Правові основи діяльності водного транспорту

Отже, морський і річковий транспорт виник ще у сиву давнину. Звідти, по мірі розвитку транспорту, укріплення транспортних шляхів, чи в цілому — еволюції водного транспорту, крок за кроком розвивалося й водне транспортне право.

Спочатку це були якісь окремі правові поняття, що пере­ростали у звичаї, а вже ближче до сучасних часів ці поняття складалися в правові норми, закріплювалися в нормативно-правових актах і створювали систему водного транспортного права, яка має свій зовнішній вираз у системі транспортного

законодавства.

Система правових витоків, в яких беруть своє правове під­ґрунтя водні транспортні суспільні відносини, називається джерелами водного транспортного права. Основні з них:

• Кодекс торговельного мореплавства України;

• Водний кодекс України;

• Статут внутрішнього водного транспорту СРСР;

• Закон України «Про транспорт».

Якщо розглядати окремо джерела морського й річкового транспортного права, то тут слід зазначити, що в річковому транспортному праві існує багато невизначених тлумачень (на рівні законів). Так, для прикладу, немає визначення суд­на, екіпажу судна, майна, що затонуло.

Тому при вивченні водного транспортного права, зокрема річкового, у багатьох випадках доводиться оперувати за схо­жістю з тими визначеннями, які є в нормах Кодексу торго­вельного мореплавства України та інших законодавчих актах.

Разом з тим, законодавець передбачив в основоположних випадках взаємне/проникнення норм морського транспорт­ного права в річкове, і навпаки. Так, для прикладу, згідно зі статтями 13, 297, 327 КТМ України, його правила поши­рюються й на судна внутрішнього плавання:

• під час їх прямування морськими шляхами; а також пла­вання по річках, озерах, водосховищах, іншими водними шляхами при здійсненні перевезення із заходженням в інозе­мний морський порт;

• при зіткненні морських суден й суден внутрішнього вод­ного плавання;

• у разі застосування права при рятуванні.

Для морських транспортних відносин характерна дія в них норм права Водного кодексу України. Таким випадком мож­на назвати визначення ст. З цього Кодексу, за якою до водно­го фонду України належать:

1) поверхневі води;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води й територіальне море. Як відо­мо, внутрішніми морськими водами і територіальним морем здійснюється і торговельне мореплавство.

Отже, Кодекс торговельного мореплавства України був введений в дію Постановою Верховної Ради України 9 грудня 1994 р. і своїм призначенням має регулювати відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Кодекс містить 11 розділів (393 статті):

ї. Загальні положення.

2. Судно.

3. Екіпаж судна.

4. Морський порт.

5. Морське перевезення.

6. Фрахтування суден.

7. Морське буксирування.

8. Морське страхування.

9. Надзвичайні морські події.

10. Обмеження відповідальності судновласника.

11. Претензії та позови.

Водний кодекс України має своїм завданням регулювати правові відносини в цілях забезпечення схоронності, науково обгрунтованого раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відновлення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання, усування шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Кодекс введений в дію Постановою Верховної Ради Украї­ни від 6 червня 1995 р. і містить шість розділів:

1. Загальні положення.

2. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

3. Водокористування.

4. Охорона вод.

5. Спори з питань використання і охорони вод та відтво­рення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водно­го законодавства.

6. Міжнародні відносини.

Статут внутрішнього водного транспорту СРСР був за­тверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня

1955 р. № 1801.

Статут визначає основні задачі та обов'язки органів внут­рішнього водного транспорту по забезпеченню потреб держа­ви в перевезеннях вантажів і пасажирів внутрішніми водними шляхами, а також взаємовідносини внутрішнього водного транспорту з іншими галузями народного господарства.

Статут має десять розділів (232 статті):

1. Загальні положення.

2. Внутрішні водні шляхи. Флот.

3. Порти, пристані, вантажне і комерційне господарство.

4. Планування і організація перевезень вантажів.

5. Перевезення пасажирів, багажу та пошти.

6. Буксирування плотів та суден.

7. Порядок встановлення тарифів і зборів.

8. Перевезення в прямому змішаному і прямому водному сполученні за участю інших видів транспорту.

9. Відповідальність пароплавств, вантажовідправників, ван­тажоотримувачів і пасажирів.

10. Акти, претензії і позови.

Зазначений перелік нормативно-правових актів не є ви­черпним, але вони за своєю сутністю є базовими в регулю­ванні водних транспортних суспільних відносин.

Поиск по сайту: