Функціональні стилі української мови, причини їх існування. Основні ознаки кожного зі стилів

Стиль мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцями за певних умов спілкування. У вужчому розумінні стиль мовлення –це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Кожний стиль має: сферу поширення, призначення, систему мовних засобів, стилістичні норми, підстилі, жанри реалізації.

В основу класифікації стилів мови покладено різні принципи, що призвело до виділення різної кількості функціональних стилів. В українській мові найпоширенішою класифікацією є та, згідно з якою виділяють п’ять стилів: офіційно-діловий (функція повідомлення), науковий (функція повідомлення), публіцистичний і художній (функція впливу), розмовний (розмовно-побутовий, стиль побутового мовлення) (функція спілкування). Останнім часом почали виділяти, як цілком самостійні, ще два стилі –епістолярний та конфесійний.

Кожен має свої властивості та реалізується у властивих йому жанрах (різновидах текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою вживання).

Науковий стиль - це функціональний стиль літературної мови, який обслуговує сферу науки.

Основне призначення – повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань.

Основні ознаки:

- ясність і предметність тлумачень,

- логічна послідовність,

- узагальненість понять і явищ,

- об’єктивність,

- аргументація і переконаність тверджень,

- причинно-наслідкові пояснення,

- докладні висновки.

Науковий стиль характеризується широким використанням термінології як загальної так і спеціальної. Для нього характерне вживання великої кількості абстрактних і запозичених слів.

Науковий стиль має кілька різновидів:

1) власне науковий обслуговує фахівців певної галузі. Це наукові дослідження в галузі мовознавства, права, медицини, математики тощо. Реалізується в монографіях, рецензіях, статтях, рефератах, тезах тощо;

2) науково-популярний має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей незалежно від їхньої професії і підготовки.

3) науково-навчальний використовується для написання літератури, призначеної для навчальних закладів;

4) виробничо-технічний –це мова літератури, що обслуговує різні сфери господарства і виробництва (інструкції, проекти тощо). Від власне наукового стилю він відрізняється дещо простішою формою викладу, лаконічнішим обґрунтуванням тієї чи іншої проблеми, обмеженою кількістю спеціальної термінології;

5) науково-публіцистичний підстиль широко використовується в газетах і журналах. Цим стилем журналісти пишуть інформації про досягнення науки і техніки.

публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, який використовується в періодичних виданнях, засобах масової інформації. Публіцистичний стиль – один із найбільш широковживаних.

Основна функція – обговорення, переконання, відстоювання і пропаганда. Він забезпечує різні потреби суспільства, пов’язані з політикою, адміністративною і господарською діяльністю, відзначається гострим характером. Його призначення – агітація, активний вплив на читача і слухача. Це зумовлює такі риси, як доступність, яскравість и чіткість викладу, полемічність, образність, експресивність. Тут широко використовується суспільно-політична лексика, політичні гасла і заклики, урочисті фрази, риторичні запитання та засоби сатири й гумору. Основна форма викладу – монолог (рідше – діалог). Можливе вживання штампів. Мова насичена словами, що вжиті в переносному значенні, наявна велика кількість метафор. Синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення. Сфера використання – публіцистичні статті, виступи в газетах, журналах, на телебаченні, зборах, мітингах тощо.

Публіцистичний стиль поділяється на такі підстилі:

1) стиль засобів масової інформації (часописи, радіо, телебачення

тощо);

2) художньо-публіцистичний (памфлети, політичні доповіді,

нариси тощо);

3) науково-публіцистичний (стоїть на межі наукового та публіцистичного стилів).

Художній стиль - це функціональний стиль художньої літератури. Стиль художньої літератури виділяється за естетичною функцією, яка накладається на комунікативну функцію. Основне призначення – різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів.

стиль художньої характеризується емоційністю, експресивністю, образністю. Художній стиль – може виступати в кількох різновидах – епос, трагедія, поема, роман, повість, байка, лірика. Лексика художнього стилю різноманітна: історизми та архаїзми, діалектизми, оказіоналізми та ін. Часте використання синонімів, антонімів, омонімів зі стилістичною метою. Властиве використання епітетів, метафор, порівнянь тощо. Використовуються різні типи речень. Монологічна та діалогічна форма викладу тексту. Він може включати в себе всі стилі та їх ознаки.

Офіційно-діловий стиль функціональний стиль літературної мови, який обслуговує сферу ділових стосунків (місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-правових, виробничо-економічних, дипломатичних стосунків в офіційному спілкуванні. Основне призначення ОДС – регулювати офіційні ділові стосунки та обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Офіційно-діловий стиль досить чутливий до соціально-історичних факторів, піддається серйозним змінам під впливом соціально-історичних перетворень у суспільстві і в той же час виділяється серед інших функціональних різновидів мови своєю стабільністю, традиційністю і стандартністю.

Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:

- Законодавчий, що використовується у законодавчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується у Конституції, законах, указах, статутах, постановах, кодексах тощо.

- Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується у конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах.

- Адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві. У адміністративно-канцелярському підстилі дві функції: інформаційно змістова (оголошення), і організаційно-регулююча (розпорядження, наказ).

- Юридичний – використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання, розслідування). Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини. Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, повідомленнях та ін.

Розмовний стиль. Основна функція – офіційне й неофіційне спілкування, обмін думками між двома або кількома мовцями. Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.

Основні ознаки:

- безпосередня участь у спілкуванні,

- усна форма спілкування,

- невимушеність,

- непідготовленість (неформальність),

- використання несловесних засобів (тембр, паузи, емоційні наголоси, рухи),

- емоційність.

Тут широко використовуються розмовні, просторічні слова, експресивні та емоційно забарвлені слова і звороти, діалектизми та жаргонізми. Використання неповних, обірваних речень. Інтонація різноманітна. Розмовний стиль поділяється на такі підстилі: 1) розмовно-побутовий; 2) розмовно-офіційний.

Епістолярний стиль - це стиль приватного листування. Основне призначення – поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційній настроєності автора.

Основні ознаки – наявність певної композиції: початок (звертання); головна частина, де розкривається зміст листа; закінчення, де підсумовується написане, іноді наявний. Широке використання форм ввічливості, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття. На сучасному етапі епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов’язкових раніше вступних звернень та заключних формулювань увічливості.

Конфесійний стиль - обслуговує релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Він втілюється (реалізується) в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма), у різних церковних книгах (писемна форма). Основне призначення – вплив на душевні переживання людини. Конфесійний стиль склався в українській мові десь у 16-17 століття. Час від часу цей стиль заборонявся або обмежувався у використанні (наприклад, у 20-40-х роках ХХ століття).

Для нього характерними є такі засоби, як архаїзми, суто церковна термінологія, слова-символи, непрямий порядок слів у реченні, значна кількість метафор, алегорій, що робить його небуденним, піднесеним.

Професійна сфера охоплює три функціональні різновиди літературної мови – науковий, розмовний, офіційно-діловий. Саме єдність мовних засобів цих трьох стилів досягається комунікативна мета кожної людини, незалежно від фаху, статі, віку, соціального становища.

Поиск по сайту: