Туристичнкого регіону

Африканський континент охоплює площу 30, 3 млн. км², кількість населення становить понад 812 млн. чол. Країни Африкивідрізняються своєрідністю. Загальними характерними рисами африканських країн євідсталість і нерозвиненість; самобутність та мозаїчність; малі масштаби господарської діяльності на світовому фоні. Для переважної більшості країн характерні незначні обсяги виробництва, елементарна структура господарства; не розвинута сучасна система розселення; переважає сільське населення (2/3 від всього населення Африки, з товарним виробництвом пов`язано близько 50 %); нерозвинута елементарна транспортна система, яка характеризується колоніальними рисами як за своїм малюнком, так і за рівнем технічного стану. Сьогодні одна частина країн континенту знаходиться на рівні розвитку періоду неоліту, інша, незначна частка, має постіндустріальний рівень розвитку. Країни Африки є одним з полюсів етнічного і релігійного різноманіття: за існуючими даними число етносів на континенті близько 3,5 тис. Країни Африки є такими, в яких найбільш гостро проявляються усі глобальні проблеми людства: соціальні (стрімке поширення ВІЧ-інфікованих), екологічні, ресурсні, міжетнічні та релігійні.

В політичному відношенні є наймолодшим регіоном. Середній вік держав - близько 40 років (виключення становить Ефіопія, вік якої понад 2000 років). Більшість держав утворилися після розпаду колоніальної системи в 60-х роках ХХ ст. Утворені в цей час держави не стали прямими наступницями тих територій, які існували тут в до колоніальний час. Кордони метрополій проводилися без урахування ареалів розселення африканських народів, тому нині близько 44 % кордонів проходить по градусній сітці, 30 % - довільними лініями, 20 % по природним географічним об`єктам. Держави, що існували в давнині – Єгипет, Гана, Бенін, Конго та інші.

Країнам Африки властиве швидке зростання населення: показник природного приросту в 1,5 перевищує світовий. Причиною цього є збереження традиції ранніх шлюбів та багатодітних сімей. Для більшості країн характерний низький рівень життя, висока дитяча смертність, а тривалість життя становить в середньому 53-55 років. Країни африканського континенту є регіоном значних зовнішніх міграцій. У віковій структурі переважає населення групи молодшої за працездатний вік (48 %), людей похилого віку всього 4 %.

Серед інших особливостей населення Африки - значна етнічна строкатість. Населення належить до кількох мовних сімей: семіто-хамітська (афроазійська) мовна сім`я – арабська мова складає основу; ніло-сахарська мовна сім`я; нігеро-кордофанська; поширені й європейські сім`ї.

За твердженнями демографів в Африці нараховується понад 3,5 тис. етносів, при цьому спостерігається невідповідність між чисельністю та фактичністю етносів. Так, близько 110 народів нараховують понад 1 млн. чол.(87 %); чисельність 31 народу понад 5 млн. чол.

Африка є негусто заселеним континентом. Середня густота – 23 чол. на км², а на окремих територіях е густота перевищує 1000 осіб на км². Населення розподілене між країнами також нерівномірно: найбільше людей проживає в Нігерії понад 116 млн. чол., в Єгипті – близько 70 млн. чол., в Демократичній Республіці Конго – 53 млн. чол.. 2/3 - це сільське населення, але в країнах Африки нині спостерігається стрімке збільшення міського населення – темпи приросту найбільші в світі і становлять 5 % на рік. Висока частка міського населення спостерігається в Лівії – 89 %; Алжирі, Тунісі, ПА, а найнижча в Ефіопії, Малаві, Уганді 12 %, Руанді – 7 %. Швидко ростуть великі міста. В містах спостерігається значна міграція населення, контрастність рівня життя, підвищена частка чоловічого та маргінального населення. Зайнятість в цілому невисока. Селяни займаються малопродуктивним та низько товарним виробництвом, міські жителі працюють за найманням.

В господарському розвитку країн спостерігаються значні контрасти між Північною Африкою та Африкою, що знаходиться південніше Сахари. Зберігається в більшості країн відстала структура господарства зі слабким розвитком обробної промисловості та низькопродуктивним сільським господарством. Розвинуті переважно гірничодобувні галузі, які в багатьох країнах складають єдині статті експорту і валютних надходжень, тому такі країни дуже залежать від світового ринку. Спочатку вивозилася рослинна сировина та дорогоцінні метали, пізніше нафта та інші мінеральні ресурси. Розвинуті країни отримують з країн Африки до 93 % споживання алмазів, близько 80 % кобальту та золота, 30 % - фосфатів, 27 % - міді. Іноземні інвестиції вкладаються у видобуток нафти, стратегічну сировину, енергетику, банківську справу (наприклад, Південна Африка є країною переселенського капіталу, іноземний капітал присутній також у Заїрі, Нігерії, Габоні, Кенії, Кот`дівуарі), значна частка йде на кредити, які досягли суми, що дорівнює близько 90 % річного ВВП африканських країн.

Важливим сектором економіки в багатьох африканських країнах є туризм. За даними ЮНВТО у 2012 р. кількість прибуттів туристів до Африки склала 52,4 млн., а доходи – 33,9 млрд. дол. Країни африки опинилися серед лідерів щодо темпів приросту кількості туристів в регоіні і обігнала за цим показником країни Близького Сходу. Серед субрегіонів найвищі показники приросту туристів зафіксовані в Північній Африці - +8,7 %. В Африканському регіоні понад 50 % загальної кількості іноземних туристів та доходів від туристичної діяльності припадає на країни Північної Африки та Південно-Африканську республіку (ПАР) (див. табл. 6). У Східній Африці найбільш відвідуваними країнами є Зімбабаве, Кенія, Танзанія, Мадагаскар, а на заході – Сенегал.

Наведені дані свідчать про те, що африканський регіон потужно шукає свій сегмент на туристичному ринку світу. У формуванні туристських потоків простежуються ті ж процеси, що й в усьому світі - внутрішньорегіональний туризм переважає.

Таблиця 6.

Показники розвитку туризму в субрегіонах і країнах

Африканського регіону

*Складено за ЮНВТО

Управління туризмом у більшості африканських країн здійснюється комплексним Міністерством навколишнього середовища, туризму, промисловості та торгівлі.

Африка, яка володіє багатим природним і культурним потенціалом, має усі передумови для подальшого розвитку туризму, Нині переважає пізнавальний туризм та туризм з метою відпочинку і розваг, набирає силу екологічний туризм, завдяки дикої недоторканої природи, та оздоровчо-лікувальний туризм – Туніс (побудований цент водо- і грязелікування), Марокко – це курорти – Анадир, Мохаммедія, Танжер, Ель-Хосейма. Формуються курорти на узбережжі Індійського океану, зокрема у Кенії курорти Момбаса, Кініні, Малінді, ламу, Кіліфі. Є кілька курортів у ПАР. Інші ж країни регіону не мають ані ресурсів, ані засобів для розвитку курортної справи. Негативними факторами розвитку масового туризму на Африканському континенті залишаються: слабке освоєння території, економічна і політична нестабільність, етнічні конфлікти, загрози різних захворювань та ін.

Поиск по сайту: