

4 завдяки значній вивітрілості порід та окисненню магнетних мінералів у поверхневих верствах ǽ гірських порід зі збільшенням глибини досліджень поступово збільшується і тільки після досягнення певної межі стає сталою.

Наведені вище матеріали дають змогу стверджувати, що магнеторозвідувальні роботи можна з успіхом викристовувати практично для усіх видів геологічних досліджень - від регіонального картування та дрібномірильного геологічного знімання (пошуки інтрузивних та ефузивних порід серед осадових відкладів, розшуки та трасування тектонічних порушень) до експлуатаційного розвідування родовищсліджень, картування і визначення інтенсивності і напряму тріщинуватості корінних порід (переважно інтрузивних та ефузивних) під нанесеннями, пошуків родовищ шпаринно-жильних вод та залізних предметів (рур, рейок тощо) і, нарешті, розшукування давніх городищ

Прикладів залежності між “магнетними”, “інженерно-геологічними” і “гідрогеологічними” параметрами в літературі практично не наводять.

 

1.7. Радіоактивні властивості природних та штучно створених речовин

 

Радіоактивність - це природне явище, коли відбувається довільний (спонтанний) розпад нестійких ізотопів хімічних елементів, що супроводжується випромінюванням або захопленням частинок (α-, β-, нейтронів) і виділенням короткохвильового електромагнетного випромінювання (γ-квантів). Загальна властивість цього випромінювання - здатність іонізувати середовище, в якому воно поширюється (повітря, вода, людський організм тощо), що призводить до зміни фізико-хемічних властивостей речовини або порушення життєдіяльності біологічних тканин.

Головні параметри, що характеризують радіоактивність під час екологічних досліджень: період піврозпаду, активність (кількість радіоактивної речовини), доза випромінювання, рівень радіації (потужність дози випромінювання), ступінь забруднення радіоактивними речовинами.

Період піврозпаду - це час, протягом якого розпадається половина атомів досліджуваного радіоактивного елемента (йод 131J - 8,04 доби, 90Sr - 29,12 року, 232Th - більше 14 млрд років тощо).

Активність радіоактивної речовини - кількість радіоактивних розпадів ядер атомів за одиницю часу, що в системі СІ вимірюють у беккерелях (1 розпад за секунду), а в системі СГС - кюрі (3,7·1010 розп./с).

Доза опромінення - це енергія випромінювання, яку поглинає одиниця об’єму або маси речовини за весь час дії випромінювання (фактично характеризує ступінь йонізації речовини).

Є три види доз: експозиційна, поглинута і еквівалентна.

Експозиційна доза (її вимірюють дозиметрами) характерує джерело і радіоактивне поле, яке воно створює. У системі СІ її вимірюють у кулонах на кілограм (Кл/кг), а в позасистемній системі (СГС) - у рентгенах.

Поглинута доза опромінювання - кількість енергії різного типу йонізувального випромінювання, поглинута одиницею маси досліджуваного середовища. Одиниця її вимірювання у системі СІ - джоуль на кілограм (Дж/кг), а в позасистемній - рад.

Еквівалентна доза опромінювання на відміну від дози поглинання враховує нерівномірність ураження біоти від різних видів випромінювання. Позасистемна одиниця цієї дози - бер, а в системі СІ - зіверт (Зв).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.17 сек.)