Основні риси постіндустріального суспільства

В економічній літературі виділяють індустріальне суспільство і постіндустріальне суспільство.

Постіндустріальне суспільство характеризують такі особливості:

1) перехід економіки від виробництва товарів до виробництва послуг;

2) переважання серед зайнятих працівників професійних фахівців і техніків;

3) провідна роль теоретичних знань.

Постіндустріальне суспільство включає в себе наступні елементи: 1) структура економіки (центр ваги лежить не у виробництві товарів, а у виробництві послуг), 2) застосовується знання (важлива роль належить теоретичним знанням, саме звідси суспільство черпає нововведення); 3) проф-структура (головне місце займають групи професійних фахівців).

У ході науково-технічної революції наука перетворюється в безпосередню продуктивну силу, загальні продуктивні сили стають провідним елементом системи продуктивних сил. Якщо після неолітичної революції склалася постприсвоююча, виробнича економіка, основою якої було сільське господарство, а результатом промислової революції стало виникнення постаграрної економіки, основу якої складала спочатку легка, а пізніше важка промисловість, то в ході НТР виникає постіндустріальна економіка. Центр ваги переноситься в невиробничу сферу. У середині 80-х років уже понад 70% населення США було зайнято в сфері послуг. Якщо в аграрній економіці провідним елементом була земля, а в індустріальній - капітал, то в сучасній - лімітуючим фактором стає інформація, накопичені знання.

Нові технології стали результатом праці вже не «талановитих бляхарів», а «високочолих інтелектуалів». Підсумок їх діяльності-революція у сфері телекомунікацій. Якщо вХ1Х - першій половині XX ст. головною формою комунікації були газети, журнали, книги, до яких потім додалися телефон, телеграф, радіо і телебачення, то в даний час всі вони витісняються засобами комп'ютерного зв'язку. Знання та інформація стають стратегічними ресурсами. Це призводить насамперед до суттєвих змін у територіальному розміщенні продуктивних сил. У доіндустріальну епоху міста виникали на перетинах торгових шляхів, в індустріальну-поблизу джерел сировини і енергії, технополіси постіндустріальної епохи виростають навколо наукових центрів і великих дослідних лабораторій (Кремнієва долина в США).

У розвинених країнах відбувається звуження власне матеріального виробництва при одночасному стрімкому зростанні «індустрії знань». Таким чином, передумови майбутнього суспільства створюються не тільки і навіть не стільки в матеріальному, скільки, за словами К. Маркса, по той бік матеріального виробництва.

Науково-технічна революція створює передумови для розвитку відносин вільної індивідуальності. Вони знаменують етап, який заперечує і відносини особистої залежності, і відносини речової залежності, виступаючий як заперечення заперечення. Відносини особистої залежності існували в умовах панування природних продуктивних сил. Вони характеризували такий етап розвитку людства, коли індивід міг розвиватися лише в рамках обмеженого, локального колективу, від якого він залежав. Відносини особистої незалежності, заснованої на речової залежності, знаменували такий рівень розвитку, коли під впливом суспільного поділу праці відбувається відокремлення виробників і вони вже не потребують тій чи іншій формі природно сформованій чи історично розвилася колективності, переростають її рамки. Однак разом із становленням всесвітніх відносин і універсальних потреб розвивається всебічний процес упредметнення виробничих відносин, відбувається відчуження сутнісних сил від працівника, перетворення їх на чужу, пануючу над ним силу. Відносини вільної індивідуальності знаменують етап гармонійного єднання людини і природи, самоконтроль людства і його суспільних сил, інтелектуальний прогрес світової цивілізації.

Особистість виступає як самоціль загальнолюдського розвитку. Одночасно особистість є головним знаряддям прогресу.

Вибір цілі, шляхи її досягнення, а також організація безпосереднього трудового процесу в постіндустріальному суспільстві стають не технологічної, а гуманітарної завданням. Це обумовлює високий ступінь самостійності кожної людини, надає праці справді вільне творчий зміст. Зараз очевидно головне: як ринкове господарство виробило відповідний йому тип людини - «homo economicus», так і постіндустріальному суспільству буде відповідати своя форма соціальності - вільна індивідуальність.

Поиск по сайту: