Активність препарату. Доза опромінювання

Важливою характеристикою радіоактивних препаратів є їхня активність. Активністю препарату називають величину, що дорівнює загальній кількості розпадів радіоактивних ядер препарату за одиницю часу.

.

За одиницю активності беруть активність препарату, в якому відбувається один розпад за секунду. Цю одиницю називають бекерель (Бк):

.

Але окрім системних одиниць вимірювання є ще й позасистемні.

Активність 1 г радію (226) дорівнює ; ця активність була прийнята за позасистемну одиницю:

.

Забрудненість радіоактивним пилом малих предметів вимірюють у Бк/дм², географічних поверхонь у Кі/км².

Еман – одиниця концентрації радіоактивних нуклідів у рідинах або газах. Наприклад, концентрація радону у воді

Активність зазначають у паспорті препарату. З часом вона зменшується і на це треба робити поправку.

Дозою опромінення називають міру дії радіоактивного випромінювання на речовину. Розрізняють дозу поглинання і дозу експозиційну.

Поглинута доза – енергія випромінювання, яка поглинається одиницею маси опроміненого середовища,

.

Одиницею поглинутої дози є грей (Гр): . Використовується також позасистемна одиниця – рад: . Енергія поглинання спричиняє нагрівання речовини і її хімічні та фізичні перетворення. Поглинута доза залежить від інтенсивності потоку енергії падаючого проміння і в усіх випадках від часу опромінювання. Тому результат дії останньої оцінюють потужністю поглинутої дози – дозою, віднесеною до одиниці час; її одиницею є грей за секунду.

Потужність дози поглинання – це доза, віднесена до одиниці часу; її одиницею є грей у секунду.

Експозиційна доза – міра іонізаційної дії випромінювання в речовині, що чисельно дорівнює відношенню сумарного заряду іонів одного знаку, створених випромінюванням, до маси опроміненого середовища:

.

Одиниця вимірювання експозиційної дози позасистемна одиниця – рентген:

.

Еквівалентна доза. Встановлено, що біологічна дія різних видів випромінювання при тій самій дозі поглинання різна. Біологічні небезпечні ефекти різного іонізуючого проміння характеризують порівняльним коефіцієнтом якості К за дією рентгенівського і гамма-проміння (для них К = 1). Еквівалентна доза визначається добутком поглинутої дози на коефіцієнт якості проміння

.

Її вимірюють в одиницях поглинутої дози – греями; позасистемною одиницею еквівалентної дози є бер, що відповідає поглинутій дозі в 0,01 Гр при К = 1; у СІ за одиницю еквівалентної дози взято зіверт:

.

Коли йдеться про дію випромінювання на живий організм, дозу оп­ромінювання слід суворо контролювати. Особливо це стосується дії рентгенівського та γ -випромінювання, яке внаслідок великої проникної здатності може пошкодити органи і тканини людини. Внаслідок опромінювання відбувається іонізація атомів та молекул, які входять до складу організму. Відбувається розрив молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури складних органічних сполук. Крім того, іонізуюче опромінювання зумовлює розщеплення молекул води, се­редній вміст якої в організмі людини становить 75-80%. Іонізація молекул води веде до утворення вільних радикалів і проміжних хі­мічних сполук, які, в свою чергу, сполучаються з молекулами органіч­них речовин і, насамперед, з білками. Останні утворення є здебіль­шого новими хімічними сполуками, які невластиві організму в нор­мальному стані. Це спричиняє порушення життєдіяльності клітин людського організму.

При великій дозі опромінення в організмі виникають складні необоротні процеси – променева хвороба.

Згідно з санітарними нормами, в Україні встановлена гранично до­пустима доза – Кл/кг (50 мР) за восьмигодинний робочий день.

Разові дози до Кл/кг (50 Р) не шкідливі для організму. Більші разові дози опромінювання можуть бути причиною променевої хвороби різних ступенів та привести до смерті людини.

Поиск по сайту: