Метод групування

Групування взагалі є розподіл сукупності масових явищ і процесів суспільного життя на типи і групи за найбільш характерними ознаками. Групування дає можливість представити первинний матеріал первинного спостереження, що підкреслює сутєві риси суспільних явищ і виявити тенденцію його розвитку.

Для наукової обробки матеріалів треба визначити групувальну ознаку – це ознака на основі якої проводиться розподіл одиниць сукупності на групи.

Групувальні ознаки є:

1. кількісні;

2. якісні (атрибутивні).

Якщо ознаками виступають кількісні показники, то такий вид робіт називають у вузькому розумінні безпосередньо статистичним групуванням. Метою статистичного групування є поділ сукупностей на однорідні типові групи за існуючими для них кількісними ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії.

За допомогою групувань вирішують 3 важливі завдання:

· виділення різних соціально-економічних явищ(процесів) та всебічна їх характеристика;

· дослідження структури масової сукупності;

· вивчення взаємодії між окремими ознаками сукупності;

Залежно від мети та завдань дослідження групування поділяють на такі їх види:

· типологічні;

· структурні;

· аналітичні.

Групування,що приводять до виділення у складі масових явищ їх у складі масових явищ їх соціально-економічних типів(тобто однорідних частин за якістю та умовам розвитку, в яких діють одні і ті ж закономірності факторів) називаються типологічними. Прикладом цього виду групувань є групування населення за віковим складом, групування підприємств за формою власності тощо.

Побудова цих групувань на тривалий час дозволяє простежити процес розвитку суспільства, форм власності. Групування, що направлені на вирішення даних задач, займають ведуче місце у вітчизняній статистиці.

Структурні групування характеризують склад однорідної сукупності за будь-якою ознакою. За допомогою таких групувань аналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів. До них належать групування населення за статтю, віком, а на виробництві – групування робітників за виробленим стажем, рівнем кваліфікації тощо.

Групування, які спрямовані на виявлення зв’язку між окремими ознаками вивчає мого явища називають аналітичними. Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчаються взаємозв’язки між собівартістю та її факторами, продуктивністю праці та її факторами і т.д.

За кількістю групувальних ознак, покладених в основу групування, розрізняють:

· прості;

· комбінаційні

Простими називають групування, яке проводиться за однією ознакою. У разі поєднання двох і більше ознак групування є комбінаційним. У комбінаційних групуваннях ознаки ієрархічно впорядковуються за змістом чи за вагомістю.

Групи, утворені за першою ознакою, поділяються на підгрупи за другою, а ті, у свою чергу, можуть поділятися на підгрупи за третьою ознакою і т.д. На кожному етапі поділу використовується лише одна ознака, тобто відбувається послідовне описування груп. У разі 3 і більше групувальних ознак сукупність стрімко подрібнюється, групи виявляються нечисленними, а характеристики груп – ненадійними.

Поряд з первинним групуванням, види якого розглянуті вище, у статистиці застосовують вторинне, яке приводить на основі раніше здійсненого. Воно використовується для кращої характеристики досліджу вального явища, якщо первинне групування не дає змоги чітко визначити характер розподілу одиниць сукупності.

При використанні методу групування вирішують такі питання:

а) вибір групувальної ознаки;

б) визначення кількості груп та величини інтервалу;

в) встановлення переліку показників, якими повинні характеризуватись виділені групи стосовно конкретного групування;

г) складання макетів таблиць, де будуть представлені результати групування;

д) обчислення абсолютних, відносних і середніх показників;

ж) табличне і графічне оформлення результатів групування.

Принципове значення при побудові групувань має вибір групувальної ознаки, на основі якої виділяють різні типи, групи і підгрупи. За групувальні приймають найістотніші ознаки. Групувальною ознакою може бути атрибутивна (якісна) або кількісна ознака.

Якщо групування здійснюється за атрибутивною ознакою, то виділяють стільки груп, скільки є найменувань ознаки.

При складанні групувань на основі кількісних ознак(дискретних або неперервних) визначають кількість груп та інтервали групування.

Для визначення кількості груп необхідно дотримуватись 2 важливих умов побудови групувань:

1. виділенні групи мають відрізнятись якісною однорідністю;

2. кількість одиниць у кожній групі має бути досить великою, що відповідає вимозі закону великих чисел.

У масових сукупностях оптимальну кількість груп з рівними інтервалами приблизно можна визначити за формулою Стерджеса:

m - кількість інтервалів

n – обсяг сукупності.

Формула Стерджеса може бути використана при умові, що розподіл одиниць сукупності за даною ознакою наближається до нормального закону розподілення.

Інтервали, тобто проміжок між крайніми значеннями ознаки в групі одиниць, бувають:

· рівні

· нерівні

· відкриті

· закриті

Вибір виду інтервалу залежить від характеру розподілу одиниць досліджу вальної сукупності.

Рівні інтервали використовують у випадках, коли значення варіюючої ознаки Х змінюються плавно, поступово, рівномірно. Ширина інтервалу h визначаються за формулою:

, де

, - найбільше та найменше значення ознаки у сукупності.

Нерівні інтервали використовуються у разі, коли діапазон значень ознаки занадто широкий і розподіл сукупності за цією ознакою нерівномірний.

Особливим видом групувань в статистиці є ряди розподілу, які є найпростішим способом узагальнення статистичних даних. Рядом розподілу називають групування, яке характеризує склад (структуру) явища в даний період.

В залежності від того, яка ознака (якісна чи кількісна) покладена в основу групування, ряди розподілу бувають атрибутивними (якісними) чи варіаційними(кількісними).

Прикладом атрибутивних рядів може бути розподіл населення за статтю, зайнятістю, національністю, професією тощо.

Елементами цього ряду розподілу є: значення атрибутивної ознаки; частоти fi – чисельні характеристики окремих значень ознаки, тобто числа, які показують, як часто зустрічається те чи інше значення ознаки в ряду;

Якщо групування за кількісною ознакою ряд розподілу є варіаційним.

Варіаційні ряди розподілу бувають дискретними та інтервальними.

Дискретні варіаційні ряди засновані на величинах ознак, що мають цілі значення. В інтервальних варіаційних рядах групування ознака може приймати любе значення (цілі, дробове) в межах кожного інтервалу.

Завдання 1. Метод групування. Зробити первинне групування підприємства за ознакою активна частина основних фондів з №7 по№26. Побудувати графіки інтервального ряду(гістограму, полігон розподіл, огіву, кумуляту). Провести вторинне групування, визначивши інтервал нових груп дольовим методом у відсотках до розмаху варіацій 35%, 25%, 40%.

Вихідні дані для первинного групування за ознакою число робітників:

Таблиця№ 1.1

Продовження табл.№1.1

1.Розраховую інтервали за ознакою Хі - число робітників на підприємстві.

За формулою Стерджеса:

І= , де (1.1)

І – величина інтервалу групи;

Xmin – мінімальне значення ознаки;

Xmax – максимальне значення ознаки;

n – загальне число даної ознаки;

1+3.332Lg n – кількість груп даної сукупності.

Отже,інтервал групи буде дорівнювати =

2. Розраховуємо інтервали груп:

І гр. + і = 948+412 = 1360 (948-1360)

ІІ гр. 1360 + 412 =1772 (1360-1772)

ІІІ гр. 1772+412=2184 (1772-2184)

ІV гр. 2184+412=2596 (2184-2596)

V гр. 2184+412=3009 (2184-3009)

Первинне групування статистичних показників за ознакою Хі:

Таблиця№1.2.

Поиск по сайту: