Пам’ятки природи можуть бути чотирьох типів: ботанічні, гідрологічні, геологічні або комплексні. Їх тип встановлюють за созологічним пріоритетом

За деякими відомостями, в Україні взято на облік 3295 унікальних дерев віком понад 100 років. Близько 50 дерев, пов'язаних з історичними подіями, долями видатних людей та легендами, оголошено меморіальними (Борейко, 1996).

У багатьох країнах охороні меморіальних дерев надається велика увага. Такі країни як Німеччина, Англія, Польща, балтійські та скандинавські держави, давно й успішно займаються інвентаризацією та охороною віковічних дерев, а, наприклад, німецькі природоохоронні та ботанічні журнали друкували некрологи на загибель старих дерев.

В Україні необхідно відшукувати й заповідати всі дерева, пов'язані з історичними особами, подіями, спогадами. Варто прийняти до уваги, що беззастережному заповіданню підлягають дуби, тополі, що мають обхват стовбура на висоті 1,3 м від землі більше 4 м, липа, каштан, клен, біла акація, бук, в'яз, сосна, ясен – більше 3 м, береза – більше 2 м, верба – більше 5 м.

Для охорони дерев існує одна категорія природно-заповідного фонду – пам'ятка природи місцевого значення.

Для заповідання дерева потрібно підготувати наступні документи:

· клопотання про заповідання;

· наукове обґрунтування на заповідання;

· фотографія дерева;

· викопіювання (план) місцевості, де зазначене дерево росте (завірена в землекористувача);

· згода землекористувача на заповідання дерева, а також згода організації, яка візьме даний об'єкт під охорону.

Ці документи подаються в Державне управління охорони навколишнього середовища в області, яке проводить експертизу і готує проект рішення обласної ради про заповідання дерева.

У науковому обґрунтуванні вказують дані про віковічне дерево, його розміри, породу, вік, історичну, культурну, естетичну, релігійну чи інші цінності, пропонований режим охорони, а також дані про землекористувача.

Навколо заповіданого дерева (пам’ятки природи) встановлюють невеличку огорожу (зазвичай 10х10 м) та інформаційний охоронний знак.

В Україні розробляється програма "Знамениті та історичні дерева України", метою якої є збирання відомостей, створення комп'ютерної бази даних та укладання повного каталогу, присвяченого визначним деревам, які є національним надбанням і які слід взяти під охорону.

Зокрема, в Рівненській області під охороною знаходиться низка віковічних та рідкісних дерев. Всі ці дерева оголошені ботанічними пам'ятками природи місцевого значення або знаходяться на території інших категорій природно-заповідного фонду (заказники, заповідні урочища тощо).

Залежно від їх унікальності, наукової та естетичної цінності пам'ятки природи можуть мати статус загальнодержавного або місцевого значення. При оголошенні пам'яток природи земельні ділянки, водні та інші природні об'єкти у їх власників або користувачів не вилучають. Режим і порядок охорони пам'яток природи аналогічний заказникам.

Заповідні урочища. Статус, завдання та режим охорони

Урочище – це територія з однаковим природними умовами у межах частини або цілої мезоформи рельєфу, з однаковою напрямленістю руху вод і твердого матеріалу, однорідністю літологічних відмін ґрунтоутворюючих порід (глини, суглинки, піски і ін.), однотиповим поєднанням тепла й зволоження, ґрунтових відмін і рослинно­сті (Гуцуляк 2005), яка відрізняється від навколишньої території й уособлена від неї природними межами. Урочище є основною морфологічною одиницею ландшафту.

Урочища формуються найчастіше на основі певної мезоформи рельєфу, наприклад, моренний пагорб, верхове болото, балка, яр, вододільна рівнина, річкова долина з її елементами – заплава, надзаплавна тераса, ліс серед поля тощо. Лісові урочища характеризуються одним типом лісорослинних умов.

У балці можна виділити підурочища за експозицією схи­лів та днища (наприклад, підурочище схилу північно-західної, підурочище схилу південної експозиції, підурочище днища).

За своїм значенням у морфологічній будові ландшафту, уро­чища поділяються на чотири види:

1) домінантні, або фонові (за­ймають великі площі і зустрічаються часто);

2) субдомінантні (зу­стрічаються теж часто, але займають менші площі);

3) рідкісні (зу­стрічаються зрідка, скажімо, на виходах вапняків);

4) унікальні (зу­стрічаються тільки раз).

Перші два є основними при формуванні місцевостей, два останні вважаються доповнюючими, або підлег­лими. З точки зору господарського використання, першочергове значення мають фонові урочища. На відміну від урочищ унікаль­них, рідкісні урочища розташовані групами і разом з фоновими формують ландшафтні місцевості (Гуцуляк, 2005).

Відповідно до статей 29-30 Закону України "Про Природно-заповідний фонд України" заповідними урочищами оголошують лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення з метою збереження їх у природному стані. Заповідні урочища оголошують рішеннями обласної ради без вилучення земельних ділянок, водних і інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Хоча заповідні урочища мають статус місцевого значення, але режим їх охорони та збереження відповідає вимогам, які встановлені для природних заповідників, тобто рівень їх охорони суворий. Забезпечення такого режиму охорони покладено на землекористувачів або землевласників згідно з "Охоронним зобов'язанням" та "Положенням про заповідне урочище". Порядок оголошення заповідних урочищ такий, як для заказників місцевого значення та пам’яток природи місцевого значення.

За характером природних комплексів урочища бувають лісові, болотні, степові та інші.

Кількість заповідних урочищ в Україні складає 762, загальна площа їх 82 тис. га (табл. 1.1). Зокрема, в Рівненській області нараховується 97 заповідних урочищ

Поиск по сайту: