Жива речовина біосфери

Екологія біосфери

1. Поняття біосфери та її межі

Біосфера (грец. „біос” – життя, „сфера” – сфера, куля, оболонка) – це уявна оболонка Землі, до якої належать частини атмосфери, гідросфери і літосфери, заселені живими організмами.

Перші уявлення про біосферу як „зону життя” належать французькому натуралісту Ж..- Б. Ламарку (1802). Термін „ біосфера” вперше запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс (він же виділив три геосфери Землі). Науково обґрунтував учення про біосферу в 1926 році видатний український вчений, засновник і перший президент Академії наук України В. І. Вернадський.

Основними компонентами біосфери є:

1) жива речовина – рослини, тварини, мікроорганізми;

2) біогенна речовина – органічні та органомінеральні продукти, створені живими організмами впродовж геологічної історії: кам’яне вугілля, горючі сланці, торф, нафта та ін.;

3) нежива (косна) речовина – гірські породи неорганічного походження і вода, які є субстратом або середовищем для проживання живих організмів;

4) біокосна речовина – результат синтезу живої і неживої речовини: осадові породи, кора вивітрювання, ґрунти, мули;

5) радіоактивна речовина – випромінювання;

6) космічна речовина – метеорити.

Біосфера охоплює три геосфери.

Верхня межа біосфери в атмосфері – 25-30 км над поверхнею планети (озоновий шар), де ще трапляються спори, бактерії, гриби, водорості, що активно вегетують.

Межа біосфери у літосфері – 2-4 км у глибину (бактерії у нафтоносних пластах). Проникнення далі у глиб обмежене високою температурою (понад 100 ˚С).

У гідросфері життя трапляється на будь-яких глибинах, навіть максимальних.

Жива речовина біосфери

Усю сукупність живих організмів у біосфері Вернадський назвав „живою речовиною”. Як основні характеристики живої речовини він розглядав біомасу, хімічний склад та енергію.

Властивості живої речовини:

1. Здатність швидко освоювати весь вільний простір, що пов’язано з інтенсивним розмноженням живих організмів, здатністю збільшувати поверхню свого тіла та утворювати угруповання.

2. Рух не тільки пасивний, а й активний (проти течії, сили гравітації, повітряних потоків).

3. Стійкість за життя і швидке розкладання після смерті (включення в колообіги).

4. Висока здатність пристосовуватись до різних умов.

5. Надзвичайно велика швидкість перебігу реакцій.

6. Висока швидкість оновлення живої речовини (у середньому 8 років).

Функції живої речовини:

1. Енергетична, яка пов’язана з накопоченням енергії в процесі фотосинтезу, передавання її по ланцюгу живлення і розсіювання.

2. Газова – здатність змінювати і підтримувати певний газовий склад середовища проживання.

3. Окислювально-відновна функція пов’язана з інтенсифікацією під впливом живої речовини процесів як окислення, завдяки збагаченню середовища киснем, так і відновлення, у тих випадках, коли відбувається розкладання речовин за дефіциту кисню.

4. Концентраційна функція пов’язана зі здатністю організмів концентрувати в своєму тілі розсіяні хімічні елементи.

5. Деструктивна функція – руйнування організмами та продуктами їх життєдіяльності решток органічної та косної речовини.

6. Транспортна функція пов’язана з перенесенням речовин та енергії в результаті активного руху організмів.

7. Середовищеутворювальна функція (результат дії інших функцій – інтегративна) виявляється в утворенні ґрунтів, очищенні повітря від забруднень, а також у створенні природного середовища вцілому та підтримки у відносно стабільному стані в усіх геосферах.

8. Росіювальна функція виявляється через трофічну і транспортну діяльність організмів (розсіювання речовини при виділенні організмами екстрементів, загибелі організмів під час переміщеньу просторі, зміна покривів, переробка первинної сировини на продукти їх споживання).

9. Інформаційна функція виражається в тому, що живі організми та їх співтовариства накопичують певну інформацію, закрілюють її в спадкових структурах і потім передають наступним поколінням.

Поиск по сайту: