АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Структура характеру

Читайте также:
  1. APQC структура классификации процессов SM
  2. I. Общие критерии оценки рефератов и их структура
  3. I.2 Реформирование и современная структура банковской системы РФ.
  4. II. Структура Доклада
  5. II. Структура Переліку і порядок його застосування
  6. III. Виды понятий, выделяемые по характеру элементов объема.
  7. III. Диалектика: ее суть структура и альтернативы.
  8. III. Социальная структура и стратификация
  9. IV. Границы структурализма?
  10. IV.Структура, порядок изложения и оформления работы
  11. VI. Взаимодействие Церкви с государственными структурами и обществом в деятельности по реабилитации
  12. VII. СТРУКТУРА ЛИЧНОСТИ

Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське «Я» як єдине ціле. Розуміння характеру як єдності його рис не виключає відокремлення в ньому окремих ланок з метою глибшо­го пізнання його сутності. І. Павлов, не заперечуючи цілісності характеру, відстоював необхідність відокремлення його структур­них компонентів. Якщо ви аналізуєте особистість, — писав він, — ви повинні сказати, що за такими ось рисами її можна характери­зувати як тиху, спокійну, химерну, ніжну тощо. Але якщо окремі частини уявити відокремлено, без їх взаємозв'язку, то характеру людини, звичайно, визначити не можна. Потрібно брати систему рис і в цій системі аналізувати, які риси висуваються на перший план, а які ледве виявляються, затираються.

Визначити структуру характеруозначає виокремити в ньому провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна.

У структурі характеру необхідно розрізняти зміст і форму. Зміст характеруособистості визначається суспільними умовами життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивують­ся, на щось або на когось спрямовуються. Але за формоюнаміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, у яких перебуває людина, і від особливостей її характе­ру, передусім від темпераменту.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

• спрямованість;

• переконання;

• розумові риси;

• емоції;

• волю;

• темперамент;

• повноту;

• цілісність;

• визначеність;

• силу.

Спрямованістьє провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.

Переконання— знання, ідеї, погляди, що є мотивами по­ведінки людини, стають рисами її характеру й визначають став­лення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляють­ся в принциповості, непідкупності та правдивості, вимогливості до себе. Людина з твердими переконаннями здатна докласти мак­симум зусиль для досягнення мети, віддати, коли потрібно, своє життя заради суспільних справ. Безпринципним людям, кар'єри­стам ці риси характеру не властиві.

Розумові рисихарактеру виявляються в розсудливості, спос­тережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють під впливом першого імпульсу. Розумова ж інертність, навпаки, виявляється в пасив­ності, байдужості, повільності у прийнятті рішень або у поверхо­вому підході до справ без урахування їх важливості.



Емоціїстають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, «товстошкірість», нечутливість до страж­дань інших, нездатність співпереживати. Моральні, естетичні, піз­навальні, практичні почуття завдяки мірі вираженості в них емоцій можуть виявлятись або в екзальтації, або в спокійному, поміркова­ному ставленні до явищ природи, мистецтва, вчинків людей.

Воляв структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Отже, воля, як вважають, є стрижневим компонентом сформова­ного характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, здатним досягати поставленої ме­ти. Безвільні ж люди слабохарактерні. Навіть при багатстві знань і досвіду вони нездатні наполягати на справедливості, виявляють нерішучість, боязливість.

Темпераменту структурі характеру є динамічною формою його прояву. Характер — це єдність типологічного і набутого за життя досвіду. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різноманітне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлен­ня, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом. Одні й ті самі переконання, погляди, знання люди з різним тем­пераментом виявляють своєрідно щодо сили, врівноваженості та рухливості дій.

Виокремлюючи в характері його структурні компоненти, тре­ба мати на увазі, що характер — це сукупність усіх його структур­них компонентів. Кожний структурний компонент характеру: спрямованість, інтелект, емоції, воля, темперамент інтегративно виявляється певною мірою в кожній рисі характеру, як і в харак­тері загалом. Тому не можна говорити про світоглядні, інтелекту­альні, емоційні, вольові риси характеру. Характер як своєрідне стійке, цілісне ставлення особистості до різних аспектів дійсності може бути стійким або нестійким, повним, цілісним, визначеним або невиразним.

‡агрузка...

Повнотахарактеру — це всебічний розвиток основних його структурних компонентів: розумових, моральних, емоційно-во­льових. Розсудливість вчинків такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням.

Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова та діла або в її відсутності у вчинках. У безхарактерних людей помітно виявляються розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис харак­теру, випадковість їх виявлення, залежність їх проявів від ситу­ацій, а не від внутрішніх установок особистості.

Особливо важливою в характері є його визначеність.Твер­дість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей свідчать про визна­ченість її характеру. Визначеність характеру у людини як суб'єк­та діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи — вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони чи погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.

Силахарактеру виявляється в енергійних діях, завзятті та ак­тивності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінця, не зважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх долати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.

Справжню людину — активного діяча, колективіста, патріота, інтернаціоналіста, гуманіста — характеризує єдність усіх компо­нентів її характеру. Проте єдність характеруне виключає того, що в різних ситуаціях у однієї й тієї самої людини по-різному ви­являються зазначені компоненти та риси характеру. Одночасно людина може бути поблажливою та надмірно вимогливою, непо­хитною та поступливою, щедрою та скупою. При цьому єдність компонентів характеру залишається і саме у цьому виявляється.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |


При использовании материала, поставите ссылку на Студалл.Орг (0.015 сек.)