СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ

Форми підготовки збройних сил україни включатимуть:

для індивідуальної підготовки – курсову підготовку, заняття з визначених предметів навчання (фізична, мовна тощо);

для підготовки органів військового управління – тренування (роздільні, спільні, командно-штабні), командно-штабні навчання (переважно багатоступеневі, двосторонні), командно-штабні воєнні (військові) ігри;

для підготовки військових частин (підрозділів) – заняття (тактичні, тактико-спеціальні, інструкторсько-методичні, з предметів навчання тощо), тренування (з виконання стандартів, мобілізаційні), навчання (тактичні, тактико-спеціальні, тактико-стройові, льотно-тактичні, корабельні, мобілізаційні тощо), навчальні збори.

Методи підготовки збройних сил україни розподілятимуться на:

· словесно-наочний;

· вправ;

· тренувальний;

· ситуативно-пізнавальний;

· пошуковий та творчий.

словесно-наочного – у систематичному та послідовному доведенні керівником навчального матеріалу, показу (демонстрації) предметів, що вивчаються для отримання тими, хто навчається, початкових нових знань та формування відповідної уяви. Застосовується переважно під час курсової підготовки, проведення занять з предметів навчання тощо;

вправ – у багаторазовому виконанні простих (нескладних) дій під наглядом керівника, для закріплення отриманих знань та формування у тих, хто навчається, необхідних навичок. Застосовується переважно під час проведення занять з предметів навчання, тренувань тощо;

тренувального (репродуктивного) – у виконанні комплексних дій згідно з визначеним керівником заняття алгоритмом (завчасно встановленим порядком) для формування необхідних умінь та забезпечення злагодженості військово-організаційних структур. Застосовується переважно під час курсової підготовки, проведення занять з предметів навчання, тренувань, навчань тощо;

ситуативно-пізнавального – у проведенні розгляду та обговоренні реальних (імовірних) воєнних дій (їх оперативних або тактичних епізодів), ознайомленні з досвідом управління військами (силами) у воєнних конфліктах та розвитку навиків інформаційно-аналітичної діяльності. Застосовується переважно під час курсової підготовки;

пошукового (евристичного) – у самостійному пошуку тими, хто навчається, інформації (оптимального варіанту дій) за напрямом, який визначив безпосередній начальник (керівник) для здобування додатково необхідних знань (виконання отриманого завдання). Застосовується переважно під час командно-штабних навчань (тренувань);

творчого (дослідницького) – у самостійному пошуку шляхів розв’язання проблемної ситуації (виконання поставленого завдання) для здобування глибоких та всебічних знань з використанням творчих та нестандартних підходів. Застосовується переважно під час воєнних ігор, командно-штабних навчань.

Організація бойової підготовки

Бойові спроможності – сукупність властивостей, які визначають здатність органу підрозділу виконати поставлені завдання відповідно до визначених стандартів.

Стандарт підготовки – нормативний документ (уніфікований процес), який визначає послідовність досягнення органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) оперативних (бойових) спроможностей до виконання конкретних завдань та визначає критерії їх оцінки.

Бойова підготовка – організований процес систематичного військового навчання і виховання особового складу, злагодження органів управління (штабів), військових частин (підрозділів), спрямований на забезпечення набуття військовою частиною (підрозділом) визначених оперативних (бойових) спроможностей.

Бойова підготовка є основним змістом повсякденної діяльності командирів (начальників), органів управління (штабів) і військ. Важливим показником рівня бойової підготовки є польова виучка військ, опанування необхідними знаннями та вміннями військово-професійної діяльності у ході занять, тренувань і навчань.

Процес бойової підготовки протягом дворічного циклу навчання за трьома періодами підготовки (базовим, інтенсивної підготовки та підтримуючим) тривалістю шість місяців кожний.

Поиск по сайту: