АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Сценарная заявка

Читайте также:
  1. ЗАЯВКА НА УЧАСТИЕ
  2. Заявка на участие в Конкурсе
  3. Статья 9. Заявка на регистрацию топографии ИМС

хронометраж: 15 минут

периодичность: 2 раза в неделю

Целевая аудитория:

Мамы, находящиеся в отпуске по уходу за ребенком. Возможно, другие домохозяйки, которые просто, как почти все женщины, интересуются вопросами воспитания подрастающего поколения.

У любой матери, в особенности, если у нее первый ребенок, в каждую секунду общения с малышом возникает множество вопросов, связанных с тем, как его растить и воспитывать. Причем вопросы самые разные: от чисто технических типа «пеленать/не пеленать» или «до какого возраста нужно кормить грудью» до серьезных, от которых может зависеть жизнь и здоровье ребенка, а также душевное спокойствие матери. Любая мама чрезвычайно чувствительна ко всему, что касается или может коснуться ее ребенка, многие молодые матери часами просиживают над книгами о воспитании детей, а впоследствии пытаются все это воплотить в жизнь. И тем не менее информации не хватает, и молодые матери готовы с благодарностью принять любой совет.

Отсюда и основная цель передачи:

• дать практические советы по уходу за ребенком;

• помочь матерям разобраться в том, что происходит с ними самими и их подрастающими детьми;

• ненавязчиво помочь им разобраться во всем многообразии предлагаемых воспитательных методик;

• подсказать, с какой ситуацией мать вполне может справиться своими силами, а где необходима срочная помощь специалиста;

• помочь молодым матерям, родившим первого ребенка и как бы «выпавшим» из мира событий на время его роста, по-новому и без ущерба для самооценки осознать свое место в жизни.

Появляется также возможность уделить внимание проблемам тех матерей, чьи дети имеют отклонения в развитии.

В советские времена передача «Мамина школа» пользовалась заслуженным успехом среди мам. Сегодня, как показывают опросы, молодые матери ничуть не меньше нуждаются в советах специалистов (врачей, психологов, дефектологов), к тому же они с удовольствием смотрят телевизор (скажем, днем, когда малыш спит). Эти две предпосылки просто обязаны обеспечить успех передаче, которая совместит увлекательность телезрелища с важными и нужными советами матери.

Форма:

Само название «Мамина школа» диктует форму подачи информации. Это должна быть не студия, а стилизованный класс (там должна быть доска, где пишутся «темы уроков», парты для учениц, а также коляски, книжки и игрушки), где Учительподнимает проблемы, волнующие большинство родителей, обсуждает часть вопросов с Ученицамии беседует с Гостями.



По ряду причин роль Учителядолжен исполнять мужчина. Это обусловлено тем, что:

- ни одна женщина не может быть безусловным авторитетом для других женщин, особенно в области воспитания детей. Если «Мамину школу» будет вести женщина, получится, что ей присвоили звание «Главная Мама России». У женщин-зрительниц будет возникать желание с ней поспорить, а не прислушаться к ее совету. К тому же из всех книг по воспитанию детей наибольшим успехом у матерей пользуются работы д-ра Бенджамина Спока, а не многочисленных женщин-авторов;

- там, где собираются две и более мамы, начинается шумный обмен мнениями, и только присутствие мужчины может внести в женскую аудиторию дисциплинирующий элемент;

- наличие мужчины-ведущего — это своего рода реабилитация отцовства. Мужчина-ведущий выправляет перекос в «женскую сторону», который возникает из-за названия «Мамина (а не родительская) школа». Обоим родителям необходимо напоминать, что в воспитании ребенка имеет право и должен принимать участие и отец.

Для того, чтобы передача не выглядела излишне дидактической (такое ощущение обязательно возникнет, если Учительбудет в одиночестве вещать с экрана), в «Маминой школе» необходимы Ученицы.Это три молодые мамы, наделенные разными характерами. Поскольку предполагается, что дети у них разного возраста, то и волнуют их разные проблемы. Таким образом, каждая Ученицабудет отвечать за свой сектор вопросов, поднимаемых в передаче. К тому же именно Ученицыбудут подготавливать сюжеты по своим темам.

Наличие нескольких ведущих обеспечивает постоянный живой диалог между всеми «участниками учебного процесса».

Для того, чтобы советы, даваемые в передаче, звучали более или менее бесспорно, они не должны исходить только от Учителя.Поэтому в каждую передачу необходимо приглашать как минимум одного Гостя,которым должен быть специалист по «теме дня»: врач, педагог, психолог и так далее.

‡агрузка...

Передача обязательно должна быть интерактивной. То есть часть проблем будет подниматься по письмам зрительниц. К тому же имеет смысл подумать над проведением конкурсов и коротеньких викторин, которые могут привлечь спонсоров в программу. Например, фотоконкурс на призы фотофирм или конкурс на самую забавную историю (высказывание) на призы любого производителя детской одежды, игрушек или питания.

Рубрикация:

1. «Малыш» — рубрика о проблемах новорожденных. Что делать мамам в первые полгода после родов. Как кормить, как пеленать, как сделать, чтобы дитя ночью спало, а не кричало.

2. «Домашний доктор» — медицинская рубрика. Практические советы врача.

3. «Спокойствие, только спокойствие» — рекомендации психолога. Что делать, если ребенок долго не может угомониться. Почему один малыш очень застенчив, а другой бьет всех сверстников. В чем причина непослушания и упрямства, надо ли с этим бороться, и если надо, то как не нанести ребенку душевную травму.

4. «Методичка» — рубрика, которая поможет мамам разобраться во всем многообразии воспитательных методик. Стоит ли заниматься с грудным ребенком йогой? Что такое «японская разрешительная методика»? И так далее.

5. «Папин день» — рубрика для пап и о папах.

6. «Домовая кухня» — рубрика о питании детей разного возраста.

7. «Советы из сундука» — рубрика, рассказывающая о том, как с той или иной проблемой воспитания справлялись наши бабушки (прабабушки). То, что называется «народная мудрость».

8. «Разные дети» — рубрика о детях с отклонениями в развитии. Что делать маме, если ее ребенок «не такой». Как адаптировать его к этой жизни и как адаптироваться самой.

 

Легко здогадатися, що запропонована заявка підготовлена професійним тележурналістом.

Якщо автор тільки починає співпрацювати на телебаченні, корисно попередньо познайомити його з технологією підготовки телевізійної передачі, з різними формами літературного сценарію. Для знайомства з автором і вірним визначенням його можливостей рекомендується також провести з ним співбесіду і тільки після цього запропонувати йому написати розширену заявку на передачу чи скласти розгорнутий план сценарію.

Оскільки в створенні передачі (крім редактора й автора) беруть участь режисер і оператор, із самого початку варто намітити єдиний план роботи.

Заявка, сценарій і матеріали, запропоновані автором за власною ініціативою, вимагають від редактора доброзичливого й уважного ставлення. Контакт редактора з автором не повинен перериватися під час роботи над сценарієм. Допомога редактора може виражатися в різних формах – бесідах, консультаціях, порадах. Через те, що сценарій призначається для екрана, не можна обмежуватися тільки загальноприйнятими методами редакторської практики. Редактор зобов'язаний ознайомити автора з відеоматеріалом, який має телебачення, допомогти оформити доступ у відповідні організації, музеї, архіви і т.д.

Редакторський аналіз сценарію визначає характер подальших взаємин з автором. Якщо сценарій схвалений, необхідно вчасно довести до відома автора всі редакторські зауваження. Як показала практика, відносини між автором і редактором на цьому етапі не завжди протікають гладко. Можуть виникнути (і нерідко виникають) конфлікти. Буває, що автор переоцінює достоїнства свого матеріалу. Йому здається, що він усі продумав, розташував матеріал щонайкраще, знайшов вдале вирішення теми – мало кому вистачає мужності оцінити власний твір з повною мірою вимогливості. Щоб уникнути конфліктів, редактор повинен серйозно і відповідально підійти до оцінки матеріалу, тактовно й у поважній формі викласти свої зауваження, домагаючись, щоб вони були правильно зрозумілі автором. Взаєморозуміння і взаємодомовленість між автором і редактором – неодмінна умова для досягнення результатів, що задовольняють обидві сторони. Правда, конфлікту не виникає у випадку, якщо автор охоче погоджується з усіма пропозиціями редактора, не вникаючи критично в їхню суть. Може бути і навпаки, коли редактор не виявляє належної вимогливості, і його задовольняє будь-як матеріал, аби в ньому не було явних помилкових положень. Байдужість, виявлена як з боку редактора, так і з боку автора, однаково шкідливі для передачі.

У практиці телебачення можливі випадки, коли редактор у силу специфічності, незвичайності теми багато в чому покладається на думку автора-фахівця. Незважаючи на це, задача редактора і його роль не стають менш відповідальними. І хоча зрозуміле бажання автора-фахівця найповніше і найдокладніше розповісти про близький йому предмет, нерідко в ускладненій формі, редактор знає, що це може ускладнити сприйняття передачі.

З завершенням літературної правки функції автора, як і редактора, не вичерпуються. Автор залучається до добору образотворчого матеріалу, у проведенні синхронних зйомок, що дозволяє йому здійснювати контроль за точним виконанням сценарію, відразу вносити необхідні зміни і доповнення.

Для оперативних передач корисно мати постійний актив з досвідчених авторів (штатні і позаштатні журналісти), що набагато полегшить роботу редактора і дозволить у короткий термін підготувати повноцінну передачу.

Задачі і функції редактора, що працює з автором-виступаючим, ведучим, незалежно від того, хто цей автор (журналіст чи фахівець), трохи видозмінюються. Редактор несе особливу відповідальність за вибір автора, що виступає в кадрі (мова йде про "живий" виступ, коли центр усієї редакторської діяльності переноситься на попередню підготовку передачі). Про особливості цієї роботи варто поговорити докладніше, оскільки виступ в кадрі займає у телевізійних програмах велике місце. Масовість і різнорідність аудиторії, візуальність телебачення пред'являють до виступаючого жорсткі вимоги. Насамперед, він повинен добре знати свій предмет. Яскрава індивідуальність, оригінальність і переконливість виступу активізують почуття і думки аудиторії. На жаль, нерідкі ще випадки, коли на телевізійному екрані людина говорить правильно і гладко, але в його очах – повна байдужість. Найнебезпечніше тут полягає не в нудьзі, яку він наганяє, а в тому, що його байдужість, байдужність до теми виступу передається глядачам. Тоді можна вважати, що вибір автора-ведучого зроблений невдало. Щоб уникнути подібних помилок, редактор повинний знати: викликати інтерес глядачів до особистості виступаючого так само важливо, як і викликати їхній інтерес до предмета, змісту виступу. Велике значення тут мають авторитет і популярність виступаючого.

Про публікацію в газеті читач судить по глибині і силі думки, за формою викладу, по авторитету й компетентності автора в тій чи іншій галузі. Виступ по телебаченню, до вище вказаного, додає ще один аспект: видиму поведінку людини, обумовлену багато в чому його особистими якостями і зовнішніми даними. Дефекти зовнішності, як і дратівлива манера триматися і говорити, викликають у глядачів "негативну установку сприйняття" людини в кадрі. Редактору доцільно проводити добір людей для виступу разом з режисером, що допоможе більш точно визначити телегенічність кожної наміченої кандидатури.

Коли автор-ведучий обраний, редактор повинний обговорити з ним завдання; уточнити тему виступу (чи короткий план сценарію); намітити коло запитань, на яких повинна бути акцентована увага; обговорити форму, тривалість передачі та інше.

Для передач, що засновані на репортажних зйомках, основне завдання – пошук драматургічної форми подачі документального матеріалу. Важливо не тільки вибрати об'єкти зйомок, але й визначити основний напрямок дослідження проблеми.

В останні роки в телевізійній практиці з'явився новий тип ведучого – модератор, особа, що веде теледебати, різного роду дискусії, телемости, шоу і т.п. Правда, дотепер функції модератора недостатньо чітко обкреслені. Якщо вникнути в етимологію слова, то вона походить до музичного терміна латинського походження – модерато – помірний, середній звук. Звідси – модератор – той, хто стримує, приводить у відповідність. Оскільки на телебаченні використовується мова, що звучить, то, імовірно, виникла аналогія з музичним звуком. Таким чином, можна припустити, що модератор - це телеведучий, що об'єднує компоненти програми в єдине ціле. Головне правило модератора: ведучий дискусії не є її учасником. Не заважаючи учасникам, модератор стежить за справедливим розподілом часу. Він може ставити питання, переважно не від свого імені, а посилаючись на інші думки, публікації і т.п.. У цьому випадку модератор може "дожати" гостя, якщо той іде від прямої відповіді, попросити його що-небудь уточнити.

Журналіст у дискусійній передачі по суті робить те ж, що і репортер, - веде пошук, але не фактів, а певної істини. Зрозуміло, що спосіб пошуку тут інший, так само як і рівень компетентності й осмислення. Репортера, модератора і ведучого новин поєднує одне: глядач не повинен здогадуватися про їхні політичні пристрасті.

Узагалі, ця професія прийшла до нас із Заходу. Там передачі, що веде журналіст-модератор, мають солідний стаж і дуже популярні. Наші журналісти тільки вчаться мистецтву модератора, хоча окремі програми, більш-менш удалі, уже є (передачі В. Познера, С. Шустера). Як показує досвід, поки ця роль краще вдається професійним тележурналістам.

Говорячи про ведучих телепрограм, варто назвати ще одну професію, що стала дуже популярною. Мова йде про шоуменів. Шоу – означає вистава. Слово "шоу" позначає "розмовна вистава", свого роду спектакль – яскравий, динамічний. Шоумен повинен бути артистичним. Талант спілкування, вміння вибудувати передачу з безлічі висловлювань, іронія, іноді сумнів, швидка реакція – необхідні для нього якості. Ці передачі можуть бути найрізноманітніші. Але неодмінно легкі для сприйняття, навіть якщо тема злободенна (звідси і популярність жанру). Необхідна ознака шоу – участь публіки. Крім ведучого і героїв можлива присутність експертів. Іноді сюрпризи, несподіванки для героя. Багато років йдуть у США "Шоу Опри", "Донах’ю-шоу".

У 60-х - початку 70-х років ХХ ст. дуже популярною була програма Валентини Леонтьевої "От всей души", що повністю відповідала вимогам жанру. Але тоді слова "шоу" ще було невідоме в СРСР. (Сьогодні схожу передачу "Ищу тебя" на каналі ОРТ досить успішно веде Ігор Кваша, на каналі Інтер передачу "Ключовий момент" веде Наталя Сумська.)

Звичайно, Леонтьева не була автором програми, вона - диктор, народна артистка СРСР. Багато чого в тій передачі трималося саме на її артистичному таланті. Працювали над сценарієм інші люди, журналісти. Однак у жанрі шоу акторська майстерність, уміння спілкуватися виходить на перше місце. В усьому світі ім'я ведучого виноситься в назву програми. Тому такого ведучого цілком можна назвати співавтором програми. Для успіху шоу необхідна команда, що готувала б добротні сценарії, як у свій час для Леонтьевої, як це робиться за рубежем, а в нас для ведучих програм типу «Свобода слова», «Підйом» тощо.

Таким чином, підготовчий етап у редагуванні телепрограм, в основному, носить організаційно-творчий характер, оскільки організаційна робота на телебаченні тісно пов'язана з літературною і не може бути від її відділена.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.028 сек.)