АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Типи провідних пучків

Читайте также:
  1. Діаметри повітряно-провідних труб в залежності від кількості повітря, яке засмоктується компресором
  2. Метод супровідних змін
  3. Отже, поняття «особистість» включає в себе характеристику людини з позицій її суспільної діяльності і тих провідних мотивів, якими вона керується у своїх вчинках.
  4. Схема провідних шляхів нюхового та смакового аналізаторів.
  5. УМОВИ УРАЖЕННЯ ЛЮДИНИ СТРУМОМ ПРИ ДОТОРКАННІ ДО СТРУМОПРОВІДНИХ ЧАСТИН ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ
  6. Характеристика водопровідних труб

ПОНЯТТЯ ПРО ТКАНИНИ

План

1. Класифікація тканин.

2. Меристеми.

3. Покривні тканини.

4. Механічні тканини

5. Провідні тканини.

6. Видільні тканини.

7. Основні тканини.

Тканини – сталий комплекс клітин, які мають визначене положення в тілі рослини, спільне походження і виконують спільну функцію. В рослинних організмах часто утворюються комплекси клітин – ідіобласти, які не входять до складу тканин.

Класифікація тканин:

1) за складом – прості і складні;

2) від місця і часу утворення – первинні і вторинні:

3) за формою клітин – паренхімні (довжина рівна ширині) і прозенхімні (витягнуті);

4) за характером розміщення клітин: щільні і пухкі;

5) товстостінні і тонкостінні;

6) мертві і живі;

7) за функцією:

- твірні ( меристеми);

- захисні ( покривні і механічні);

- функція обміну речовин: всисна, асиміляційна, провідна, запасна, видільна, основна.

ТВІРНІ ТКАНИНИ (МЕРИСТЕМИ)

Утворюють всі тканини рослини. Клітини меристеми здатні активно ділитися, внаслідок чого відтворюється і сама меристема, а новоутворені клітини переходять в категорію сталих клітин. Клітини меристеми безбарвні, з тонкою первинною оболонкою, невеликі розміри, відносно великий об¢єм ядра, дрібні вакуолі, без клітинних включень, багато мітохондрій з великим вмістом РНК, ендоплазматична сітка недорозвинута.

ПОКРИВНІ ТКАНИНИ

Поділяються на первинну (епідерма або шкірочка) і вторинну (перидерма і кірка).

Епідерма - жива, паренхімна, щільна, одно- або багатошарова тканина, клітини мають целюлозні, нерівномірно потовщені оболонки. Ті оболонки, які межують з зовнішнім середовищем, просочуються кутином та мінеральними речовинами і утворюють кутикулу, яка запобігає проникненню води і газів. Клітини не містять хромо- і хлоропластів, тільки лейкопласти (за виключенням рослин, що ростуть в затемнених місцях, які містять дрібні хлоропласти). В вакуолях є пігменти – антоціани, які надають епідермі синього, фіолетового або червоного відтінку. В двосім¢ядольних епідермальні клітини паренхімні, в односім¢ядольних – прямі, видовжені, хвилясті.

Будова продиху:

1 - продихова щілина;

2 - продихові клітини;

З - хлоропласти

В епідермі утворюються продихи або устячка – складне угрупування клітин, що складається з двох замикаючих клітин і побічних клітин, які оточують замикаючі. Устячка знаходяться на всіх надземних частинах рослини, найбільше їх на поверхні листків. Замикаючі клітини бобовидної форми, містять хлоропласти, їх оболонки нерівномірно потовщені, мають виступи зверху і знизу – передні і задні дворики. Між переднім дзьобиком і продиховою щілиною утворюється передній дворик, між заднім дзьобиком і продиховою щілиною утворюється задній дворик. Під продиховою щілиною є повітряна порожнина.

 

Продихи поділяються на виступаючі, занурені, двоповерхові. В залежності від кількості, розміщення і форми розміщення побічних клітин існують такі види продихових апаратів: аномоцитний – побічні клітини не відрізняються від епідермальних; анізоцитний – замикаючі оточені трьома побічними, одна з яких менша або більша за інших; парацитний – побічних клітин не менше двох і їх видовжені сторони паралельні щілині продиху; діацитний – продих оточують дві побічні клітини, їх оболонки перпендикулярні до продихової щілини; актиноцитний – видовжені осі побічних клітин розміщені радіально відносно замикаючих; тетрацитний – чотири побічні клітини, дів з яких побічні, а дві полярні.

Типи продихових апаратів: А - аномоцитний; Б - перецитний;

В - діацитний; Г - парацитний; Д - анізоцитний; Ж - тетрацитний; З - актіноцитний

 

 

На епідермі можуть знаходитись різні вирости ― трихоми (волоски) – утворені лише клітинами епідерми, живі або мертві; одно- або багатоклітинні; прості, складні; галузисті або негалузисті. Оболонки целюлозні, вкриті кутикулою, іноді просочені лігніном або мінеральними речовинами. Розрізняють такі види трихом:

- прості волоски;

- зірчасті волоски (лусочки);

- чіпкі волоски (щетинки) – мертві волоски, розміщені на багатоклітинних підставках – емергенцях;

- голівчасті волоски – живі, багатоклітинні, складаються з голівки і ніжки, найчастіше це залозисті волоски;

- залозисті волоски (залозки) – живі, багатоклітинні, в них під кутикулою накопичуються продукти життєдіяльності;

- нектарники (відносяться до залозок);

- сосочки – вирости клітин епідерми, що не відділяються від неї клітинною оболонкою (зумовлюють бархатність);

- жалкі волоски – великі одноклітинні волоски, розміщені на багатоклітинній підставці, в порожнині волоска міститься мурашина кислота і фермент, їх оболонки просочені кремнеземом;

- шипи – мертві, мають потовщену і здерев’янілу оболонку;

Трихоми епідерми Корок

Вторинні покривні тканини. До них належать перидерма і кірка. Перидерма (корок) утворюється в кінці першого року внаслідок діяльності коркового камбію, складається з корка, фелогена і фелодерми. Корковий камбій (фелоген) ― вторинна покривна тканина, утворюється з підерми або корової паренхіми. Корок утворюється назовні від фелогену внаслідок його поділу. Оболонки клітин просочуються суберином, поступово відмирають, їх вміст заповнюється повітрям, бетуліном або дубильними речовинами. Корок не пропускає рідини і гази, стійкий до кислот, не проводить теплоти, електрики і звуків, не гниє. Фелодерма утворюється до центру від фелогену, це жива паренхімна тканина, часто одношарова, містить хлоропласти.

Кора деревної рослини:

1 - корок; 2 - мертві клітини кори; З - живі клітини

Сочевички – спеціальні пристосування для здійснення газообміну, розрив у корковій тканині. В місцях, де знаходяться продихи, фелоген формує виповнювальну тканину, яка тисне на корок і розриває її. Сочевичка функціонує весь вегетаційний період. Восени фелоген продукує корок, який закриває сочевички до весни.

Перидерма більш надійно оберігає рослини, зменшує випаровування води, оберігає рослину від пошкоджень мікроорганізмами, комахами і тваринами. Перидерма може утворюватись в місцях пошкодження рослин (ранева перидерма), в місцях відчленування листка від стебла утворюється відділяюча перидерма.

В деяких рослин перидерма функціонує протягом всього життя і їх поверхня залишається гладкою, а в інших на 8-10 році життя (верба), 25-30 році (дуб), 50 (граб, піхта) перидерма замінюється кіркою, яка теж виникає завдяки діяльності фелогену. Це складна тканина, яка утворюється в результаті багатократного закладення нових шарів перидерми в глибші шари кори. Живі клітини корової паренхіми, що знаходяться між цими шарами, гинуть. Мертві тканини кірки не можуть ротягуватися і згодом на ній з’являються тріщини. Кірка буває кільцюватою ― шари фелогену розміщуються кільцем (ялівець, виноград) та лускуватою - шари фелогену розташовані під кутом один до одного (дуб, сосна, платан). Кірка може злущуватись, але це не завдає шкоди рослині.

 

МЕХАНІЧНІ ТКАНИНИ

Механічні тканини виконують опорну і частково захисну функції, можуть бути паренхімні і прозенхімні. До механічних тканин відносяться коленхіма і склеренхіма.

коленхіма склеренхіма
· первинна механічна тканина · потовщення оболонок нерівномірне · потовщується первинна оболонка   · гнучка і еластична · клітини живі · знаходиться в молодих частинах рослин (листки, черешки, по периферії рослини) · вторинна механічна тканина · потовщення оболонок рівномірне · потовщується вторинна оболонка (лігніфікація і здерев'яніння) · тверда · клітини мертві · знаходиться в старих частинах рослин (прямостояче негнучке стебло)  

Коленхіма – жива механічна тканина з нерівномірно потовщеними целюлозними оболонками.

Типи коленхіми:

· кутова – потовщується незначна частина оболонки лише по кутах клітини;

· пластинчаста – потовщення клітинної оболонки розміщується паралельно;

· пухка – потовщення оболонок клітин рівномірне, між її клітинами є міжклітинники.

Коленхіма: 1 - пластинчаста (осот); 2 - куткова (цукровий буряк).

 

Склеренхіма – щільна мертва тканина з потовщеними здерев'янілими оболонками і нечисленними порами. буває первинна і вторинна.

Типи склеренхіми:

- склереїди (кам'янисті клітини) – короткі паренхімні або видовжені прозенхімні клітини різноманітної форми, мають багато пор;

- волокна – первинна або вторинна прозенхімна тканина.

Склеренхіма:

а - група луб' яних волокон стебла льону; б - луб'яне волокно (на поперечному розрізі): 1 - міжклітинна речовина;

2, 3 - шари потовщення стінки і порові канали в них; 4 - порожнина клітини.

 

Провідні тканини

Провідні тканини забезпечують у рослин два потоки речовин: висхідний (від кореня до надземних частин) і низхідний (утворені в зелених частинах пагонів органічні сполуки пересуваються вниз до інших частин рослини). Відповідно розрізняють два типи провідних тканин: ксилему і флоему.

Ксилема (від грец. ксилон - зрубане дерево) складається з провідних елементів (трахеїд і судин), якими безпосередньо рухаються речовини, і живих клітин основної тканини, які їх оточують

Судини – видовжені трубки, утворені шаром мертвих клітин з нерівномірним потовщенням клітинної оболонки. В залежності від характеру потовщення виділяють такі типи судин: кільчасті, спіральні, драбинчасті, точкові, сітчасті. Судини забезпечують висхідний потік речовин від підземних частин рослин до надземних. Довжина однієї судини може становити від кількох сантиметрів, до кількох метрів.

Різні типи судин (6-10) і трахеїди (11-12)

Таку саму функцію виконують і трахеїди — окремі клітини веретеноподібної форми з численними порами в клітинній стінці. Судини і трахеїди, крім провідної, забезпечують ще й опорну функцію.

Іншим видом провідної тканини є флоема (від грец. флойос - кора), що складається з ситоподібних трубок (мал.). Це живі видовжені клітини, послідовно розташовані одна над одною у вигляді ланцюжка. Поперечні стінки цих клітин мають численні дрібні отвори (нагадують сито, звідки і походить їхня назва), через які цитоплазма однієї клітини сполучається з цитоплазмою іншої, розташованої вище або нижче. Ситоподібними трубками синтезовані в зелених частинах рослини органічні речовини

пересуваються до інших її ділянок (низхідний потік).
Мал. Ситоподібні трубки:1 - ядро;2 - цитоплазма;3 - клітина-супутник;4 - поперечна стінка з порами
У покритонасінних рослин зрілі клітини ситоподібних трубок, як правило, не мають ядер, але їх «супроводжують» клітини-супутники, що мають ядра. Ці клітини виробляють речовини, потрібні для нормального функціонування ситоподібних трубок.

Судини, трахеїди та ситоподібні трубки разом із механічними та основними тканинами утворюють судинно-волокнисті пучки (наприклад, жилки листків).

Ксилема і флоема — це складні тканини, побудовані з провідної тканини, а також основної та механічної. Обов'язковим елементом ксилеми є трахеї та трахеїди, а також— клітини деревної паренхіми та деревні волокна

 

Типи провідних пучків

В залежності від присутності або відсутності камбію у судинно-волокнистому пучку розрізняють закриті і відкриті судинно-волокнисті пучки. Якщо в провідному пучку немає камбію, то він називається закритим. Такі провідні пучки формуються у однодольних рослин. Вони на протязі всього життя залишаються незмінними. Якщо у провідному пучку є камбій, який міститься між флоемою і ксилемою, то він називається відкритим. Такі пучки властиві, в основному, дводольним рослинам. За рахунок твірної діяльності камбію утворюються вторинні провідні тканини — вторинна ксилема та вторинна флоема.
Залежно від взаєморозташування в пучку флоеми і ксилеми розрізняють колатеральні, біколатеральні, концентричні та радіальні судинно-волокнисті пучки.

Колатеральні пучки — це такі, в яких флоема і ксилема розташовані в одному радіусі, причому флоема завжди розташована назовні, а ксилема прилягає до неї з внутрішнього боку. Вони можуть бути закриті і відкриті (однодольні, дводольні і голонасінні).
Біколатеральний пучок — це відкритий колатеральний пучок, в якому з внутрішнього боку розташовується додаткова ділянка флоеми. Зустрічаються в стеблах гарбузових, пасльонових.
Концентричні пучки — це закриті пучки, в яких флоема оточує ксилему, або навпаки. Характерні для таких рослин як півники, конвалія та ін. однодольні.
Радіальні пучки — характеризуються тим, що в них флоема і ксилема розташовані в різних радіусах. Поділяють на закриті (зустрічаються в коренях однодольних) та відкриті (в коренях дводольних).

Основна тканина, або паренхіма, складається з живих різноманітних за формою клітин. Оболонка цих клітин може залишатися пектиново-целюлозною або піддаватися здерев'янінню, окорковінню, кутинізації або мінералізації. В рослинах паренхіма розміщується в складі всіх органів між покривною, механічною і провідною тканинами. Залежно від виконуваної функції паренхіма поділяється на асиміляційну, запасаючу, повітроносну та водоносну.

Асиміляційна паренхіма ще називається хлорофілоносною паренхімою або хлоренхімою. Вона складається з живих тонкостінних клітин, в цитоплазмі яких містяться хлоропласти. За формою клітин така паренхіма поділяється на стовпчасту (палісадну), губчасту і складчасту. Клітини стовпчастої паренхіми видовжені, губчастої - кулясті, а в склад­частої оболонки клітин утворюють вирости, які виступають усередину клітини.

 
   

Зустрічається хлоренхіма в листках, коровій частині стебла, квітках, плодах і повітряних коренях. Основна функція хлоренхіми — фо­тосинтез.

Запасаюча паренхіма складається з живих паренхімних клітин з великими порами в оболонці. В них відкладаються в запас тверді речови­ми (крохмальні зерна, алейронові зерна білка), рідкі (олії) і розчинні (цук­ри, амінокислоти, органічні кислоти). В однорічних рослин запасні речовини зосереджені переважно в насінні і плодах, а в багаторічних – також в коренях, стеблах, листках, видозмінах кореня (коренеплодах, кореневих бульбах) і пагона (кореневищах, бульбах, цибулинах).

Водоносна паренхіма побудована з живих тонкостінних, дуже ва-куолізованих і заповнених водянистим соком клітин. Вона властива рос­линам посушливих місць зростання — сукулентам.

Повітроносну паренхіму або аеренхіму мають водяні та болотні рослини, в яких вона розміщена в зовнішній частині (корі) стебла або ко­реня, черешках листка і листкових пластинках. Клітини аеренхіми кулясті або з виростами, завдяки чому між ними утворюються всілякі міжклітин­ники, міжклітинні ходи або повітроносні порожнини. Ці структури полег­шують газообмін між атмосферним повітрям і рослиною та між різними тканинами всередині органів рослин, а також надають рослинам плавучості.

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)