Функціонування та параметри проксі-сервера

Клієнтський комп'ютер має налаштування (конкретної програми або операційної системи), відповідно до якої всі мережеві з'єднання по деякому протоколу потрібно здійснювати не на ip-адресу сервера (ресурсу), що виділяється з DNS-імені ресурсу, або безпосередньо заданий, а на ip-адресу (і інший порт) проксі-сервера.

За необхідності звернення до будь-якого ресурсу за цим протоколом, клієнтський комп'ютер відкриває мережеве з'єднання з проксі-сервером (на потрібному порті) і здійснює звичайний запит, так якщо б він звертався безпосередньо до ресурсу.

Розпізнавши дані запиту, перевіривши його коректність і дозвіл для клієнтського комп'ютера, проксі-сервер, не розриваючи з'єднання, сам відкриває нове мережеве з'єднання безпосередньо з ресурсом і робить той же самий запит. Отримавши дані (або повідомлення про помилку), проксі-сервер передає їх клієнтському комп'ютеру.

З цього випливають два основні обмеження звичайного проксі-сервера:

1. Проксі-сервер повинен бути повнофункціональним сервером і клієнтом для кожного підтримуваного протоколу
2. Проксі-сервер може обслуговувати тільки ті мережеві протоколи, у запиті яких передається ім'я або ip-адреса ресурсу (не відноситься до прозорих проксі — вони отримують ip-адресу безпосередньо з перехопленого з'єднання).

В часі становлення Інтернету проксі-сервери були найпопулярнішим способом виходу в Інтернет з локальних мереж. Цьому сприяли такі обставини:

• Основний протокол, що використовувався — http, який легко проксіюється;
• Підтримка проксі більшістю браузерів і / або операційних систем;
• Контроль доступу та облік трафіку по користувачам;
• Проксі-сервер — це звичайна програма (а не системна), яка може працювати з мінімальними правами на будь-якій ОС з підтримкою мережі (стека TCP / IP);
• Відсутність доступу в Інтернет по інших протоколах часто було більш перевагою, ніж недоліком.

У зв'язку із зростанням ролі інших мережевих протоколів, переходом до тарифікації послуг інтернету по швидкості доступу, а також появою дешевих апаратних маршрутизаторів з функцією NAT, використання звичайних проксі-серверів для виходу користувачів до Інтернет застосовується вкрай рідко.

Однак великого поширення набули прозорі проксі-сервери (протоколу http, іноді деяких інших), в тому числі і ті, що входять до складу багатьох апаратних маршрутизаторів для доступу до інтернету, з метою збору статистики та контролю доступу до сайтів. Інші порти (протоколи) при цьому проходять через NAT.

Основними параметрами проксі-сервера є:

· Протокол, по якому відбувається з’єднання;

· Порт.

Наприклад, у Windows параметри проксі-сервера можна побачити, звернувшись до вкладки «Додаткові/Мережа» та вибравши пункт «Налаштування з’єднання».

HTTP-проксі – використовується для з’єднання по протоколам HTTP/HTTPS. HTTPS підтримує метод CONNECT і дозволяє організувати ланцюжок проксі-серверів.

SSL-проксі – проксі-сервер, який дозволяє встановити «прослуховування» трафіку, зашифрованого за допомогою SSL-протоколу.

FTP-проксі – дозволяє здійснювати будь-які операції з файлами на віддаленому сервері по протоколу FTP.

SOCKS – мережений протокол, який дозволяє клієнт-серверним додаткам прозоро використовувати сервіси за міжмережевими екранами. SOCKS передає усі дані клієнта, не додаючи нічого від себе, на відміну від HTTP-проксі.

Поиск по сайту: