Товар і товарний ринок: поняття та класифікації

Основою економіки будь-якої держави є ринок проду­кції і послуг — товарний ринок. Об'єктом товарного ринку є то­вар, а суб'єктами — виробники і споживачі, продавці та покупці.

Товар — це продукт праці (виріб, послуга), призначений для продажу, що задовольняє певні потре­би підприємств (організацій) або населення.

У процесі виробниц­тва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, річчю природи, пристосованою лю­диною за допомогою знарядь праці до своїх потреб.

Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного проду­кту (продукції, виробу). Продукція, що виготовляється протягом певного часу, перебуває на різних стадіях технологічного проце­су і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, на­півфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).

Наприклад, в промисловому виробництві результатом (продук­том) праці є продукція, на підприємствах транспорту — відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи ту відстань), а в установах зв'язку та банках — надані юридичним і фізичним особам послуги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, і виконаною роботою, і наданою послугою (на­приклад, полагоджені годинник, телевізор, холодильник, взуття тощо).

Найповніший перелік товарів, які є здобутком людської праці і використовуються в торговому обороті, містить Гармонізована система опису та кодування товарів. Вона була ухвалена Радою мит­ного співробітництва на основі Конвенції про Гармонізовану сис­тему опису та кодування товарів, яка набула чинності у 1988 ро­ці. Гармонізована класифікація товарів створена для контролю за їх обміном, переміщенням через кордони митних територій у процесі зовнішньої торгівлі.

Згідно із більш загальною класифікацією всі товари поділяють

на такі групи:

— сільськогосподарська сировина та продовольство;

— пальне, мінеральна сировина та метали;

— хімічні продукти;

— машини, устаткування, транспортні засоби;

— промислові товари народного споживання.

Залежно від типу споживачів розрізняють товари індивідуаль­ного споживання (споживчі товари) і товари виробничого при­значення, а також відповідні їм ринки.

Товари індивідуального споживання призначені для задово­лення особистих (індивідуальних) потреб. Ринок споживчих то­варів орієнтований на масового споживача, множинну конкурен­цію, його структура значною мірою децентралізована. На цьому ринку переважають стандартні товари та багатоступінчасті кана­ли товаропросування.

Споживчий ринок в Україні складається з чотирьох основних сегментів: перший — організований (врахований органами стати­стики, включаючи приватних підприємців, що торгують на речо­вих ринках; другий — продовольчий; третій — речовий; четвер­тий— продовольчо-приватний.

Товари виробничого призначення використовуються підприєм­ствами, фірмами, організаціями. Це всіляке технологічне устатку­вання, будівельно-дорожня техніка, транспортні машини загального користування, паливно-сировинні товари тощо.

Ринок товарів вироб­ничого призначення має характерні параметри за своєю структу­рою, типом споживання (незначна кількість покупців), типом кон­куренції, мотивації покупок, каналами товаропросування, високими вимогами до сервісу. Маркетинг товарів виробничого призначення, як правило, орієнтований на прогресивні види продукції (машини, устаткування та інші) з урахуванням їх морального старіння у про­цесі реалізації, транспортування, установки тощо.

Послугою є продукт праці, виражений у вигляді споживної вартості, корисного ефекту, що задовольняє які-небудь людські потреби незалежно від їх природи.

Послуга має низку особливостей, що позначаються на її мар­кетингу а саме:

неможливість випробування послуги заздалегідь (до її придбання);

зміна її якості в часі (якісна нестабільність че­рез неодночасне залучення різних людей до надання послуги);

невіддільність від постачальника;

неможливість накопичення результатів послуг (нагромадження запасів).

Розвиток сфери послуг тісно пов'язаний з матеріальним вироб­ництвом, яке забезпечує технічну базу сфери послуг, а також з постійно зростаючими соціально-економічними потребами су­спільства.

Одним із результатів науково-технічного прогресу є автоматизація праці. Це приводить до поступового вивільнення людини з виробничого процесу. Час, що вивільняється внаслідок цього, людина прагне витратити на себе (похід в кінотеатр, перукарню, на виставку, курси іноземної мови і таке інше). Це є дієвим сти­мулом розвитку сфери послуг.

Класифікація послуг передбачає їх поділ залежно від:

Способу виконання — послуги, що надаються машинами чи людьми;

присутності клієнта — ті, що обов'язково потребують клієнта,
та ті що надаються без присутності клієнта;

мотиву отримання — послуги для задоволення особистих чи ділових потреб;

мотивів постачальника — комерційні та некомерційні послуги;

форми надання — індивідуальні та масові послуги;

матеріальності форми — відчутні та невідчутні послуги.

Сьогодні ринок послуг став невід'ємною частиною єдиного товарного ринку.

Ринок товару (товарний ринок) — сфера обороту товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище.

Товарний ринок може бути роздрібним та оптовим.

Роздрібний ринок є ринком покупців, що купують товари та послуги вроздріб тобто поштучно, в основному для особистого споживання.

Оптовий ринок — це ринок підприємств, окремих підприємців і організацій, що купують товари та послуги оптом, тобто значними партіями, для їх подальшого використання у процесі виробництва, перепродажу або перерозподілу.

Поиск по сайту: