Методи показу в екскурсії

— характерні особливості показу в екскурсії

— характеристика основних методичних прийомів показу

Показ — процес реалізації принципу наочності; наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об’єктом або кількома об’єктами одночасно (наприклад, з пам’яткою архітектури або архітектурним ансамблем). Термін «показ» широковживаний в екскурсійній методичній літературі, разом з тим, його часто ототожнюють з терміном «демонстрація», що визначається як публічний показ, розрахований на групове сприйняття якогось предмета або явища.

Показ об’єкта — це система цілеспрямованих дій екскурсовода і екскурсантів; спостереження об’єктів під керівництвом кваліфікованого спеціаліста. Показ передбачає аналіз об’єктів, активну самостійну роботу екскурсантів. Особливістю показу є здатність виявити, розкрити ту чи іншу якість (властивість, подібність, відмінність) об’єкта; можливість зробити очевидним те, що є непомітним на перший погляд.

Показ в екскурсії є сумою трьох елементів:

Ø самостійного спостереження екскурсантів;

Ø показу під керівництвом екскурсовода, який використовує відповідні методичні прийоми для встановлення зв’язку між об’єктом і подіями, що з ним пов’язані;

Ø ознайомлення екскурсантів з експонатами «портфеля екскурсовода».

Основні завдання показу під час екскурсії:

Ø показати екскурсійні об’єкти, які розташовані перед екскурсантами;

Ø показати об’єкти, яких вже немає (збереглися лише на фото, малюнках тощо);

Ø показати історичну подію, яка відбулася на даному місці;

Ø показати діяльність історичної особистості (письменника, митця, полководця), яка пов’язана з даною конкретною місцевістю;

Ø показати об’єкт таким, яким він був під час події, що описується.

Основні вимоги до показу:

Ú правильний вибір зручної точки показу;

Ú вибір найбільш придатного для показу часу;

Ú можливість відвернути увагу екскурсантів від об’єктів далеких від теми;

Ú використання руху екскурсантів як методичного прийому при показі;

Ú інформаційна і моральна підготовленість екскурсантів до спостереження об’єктів.

Методично обґрунтована послідовність показу:

1) визначення — екскурсовод визначає, який об’єкт показує екскурсантам;

2) характеристика — екскурсовод пояснює, що собою являє об’єкт (характеризує, описує його);

3) мета створення — екскурсовод розповідає про призначення об’єкта;

4) екскурсійний аналіз, порівняння — екскурсовод показує окремі частини об’єкта;

5) довідка — екскурсовод називає автора пам’ятки, архітектора споруди тощо;

6) оцінка історичної події — екскурсовод розповідає про події, які пов’язані з об’єктом.

Певні відмінності має показ об’єктів, які віддалені від екскурсантів. Тут доречним буде використання панорамного показу.

У процесі показу екскурсовод може давати вказівки екскурсантам з метою закріпити їхні знання:

— зорієнтувати увагу екскурсантів на певні частини або деталі об’єкта перед безпосереднім спостереженням;

— спрямувати увагу екскурсантів на певний об’єкт;

— рекомендувати порівняти даний об’єкт з якимось іншим, уже знайомим екскурсантам (здійснюється в ході спостереження);

— пояснити особливості об’єкта показу з метою їх більш глибокого розуміння (під час спостереження);

— виокремити об’єкт з ансамблю або ряду подібних до нього з навколишнього середовища;

— пропозиція зробити висновки на основі власних спостережень.

Характерні особливості показу

Активність показу. Показ є не пасивним милуванням пам’ятками природи або результатами людської діяльності, а визначається як цілеспрямоване спостереження (вивчення, дослідження) об’єктів. Це — аналіз об’єктів, сприйняття яких полегшується за допомогою екскурсійної методики. Цей процес вимагає активної діяльності як екскурсовода, так і екскурсантів.

Логічна послідовність показу. В процесі екскурсії кожний наступний об’єкт є щаблем у розкритті теми. Саме цим визначається місце даного об’єкта серед інших. Логічність показу, зв’язок об’єктів між собою забезпечуються методично обгрунтованою послідовністю їх показу під час екскурсії.

Провідне значення та визначальна роль показу. У більшості випадків під час екскурсії показ передує розповіді. Екскурсії без показу не існує. Для більшості екскурсій об’єкти є єдиним доказом, візуальним аргументом до положень, які висуває екскурсовод. Основою екскурсії є зорове сприйняття і враження, отримані за допомогою інших огранів чуттів. Отже, головною є формула «від показу до розповіді».

Сюжетність показу. Показ об’єкта в екскурсії зазвичай має сюжетний характер. Сам по собі сюжет в екскурсії складніший, ніж у творі образотворчого мистецтва. Для нього характерна сукупність дій, показ розгортання історичної події, розвитку життя і діяльності певної історичної особистості. Вміння екскурсовода показати розгортання події допомагає глядачу відтворити минуле так, що воно відображується у його свідомості, як у дзеркалі, захоплює своїм значенням і викликає певні емоції. Сюжетний показ оживляє екскурсію, активізує екскурсантів: вони краще запам’ятовують об’єкти, засвоюють сутність подій, з ними пов’язаних, а розповідь екскурсовода як така стає конкретнішою.

Парадоксальність показу. Ця особливітсь полягає в тому, що екскурсант під час показу бачить більше того, що безпосередньо знаходиться перед ним у цей момент. Спостереження об’єкта під керівництвом екскурсовода створює умови для того, щоб екскурсант побачив більше, ніж він міг би побачити при самостійному огляді.

Методичні прийоми показу складають найбільш численну групу в екскурсійній методиці і покликані спростити споглядання об’єкта, виділити ті його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дозволяють екскурсантам подумки розчленувати об’єкт на складові частини, уявити відсутні деталі, «побачити» змінений об’єкт у первісному вигляді та історичні події, які відбувалися багато років тому.

До методичних прийомів показу відносять:

Ú попередній огляд

Ú панорамний показ

Ú зорову реконструкцію

Ú зоровий монтаж

Ú локалізацію подій

Ú абстрагування

Ú зорове порівняння

Ú інтеграцію

Ú зорову аналогію (асоціації)

Ú переключення уваги

Ú рух

Ú показ наочних посібників

Ú показ меморіальної дошки.

Прийом попереднього огляду. Використовується у той момент, коли екскурсанти знаходяться поряд з об’єктом. Попередній огляд є першим ступенем спостереження об’єкта. Існує два варіанти використання цього прийому.Попередній огляд триває 1-2 хвилини.

Прийом панорамного показу. Дає можливість екскурсантам спостерігати загальний вид місцевості. Для панорамного показу можна використовувати вежі, дзвіниці, мури, мости та інші високі точки, звідки відкриваються панорамні місця, поля битви, долини річки тощо. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, яка перед ними відкривається, у панорамі необхідно виявити композиційний центр і привернути до нього увагу групи. Друга особливість панорамного показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів потрапляє багато об’єктів. Екскурсовод повинен показати ті об’єкти, які розкривають тему, переходячи від загального до конкретного показу панорами.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Надає можливість «спорудити» та «оживити» об’єкт. Він використовується при показі пам’ятних місць, пов’язаних із воєнними подіями, з життям та діяльністю письменників, вчених, композиторів, художників. Завдання цього методичного прийому — дати уявлення про об’єкт, який у даний час має інший вигляд, тобто відновити первісний вигляд об’єкта в уяві екскурсантів. Використання прийому зорової реконструкції передбачає наявність у екскурсовода широких знань про об’єкт, про його первісний вигляд. Доцільно мати мапу або схему із позначками найбільш важливих подробиць історичної події. Допомагає у використанні цього прийому «портфель екскурсовода» (фотографії об’єкта у минулому).Важливим цей прийом стає і при висвітленні тем про майбутнє міста, району, вулиці, площі. Використовуючи цей прийом, екскурсовод має намалювати таку картину, щоб людина одержала чітке зорове уявлення:

— про пам’ятник, будову, місцевість, такими, якими вони були раніше

— про історичну подію, що відбулась на цьому місці, в даному будинку

— про побут, життя, творчість власників садиби, мешканців будинку та ін.

Прийом зорового монтажу. Допомагає «скласти» необхідний об’єкт, поєднавши зовнішній вигляд кількох об’єктів (будинків, пам’ятників тощо). Складові частини можуть бути «запозичені» від тих об’єктів, які в даний момент є предметом спостереження екскурсантів. Крім того у зоровому монтажі використовуються фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій. Відіграє важливу роль у конкретизації змісту подій, виявленні їх зв’язку з певним місцем, обмеження дій рамками певної території. Цей прийом дає можливість обмежити увагу екскурсантів частиною об’єкта, привернути увагу до конкретної території, до місця, де відбулась певна подія. Цей прийом дозволяє екскурсоводу перейти від загального до конкретного. Перед екскурсоводом, який використовує методичний прийом локалізації, постає завдання. Прийом локалізації сприяє розвиткові у екскурсантів почуття причетності до подій минулого, подумки стати їх учасником. Прийом прив’язування події до певного місця доцільно використовувати в екскурсіях на історичну та виробничо-економічну тематику.

Прийом абстрагування. Являє собою уявне виділення з цілого певних частин з метою їх подальшого глибокого аналізу. Використання цього прийому розпочинається з пояснень екскурсовода, які частини об’єкта є предметом показу. Абстрагування допомагає екскурсантам «не бачити» того, що не має відношення до теми. Цей прийом ґрунтується на спостереженні:

— одного з об’єктів шляхом уявного відокремлення його від інших об’єктів, які розташовані поряд;

— однієї з частин будинку (поверху, балкона тощо) у відриві уваги від інших частин, які менш суттєві або непотрібні для розгляду даної теми.

Прийом зорового порівняння. У екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння об’єкта, який візуально сприймається, з об’єктом, який реконструюється подумки або був показаний раніше. Екскурсовод, здійснює порівняння явищ, предметів та їхніх ознак. При цьому між собою порівнюють як подібні, так і відмінні за зовнішнім виглядом об’єкти. Використання прийому зорового порівняння дозволяє екскурсантам уявити дійсний розмір об’єкта (наприклад, висоту пам’ятника, довжину мурів, ширину вулиці), скоротити у розповіді кількість фактів або цифр, які погано сприймаються і запам’ятовуються, відбирають час від важливих пояснень.

Прийом інтеграції (відновлення, доповнення). Побудований на об’єднанні в єдине ціле окремих частин об’єкта, який спостерігається. Показуючи будинок, споруду, пам’ятне місце, екскурсовод іде шляхом інтеграції, тобто об’єднання різних сторін, деталей, властивостей в єдине ціле. Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожний будинок окремо, потім екскурсовод об’єднує (інтегрує) зорові враження, які екскурсанти отримали під час спостереження окремих об’єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність кількох споруд, а екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль в цілому.

Прийом зорової аналогії. Ґрунтується на дії одного із загальних методів наукового пізнання — методу аналогії. Прийом зорової аналогії більш складний, ніж прийом зорового порівняння. При зоровому порівнянні співставляються будинки, споруди, монументи, рослини, портрети, які в даний момент знаходяться перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, який використовує прийом аналогії — спрямувати екскурсантів на активний пошук аналогій, викликати в пам’яті образ аналогічного об’єкта, який вони бачили раніше. При цьому у кожного екскурсанта можуть бути власні аналогії. Іноді цей прийом називають прийомом асоціацій. Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації за подібністю.

Прийом переключення уваги. Реалізується, коли після спостереження об’єкта, екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять погляд на інший об’єкт (наприклад, переведення погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на сучасну багатоповерхову споруду або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об’єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об’єктів дозволяє краще зрозуміти перший з об’єктів, що спостерігався.

Методичний прийом руху. Вимагає чіткого розуміння відмінності двох понять: «рух» як ознака екскурсії і «рух» як методичний прийом. Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою переміщення екскурсантів поблизу об’єкта (відносно об’єкта) з метою кращого його споглядання. В ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти отримали уявлення про крутизну схилу, висоту вежі (дзвіниці, мінарета), відстані до об’єкта та ін. Крім того, рух в екскурсії використовується як методичний прийом показу екскурсійних об’єктів — окремих споруд, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують уповільнений рух автобуса довкола цілого комплексу об’єктів. Під час такого руху цей комплекс об’єктів на очах екскурсантів ніби повертається, розгортається, відкриваючи нові об’єкти. Подібне використання даного прийому можливе при поступовому русі уздовж панорамного майданчика. В такому випадку стає можливим вести багатоплановий показ панорами, виявляти повторюваність деталей, подібність об’єктів, їх відмінності, характерні особливості. Інший варіант руху як методичного прийому — обхід довкола будинку, споруди, пам’ятника або рух у напрямку пам’ятника, який методично будується таким чином, що об’єкти поступово вимальовуються більш чітко, збільшуючись на очах екскурсантів. Наприклад під час показу поля битви, екскурсовод пропонує екскурсантам самим пройти той шлях, яким рухалися герої подій.

Показ наочних посібників. Мета цього прийому — заповнити прогалину у зоровому ряді, поповнити знання про об’єкт та події, що з ним пов’язані. При виготовленні наочних посібників необхідним є дотримання ряду правил: вони мають бути чіткими, якісними, доповнювати основні об’єкти екскурсії, а не відволікати від них. Розмір наочностей може бути 18x24см або 24x30см (щоб їх можна було роздивитись). Наочні посібники бувають:

— природні (натуральні) — насіння, гербарії, колекції мінералів тощо;

— образотворчі — мали, схеми, таблиці, картини, фотографії тощо;

— технологічні — кінофільми, слайди, магнітофонні записи тощо.

Показ меморіальної дошки. Перед показом меморіальної дошки спочатку проводиться аналіз об’єкта, розповідь про події, що з ним пов’язані. Після цього увага екскурсантів звертається на дошку. Не рекомендується зачитувати напис, якщо він знаходиться в межах зору екскурсантів. Висвітлення теми може бути розпочато з меморіальної дошки у тому випадку, якщо її встановлено на будинку, спорудженому на місці будівлі, де відбулась історична подія, тобто, коли об’єкт, про який йдеться, не зберігся.

Специфіка показу під час автобусної екскурсії:

¤ з вікон автобуса (швидкість руху 40-60 км/год) екскурсовод коментує бачене з вікна — дорожня інформація;

¤ спостереження з вікон при повільному русі автобуса поблизу об’єктів (побіжний огляд). Це дає можливість оглянути пам’ятники історії і культури, отримати поверхове враження про них;

¤ огляд об’єктів без виходу з автобуса, на його стоянці у безпосередній близькості до об’єкта, коли екскурсовод проводить аналіз об’єкта, який екскурсанти бачать з вікна;

¤ огляд об’єктів на зупинці, з виходом екскурсантів із автобуса, коли детальний аналіз доповнюється багатоплановим показом з широким використанням екскурсоводом методичних прийомів показу і екскурсійного аналізу.

Поиск по сайту: