АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття, види та принципи соціального обслуговування

Читайте также:
  1. Автоматичні апарати. Будова, монтаж і обслуговування. Управління електроприводом з їх допомогою
  2. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  3. Адміністративно-правова наука: поняття, предмет, зміст та система.
  4. Адміністративно-правовий статус громадян: поняття, ознаки, елементи та види.
  5. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
  6. Альтруїзм-егоїзм — вихідні принципи родового життя
  7. Аналіз соціального забезпечення в сфері зайнятості населення
  8. Аналіз соціального забезпечення в сфері зайнятості населення
  9. Аналіз сучасного села як фактора соціального розвитку
  10. Асигнування з бюджету як організаційно-правова форма соціального забезпечення
  11. Б) Принципи радянської державної служби базуються на розроблених В. І. Леніним основних принципах державного апарату.
  12. Визначення, поняття та принципи побудови структури управління.

Важливою складовою соціального забезпечення є соціаль­не обслуговування. Воно охоплює всі види діяльності держав­них органів, що спрямовані на підтримку осіб похилого віку, непрацездатних, сімей, які мають дітей, а також деяких інших категорій громадян. Соціальне обслуговування має комплексний характер і виражається у наданні різного виду соціальних послуг, спрямованих на задоволення тих потреб громадян, що зумовлені хворобою, інвалідністю, старістю, вихованням дітей та іншими соціальними ризиками.

Соціальне обслуговування в Україні визначається одним із напрямів діяльності держави у сфері соціального захисту населення. Реформування системи соціального обслугову­вання спрямовується на вироблення нових механізмів ре­алізації чинних законодавчих актів, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального за­хисту населення, вдосконалення механізму фінансування соціального обслуговування. Держава постійно дбає про за­безпечення гарантій прав громадян у цій сфері.

У навчальній літературі існує чимало варіантів визначен­ня соціального обслуговування як виду соціального забезпе­чення. Переважно всі вони виходять із того, що це є діяль-


___________ 14.1. Поняття, види та принципи соціально го о бслуговування

ність соціальних служб, яка спрямована на соціальну під­тримку та надання різного виду послуг і матеріальної допо­моги, проведення соціальної адаптації і реабілітації грома­дян, які перебувають у важких життєвих обставинах1.

У Законі України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 р.2 міститься визначення соціального обслуговування. Це — робота, спрямована на за­доволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійність та різнобічний розвиток особи шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг. Щоправда, у цьому визначенні відсутня вказівка на те, хто має здійснювати соціальне обслуговуван­ня, а також на підставу його надання.

Вже у Законі України «Про соціальні послуги» соціальне обслуговування розглядається як система соціальних за­ходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що на­дають соціальні служби окремим особам чи групам населен­ня для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життє­діяльності3. Цей варіант визначення соціального обслугову­вання може вважатися цілком прийнятним.

Право на соціальне обслуговування мають громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадян­ства, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Більш детально законодавство України називає наступ­них суб'єктів, яким надається соціальне обслуговування. Це:

1) особи похилого віку, які не можуть себе самостійно об­слуговувати;

1Буянова М, О., Кобзева С. И., Кондратьева З.А. Право социального обеспечения. — М., 2001. — С. 152; Право социального обеспечения / Под ред. К. Н. Гусова, — М., 2001. — С. 253.

2 Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня

2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 42. — Ст. 213.

3 Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. № 966-ІУ //
; Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 45. — Ст. 358.


 




Розділ 14. Соціальне обслуговування


14.1. Поняття, види та принципи соціального обслуговування


 


2) діти;

3) інваліди або інші особи, які втратили працездатність;

4) малозабезпечені сім'ї;

5) безробітні;

6) особи, які постраждали від техногенних катастроф.

Основною підставою для надання соціального обслугову­вання є складна життєва обставина. Саме з таким поняттям чинне законодавство пов'язує право на отримання соціаль­них послуг. Соціальні ризики, які зазвичай виступають підставою права на соціальне забезпечення, не використову­ються для призначення соціальних послуг. Для "їх надання необхідно, щоб особа потребувала таких послуг за станом здоров'я або ж з інших причини. Якщо рівень доходів у інваліда виявиться вищим за встановлений державою про­житковий мінімум, то, очевидно, що йому не потрібні соціальна реабілітація й адаптація, тобто він не матиме пра­ва на надання соціальних послуг. Отже, «складна життєва обставина» як підстава для отримання соціальних послуг становитиме юридичний факт, що матиме значення лише за наявності відповідних причин, які нерідко виникають під впливом соціального ризику. Причинами виникнення складних життєвих обставин можуть бути: інвалідність, ча­сткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе став­лення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, пси­хологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо.

Згадуваний уже Закон України «Про соціальні послуги» визначає складні життєві обставини як «обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно».

Потрапивши у складні життєві обставини особа втрачає засоби до існування, внаслідок чого стає малозабезпеченою, потребує лікування, не може самостійно себе обслуговувати,


а тому виникає потреба надання їй соціального обслугову­вання.

За чинним законодавством органами, що надають відпо­відні види соціального обслуговування, є державні та кому­нальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади со­ціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого са­моврядування, юридичні особи, які утворені відповідно до законодавства і не ставлять за мету одержання прибутку. Соціальне обслуговування може також надаватися фізични­ми особами.

Соціальне обслуговування застрахованим громадянам на­дається органами відповідних фондів загальнообов'язкового соціального страхування. Що ж до незастрахованих грома­дян, а також тих випадків, коли соціальне обслуговування надається не у зв'язку із соціальним страхуванням, то його здійснюють відповідні державні та уповноважені державою органи. Це — територіальні центри соціального обслугову­вання пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; відділення соціальної допомоги вдома; спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів; дитячі будинки-інтернати; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; геріатричні пансіонати; пансіонати для ветеранів війни і праці; психоневрологічні інтернати тощо.

Основними принципами, на яких базується соціальне об­слуговування в Україні, є:

адресність, яка полягає у наданні соціального обслуго­
вування конкретним особам, а не певним категоріям осіб.
Обов'язок виявляти осіб, які потребують того чи іншого виду
соціальних послуг, покладено на органи соціального захисту
та органи освіти;

орієнтація соціального обслуговування на індивіду­
альні потреби осіб, які його потребують.
У кожному кон­
кретному випадку перелік соціальних послуг визначається
залежно від потреб особи;


 




Розділ 14. Соціальне обслуговування


14.1. Поняття, види та принципи соціального обслуговування


 


пріоритет заходів по соціальній адаптації осіб, які по­требують соціального обслуговування. Завданням соціаль­ного обслуговування є створення умов для повноцінного життя непрацездатних осіб та осіб, які не можуть себе обслу­говувати, а також освітня та професійна підготовка непо­внолітніх;

добровільність. Соціальне обслуговування здійснюєть­ся на основі добровільного звернення громадянина або інших осіб, які представляють його інтереси. У будь-який час особа може відмовитися від отримання соціальних послуг;

пріоритетність надання соціальних послуг непо­
внолітнім, а також особам, які не можуть себе обслуговува­
ти за станом здоров'я, при відсутності інших осіб, які по­
винні їх доглядати або утримувати.
Цим категоріям осіб
соціальні послуги надаються безплатно;

конфіденційність. Відомості особистого характеру, які
стали відомими працівникам установі закладів соціального
обслуговування при наданні соціальних послуг становлять
професійну таємницю і не підлягають розголошенню.

Соціальне обслуговування зазвичай здійснюється у формі надання соціальних послуг, а подекуди й у формі матеріаль­ної підтримки. Соціальні послуги можуть бути різноманітни­ми за своїм характером. Найчастіше їх розглядають як ком­плекс правових, економічних, психологічних, освітніх, ме­дичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у склад­них життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Залежно від мети надання соціальні послуги поділяють на: соціально-побутові, соціально-медичні, психологічні, психолого-педагогічні, соціально-економічні, правові, по­слуги по соціальній і професійній реабілітації та адаптації, послуги з працевлаштування та інформаційні послуги.

Рідше соціальне обслуговування здійснюється у вигляді матеріальної підтримки. Вона полягає у наданні особі, яка


перебуває у складних життєвих обставинах, матеріальних благ: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття, та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Ще рідше соціальне обслуговування здійснюється як на­дання грошової допомоги чи грошової компенсації.

Соціальне обслуговування фінансується, як правило, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів. Однак такі види соціального обслуговування, як соціальна ре­абілітація інвалідів, санаторно-курортне лікування, забезпе­чення протезно-ортопедичними виробами і забезпечення за­собами пересування можуть надаватися також за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціально­го страхування, якщо особа, яка потребує соціального обслу­говування, є застрахованою в системі загальнообов'язкового соціального страхування.

За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахованим особам також на­дається страхове соціальне обслуговування у зв'язку з втра­тою працездатності (медичне та інше обслуговування), а та­кож обслуговування у зв'язку з втратою роботи.

Соціальне обслуговування переважно надається безоплат­но. Хоча існують випадки, коли передбачається часткова або повна компенсація вартості наданих послуг.

Безоплатне соціальне обслуговування державними та ко­мунальними суб'єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надається:

— громадянам, які нездатні до самообслуговування через похилий вік, хворобу, інвалідність і не мають рідних, котрі повинні забезпечити їм догляд та допомогу;

— громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та між­етнічних конфліктів, за умови, що середньомісячний сукуп-


 




Розділ 14. Соціальне обслуговування


14.2. Соціальне обслуговування громадян похилого віку


 


ний дохід цих осіб є нижчим від встановленого прожитково­го мінімуму;

— дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами чи жорстоким ставленням до них у сім'ї.

Найпоширенішими видами соціального обслуговування, що мають самостійне юридичне значення та встановлені чин­ним законодавством, є:

1) соціальне обслуговування громадян похилого віку
(стаціонарне або вдома),

2) соціальне обслуговування дітей (стаціонарне, за місцем
навчання або проживання),

3) соціальна реабілітація інвалідів (працевлаштування,
освіта),

4) санаторно-курортне лікування,

5) забезпечення протезно-ортопедичними виробами,

6) забезпечення засобами пересування.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)