Кл. укр. мова ІІ семестр

Урок №49-50

Тема. ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ.

КОМИ ПРИ ДІЄПРИСЛІВНИКОВОМУ ЗВОРОТІ Й ОДИНИЧНОМУ ДІЄПРИСЛІВНИКОВІ

* Переписати речення. Підкреслити одиничний дієприслівник та дієприслівник із залежними від нього словами. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Звернути увагу на розділові знаки.

Напнувши червону хустину, світанок проходить лугами (Г.Кривда). Заквітчані вишні, запишавшись, стояли й не рухались (В.Винниченко). Зима, скрадаючись, повіяла крилом (Є.Маланюк). Зимовий вечір, закуривши люльку, розсипав зорі (В.Симоненко).

*Прочитати, правильно інтонуючи речення з дієприслівниковими зворотами та з одиничними дієприслівниками. Обгрунтувати вживання розділових знаків. Визначити синтаксичну роль дієприслівникових зворотів та одничних дієприслівників.

Уміючи помилятися, умій виправлятися. Сказавши, пожалієш тисячу разів, змовчавши, пожалієш лише раз. Добро втративши, наживеш нове, честь утративши, навік пропадеш. Кинувши каменем до неба, дістанеш ним по голові. Лежачи, камінь мохнатіє.

Народна творчість.

* Переписати речення. Пояснити вживання розділових знаків. Пояснити, чому в деяких реченнях одиничні дієприслівники не відокремлено?

І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину. А я стою похилившись, думаю, гадаю. Там могили з буйним вітром в степу розмовляють, розмовляють сумуючи. Співають ідучи дівчата.

З творів Т.Шевченка.

*Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Дієприслівникові звороти та одиничні дієприслівники підкреслити.

Йдучи в широкий світ, я бачу всі дороги. Вони важкі й круті, та треба їх пройти! (Г.Кривда). Як буде важко в дорозі, не ставай на коліна, йди вперед, підставляючи груди вітрам (П.Велесик). Пізнаємо світ і, щось пізнавши, ідемо в життя, життю лишивши наші болі і удачі наші (М.Луків). І коли я впаду безсилий, ніхто не спиниться йдучи, хіба що вітер полудневий крилом пригріє летячи (Олександр Олесь). У надвечір’я прихилившись, задумалась гаряча мить. Та вранці, у росі обмившись, її промінчик вже горить (Л.Рудавська-Вовк). Шумить ріка, хвилюється ріка, схопивши сонце в голубі долоні (І.Москаленко). А зараз хтось дивується зорі, а хтось не спить, турбуючись про сина (В.Швець).

*Скласти речення, увівши в них подані дієприслівникові звороти

Прочитавши Шевченків “Кобзар”, … …., збираючись до бібліотеки. ….., знайшовши омріяну книжку, …...

*Прочитати. Вказати дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Пояснити розділові знаки.

Ось стомлена верба, відчувши ранній спів, тінисті, лагідні схилила віти (Є.Фомін). Сади стоять, обдмухані вітрами, листки летять, киваючи гіллю (Л.Костенко). Квітки в клумбах, прив’ялені на гарячому сонці, підіймали головки, підіймали лист, зачувши вечірній холодок (І.Нечуй-Левицький).

* Диктант із коментуванням. Записати. Підкреслити дієприслівникові звороти

І. Синіли жупани. Кривавились рани під шерхіт некошених трав. Кобзар помирав та, підвівшись востаннє, він кобзу у землю вкопав. І струни од вітру ледь-ледь задзвеніли, і кобза із того стебла, пустивши листочки пругкі й стужавілі, там кленом крислатим зросла. …Клен, ніби на кобзі, сам, з золота кутий, про славу козацьку дзвенить… (М.Масло). Через жінку зруйнували Трою… Та, про це повідавши, Гомер прихиливсь перед її красою і в сліпім захопленні завмер (В.Третьяков). Замислившись, на палець собі вітер незчувсь, як павутину насотав (Б.Олійник).

ІІ. У дитинстві бігли до криниці… Крутячи старий коловорот і в криницю нахиливши лиця, опускали цинкове відро. І, припавши до відра губами, що й за вуха б нас не відтягли, жадібними, спраглими ковтками в спеку небо із відра пили. Так було в дитинстві добре жити, міряти в селі усі стежки, замочивши сорочки блакиттю, замочивши в небо сорочки!

Вивчити правило за підручником

Урок № 51

Тема. ДОКЛАДНИЙ УСНИЙ ПЕРЕКАЗ РОЗПОВІДНОГО ТЕКСТУ

З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ

Описати зовнішність людини – значить відтворити її індивідуальний вигляд, передати її одночасні або постійні ознаки.

Опис зовнішності складається як опис предмета. “Відомим” є сам предмет або його частини (назви частин тіла, риси обличчя, елементи одягу), “новим” – ознаки.

Наприклад: В Н Н

Вона зростом невеличка, ще й літами молода…

Народна творчість.

Важливими є вказівка на вік, зріст, поставу, риси обличчя, ходу, жести, манеру спілкування, одяг тощо.

*Прочитати. У реченнях опису визначити “відоме” і “нове”. Визначити стиль висловлювання. Свою думку аргументувати.

Україну населяють представники чотирьох основних рас – нордійської, середземноморської, арменоїдної, а також динарського типу.

Преставники нордійської раси мають тонке, легко хвилясте волосся, блакитні, сталеві очі, тонку, просвітлену кров’ю шкіру. Обличчя в них продовгувате й вузьке, чоло високе, очі неглибоко посаджені продовгуватої форми, повіки тонкі, відстань між очима досить велика. Ніс високий і вузький, носові крила тонкі. Губи тонкі, зуби довгі. Кості тіла – тонкі й довгі, шия довга, грудна клітка вузька і довга, тулуб короткий, ноги й руки довгі, стопи вузькі, пальці довгі. Зpіст високий, стан гнучкий, форма голови витягнута.

Представники нордійського типу заселяють Житомирщину, Південно-Східну і Південно-Західну Волинь, а також центр Волині.

З підручника.

Опис зовнішності людини може бути складений як у науковому, так і в діловому або художньому стилях.

Якщо метою наукового та ділового описів людської зовнішності є об’єктивне й точне передання особливостей вигляду людини (вказівка на її зріст, поставу, зачіску, риси обличчя, жести, ходу, одяг тощо), то найголовнішим для опису художнього є створення образу людини, вироблення в читача (слухача) певного ставлення до портретованого.

Наукові описи можуть бути узагальненими, тобто відтворювати зовнішність певної групи людей, виділяючи в ній найістотніше. Наукові описи є небагатослівними, конкретними, всі слова в них вживаються в прямому значенні.

У художніх описах людської зовнішності використовуються художні засоби (епітети, порівняння, ментафори), через добір яких автор передає риси вдачі людини, її настрій, а також увиразнює власне ставлення до портретованого. Авторське ставлення до людини передають також оцінні слова.

* Прочитати уривки. До якого типу мовлення кожен з них належить? Яким чином авторам вдалося передати власне ставлення до описаних ними людей? Вказати художні засоби, до яких вдалися письменники. Які оцінні слова використали митці? Визначити стиль висловлювань.

І. Краля намальована… Є на що дивитися, є з чого любуватися: чоло в неї і широке, і високе, та біле-пребіле, ніби з крейди виточене, а під ним брови!.. Коли б ти бачив, що то за брови! От тобі хрест святий, що других таких я ще не бачив! Густі – наче льон, чорні – наче сажа, та так півободом, буцім п’явки, і обвились коло очей. Очі великі, сині, наче волошки в житі, та палкі; не дивляться вони, а так іскрами і сиплють на тебе. А вже уста – калина, та й годі. Та що й казати! Усе лице в тієї Стехи таке, немов свіжою росою вмите, та ще й роса не присохла…

За О.Кониським.

ІІ. Аж у пальцях холонуло, як його вздрієш… Височенного зросту, довгобразий, зі страшенними рудими вусами, гострим горбатим носом, нахмуреними бровами, з-під котрих, мов дві жарини, блищали жовті, аж червоні, мов у кроля, очі. Одягнутий він був у довгий сукняний сюртук, що спадав аж до самих чобіт, у широку смушеву шапку, котра, наче сковорода, прикривала його стовбовату голову. Його обличчя, його постать казали, що це чоловік силющий, рішучий: нічого він не злякається, ні перед чим не зупиниться. А червоні кролячі очі видавали лукаву душу, єхидні заміри: каверза побраталась у них з хитрощами.

За Панасом Мирним.

* Прочитати уривок. Визначивши мету висловлювання, з’ясувати, до якого типу мовлення слід його віднести. Визначити стиль уривка, свою думку аргументувати.

Ти стежив за матір’ю – як ступає по підлозі, як осміхається, як тримає круглу свою, вже посічену сивиною голову, як брови інколи здригаються, як дивляться жолудеві очі.

Все життя продивившись у її очі, здається, міг би знати їх до найдрібнішої цяточки, до найнесподіванішого виразу. Вони завжди поставали у твоєму сприйнятті знайомими і рідними – і водночас у якихось своїх відтінках іншими, відмінними.

Начебто на золотавому липовому меду настояні, вони, їхні дві свічечки щирі, дивляться весь час за тобою, переливаючись у самісіньку душу. В такі короткі миті ти відчував особливу близькість. Начебто все життя складалося з таких коротких митей, які набирали великого значення, бо вміщали непередавану словами близькість, і в такі миті тобі особливо гостро відчувалось: так, це твоя мати! Й нічого дорожчого нема за ці відчуття спорідненості.

Очі матері, постійно освітлені зсередини м’яким живим сяйвом, були наче видимим вираженням її душі. Це погляд самої щирості, самого добра, самої зичливості, і навіть тоді, коли мати гнівалась чи просто боліло їй щось усередині, - однаково ні щирість, ні доброта, ні зичливість не пропадали остаточно з її погляду, вони жили і сповнювали твоє єство любов’ю і довірою. Крім того, материнський погляд був начебто сповнений якоїсь цілющості, він проникався тим здоров’ям, яке передавалось на відстань, передавалось тобі – і ти відчував, як, дякуючи матері, дужчаєш, стаєш певніший себе, твої сумніви чи вагання підупадають.

Але найчастіше, мабуть, твій зір ловив її проворні руки. Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не зоставалися в абсолютному спокої, вони легесенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії. То, траплялось, вони двома птицями, що творили спільний політ, летіли поперед матері, наче теж ваблячи, закликаючи її до польоту!

За Є.Гуцалом.

Визначення типологічного значення тексту розпочинається із з’ясування мети висловлювання.

Якщо метою є інформування про вчинки, поведінку предмета чи особи або про події, що відбулися, висловлювання є розповіддю, хоч воно може включати елементи опису або ж роздуму. Якщо метою є відтворення індивідуального вигляду предмета або особи, висловлювання є описом.

* Прочитати текст. З’ясувати його тему та головну думку. Визначити, які типи мовлення поєднано в тексті. З’ясувати стиль висловлювання, свою думку обгрунтувати. За складеним планом переказати текст (усно).План записати у зошит.

На світанку Богдана збудила зозуля. “Ку-ку, ку-ку”,- відлічує вона чиїсь роки.

За сусідським двором заскрипів журавель, з відра полилась вода і сказала землі: ”Жить-жить”. Наперекір їй чиясь хвіртка, як відьма, дражливо проскрипіла: “Смерть-смерть”. Тоді журавель насварився на неї і ствердно відповів: “Жить-жить”.

На подвір’я з дійницею вийшла усміхнена мати. Вона всі ці дні не розлучається з посмішкою. Аякже, приїхав учений син, що перший з їхнього села закінчив інститут!

А ось і невісточка, Литвинчукова Тетяна. Іде собі дівчатко вулицею, виграє очима й косами, на плечі погойдуються граблі, а в руці – білий вузлик з горшками-двійнятами. Чим не господинька!

- Добрий ранок, дівочко!

- Доброго здоров’я, тітко Ганно! – і зупиняється, як тополька при воротях.

Очі в неї, як зорі, висяюють, а навколо них вії, неначе млинки – погане одвіють, а гарне притягнуть. Вона вклоняється жінці і несе у поле тополиний стан, ніжний розмивчастий рум’янець, довірливі напіввідкриті вуста.

От і Богдан встав з сіновалу, витрушує з чуба пахощі лугу.

На сході ранок ухопився за золоту гичку проміння й витягнув із землі сонце. (За М.Стельмахом, 170 сл.)

Завдання.

* Пояснити значення слів дійниця, горшки-двійнята, гичка.

* Дібрати синоніми до слів дражливо, наперекір, пахощі.

Урок №52-53

Поиск по сайту: