АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

УЧАСТЬ РЕДАКТОРА В ПІДГОТОВЦІ ПРЯМИХ ПЕРЕДАЧ

Читайте также:
  1. I. Передача профессии из поколения в поколение
  2. II звено эпидемического процесса – механизм передачи возбудителей.
  3. Multicast ( групповая передача)
  4. RTP (Real-time Transport Protocol) – транспортный протокол передачи в реальном времени.
  5. А) ОСНОВНЫЕ УСЛОВИЯ ВЕРНОЙ ПЕРЕДАЧИ СЛОВ, ОБОЗНАЧАЮЩИХ НАЦИОНАЛЬНО-СПЕЦИФИЧЕСКИЕ РЕАЛИИ
  6. А) ПЕРЕДАЧА НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ ФУНКЦИИ АРТИКЛЯ
  7. АВТОР І РЕДАКТОР У РОБОТІ НАД ПЕРЕДАЧЕЮ
  8. Алекс, Стивенсон и часть группы заняли свои места на диванчиках по обе стороны от экрана, на котором сейчас было изображение эмблемы передачи.
  9. Альтернативные издания. Изменения роли ведущих теле- и радиопередач.
  10. Аппаратура линии связи: аппаратура передачи данных, оконечное оборудование, промежуточная аппаратура.
  11. Асинхронная и синхронная передачи
  12. Безлицензионные формы передачи технологий: инжиниринг и консалтинг

Жанри "прямого телебачення", що найбільше забезпечують контакт між екраном і глядачем, здатні втягувати глядача в співпереживання, підвищувати активність сприйняття. Перевага телевізійної публіцистики виражається в тому, що об'єктом естетичного сприйняття стає не тільки художній образ, але реальна людина, така, як вона є, без художнього перетворюючого начала, без гриму. Наскільки потрібний і (доречний) детально розроблений літературний матеріал, яка ступінь підготовки такої передачі? Вище говорилося про те, що готувати "пряму" передачу на базі повністю розписаного сценарію, де за героїв вже наперед виражені їхні думки і почуття, безглуздо. У той же час невимушеної, природної поведінки людини в кадрі, як правило, не можна досягти без попередньої підготовки. Тому редактор може рекомендувати автору підготувати сценарний план, що представляє собою різновид літературного сценарію. У сценарному плані чітко визначається мета і завдання передачі, її герої, передбачаються ситуації, у яких найбільш повно розкриваються їхні характери, мотиви поведінки. Сценарний план має чітко розроблену драматургію, що намічає лише опорні пункти дії, а розв’язання конфліктів надане самим учасникам.

Драматургія тут служить методом дослідження дійсності, а не п'єсою, яку повинні грати запрошені в студію люди. Тому що в "живих" передачах, розрахованих на імпровізацію, глядач пробачить учасникам неправильні висловлювання, помилки, запинки і т.п. , але тільки не гру.

Нерідко під сценарним планом розуміється просте перерахування у певній послідовності об'єктів показу й учасників передачі з коротким описом заданих виступів. Такий підхід невірний. Сценарний план повинен відрізнятися від сценарію лише в тій мері, у якій реальна поведінка і слова героїв можуть відрізнятися від заздалегідь підготовлених. У кращих передачах завжди знайдені оригінальні повороти сюжету, ситуації, що повідомляють напруженість дії і непередбаченість фіналу. Сценарний план вимагає великої підготовчої роботи. Тільки всебічне знайомство з героями майбутньої передачі, тривале їхнє вивчення дозволяють багато чого передбачити і звести можливі несподіванки до мінімуму.

Цікавий досвід документальних передач, зроблених у формі репортажу і присвячених історичним подіям, де авторський коментар, сучасна точка зору на події давнини несуть основне навантаження. Автори вже не обмежуються простим викладом подій, фактів, біографій людей. Вони намагаються зрозуміти їхній глибинний характер, установити взаємозв'язок між подіями і їх наслідками, відновити історичне тло події, побачити його очима очевидців і в той же час оцінити з сучасних позицій. "Передати" телевізійний репортаж з минулого вдається тоді, коли об'єктом дослідження стають не стільки факти історії, скільки судження про них їх сучасників.



Репортажний метод бере на озброєння прийоми "прямого" телебачення, що, як уже відзначалося, найкраще забезпечує контакт між телебаченням і глядачем. Цей метод, розроблений у кіно, знайшов на телебаченні ефективне застосування і подальший розвиток. Інтерв'ю, спонтанні висловлювання героїв, авторський коментар - усе це дозволяє скоротити відстань між героями телепередачі і глядачем.

В інтересах збереження життєвої правди доцільно писати сценарний план репортажного сюжету (чи фільму) так само, як живої передачі. Закадровий текст і переходи (зв'язки) "дописуються" після зйомок відповідно до знятого матеріалу і визначеної композиції. У сценарному плані репортажного сюжету мають бути відображені: цільова настанова, характери героїв, місце дії, способи зйомки (прихована камера, діюче спостереження), передбачувані обставини, можлива послідовність епізодів. Такий підхід пов'язаний з тим, що неможливо штучно відірвати процес спостереження від зйомок. У противному випадку замість зображення реальної дійсності вийде інсценівка, а замість реальних героїв - виконавці.

При роботі над сюжетами, створеними за допомогою перемонтажу теле-, кіно- і фотохроніки, необхідно пам'ятати, що цей метод тільки тоді досягає своєї мети, коли змушує глядача сприймати знайомі кадри так, немов він бачить їх уперше, коли хроніка отримує сучасне трактування. Відштовхуючи від відібраних фактів, автор повинен сам відчувати (і дати відчути глядачу) схований підтекст події, що додає йому широкого суспільного звучання. Як правило, такий підтекст має політичну і пізнавальну спрямованість. Як приклад можна навести знаменитий фільм М. Ромма "Звичайний фашизм".

‡агрузка...

Для зйомок документального телефільму краще мати літературний сценарій. Це важливо для образно-композиційної організації матеріалу, оскільки телефільм, у порівнянні з "прямою" передачею, є більш високим рівнем естетичного освоєння дійсності. Точно по'єднати образи, що не мають, здавалося б, безпосереднього зв'язку, можна лише на основі заздалегідь продуманого літературного матеріалу, у якому автор виступає дослідником узятої проблеми.

На стадії редагування тексту сценарію остаточно уточнюється заголовок передачі. Недооцінка цього елемента може обернутися серйозним прорахунком. Особливе значення це має при підготовці суспільно-політичних передач, основне призначення яких - активно впливати на світогляд людей різного віку, різних рівнів культури й освіти, різних професій. Кожна передача повинна правильно орієнтувати глядачів, не відлякувати їх складністю, аморфністю чи химерністю назви. Пам'ятаючи про це, телевізійний редактор повинен вимагати від автора цікавої, яркої й доступної форми, вміння цікаво подати матеріал, залучити до нього увага глядачів.

Практика показує, що іноді доцільно дати дві назви: заголовок і його розшифровку. Тоді глядач одержить більш точне уявлення про передачу. Він буде підготовлений до того, що почує та побачить.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.005 сек.)