АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Охарактеризуйте теорії походження, розселення, побут, традиції і вірування давніх слов’ян

Читайте также:
  1. А. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ
  2. Б)Релігійні вірування давніх слов’ян
  3. Б. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА
  4. Визнання , теорії та критерії держав
  5. Виникнення і розвиток теорії модернізації
  6. Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
  7. Вопрос № 4 Основні положення теорії розподілу влад(Монтескье)
  8. Дайте определение понятия «Конституции», определите ее место в правовой системе государства. Охарактеризуйте функции Конституции.
  9. Дайте определение понятия «конституционно-правовая норма» и «институт конституционного права». Охарактеризуйте виды конституционно-правовых норм.
  10. Дайте определение понятия «общественное объединение ( организация)» в РБ. Охарактеризуйте виды общественных организаций. Опишите их главное отличие от политических партий.
  11. Дайте определение понятия «суверенитет государства». Охарактеризуйте РБ как суверенное, светское государство.
  12. Державне регулювання суспільного відтворення. Основні теорії ДРЕ

Теорії походження:

Перший, хто звернув увагу на проблему походження слов’ян, був Нестор Літописец. Який вважав прабатьківщиною слов’ян басейн Дунаю – сучасну Угорщину, звідки потім слов’яни емігрували на землі сучасних південних, східних та західних слов’ян. Не дарма в українському фольклорі роль великої ріки, відіграє не Дніпро, а саме Дунай. Нестора Літописця вважають засновником Дунайської концепції походження слов’ян.

Польські та чеські славісти запропонували Вісло-одерську концепцію – найдавнішою прабатьківщиною слов’ян було межиріччя Вісли та Одеру.

Радянські історики (Б. Рибаков) запропонували Вісло-Дніпровську або Дніпровсько-Одерську (розширену) концепцію, в якій слов’яни зародилися в мижіріччі Дніпра та Вісли (Одера), причому центром слов’янської прабатьківщини було Придніпров’я.

В часи Середньовіччя популярною була Азійська концепція походження слов’ян, послідовником якої був відомий тюрколог М. Гумільов. Сучасні послідовники цієївважають, що предками слов’ян були або скіфо-сармати або слов’яни прийшли в Європу разом з гуннами.

Розселення

Як уже зазначалося, слов’яни переважають в Центральній та Східній Європі та в Північній Азії. Традиційно, слов’янські народи можна поділити на три великі групи:

1. Західні слов’яни. До цієї групи належать – чехи, поляки, словаки, лужичани. Інколи в літературі можна прочитати, що до цієї групи належать – кушуби, сілезці, моравани, яких класична наука розглядає як етнографічні групи: кашуби (поляки), сілезці (поляки), моравани (чехи).

2. Східні слов’яни. До ціє групи належать – українці, росіяни, білоруси. Також, як і у випадку з західними слов’янами, інколи виділяють – русини (етнографічна група українців), поліщуки (українці або білоруси), липовани, помори, козаки (росіяни).

3. Південні слов’яни. До цієї групи належать – словенці, серби, хорвати, чорногорці, боснійці, македонці, болгари.

Побут:

Основним заняттям східних слов'ян було землеробство. Людина в ті часи ототожнював життя з ріллею і хлібом, звідси і назва зернових культур "жито", що збереглося до наших днів. Південні землі слов'ян обганяли у своєму розвитку північні. Це пояснювалося і більше родючими ґрунтами на півдні, і стародавніми землеробськими традиціями, що йшли ще від скіфської пори, давніми зв'язками з рабовласницькими державами Північного Причорномор'я.

З природно-кліматичними умовами тісно пов'язані основні системи землеробства східних слов'ян. На півночі, в районі тайгових лісів (залишком яких є Біловезька пуща), панівною системою землеробства була підсічно-вогнева.

Основними знаряддями праці були сокира, мотика, соха, борона-суковатка і заступ, якими скородили грунт. Серпами збирали врожай. Молотили ціпами. Розмелювали зерно кам'яними зернотерками і ручними жорнами,

У південних районах провідною системою землеробства був "переліг". Там родючих земель було багато, і ділянки землі засівали протягом двох-трьох і більше років. З виснаженням ґрунту переходили на нові ділянки. В якості основних знарядь праці тут використовували соху, рало, дерев'яний плуг із залізним лемешем, тобто знаряддя, пристосовані для горизонтальної оранки.

З землеробським заняттям було тісно пов'язане скотарство. Слов'яни розводили свиней, корів, дрібна рогата худоба. В якості робочої худоби використовували на півдні волів, в лісовій смузі - коней. З інших занять слов'ян слід назвати рибальство, полювання, бортництво, що мали велику питому вагу в північних регіонах. Вирощувалися і технічні культури (льон, коноплі).

Вірування:

Як і всі народи, що перебували на стадії розкладання первіснообщинного ладу, слов’яни були язичниками. Вони поклонялися явищам природи. Так, богом неба був Сварог, богом сонця - Дажбог, богом грому і блискавки - Перун, богом вітру - Стрибог, покровителем худоби - Велос (Волос). Даждьбог і божество вогню вважалися синами Сварога і звалися Сварожича. Богиня Мокош - Мати-Сиру земля, богиня родючості. У VI ст., За свідченням візантійського історика Прокопія Кесарійського, слов’яни визнали повелителем Всесвіту одного бога - Перуна, бога грому, блискавки, війни.

У той час ще не було громадських богослужінь, не було ані храмів, ані жерців. Зазвичай зображення богів у вигляді кам’яних або дерев’яних фігур (ідолів) ставилися на певних відкритих місцях - домах, приносили богам жертвопринесення - треби.

Великий розвиток отримав культ предків. Він пов’язаний з охоронцем роду, сім’ї, родначальніком життя - Родом і з його Рожаниці, тобто дідом з бабусями. Предка називали ще «цур», за церковнослов’янською - «щур. Зберігся й досі вираз «чур меня» означає «бережи мене дід».

Спочатку слов'яни приносили жертви упирям і берегиням. Потім вони почали «трапезу ставити» Роду і рожаницам. Нарешті, в пізній період язичництва вони стали молитися Перуну.

Упирі та берегині - це злі і добрі місцеві боги. Упирі - це вампіри, перевертні, русалки, лісовики. Зазвичай це колишні люди, померлі не своєю смертю, не поховані і які мстили за це живим. З ними можна боротися, знаючи охоронні обряди. Особливо часто упирі населяли віддалені, відвідуваних місця: ліси й ріки.

Культ Роду і Рожаниць, божеств родючості, пов'язаний з розвитком родового ладу і сільського господарства у слов'ян.

Традиції:

Побут східно-словянських племен яскраво описано в пам’ятках давньоруської літератури. Так, між селами влаштовували ігрища - релігійні свята, на яких жителі сусідніх сіл крали (викрадали) собі жінок за домовленістю з ними. У той час у слов’ян було багатоженство, наречених не вистачало. Щоб задобрити рід, у якого крали наречену, її родичам давали віно (викуп). З часом умикання нареченої було замінено обрядом зятя ходіння по наречену, коли наречену викуповували у її родичів за взаємною договору. На зміну цьому обряду прийшов інший - привід нареченої до нареченого. Родичі жениха і нареченої ставали свояками, т. тобто своїми один для одного людьми.

Жінка займала підпорядковане стан. Після смерті чоловіка одна з його дружин повинна була бути похована разом з ним. Небіжчика спалювали на багатті. Поховання супроводжувалося Тризна - бенкетом та військовими іграми.

Відомо, що у східних слов’ян ще зберігалася кровна помста: родичі вбитого мстилися смертю вбивцю.

У слов’ян були свої язичницькі свята, пов’язані з порами року, з землеробськими роботами. В кінці грудня - колядували ходили по хатах ряджені з піснями і приказками, славили господарів, які повинні були ряджених обдаровувати. Великою святом були проводи зими і зустріч весни - масляна. У ніч на 24 червня (по старому стилю) відзначалося свято Івана Купали - проходили обряди з вогнем і водою, ворожіння, водили хороводи, співали пісні. Восени після закінчення польових робіт свято врожаю відзначали: пекли величезний медовий коровай.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)