АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СУТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА

Читайте также:
  1. Heraeus. Відсутність філій таких компаній в Україні стримує вільний
  2. Актори політичного процесу
  3. Альтернативні концепції політичного устрою
  4. Аналіз владних відносин у постіндустріальних суспільствах
  5. Базові компоненти соціального життя
  6. В експерименті у жаби було зруйновано гіпофіз. Внаслідок цього через деякий час її шкіра посвітлішала. Відсутність якого гормону викликала таку реакцію шкірного покриву?
  7. Виникнення та сутність синергетичного методу дослідження політичного процесу.
  8. Виробничі відносини рабовласницького суспільства
  9. Виробничі ресурси суспільства і їх обмеженість. Крива виробничих можливостей.
  10. Влада як явище суспільного життя
  11. Власність: сутність, форми і місце в економічній системі.
  12. Вплив людини на природу на різних етапах суспільства

У сучасній політологічній літературі політичне життя сус­пільства визначається як сукупність духовних, чуттєвих, емо­ційних і практичних форм політичного буття людини і суспільства, яке характеризує їх відношення до політики та участь у ній.

Цей термін використовується для узагальненої оцінки соціально-політичних характеристик життя конкрет­них епох, країн, суспільств, діяльності і політичної поведінки певних класів, соціальних груп та прошарків, а також окремої людини. Політичне життя детермінується соціально-економі­чними, культурно-історичними та іншими факторами, зокре­ма, типом держави та її політичним ладом, політичною інституціональною структурою влади, неформальними об'єд­наннями тощо. Воно формується культурно-історичними тра-ди- ціями, національними особливостями народу, суспільним середовищем з його духовними цінностями, релігією, а також зумовлене станом розвитку загальнолюдських громадянських і політичних прав та свобод.

Політичне життя надзвичайно динамічне. Воно є відобра­женням змагань різноманітних учасників суспільного процесу за вплив, лідерство, а в кінцевому рахунку — за владу. Слід підкреслити найрізноманітніші ознаки його диференціації: за політичними та ідеологічними переконаннями, за індивіду­альним і суспільним рівнем розвитку свідомості та культури, за регіональними орієнтаціями, національною приналежніс­тю, віросповіданнями тощо.

Соціальний простір, в якому протікає політичне життя, над­звичайно різноманітний серед держав світу або окремих їх ре­гіонів — як внутрішніх, так і зовнішніх. Він визначається типом держави, її політичним устроєм, зокрема, характером управління: авторитарним, тоталітарним, диктаторським, де­мократичним. Політичне поле, в якому здійснюється життєді-

яльність громадян суспільства, залежить від системи зв язків між державою і суспільством, між державою та індивідом або конкретною групою громадян. Тому його можна класифікувати за такими ознаками:

— за обсягом охоплення сфери: внутрішньополітичне, зов­нішньополітичне;

— за сферами прояву: соціально-політичне, національно-політичне, військове, адміністративно-політичне та ін.;

— за суб'єктами політики: соціально-класове, національне, державне, партійне, громадсько-політичне тощо;

— за діяльністю політичних органів: парламентське, адміні­стративне;

— за формами організації: організоване, стихійне, слабоор-ганізоване;

— за рівнем здійснення: за місцем проживання, в трудових колективах, на рівні управління й самоуправління, за адміні­стративно-територіальним поділом, на державному рівні, мі­жнародному рівні.

Найхарактернішими особливостями політичного життя будь-якої країни світового співтовариства є намагання досягти ста­білізації суспільного життя, цілісної єдності, соціальної впорядкованості, плюралізму, відбиття своєрідності політично­го часу, активності.

Політичне життя виконує функцію стабілізатора суспільного життя.

Політична стабільність суспільства — такий стан рівноваги політичного життя, для якого є характерними в основному сталість і збереження функціонування політичних інститутів, порівняно рівний перебіг політичних процесів, відсутність впливу конфліктів на якісні зміни у політичній сфері. Основними особливостями стабільності політичного життя є, насамперед, розгляд суб'єктів політики, політичної стабільності як однієї з центральних цілей і цінностей; наявність механізмів досягнення і збереження постійної рівноваги політичного жит­тя; своєчасне витіснення, упередження в політичній системі елементів, структур, які порушують функціонування і розвиток політичного життя, уникнення та розв'язання політичних кон­фліктів, запобігання передкризовому, а тим більше кризовому стану тощо; постійне оновлення функціонування внутрішніх структур політичного життя; зв'язок внутрішнього політичного життя країни зі світовим політичним життям, тобто глобаліза­ція, універсалізація політичного життя.

Отже, стабільне політичне життя — це не аморфне, тихе, а надзвичайно складне життя, активне, рухоме, наповнене безперер вним процесом змін у політичній сфері. Воно потребує постійної уваги до підтримки рівноваги через політичне керівництво, управління, організацію, ідеологічний вплив та інші стабілізу­ючі заходи. Якщо стабілізаційні механізми якісних політич­них трансформацій перестають діяти, політична стабільність вступає в смугу стагнації.

Політична стагнація життя суспільства — це застій, згор­тання змін, окостеніння форм, розпад структур політичного життя, що призводить до припинення політичного розвитку, краху політичної системи суспільства або ж політичного рег­ресу в цілому.

Особливостями політичного життя, що перебуває у стані стагнації, є: пасивність, а згодом звуження діяльності всіх еле­ментів "політичної системи; стандартизація політичного життя, розвиток суспільства за розробленим політичним сценарієм; своєчасне вирішення політичних конфліктів, прагнення зара­ди мнимого вигляду або через свою неспроможність до вирі­шення "загнати" конфлікти "всередину"; замкнутість полі­тичного життя; боязливе ставлення до будь-яких змін устале­них форм політичного життя, до будь-яких його якісних трансформацій; нездатність до вироблення нових форм полі­тичного життя; згортання всіх форм демократії, бюрократиза­ція політичного життя.

Об'єктивно політична стагнація веде до політичного застою, політичної кризи, політичного конфлікту як симптому полі­тичної нестабільності.

Політична нестабільність (дестабілізація) суспільства — це стан політичного життя, який перебуває під постійним впли вом різного роду соціальних і політичних катаклізмів (криз, конфліктів тощо), що ведуть до корінних якісних змін, до розвалу політичної стабільності.

Нестабільність політичного життя суспільства характеризу­ється наявністю періодичних криз, потрясінь, політичних та інших конфліктів; відсутністю автоматично діючого механізму усунення диспропорцій, які виникають досить природно, що спричиняє хаос та ін.; порушенням управлінських відносин у зв'язку з розвалом економічних стосунків; безвладдям або над­звичайною слабкістю структур законодавчої, виконавчої та судової влади; повним розпадом традиційних політичних ін­ститутів (партій, громадських об'єднань та ін.), розпадом ок­ремих політичних структур (армії, суду, прокуратури, органів державної безпеки та ін.); виникненням нових владних адміністративних політичних структур як передумови оновлення політичної системи; висуненням альтернативних шляхів роз­витку, нових політичних елементів і структур, що прагнуть впливати на політичну систему методом руйнування або тво­рення; можливою інтервенцією, що або призводить до заги­белі політичної системи, або, у разі перемоги над ворогом, стає причиною її розквіту; плюралізмом у діяльності засобів масової інформації; виникненням різноманітних нових форм політичної діяльності; виникненням в умовах нестабільної правової системи розмаїття партій, громадських об'єднань та інших форм громадсько-політичної самодіяльності мас.

Нестабільність політичного життя призводить до політичних потрясінь. Політичне життя розвивається стабільно в умовах громадянської згоди, злагоди.

Громадянська згода — це діяльність громадян, що заснована на єдності поглядів і схожості орієнтацій і спрямована на ста­новлення громадянського суспільства.

Громадянської згоди досягають при здійсненні такої актив­ної форми політичних відносин, як консенсус (від лат. con­sensus — згода, єдність, одностайність, загальна думка). Вивченням і осмисленням консенсусу у світовій політології замається консенсулогія.

Консенсулогія — напрям політології, спрямований на з'ясуван-ня~змісту, форм, характеру вироблюваних угод, вивчення за­гальної думки сторін, принципів, процедури досягнення єдності, одностайності у вирішенні питань на подолання кон­фліктів, розв'язання суперечностей, досягнення миру, узгод­ження позицій, взаємної згоди.

Консенсус розглядається як взаємна згода, спільність, погодже­ність позицій, збіг думок політичних суб'єктів у процесі політич­ної діяльності і як принцип політичних відносин, процедура вироблення й прийняття суб'єктами політики рішень або догово­рів, форма подолання існуючих суперечностей та розбіжностей.

На основі консенсусу за наявності у сторін розмаїття інте­ресів та орієнтацій відбувається політична консолідація. У ра­зі відсутності консенсусу з найбільш принципових питань і основних цінностей відбувається політична.дезінтеграція, тобто поділ спільності на групи. Строкатість таких груп може розширюватись. За таких умов політика перетворюється на декларування вузькогрупового або особистого егоїзму, перес­тає бути механізмом зіставлення позицій та інтересів, накопи­чення й передачі досвіду. Можливість для співробітництва різнорідних сил у межах соціальної цілісності зникає, бо в ній в такому випадку немає необхідності, а цілісність є характер­ною рисою політичного життя.

Цілісність політичного життя досягається багатьма шляха­ми: узгодженням різноманітних інтересів, інтеграцією різних форм політичної діяльності, врахуванням усього багатства су­спільно-політичних зв'язків та залежностей, досягненням співвідношення політичних інтересів окремо взятого політич­ного суб'єкта з об'єктивними потребами, інтересами політич­ного суспільства взагалі.

і. Єдність політичного життя досягається внаслідок інтегра­ції, погодження політичних і всіх інших інтересів. Незалеж­ність, самостійність будь-якого суб'єкта політичного життя в реалізації власних політичних інтересів за умов єдиного ін­тегрованого суспільства є відносною. Вона вимагає враху­вання всього багатства суспільно-політичних зв'язків, всіх тих різного роду залежностей, у межах яких перебуває політич­ний суб'єкт, тобто соціальної впорядкованості політичного життя.

Соціальна впорядкованість є основою утвердження організа­ції політичного життя. Якщо ступінь соціальної впорядкова­ності істотно знижується, люди починають сприймати політику і все, що з нею пов'язане, як дуже небезпечний хаос. Це супроводжується розчаруванням у вибраному політичному курсі, наростанням тривоги, готовності прийняти будь-які, але, на їх думку, ефективні засоби впорядкування соціальних зв'язків. Уроки історії у таких випадках є повчальними саме тому, що існують межі підтримки масами демократичних змін. Ступінь невпорядкованості соціальних зв'язків у пере хідний період до нової моделі їх регуляції неминуче зростає. Проте вона не повинна викликати почуття втрати безпеки, цьому сприяє правова система. Однак впорядкованість полі­тичного життя не виключає його множинності.

Плюралізм політичного життя наприкінці XX — напередод­ні ХХіст. дедалі більше набуває конструктивного характеру, сприяє консолідації соціальної системи. Він передбачає кон­сенсус усіх членів суспільства з фундаментальних питань його існування. В основі консенсусу лежить пошук ключових для будь-якої політичної системи цінностей — образ суспільства, до якого тяжіє більшість громадян.

Політичне життя суспільства — це те, що існує суб'єктив­но, є в дійсності і становить факт. Для політики реальне по­літичне життя має значення лише в історичному контексті, а це означає, що певна політична реальність історично виникла і має перспективи у своєму розвитку. Не враховуючи таку реаль­ність політичного життя, неможливо прийняти вірне рішення. У цьому зв'язку політичне життя характеризують політичний прос­тір і політичний час, в яких воно розгортається.

Політичний простір виступає у трьох вимірах: як передумова політичного життя; мета політичних процесів життєдіяльності (геополітика); як середовище здійснення найрізноманітніших форм політичного життя.

Політичний простір як передумова політичного життя визна­чає його данність, а саме — територіальні розміри, межі й фор­уми організації, координати цивілізації, що склалися, вплив кліматичних особливостей на політичне життя, його організа­цію й функціонування, особливості керованості, комунікатив-ності, можливості виконавської влади, зв'язок центру з владою на місцях, можливості хаосу, розвалу, розпаду, активність і па­сивність політичного життя та ін.

Важливою властивістю політичного життя є політичний час. Він — сутнісна характеристика змісту політичного життя на певному конкретно-історичному етапі його розвитку. Політи­чний час не є календарним часом, це час політичних подій, що визначає все політичне життя. Так, на кінець XX ст. полі­тичне життя Східної Європи характеризується розпадом тота­літаризму, кризою імперської централізації, формуванням і зміцненням національних політичних систем у республіках, переходом до демократичних форм політичного життя. Для України 90-ті роки XX ст. — це політичний час переходу до демократичної легітимності, незалежності, гуманності, само­організації й самоуправління політичного життя.

У XX ст. людство надзвичайно активізувало політичне життя, віддаючи належне активній ролі політики. Активність політич­ного життя стала його рисою. Вона залежить від багатьох фак­торів: місця особи в суспільстві; політичного режиму (тоталітарного, авторитарного, демократичного); політичної і правової культури народу; досконалості структури і функціону­вання політичної системи суспільства; економічного життя і ре­ально функціонуючої економічної системи суспільства; складності соціальної структури суспільства; наявності інтелек­туального потенціалу в політичній сфері, тобто кола людей, по­літично освічених, щирих патріотів, громадян честі й відповідальності, вольових, організаційно даровитих, далекозо­рих, які, крім великого політичного впливу на суспільство, ма­ють і моральний авторитет. Кожен з цих факторів по-своєму важливий.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)