Головні функції, принципи та методи діяльності МЕО

Міжнародні економічні відносини реалізуються через їх суб’єкти. До суб’єктів МЕВ належать підприємства, фірми, держава, приватні особи, ТНК і ТНБ, а також міжнародні економічні організації (МЕО).

Особливістю МЕО, як суб’єктів системи МЕВ є те, що вони поряд із державними органами є регуляторами цих відносин.

Міжнародна організація – це об’єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільноo реалізують програму або мету на основі певних правил і процедур і діяльність яких виходить за національні кордони.

Утворення міжнародних економічних організацій є об’єктивним наслідком процесу розвитку світового господарства.

Чинники виникнення МЕО:

¾ міжнародний поділ праці;

¾ міжнародна економічна інтеграція;

¾ політичні відносини між країнами;

¾ глобалізація світової економіки та МЕВ.

Функції міжнародних економічних організацій:

§ сприяння – організація міжнародних конференцій, збір статистичних даних, публікації, розповсюдження результатів досліджень, допомога організації переговорів сторін;

§ спостереження – допомога з можливістю формування й опублікування офіційного погляду організації на ті чи інші проблеми, що є способом формування суспільної думки, яка може впливати на економічну політику країни;

§ нагляд – більш жорстка форма спостереження, що пов’язана із зобов’язанням країн регулярно повідомляти за встановленою формою дані про своє економічне положення і отримувати рекомендації щодо суті поточного економічного розвитку;

§ регулювання – нагляд, який полягає у примушенні країни до виконання рекомендацій міжнародної спільноти шляхом розробки відповідних норм, механізмів.

Міжнародні економічні організації є суб’єктами міжнародного права. Міжнародні правові норми утворюються на основі узгоджень між учасниками МЕВ. Якщо угода офіційно декларується суб’єктами, то така норма зветься договірною і якщо ж норму не декларують, але мають її на увазі і не заперечують, то вона зветься міжнародним звичаєм.

Міжнародні звичаї – це норми, що складаються внаслідок довгострокової практики міжнародних відносин

. Джерела формування нормативної основи діяльності міжнародних організацій:

1. міжнародні угоди;

2. рішення міжнародних організацій та конференцій;

3. міжнародні звичаї;

4. міжнародні кодекси поведінки.

Окрім договірних і звичаєвих норм важливу роль в правовому регулюванні діяльності міжнародних організацій відіграють принципи міжнародного права.

Принципи поділяються на загальні та спеціальні.

Загальні принципи Заключного акту Гельсінської Наради використовуються в діяльності багатьох організацій і відтворюються в їх статутах, програмах і угодах.

Спеціальні принципи охоплюють вужчу сферу відносин між суб’єктами МП і мають більш конкретний характер.

Поиск по сайту: