Право на відпустку

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ШИШАЦЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

М Е Т О Д И Ч Н І Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

Компенсація за невикористану відпустку

смт. Шишаки

2013 рік

Методичні рекомендації «Компенсація за невикористану відпустку». - Шишаки.: Шишацьке районне управління юстиції, 2013 р. – 19 с.

Підготовлено відповідно до законодавства станом на 01.09.2013 року.

Макаренко С.А. – провідний спеціаліст Шишацького районного управління юстиції.

Методичні рекомендації розроблено на виконання програми Правової освіти населення Шишацького району на 2011 – 2013 роки, затвердженої рішенням другої сесії Шиашцької районної ради шостого скликання від 03.12.2010 для забезпечення правовою інформацією широких верств населення.

План

Вступ

Право на відпустку

3. Випадки виплати компенсації за невикористану відпустку

4. Відпустка замість компенсації

5. Відпустка за кілька років

6. Розраховуємо дні невикористаної відпустки

7. Утримання надміру використаних днів відпустки

8. Судова практика

Список використаної літератури

ВСТУП

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організа­ціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Це право поширюється на іноземних громадян та осіб без громадянства, які працюють на теренах нашої держави.

Відносини, які пов'язані з наданням відпусток, регулю­ються Конституцією України, Законом України «Про відпус­тки», Кодексом законів про працю України, іншими зако­нами та нормативно-право­вими актами України.

Попри необхідність відпо­чинку, інколи з'являються при­чини відмовитись від відпуст­ки або відкласти її. Зазвичай, часто на заваді стає великий обсяг роботи. Таким чином складається ситуація, коли працівник не використо­вує надане йому законодав­ством право на відпочинок протягом двох, трьох, чоти­рьох або більше років. Слід зазначити, що у законодавстві України застосовується термін «невикористані щорічні від­пустки».

У цих методичних рекомендаціях йтиме мова про те, в яких випадках і яким чином замість відпустки можна отримати грошову компенсацію або відбути невикористані відпустки.

Право на відпустку

Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. Під час перебування у відпустці особі гарантується збереження місця роботи (посади) та заробітної плати.

Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам трива­лістю не менш як 24 календар­них дні за відпрацьований робо­чий рік, який починається з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про відпустки», забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнад­цяти років та працівникам, які мають право на щорічні додат­кові відпустки за роботу із шкід­ливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові до кінця робочого року, але не пізніше ніж упродовж 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Ненадання працівникові щорічної відпустки у визначені законодавством терміни є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку може бути притягнуто до відповідальності.

Відповідно до Закону України «Про відпустки», додаткові від­пустки працівникам, які мають ді­тей, надаються понад тривалість щорічних відпусток. Зазначена відпустка належить до виду со­ціальних відпусток. Тому додат­ковий відпочинок працівникам, які мають дітей, надається за календарний рік, а не за відпрацьо­ваний робочий рік, використати його можна незалежно від дати народження дитини - до чи після. Якщо працівник з певних причин не використав таку від­пустку, він має право на її одер­жання, а при звільненні йому має бути виплачено компенса­цію за дні, що залишилися. За­конодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додат­кову відпустку працівникам, які мають дітей.

Сумісники, відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України «Про від­пустки» від 15.11.1996, за ба­жанням мають право на отри­мання одночасно щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного тер­міну безперервної роботи у пер­ший рік роботи на підприємстві, де працюють за сумісництвом. Якщо тривалість відпустки, наданої підприємством, на якому працівник працює за су­місництвом, менше тривалості відпустки за основним місцем роботи, йому в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Міністерство праці та соці­альної політики у своєму Листі №140/13/116-10 від 13.05.2010 роз'яснює, що черговість на­дання відпусток працівників визначається графіками, які за­тверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспіл­кової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представ­ництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, побажання пра­цівників та можливості для їх­нього відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, ус­тановлених графіком, узгоджу­ється між працівником і влас­ником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити праців­ника про дату початку відпуст­ки не пізніш як за два тижні до встановленого терміну. Оскільки законодавчо не встанов­лена форма графіка відпусток, він складається у довільній формі.

У Листі Міністерства праці та соціальної політики України № 140/13/116-10 від 13.05.2010 також зазначено, що норма Закону України «Про відпустки» від 15 11.1996 щодо складання графіка відпусток має бути дотримана і у ви­падку, коли на підприємстві працює три особи.

Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Законодавством не встановлено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, та немає законодавчої заборони надавати їх у разі невикористання.

Поиск по сайту: