АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Реалістичний тип художньої творчості: напрями і стилі

Читайте также:
  1. III. Мета, стратегічні напрями та основні завдання Національної стратегії
  2. IV. Основні напрями реалізації Національної стратегії
  3. Алгоритм презентації твору мистецтва на уроці Художньої культури.
  4. Антропологія менеджменту та антропологія конфлікту як перспективні напрями досліджень
  5. Вплив релігійно – філософських уявлень на формування художньої культури Китаю.
  6. Головні напрями впливу соціалізму на долю людства
  7. Головні напрями реформування політичної системи
  8. Духовність та сакральний зміст художньої культури Індії.
  9. ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. СУЧАСНІ НАПРЯМИ І ШКОЛИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ЕКОНОМІСТИ
  10. Зміст ,функції, морфологія та рівні існування художньої культури
  11. Зовнішньоекономічна політика держави: сутність і напрями реалізації
  12. Капітал банку, його склад, структура, джерела формування та напрями використання

Домінуючим напрямом в українській літературі 70-90-х рр. ХІХ ст. є реалізм, що позначається помітною соціальною й політичною тенденційністю. У статті «Слово про критику» (1896) І. Франко підкреслював, що українська література ще ніколи «не була в такім живім та тіснім зв'язку зсуспільним розвоєм, з провідними суспільними змаганнями, з кипучою класовою боротьбою, як у нашім віці...» «Народна література мусить виробитись на ґрунті насущних потреб народних та живої дійсності», – таку вимогу ставить у статті «Лист до молоді української» (1894) перед письменством П. Грабовський.

В українській літературі 70-90-х років домінує показ людини в тісних зв'язках із суспільством. Нещаслива доля людини розкривається як наслідок не морально-етичних, побутових, а соціальних умов. Українські письменники намагалися не тільки показати важке становище народу, а й розкрити його причини через показ конфліктів, розстановки соціальних сил у своїх творах. Це були, як правило, зіткнення персонажа чи ліричного героя з суспільними обставинами, Саме так трактують свої образи найвизначніші реалісти XIX ст. І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, П. Грабовський, Я. Щоголев, І. Манжура та ін.

Значно глибше розробляється в теорії і втілюється у творчій практиці проблема типізації. Персонаж літературного твору поєднує в собі суто індивідуальні риси й риси певного соціального прошарку. Повість І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря», наприклад, І. Франко оцінив як історію «всього українського селянства» за часів кріпацтва, написану «в однім широкім образі». Частіше з'являється у твоpax тип маси (масові сцени в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», бунт на сахарні у повісті Нечуя-Левицького «Микола Джеря», «буря» з землі проти неба у повісті Франка «Борислав сміється», масові сцени у п'єсі Карпенка-Карого «Сава Чалий» тощо).

Письменники 70-90-х років особливу увагу звертають на поглиблення психологічного змалювання персонажів, передачу настроїв ліричного героя. Прикметними в цьому плані є образи романів Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія», персонажів драми І. Карпенка-Карого «Безталанна», М. Старицького «Талан», ліричного героя збірки І. Франка «Зів'яле листя» та ін. Епічна об'єктивність давала змогу письменникам реалізму розкривати правду життя, показувати залежність людини від суспільних умов і оточення. При цьому передові митці слова йшли, за словами Франка, «не від індивідуальної психології до соціології, а навпаки, від соціології до індивідуальної психології».

Новий підхід до художнього осмислення життя вимагав появи нових жанрів, удосконалення традиційних. Поруч з оповіданням важливе місце займає новела, поруч з соціально-побутовою повістю – повість соціально-психологічна, з'являються соціально-психологічний роман, нарис, соціально-побутова і соціально-психологічна драма, історична реалістична драма, історична трагедія, широко застосовується вірш-послання, вірш-«образок», соціально-психологічні, філософські поеми тощо.

(В.Поважна)


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)