СИНТАКСИС

Синтаксис (від грец. stjntaxis — побудова, зв’я-
зок, порядок) — розділ граматики, який вивчає будову сло-
восполучень і речень, процеси породження мовлення: зв’яз-
ки слів, словоформ у словосполученні й у реченні та зв’язки
і порядок частин тексту.

Предметом вивчення в синтаксисі є: словоформа (член
речення), словосполучення, просте і складне речення, склад-
не синтаксичне ціле (текст).

Словоформа — це мінімальна синтаксична одиниця, яка
бере участь у формуванні словосполучення і речення. Мор-
фологічні видозміни змінюваного слова обумовлені функці-
ями в синтаксичних побудовах. У кожному конкретному
випадку вживання у реченнях словоформа виконує роль члена
речення (наприклад, відмінкові форми іменника — це роль
підмета (н. відм.), додатка (непрямі відмінки), обставини, не-
узгодженого означення, прикладки, іменної частини складе-
ного присудка (вторинні ролі для іменника) або виступає в
ролі звертання (кл. відм.). Незмінювані слова та словофор-
ми змінюваних слів поєднуються в словосполученнях і ре-
ченнях синтаксичними зв’язками, що виражають відповідні
синтаксичні відношення між пов’язуваними компонентами
синтаксичних побудов.

Кількість словоформ у реченні не завжди збігається з
кількістю слів, оскільки службові слова (прийменники, част-
ки) функціонально об’єднуються для виконання синтаксич-
ної ролі з самостійними. Так само у функції одного члена
речення може виступати ціле сполучення слів. Наприклад, у
реченні Маланка з Гафіŭкою цілими днями сиділи в не -
шопленій хаті (Коц.) підмет виражається сполученням імен-
ника в називному відмінку та іменника в орудному відмінку
і прийменника з (Маланка з Гафійкою); обставина місця
виражається іменником з прийменником (в хаті).

Словосполучення займає вищий від словоформи щабель.
Воно утворюється внаслідок поєднання двох або більше по-
внозначних слів за типом синтаксичного підрядного зв’яз-
ку: далекий горизонт, дари моря, ходити на лижах, ут -
ричі швидше. Як і словоформа, словосполучення не висту-
пає самостійно одиницею спілкування, а служить для вира-
ження певних синтаксичних відношень лише в складі ре-
чення.

Основною синтаксичною одиницею є речення, оскільки
воно виконує комунікативну функцію. У реченні взаємо-
діють усі функції лексичних одиниць та граматичних форм
як засоби спілкування між людьми.

Поєднання речень у складному синтаксичному цілому
(тексті) також здійснюється за законами синтаксичної побу-
дови цієї одиниці: смислового зв’язку і синтаксичної орга-
нізації (порядку слідування частин, засобів їх зв’язку, інто-
наційного оформлення тощо).

Вивчення синтаксичних одиниць передбачає багато-
аспектність підходів: формально-граматичного, логічного, се-
мантичного (структурно-семантичного); розрізнення мовно-
го і мовленнєвого аспектів, статики й динаміки та ін.

Поиск по сайту: