Двохфакторна модель Альтмана

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ»

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ

Методичні вказівки до виконання контрольної роботи

з дисципліни

«ФІНАНСОВА САНАЦІЯ І БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ»

для студентів галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво ”

спеціальності 7.03050401 “Фінанси ”

заочної форми навчання

Дніпропетровськ – 2012

Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з дисципліни «Фінансова санація і банкрутство підприємств» для студентів галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво ” спеціальності 7.03050 “Фінанси ”, заочної форми навчання./Укладачі: Спірідонова К.О., Кірнос О.В. - Дніпропетровськ: ІБФО ПДАБА, 2012. -22 с.

Методичні вказівки підготовлені відповідно до навчальної програми дисципліни «Фінансова санація і банкрутство підприємств». Видання сприятиме закріпленню, систематизації і поглибленню знань студентів при засвоєнні дисципліни.

Призначено для студентів заочної форми навчання.

Затверджено на засіданні

кафедри економічної підготовки та перепідготовки ІБФО ПДАБА

Протокол №7 від “ 15 ” березня 2012р.

Завідувач кафедри Ступнікер Г.Л.

Зміст

1. Вступ..............................................................................................................4

2. Структура контрольної роботи....................................................................6

3. Завдання 1.......................................................................................................7

4. Завдання 2.......................................................................................................8

5. Завдання 3.....................................................................................................10

6. Завдання 4.....................................................................................................12

7. Завдання 5.....................................................................................................16

8. Завдання 6.....................................................................................................17

9. Список використаних джерел.....................................................................21

ВСТУП

Навчальною програмою дисципліни “Фінансова санація і банкрутство підприємств ” передбачено вивчення теоретичних питань, методичних положень, практичних заходів і прийомів, пов’язаних з відновленням платоспроможності підприємств, які перебувають у кризовому фінансовому стані, а також вивчення фінансових аспектів процедур, пов’язаних з банкрутством і ліквідацією підприємств.

Дисципліна «Фінансова санація і банкрутство підприємств» належить до нормативних навчальних дисциплін за спеціальністю «Фінанси».

Мета викладання дисципліни — надати студентам базові знання з управління процесами підготовки та здійснення фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства або його ліквідації у зв’язку з банкрутством.

Основні завдання вивчення дисципліни:

• з’ясування сутності фінансової санації та банкрутства, її еконо­мічного змісту та порядку проведення;

• оволодіння методами аналітичного забезпечення проведення фінансової санації та ліквідаційних процедур у зв’язку з банкрутством;

• набуття навичок планування фінансової санації;

• засвоєння процедур проведення санаційного аудиту;

• визначення джерел фінансування санаційних заходів;

• засвоєння методів проведення реструктуризації та реорганізації підприємств у процесі санації та банкрутства;

• оволодіння методологічними підходами та методами оцінки вартості майна підприємства;

• з’ясування економіко-правових аспектів санації, банкрутства та ліквідації підприємств;

• з’ясування змісту понять прихованого, фіктивного та зумисного банкрутства та відповідальності за ці зловживання.

Дисципліна «Фінансова санація і банкрутство підприємств» базується на вивченні таких дисциплін, як «Фінанси підприємств», “Фінансовий аналіз», «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання», «Фінансовий ринок», «Фінансове право», «Бухгалтерський облік», «Аудит», а також тісно пов’язана з іншими професійно-орієнтовними дисциплінами — «Фінансовий менеджмент», «Ринок фінансових послуг». Навчальна дисципліна «Фінансова санація і банкрутство підприємств» належить до циклу професійно орієнтованих дисциплін за фахом спрямування «Економіка і підприємництво» зі спеціальності 7.050107 «Фінанси».

Підсумковий контроль знань студентів здійснюється у формі іспиту.

Структура контрольної роботи:

· Титульна сторінка

· Зміст

· Вступ

· Завдання 1- 6

· Список використаних джерел.

· Додатки (Баланс Ф.1, Звіт про фінансові результати Ф.2 суб’єкта господарської діяльності України за останні 2 роки)

План (зміст) подається на початку роботи. Він включає найменування всіх розділів, підрозділів та інших частин контрольної роботи (загальних висновків, додатків, списку використаної літератури) із зазначенням сторінок, на яких розміщується початок того чи іншого структурного елементу роботи.

Вступ присвячується визначенню проблемних питань теми, яка розглядається, огляду джерел, обґрунтуванню актуальності та необхідності дослідження даної теми. Обсяг вступного розділу - 1-3 сторінки.

Завдання 1-6. Вихідні дані для розрахунку контрольної роботи (Баланс Ф.1, Звіт про фінансові результати Ф.2 суб’єктів господарської діяльності України за останні 2 роки) студенти беруть самостійно на сайті http://smida.gov.ua або з інших джерел.

Список використаних джерел. При написанні контрольної роботи автор повинен обов'язково давати посилання на джерела, з яких він запозичив матеріал або окремі результати досліджень.

Завдання 1.

Оцінити ймовірність банкрутства підприємства на основі розрахунку коефіцієнта покриття, коефіцієнта забезпечення власними коштами та коефіцієнта абсолютної ліквідності. Зробити висновки.

Методичні вказівки

Для аналізу фінансового стану аудитори використовують методики, які не завжди є доступними для всього кола осіб, задіяних у процедурі провадження у справі про банкрутство. Однак фінансист підприємства повинен знати основні критерії, за допомогою яких можна було б самостійно зробити висновок щодо причин визнання підприємства банкрутом на підставі даних його балансу. У цьому разі можна використати методику, яка передбачає розрахунок таких параметрів.

1. Коефіцієнт покриття (Кп) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначається відношенням оборотних активів підприємства до поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, потрібних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних активів виробничих запасів, незавершеного будівництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) характеризує негайну готовність підприємства сплатити свою заборгованість і визначається як відношення суми коштів підприємства до суми поточних зобов'язань.

Відповідно до цієї методики структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним у разі, коли:

• значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1;

• значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз.к) менше ніж 0,1;

• значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка.л.) менше ніж 0,2.

Таблиця 1

Висновки:

Завдання 2.

За даними фінансової звітності підприємства проаналізувати його фінансову стійкість з погляду забезпеченості запасів нормальними джерелами фінансування. Зробити висновки.

Методичні вказівки

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відображається в другому розділі активу балансу. Кількісне значення цього показника визначається підсумовуванням даних за такими балансовими статтями: виробничі запаси, поточні біологічні активи, незавершене виробництво, готова продукція, товари.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовується кілька показників, які й характеризують види джерел:

1.Власні оборотні кошти.

2.Власні оборотні кошти та довгострокові позикові джерела формування запасів (робочий капітал).

3. Загальна величина основних джерел формування запасів.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповіда­ють три показники забезпеченості запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (± Фс)

2.Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів (± Фт)

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (±Фо).

Таблиця 2

Схема аналізу забезпеченості запасів економічно обґрунтованими джерелами фінансування

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової стійкості підприємства:

(1, якщо Ф > 0

S(Ф) =--------------------- (1)

І 0, якщо Ф < 0

2.Модель Альтмана (відома також під назвою «розрахунок Z -показника» — інтегрального показника рівня загрози банкрутства):

Z = 1,2 К1 + 1,4 К2 + 3,3 К3 + 0,6 К4 + 1,0 К5 (3)

Це п’ятифакторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства:

К1 = оборотні засоби (робочий капітал) / загальна вартість активів;

К2 = чистий прибуток / загальна вартість активів;

К3 = Прибуток / загальна вартість активів;

К4 = Власний капітал / залучений капітал;

К5 = Обсяг продажу / загальна вартість активів.

Значення показника «Z» так пов’язане з імовірністю банкрутства:

Z £ 1,8 — дуже висока;

1,81 £ Z £ 2,70 — висока;

2,71 £ Z £ 2,99 — можлива;

Z ³ 3,00 — дуже низька.

За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства згідно з цією моделлю становить 95%.

Таблиця 7

Оцінювання ймовірності банкрутства підприємства за допомогою Альтмана

Висновки:

3.Модель Спрінгейта

Z = 1,03К1 + 3,07К2 + 0,66 К3 + 0,4К4 (4)

де К1 — робочий капітал / загальна вартість активів;

К2 — при­буток до сплати податків та процентів / загальна вартість активів;

К3 — прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;

К4 — обсяг продажу / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

Якщо Z < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Таблиця 8

Оцінювання ймовірності банкрутства підприємства за допомогою моделі Спрінгейта

Висновки:

4.Модель Таффлера:

Z = 0,53 К1 + 0,13 К2 + 0,18 К3 + 0,16 К4 (5)

де К1- операційний прибуток / короткострокові зобов'язання;

К2 - оборотні активи / сума зобов'язань;

К3- короткострокові зобов'язання / сума активів;

К4 – виручка від реалізації/ сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більша ніж 0,3, це свідчить, що фірма має непогані довгострокові перспективи, а якщо менше ніж 0,2, то банкрутство більш ніж імовірне.

Таблиця 9

Оцінювання ймовірності банкрутства підприємства за допомогою моделі Таффлера

Висновки:

Модель Ліса

Z = 0,063 К1 + 0,092 К2 + 0,057 К3 + 0,001 К4 (6)

Де К1 - оборотний капітал / сума активів;

К2 - операційний прибуток / сума активів;

К3 - нерозподілений прибуток / сума активів;

К4 - власний капітал / позиковий капітал.

Граничне значення для цієї моделі становить 0,037.

Таблиця 10

Оцінювання ймовірності банкрутства підприємства за допомогою моделі Лиса

Висновки:

Таблиця 11

Показники оцінки вірогідності банкрутства

Висновки:

Завдання 5.

Проаналізувати та оцінити реальні можливості відновлення (або втрати) платоспроможності підприємства. Зробити висновки.

Методичні вказівки

Основним показником, який характеризує наявність реальної можливості у підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність впродовж визначеного періоду, є коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Якщо коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпеченості власними засобами менше нормативу (Кп< 2, Кз < 0,1), то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за встановлений період (6 місяців). У разі перевищення нормативу даних коефіцієнтів розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за встановлений період (3 місяці).

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (Квід)знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його нормативу:

, (7)

де: Клзк, Клзп – фактичне значення коефіцієнта покриття (загальної ліквідності) відповідно на кінець і початок періоду;

Т – звітний період у місяцях;

6 – період втрати платоспроможності в місяцях;

Кн – нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності.

При Квід <1 у підприємства упродовж 6-ти місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність, коли Квід >1, у підприємства є можливість за 6 місяців відновити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності (Квтр) знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт визначається аналогічно коефіцієнту відновлення платоспроможності в перерахунку на період втрати платоспроможності, що дорівнює трьом місяцям:

(8)

де. 3 - період втрати платоспроможності підприємства, міс.

Коефіцієнт втрати платоспроможності зі значенням більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта втрати платоспроможності менше за і. то це свідчить про те, що підприємство у найближчі три місяці може втратити платоспроможність.

Таблиця 12

Висновки:

Завдання 6.

На основі зробленого аналізу ймовірності банкрутства підприємства запропонувати механізм його фінансової стабілізації.

Методичні вказівки

На наступних етапах аналізу детально вивчаються шляхи поліпшення структури балансу підприємства та його платоспроможності.

Неплатоспроможність підприємства є передумовою до застосування процедури санації.

До санаційних заходів можуть входити:

· рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до арбітражного суду);

· мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів;

· зменшення та збільшення статутного капіталу;

· реструктуризація кредиторської заборгованості;

· заморожування інвестиційних вкладень;

· зворотний лізинг;

· розпродаж за зниженими цінами товарів, попит на які низький.

Основна роль у системі антикризового управління підприємством відводиться широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації. Не виключене використання в якості стабілізаційних заходів і санації системи заходів, що реалізуються з допомогою сторонніх фізичних і юридичних осіб, спрямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Внутрішня фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації здійснюється за такими етапами:

Ліквідація неплатоспроможності, тобто відновлення здатності підприємства здійснювати платежі за своїми невідкладними фінансовими зобов’язаннями.

Механізм фінансової стабілізації може включати:

а) ріст позитивного грошового потоку;

б) прискорене скорочення розміру фінансових зобов’язань.

Ріст позитивного грошового потоку в короткотерміновому періоді досягається за рахунок продажу короткострокових і довгострокових інструментів фінансового інвестування; наднормативних виробничих запасів; обладнання, яке не використовується; уцінки важколіквідних видів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з подальшою їх реалізацією та інших заходів.

Прискорене скорочення розміру короткотермінових фінансових зобов’язань, яке забезпечує зниження обсягу негативного грошового потоку в короткотерміновому періоді, досягається за рахунок реструктуризації портфеля короткострокових фінансових кредитів з переводом окремих з них у довготермінові.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо ліквідована поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходжень грошових засобів перевищує обсяг невідкладних фінансових зобов’язань у короткотерміновому періоді. Особливістю даного етапу стабілізаційних заходів є те, що загрозу банкрутства не ліквідовано, а відкладено на пізніше.

Відновлення фінансової стійкості підприємства.

В умовах кризового стану підприємства модель антикризового фінансового управління повинна забезпечити перевищення обсягу власних фінансових ресурсів підприємства над обсягом їх споживання. Чим у більшій мірі підприємство забезпечить позитивну різницю відповідних грошових потоків (надходження і витрачання фінансових ресурсів), тим швидше воно досягне точки фінансової рівноваги в процесі виходу із кризи.

Збільшити обсяг власних фінансових ресурсів можна за рахунок:

1. правильної цінової політики, що забезпечує додатковий розмір операційного прибутку;

2. раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів;

3. скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва, відмови від деяких видів діяльності, що обслуговували основне виробництво (будівництво, ремонт, транспорт і ін.) і переходу до послуг спеціалізованих організацій;

4. більш повного використання виробничих потужностей;

5. підвищення якості продукції;

6. проведення прискореної амортизації активної частини основних засобів з метою росту обсягу амортизаційного потоку; своєчасної реалізації майна з високим рівнем зношеності, або майна, що не використовується;

7. додаткової емісії акцій чи залучення додаткового пайового капіталу; збільшення частки реінвестованого прибутку і т.п.

Скорочення необхідного рівня споживання власних фінансовихресурсів можливе при:

8. зниженні інвестиційної активності підприємства;

9. відкладенні розрахунків за нарахованими дивідендами і процентами до завершення фінансової стабілізації підприємства;

10. зниженні розміру відрахувань, що здійснюються за рахунок прибутку та інших заходів, що дозволяють збалансувати грошові потоки в довгостроковому періоді.

Поиск по сайту: