АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Трансформація заощаджень в інвестиції

Читайте также:
  1. Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.
  2. Аналіз графіків функції споживання та заощаджень.
  3. Б) оборотні активи (запаси, поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції тощо).
  4. Гранична ефективність інвестицій, процентна ставка та оптимальний обсяг залучення капіталу. Рівновага на ринку капіталу. Сукупні інвестиції і процентна ставка.
  5. Заощадження та інвестиції
  6. Заощадження-інвестиції»
  7. Інвестиції в людський капітал
  8. Інвестиції та їх ефективність.
  9. Інвестиції та їх типи. Роль інвестицій в економіці
  10. Інвестиції. Мультиплікатор інвестицій.
  11. Інвестиції: сутність та особливості. Нестабільність інвестицій.
  12. Кейнсіанська функція споживання в закритій приватній економіці: графічна та математична інтерпретація; сутність ефекту заощаджень. Недоходні фактори споживання та заощаджень.

Заощадження населення, які надійшли на грошовий ринок і не використані урядом для своїх потреб, мають бути позичені фірмами для інвестування. Якщо цього не відбудеться, то на грошовому ринку виникне надлишок коштів. Заощадження, що не були використані фірмами для інвестування, неминуче призведуть до скорочення виробництва, зниження доходів та заощаджень сімейних господарств.

Для ефективного функціонування грошового ринку важливе значення має не тільки нагромадження домашніми господарствами достатнього обсягу заощаджень, але важливо також, чи існує дієвий механізм трансформації цих заощаджень в інвестиції.

У процесі розроблення і здійснення державою всіх напрямів економічної політики слід враховувати взаємозв'язок потоків заощаджень та інвестицій. Це стосується насамперед грошово-кредитної політики. Банківська система у своїй грошово-кредитній діяльності має виходити з того, що межа її кредитно-інвестиційної діяльності не повинна виходити за межі національних заощаджень, бо це загрожує порушеннями економічної рівноваги та інфляцією.

Здійснюючи економічну та соціальну політику, держава має виходити з того, що таке важливе завдання, як нарощування інвестицій для розвитку економіки і вирішення соціальних проблем, має досягатися в нерозривній єдності з нарощуванням заощаджень. Адже успішне здійснення інвестування не може бути досягнуте без успішного формування заощаджень. Тому економічна політика держави повинна бути спрямована на зростання доходів населення, а отже, і на зростання заощаджень.

 

37.Приватні інвестиції визначають два основні фактори:

1) очікувана норма чистого прибутку, яку підприємці розраховують одержати від інвестицій;

2) ставка позичкового процента, тобто ціна, яку потрібно заплатити за грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

Держава може змінювати ставку процента і таким чином впливати на попит на грошовий капітал і на інвестиції. При високій ставці позичкового процента будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, які забезпечують високу норму прибутку. Отже, при високій нормі процента рівень інвестицій буде низьким. При зниженні процентної ставки він буде зростати.

На криву попиту на інвестиції впливають також інші фактори. Будь-який фактор, що викликає приріст доходу (прибутку) від інвестицій, буде зміщувати криву інвестицій праворуч А ті фактори, які зумовлюють зменшення прибутку від інвестицій, будуть зміщувати криву попиту на інвестиції ліворуч До таких факторів, що впливають на величину інвестицій, на лежать:

1) витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання;

2) податки;

3) технологічні зміни;

4) наявний основний капітал;

5) очікування

 

38 методики аналізу інвестиційної діяльност спрямовані на оцінку ефективності інвестиційних проектів та базуються на застосуванні методу дисконтування. Однак сучасний етап розвитку вітчизняних підприємств зумовлює необхідність удосконалення існуючих методик та забезпечення їх відповідності потребам. слід обрати балансовий підхід, який визначає, що потреба підприємства в інвестиційних ресурсах повинна бути адекватна можливостям їх забезпечення дасть можливість керівництву та власникам підприємств в повній мірі оцінити нагальність проблеми активізації інвестиційної діяльності та можливості здійснення відповідних заходів за рахунок різноманітних джерел.

 

39 Модель “витрати-випуск” є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представлена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП.

Слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновага – це рівновага між запланованими СуВ і ВВП. Тому в моделі “витрати-випуск” під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють СВ+ВІ, то для моделі “витрати-випуск” базовим є таке рівняння:

СуВ = СВ+ВІ = ВВП. (1)

Згідно з цим рівнянням, ВВП – вироблений продукт, а СВ+ВІ – сукупні витрати. Співвідношення між ними може мати три варіанти: 1) вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на його закупку, тобто СВ+ВІ = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит; 2) не вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на закупку, тобто СВ+ВІ менше ВВП; 3) на закупку ВВП спрямовується більша сума доходу порівняно з його величиною, отриманою від реалізації ВВП, виробленого в поточному періоді, тобто СВ+ВІ більше ВВП. Останні два варіанти відповідають кейнсіанській теорії, згідно з якою доходи, отримані від реалізації поточного ВВП, не обов’язково перетворюються в адекватну величину сукупних витрат.

Співвідношення між СуВ і ВВП – це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах. Так, коли СуВ менше ВВП, виникає перевиробництво, яке супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів, і навпаки.

 

40 РІВНОВАЖНИЙ ВВП: ПІДХІД “ВИТІКАННЯ-ІН’ЄКЦІЇ”

Витікання (leakage) – це будь-яке вилучення доходу з прямого споживання продукції (товарів і послуг), що її вироблено у своїй країні. Наприклад – заощадження, імпорт, податки.

Витікання веде до зменшення обсягу ВВП. А значить – до меньшої зайнятості ресурсів, безробіття та інших проблем.

 

Ін’єкції (injection) – додавання (“вприскування”) до обсягу сукупних витрат. Наприклад – інвестиції, експорт, державні закупівлі.

 

Будь-яке додаткове “вливання” або додавання до сукупних витрат сприяє підвищенню зайнятості. В той же час, збільшує кількість грошей. І тепер буде багато що залежати від того, скільки продукту виробляється додатково за рахунок збільшення сукупних видатків.

В нашому випадку єдиним видом витікання є заощадження. А єдиним видом ін’єкцій є інвестиції.

 

Рівновага досягається в тому випадку, коли витікання дорівнюють ін’єкціям. В нашому випадку – коли виконується така умова:

S=I

У розширеному вигляді: S+M+T=I+E+G

 

Якщо ця умова виконується, то скільки грошей вийшло із сукупних видатків (витікання), стільки ж в них і прийшло (ін’єкція). А значить – грошей вистачить на те, щоб “очистити” ринок за кожним рівноважним ВВП.

 

41.

МОДЕЛЬ МУЛЬТІПЛІКАТОРА–АКСЕЛЕРАТОРА (multiplier-accelerator model) Модель, що пов'язує економічні коливання з взаємодією мультиплікатора і акселератора. Мультиплікатор приводить до зростання обсягу виробництва в результаті збільшення інвестицій, а акселератор – до збільшення інвестицій при зростанні обсягу виробництва. В процесі зростання при сильному акселераторі економіка прагнути до перегріву, а при слабкому акселераторі, згідно з емпіричними дослідженнями, економічне зростання сповільнюється, що веде до скорочення інвестицій і зниження доходів. У результаті настає спад, протягом якого інвестиції знаходяться на низькому рівні, а капітал зношується. Як тільки об'єм інвестицій скорочується до певних низьких значень відносно обсягу виробництва, інвестиції поновлюються, і починається економічне зростання. Це може привести до стійких економічних циклів (trade cycles) з періодами підйомів і криз, що змінюють один одного.

42.

Регулювальна функція оподаткування реалізується за допомогою спеціальних інструментів, вбудованих у систему оподаткування в цілому, і в кожний податок окремо.

Роль цих інструментів в ефективному функціонуванні системи оподаткування настільки важлива, що деякі фахівці визначають термін "податкове регулювання" саме через ті важелі, які застосовуються у процесі його здійснення. Так, в податковому словнику А.В. Началова під податковим регулюванням розуміються заходи непрямого впливу на економічні й соціальні процеси шляхом зміни: 1) виду податків; 2) податкових ставок; 3) встановлення податкових пільг; 4) підвищення або зниження загального рівня оподаткування; 5) відрахувань до бюджету21. У цьому визначенні названі деякі механізми реалізації регулювальної функції оподаткування, однак наведена класифікація є неповною.

З погляду характеру їх дії інструменти податкового регулювання можна поділити на три групи:

1) системні;

2) комплексні;

3) локальні.

 

43.

Фіскальна політика – це політика регулювання урядом перш за все сукупного попиту. Регулювання економіки в цьому випадку відбувається за допомогою дії на величину сукупних витрат. Проте деякі інструменти фіскальної політики можуть використовуватися для дії і на сукупну пропозицію через вплив на рівень ділової активності. Фіскальну політику проводить уряд. Інструментами фіскальної політики виступають витрати і доходи державного бюджету, а саме: 1) державні закупівлі; 2) податки; 3) трансферти. Виділяють два види фіскальної політики: 1) стимулюючу 2) стримуючу. Стимулююча фіскальна політика застосовується при спаді, має на меті скорочення рецессионного розриву випуску і зниження рівня безробіття і направлена на збільшення сукупного попиту (сукупних витрат). Її інструментами виступають: а) збільшення державних закупівель; би) зниження податків; у) збільшення трансфертів. Сдержівающаая фіскальна політика використовується при бумі (при перегріві економіки), має на меті скорочення інфляційного розриву випуску і зниження інфляції і направлена на скорочення сукупного попиту (сукупних витрат). Її інструментами є: а) скорочення державних закупівель; би) збільшення податків; у) скорочення трансфертів.

44.

Державне регулювання економіки — це суб'єктивний фактор економіки. Тому його ефективність обумовлена тим, якою мірою держава в процесі виконання своїх регулюючих функцій враховує об'єктивні економічні закони, і передусім закони ринку. У цьому розумінні ринкові закони створюють об'єктивну межу для втручання держави в економіку. Іншими словами, ринковий механізм — це сфера державного невтручання. Більш того, держава повинна сприяти розвиткові ринкового механізму, усувати штучні перешкоди на його шляху, які можуть створювати для нього підприємницькі монополії та владні структури.Держава може втручатися в ринковий механізм лише в одному випадку — коли цей механізм ще не досяг необхідного потенціалу і тому не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці. Показовим прикладом для цього є перехідна економіка, яка знаходиться в стані зміни економічних відносин, коли адміністративно-командні механізми вже не діють, а ринкові — ще знаходяться в стадії становлення. Знайти раціональне співвідношення між державним втручанням в економіку і її ринковим саморегулюванням —актуальна проблема органів державного управління. Держава враховує обмеження ринкового механізму, його нездатність запобігти виникненню негативних побічних наслідків від функціонування економіки, може нейтралізувати їх за допомогою неринкових інструментів. Так, державні програми допомоги малозабезпеченим, непрацездатним і тимчасово безробітним членам суспільства можуть забезпечити їхній соціальний захист без втручання в ринковий механізм.

45.

Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Існують три концепції балансування державного бюджету: Перша концепція базується на тому, що бюджет має бути щорік збалансований. Щорік балансований бюджет заглиблює коливання економічного циклу. Наприклад, допустимо, що економіка стикається з тривалим періодом безробіття. Доходи населення падають. Податкові вступи до бюджету автоматично скорочуються. Прагнучи неодмінно збалансувати бюджет, уряд повинен або підвищити ставки податків, або скоротити державні витрати, або використовувати поєднання цих двох заходів. Проте наслідком всіх цих заходів буде ще більше скорочення сукупного попиту. Друга концепція базується на тому, що бюджет має бути збалансований в ході економічного циклу, а не за кожен рік. Наприклад, настає інфляція, уряд підвищує податки і урядові витрати. Позитивне сальдо бюджету, що виникає на цій основі, може бути використане на покриття боргу, що виник в період спаду. Третя концепція пов'язана з ідеєю так званих функціональних фінансів. Відповідно до цієї ідеї питання про збалансованість бюджету - на щорічній або на циклічній основі - другорядний. Первинною метою федеральних фінансів є забезпечення не інфляційної повної зайнятості, тобто балансування економіки, а не бюджету.

 

Бюджетний дефіцит (DEF) – це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Види державного дефіциту:

Циклічний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань.

Структурний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. КМУ може брати позики в межах визначених законом України про Державний бюджет України. Запозичення використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави. За винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Міністр фінансів має право обирати кредитора, вид позики і валюту запозичення з урахуванням вимог БК та з метою економії коштів та ефективності їх використання.

 

 

Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогоспо-дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються. Зараз загальноприйнятим методом скорочення зовнішнього боргу є конверсія боргу (борговий своп), яка може набирати таких форм: Викуп боргу – надання країні-боржниці можливості викупити власні боргові зобов’язання на вторинному ринку боргів. Капітальзація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Конверсія “борг - борг”, тобто заміна існуючих боргових зобов’язань новими борговими зобов’язаннями. Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов’язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави.

 

Монетарна політика має досить значний зовнішній лаг, пов'язаний з дією так званого передавального механізм. Цей механізм означає, що від ухвалення рішень про регулювання грошової пропозиції до кінцевого результату такого рішення, що виражається, зазвичай, в темпах економічного зростання, повинен статися цілий ланцюжок подій, який включає наступні ланки: 1) изменение величины предложения денег приводит к изменению цента на денежном рынке; величина этого изменения зависит от чувствительности спроса на деньги к уровню процентной ставки (крутизны кривой спроса); если кривая спроса является неэластичной (крутой), то даже небольшое снижение денежного предложения приведет к существенному росту процентной ставки и на оборот; 2) зміна ставки відсотка приведе до зміни величини інвестицій в економіку: при зростанні ставки відсотка інвестиційні витрати скорочуються, при зниженні зростають. 3) зміна об'єму інвестицій приведе, відповідно до теорії Кейнса, до зміни об'єму ВНП, і величина цієї зміни залежатиме від значення простого мультиплікатора Кейнса: чим більше мультиплікатор тим більший вплив зробить зміна інвестиційних витрат на величину ВНП. І навпаки. Очевидно, що порушення в будь-якій ланці передавального механізму можуть привести до зниження або навіть відсутності яких або результатів кредитно-грошової політики. Наприклад, незначна реакція ставки відсотка на зміну грошової пропозиції або відсутність реакції інвестиційних витрат на динаміку ставки відсотка.Крім того, навіть в разі успішного спрацьовування всіх ланок передавального механізму, його повна реалізація вимагає значного часу, зазвичай не менше 12 років. За цей період можуть виявитися зустрічні механізми, які ослаблять ефективність кредитно-грошової політик.

Формування ефективної бюджетної системи - невід’ємна складова стратегії розбудови ринкової економіки. Фактично, за винятком заходів суто адміністративного регулювання, саме інструменти бюджетно-податкової і монетарної політики формують вичерпний комплекс інструментів економічної тактики, за допомогою якого відбувається реалізація напрямів і завдань економічної стратегії. Отже, від їхньої адекватності та дієвості визначальним чином залежить ефективність економічної стратегії держави.

Бюджетно-податкова політика забезпечує найважливіші економічні функції держави, які формують її дієздатність в економічній політиці:

· фінансове забезпечення виконання державою своїх функцій;

· підтримка фінансової стабільності та збалансованості в країні;

· забезпечення фінансової цілісності держави;

· створення стимулів для соціально-економічного розвитку.

У кейнсіанській моделі монетарна політика розглядається як вторинна відносно фіскальної, тому що в кредитно-грошовій політиці дуже складний передавальний механізм: зміна грошової маси приводить до зміни ВВП через механізм зміни інвестиційних витрат, що реагують на динаміку процентної ставки. Модель IS-LM, розвинута у цьому розділі, показує, що монетарна, впливає на рівень сукупного обсягу виробництва. Щоб зрозуміти, коли монетарна політика ефективніша ми дослідимо спеціальний випадок моделі IS-LM, коли на попит на гроші не впливає процентна ставка (кажуть, що попит на гроші є нееластичним щодо процента), отже, монетарна політика впливає на обсяг виробництва.

Соціальна політика - це діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування, щодо збалансування розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного правління, соціального захисту населення, створення сприятливих умов для існування індивідів і соціальних спільнот.Головною метою соціальної політики є подолання соціальної напруги, досягнення рівноваги, стабільності, цілісності, консолідації, злагоди й динамізму суспільства. Завдання соціальної політики:

- забезпечення ефективного розвитку соціальної сфери, соціального простору життєдіяльності;

- здійснення заходів щодо задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб членів суспільства;

- врегулювання процесів соціальної диференціації суспільством;

- підняття суспільного добробуту на рівень загальноприйнятих стандартів.

51.

Міжнародна торгівля - це форма функціонування світового ринку, під яким розуміється система обміну товарами й послугами на міжнародному рівні. Світовий ринок є складовою частиною світового господарства. Тому, хоча міжнародна торгівля існувала давно, світовий ринок сформувався лише в період зародження й розвитку капіталістичних відносин. Особливостями світового ринку є те, що на ньому, по-перше, формується інтернаціональна вартість, по-друге, складаються світові ціни, в основі яких лежить інтернаціональна вар тість. Характерною особливістю світового ринку на сучасному етапі є відносно високий ступінь його монополізації, оскільки світова торгівля стає ареною панування міжнародних монополій, особливо транснаціональних. Істотно впливає на розвиток міжнародної торгівлі також державна зовнішньоекономічна політика.

Міжнародний рух капіталу. Найважливішою тенденцією в міжнародних економічних відносинах з 20 ст. стало те, що поруч з вивозом товарів набуває все більшого значення вивіз капіталу. В сучасних умовах це практично основна форма міжнародних економічних відносин.

Необхідністю і головною причиною вивозу капіталу є його відносний надлишок і монополізація національного ринку, що не гарантує його прибуткового застосування. Отже, капітал спрямовується за кордон у пошуках більш високого прибутку.

Міжнародна міграція робочої сили. Створення великої машинної індустрії викликав розвиток і такої форми міжнародних економічних відносин, як міжнародна міграція робочої сили. Вона проявляється в еміграції (виїзді робочої сили за кордон) та імміграції (приплив робочої сили з-за кордону). Звичайно, на міжнародну міграцію робочої сили впливають і національні, й політичні, й ідеологічні фактори. Проте визначальними виступають фактори економічні.

Необхідність міжнародної міграції робочої сили зумовлена нерівномірністю нагромадження капіталу, існуванням відносного перенаселення (безробіття) як постійного джерела надлишкових робочих рук в одних країнах і недостача дешевої робочої сили в інших.

Міжнародний обмін технологіями. В умовах НТР великих масштабів досягає міжнародний технологічний обмін. Він відбувається в різних формах, які включають продаж готових товарів, комплектуючого обладнання для виробництва, а також патентів, ліцензій, ноухау69. Продаж технологій має двояку мету. По-перше, вони продаються як звичайний товар, по-друге, продаж технологій використовується як ефективний засіб конкурентної боротьби на світовому ринку.

Міжнародні валютні відносини. В зв'язку зтим, що практично всі міжнародні економічні відносини мають вартісне вираження й опосередковуються грошовими формами, між країнами світового господарства формуються певні міжнародні валютні відносини. Важливою характеристикою стану тієї чи іншої країни в системі цих відносин є стан платіжного балансу.

Платіжний баланс - це виражене у валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, й сумою платежів, переведених за кордон за певний період часу, як, правил о, за рік. Стан платіжного балансу залежить від багатьох факторів. Серед них: стан зовнішньоторговельного балансу, міжнародного балансу послуг і руху інвестиційних доходів (прибутків, дивідендів, процентів), балансу міжнародного руху довгострокового й короткострокового кредиту тощо.

Міжнародні кредитні відносини. На основі руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин виникає міжнародний кредит. Він означає надання в масштабі світового господарства валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, строковості й платності. Суб'єктами (кредиторами й позичальниками) міжнародних кредитних відносин виступають банківські й промислові корпорації, державні організації, міжнародні й регіональні фінансово-кредитні інститути. Міжнародний кредит відо бражає процес інтернаціоналізації світового виробництва.

 

52. Структура платіжного балансу

 

За характером операцій платіжний баланс поділяється на баланс поточних операцій та баланс руху капіталів. Вирізняють також розділи «Помилки та пропуски» і «Зміни у валютних резервах».

Платіжний баланс поточних операцій складається з:
- торгового балансу;
- балансу послуг;
- балансу іноземного туризму та некомерційних операцій;
- балансу доходів і платежів по закордонних інвестиціях.

Баланс руху капіталів складається з:
- балансу короткострокових капіталів;
- балансу довгострокових капіталів.

53. Теорія порівняльних переваг. Правило міжнародної спеціалізації залежно від абсолютних переваг виключало з міжнародної торгівлі країни, які таких не мали. Д. Рікардо в праці "Початок політичної економії й оподаткування" (1817) розвинув теорію абсолютних переваг і довів, що в окремо взятій країні завжди знайдеться товар, виготовлення якого більш ефективне, ніж виробництво інших за існуючого середньосвітового рівня витрат. Відповідно до теорії порівняльних переваг, наявність абсолютної переваги в національному виробництві того чи іншого товару не є необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля вигідна для будь-якої країни і для тієї, яка ні в чому не має переваг і для тієї, яка має переваги за всіма товарами. У кожній країні (без урахування абсолютних переваг) завжди знайдеться товар, виробництво якого ефективніше (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти товарів, тобто міжнародний обмін можливий та бажаний, якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виготовити порівняно нижчими витратами.

Іншими словами: підставою для виникнення і розвитку міжнародної торгівлі може слугувати винятково різниця у відносних витратах виробництва цих товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат. Принцип порівняльних переваг є орієнтиром для спеціалізації країни: сукупний обсяг випуску буде найбільшим, коли кожний товар вироблятиме та країна, де нижчі відносні, тобто альтернативні, витрати (відносна, тобто альтернативна, ціна).

Відносні (альтернативні) витрати - це робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару. Так, у випадку, коли відносні витрати (а) на виробництво одних і тих двох товарів (1 і II) у країні А нижчі, ніж у країні В, то мас місце відносна перевага:

Ця відносна перевага свідчить, що витрати на виробництво товару 1, виражені через витрати на виробництво товару II у країні А, нижчі ніж відносні витрати на виробництво цього товару у країні В. Порівняльна перевага залежить від співвідношення продуктивності праці в країні А і В.

Розглянемо приклад принципу порівняльної переваги.

Візьмемо такі країни, як Англія і Португалія, і припустимо, що вони торгують одна з одною. Оскільки дві економіки не взаємодіють, то можна очікувати, що ціни на одні й ті ж товари в Англії і Португалії будуть різними. Цю різницю в цінах Д. Рікардо пояснював різною продуктивністю праці в цих країнах. Крім того, наслідком різної продуктивності праці була також і різниця в доходах, бо трудові витрати повинні комленсовуватись, виходячи з їх продуктивності.

Теорія абсолютних переваг А. Сміт критикував твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або коштовностей, які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом. Він проголосив замість того, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві тих товарів, щодо яких вони мають абсолютні переваги. А. Сміт поставив запитання: "Навіщо громадяни країни повинні купувати вітчизняні товари, якщо вони можуть купувати такі ж за кордоном за нижчими цінами?" Найпростіше цього можна досягти в умовах, коли виробники будуть економічно вільні та зможуть самостійно у межах чинного законодавства вибирати рід своєї діяльності. Така політика отримала назву "лессе-фер" (laissez-faire), що означає політику державного невтручання в економіку та свободи конкуренції. Завдяки цій політиці ресурси кожної країни перетечуть у рентабельні галузі, тому що країна не зможе конкурувати на світовому ринку в нерентабельних галузях. Для визначення того, на виробництві якої продукції слід спеціалізуватися країні, А. Сміт пропонував враховувати природні переваги (nature advantage) та набуті переваги (acquired advantage) країни. Природні переваги країна може мати завдяки своїм кліматичним особливостям або володінню деякими природними ресурсами. Клімат може визначати, н

54. теорії Гекшера — Оліна "Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропорції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва". Зміст та задачі стратегії та політики менеджменту персоналу організації Або, інакше, країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.

Гекшера Оліна (факторних переваг) - країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних факторів виробництва. Країни, що володіють великим капіталом, мають експортувати капіталомісткі товари та імпортувати трудомісткі.

Столпера-Самуельсона

 

Передумови: модель "2х2х2" (2 фактори виробництва, 2 товари, 2 країни); існує абсолютна конкуренція; фактори виробництва можуть рухатись між секторами у межах країни; встановлення торговельних відносин призводить до зростання відносної ціни на зерно.

Формулювання: при виконанні зазначених передумов встановлення вільних торговельних відносин призводить до зростання винагороди фактора, що інтенсивно використовується у виробництві товару, ціна якого збільшується, та зменшення винагороди фактора, що інтенсивно використовується у виробництві товару, ціна якого знижується, незалежно від того, яка структура споживання цих товарів власниками факторів виробництва.

Визначальне положення теореми можна сформулювати так: якщо відсутнє спільне виробництво, а економіка характеризується досконалою конкуренцією (тобто ціна кінцевого продукту дорівнює сумі цін факторів виробництва), то ціна продукту змінюється настільки, наскільки в середньому змінюється ціна факторів виробництва.

Під впливом зовнішньої торгівлі (рис. 4.1) екзогенні зміни в темпах зростання цін товарів призводять до непропорційно більших змін у цінах на фактори виробництва. Так, виробництво трудомісткого товару призведе до зростання попиту на працю до рівня Б1Ь і ціни праці до

відповідно попит на капітал зменшиться до рівня В1К, а його ціна (ставка відсотка) - до рівня II Тому винагорода надлишкового фактора праці зросте, а капіталу, відповідно, зменшиться. За умов вільної торгівлі відносна ціна праці зросте порівняно з умовами автаркії.

55. Інструментами зовнішньої торгівлі є тарифні і не тарифні методи.

 

Нетарифні методи впливають на ціни або безпосередньо на обсяг товарів. Тарифні методи регулювання впливають на ціни і передбачають застосування мита і митної квоти, що регулюють переважно імпорт

Мито - це державний податок, який сплачуються з митної вартості товару при перетині даного товару кордону країни.

56. Митні тарифи залишаються найважливішим інструментом зовнішньоторговельної політики. Проте в останні роки набули значного розширення форми і методи нетарифних торговельних обмежень. За оцінками фахівців, їх нині існує не менше п'ятдесяти. Особливо активно нетарифні методи регулювання торгівлі використовують промислово розвинені країни. В середині 90-х рр. приблизно 14% товарів, які імпортуються країнами ЄС, США та Японією, підпадали під основні нетарифні обмеження: імпортні квоти, добровільне обмеження експорту та антидемпінгові заходи. Нетарифні обмеження є менш відкритими, ніж митні податки, а тому надають урядові більше влади при здійсненні економічної політики та створюють певну невизначеність у міжнародній торгівлі. У зв'язку з цим одним із найважливіших завдань, які стоять перед Всесвітньою торговельною організацією, є поступова заміна кількісних обмежень, або так звана тарифікація їх (заміна кількісних обмежень еквівалентними за рівнем захисту митними тарифами).

Найпоширенішою формою нетарифного обмеження є квота. Квотування – це обмеження в кількісному чи вартісному вираженні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортна квота) чи в

57. Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок — система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Особливості валютного ринку

 

Слід також зауважити, що на валютному ринку здійснюється широке коло операцій з туризму, міграції капіталів, робочої сили, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередницькими і банківськими установами та фірмами. Валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання.

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.

Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).

З організаційного погляду валютний ринок - це система валютних бірж, комерційних банків та інших установ, що реалізують угоди з купівлі-продажу іноземної валюти. На практиці це означає поділ валютного ринку на два основні сегменти - біржовий та позабіржовий. Позабіржовий сегмент валютного ринку ще називають міжбанківським.

Біржовий ринок - це організаційно оформлений і постійно функціонуючий валютний ринок у вигляді валютної біржі. Валютна біржа - це підприємство, що організовує торги іноземною валютою та цінними паперами, вартість яких визначається в іноземній валюті.

Позабіржовий ринок - це сукупність операцій з обміну іноземної валюти, що здійснюється банками та іншими фінансовими установами без участі посередників. З організаційного погляду взаємодія між учасниками позабіржового валютного ринку - дилерами - забезпечується телефоном, телефаксом, та комп'ютерними мережами. Перевагами позабіржового валютного ринку є порівняно низька собівартість затрат на здійснення операцій з обміну іноземних валют, а також вища швидкість розрахунків. Зважаючи на це, обсяг операцій з обміну іноземних валют на міжбанківському ринку становить близько 90 %. Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:

 

Операції «спот» передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.

 

Операції «форвард» — це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

 

Операція «аутрайт» означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець — купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.

 

Операція «опціон», коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.

Валютны ринки ыснують: Ринок євровалют — це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де операції здійснюються у євро. Об'єктивною причиною виникнення й розвитку ринку євровалют є поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, зростання потреб у міжнародних кред

58. Коливання ділової активності та економічне зростання,

Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва. Для того, приміром, щоб земля приносила кращі результати з одного гектара, необхідно, щоб відбувалися докорінні зміни в технічному (технологічному) базисі. Тільки тоді є сенс здійснювати нові капіталовкладення. У межах існуючої технології зростання ефективності інвестицій завжди має певну межу, подолання якої зумовлюється НТП і вищою кваліфікацією робітників. НТП вимагає нагромадження капіталу. Запровадження їх у виробництво зумовлює спочатку швидке зростання граничної корисності факторів виробництва, потім це зростання повільнішає і, досягнувши певного рівня, починає спадати. Так відбуваються злети і спади в економіці. Якщо зміни в технологічному базисі галузей інфраструктури відбуваються через великі проміжки часу (споруди, мости, дороги тощо мають тривалий строк служби), то мають місце довгі хвилі. Якщо йдеться про верстати, машини, устаткування, строк функціонування яких значно менший (до 10 років), оновлення їх відбувається швидше. Таким чином, підвалини хвилеподібного (циклічного) розвитку закладені в самому технологічному базисі виробництва.

 

Коротко охарактеризуємо кожну із фаз ділового циклу.

 

Ознаки економічної кризи:

 

— перевиробництво товарів стосовно платоспроможного попиту на них;

— значне скорочення обсягів виробництва;

— падіння цін;

— дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів;

— біржовий крах і банкрутство підприємців;

— зростання безробіття;

— зниження рівня заробітної плати;

— спад рівня прибутку;

— масове знищення товарів, устаткування тощо;

— дезорганізація кредитної системи.

Депресія:

 

— застій виробництва

— низький рівень цін;

— незначний обсяг торгівлі;

— невисока ставка позичкового відсотка;

— ліквідація товарного надлишку.

 

Пожвавлення:

 

— розширення обсягів виробництва до маштабів докризового рівня;

— зростання цін;

— підвищення прибутку;

— зростання зайнятості;

— пожвавлення торгівлі;

— посилення оптимістичних очікувань (сподівань).

Піднесення:

 

— перевищення максимального обсягу виробництва докризового рівня;

— швидке зростання зайнятості;

— підвищення заробітної плати й інших видів доходів;

— кредитна експансія;

— штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажанням купити більше товарів за нижчими цінами;

— розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного (промислового) циклу:

— рецесія — включає кризу та депресію;

— піднесення — пожвавлення і бум.

 

Рецесія — фаза економічного циклу між найвищою (бум) та найнижчою його точками, якій властивий спад виробництва.

 

59. Вирішення проблем економічного зростання передбачає застосування різних моделй економічного зростання.

Неокласична модель економічного зростання – теорія або використовувана модель для пояснення довгострокових напрямів економічного зростання розвинених країн. Ця модель наголошує на можливості нагромадження капіталу, тобто зростання капіталоозброєності праці і технічних змін при поясненні потенційного реального ВВП.

Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора є моделлю циклічності економічного розвитку. Відповідно до даної концепції імпульсом для виникнення циклічних коливань в економіці служить автономне збільшення якої-небудь складової автономного попиту. Ріст сукупного попиту, як випливає з кейнсіанської теорії, породжує мультиплікативний ефект, у результаті якого кінцевий приріст національного доходу перевищує початковий приріст сукупного попиту на розмір, рівний значенню мультиплікатора автономних витрат. Доти, поки економіка має вільні виробничі потужності, ріст сукупного попиту задовольняється за рахунок залучення у виробництво вже наявних потужностей (чинників виробництва). У цьому випадку спостерігається лише одиничний імпульс, недостатній проте для виникнення циклічних коливань. Якщо ж на наявних виробничих потужностях задовольнити ріст сукупного попиту неможливо, то підприємці змушені здійснювати індуційовані інвестиції для створення додаткових потужностей. У результаті виникає ефект взаємодії мультиплікатора й акселератора: приріст сукупного попиту викликає індуційовані інвестиції, останні збільшують сукупний попит, що, у свою чергу, викликає нові індуційовані інвестиції. Схематично процес взаємодії мультиплікатора-акселератора можна подати так:

Ріст автономних витрат Ю Ріст сукупного попиту Ю Мультиплікаційний ефект Ю Ріст національного доходу Ю Ефект акселератора Ю Індуційовані інвестиції Ю Ріст інвестиційного попиту Ю Ріст сукупного попиту Ю. Модель економічного зростання Р.Солоу – неокласична модель економічного зростання, яка була розроблена в 50-60-х рр. лауреатом Нобелівської премії Робертом Солоу. Ця модель дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані. Перевагою моделі Солоу є розмежування цих факторів і поступове дослідження впливу кожного з них на процес довгострокового зростання національного доходу.

60. Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у ХХ ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.03 сек.)