 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Розвиток ідей гармонійного і всебічного виховання особистості в історико-педагогічній науці
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
ТЕМА. Видатні педагоги про мету виховання. Трактування мети виховання в сучасних нормативних документах.
План
1. Поняття мети виховання в педагогіці. Співвідношення понять «мета виховання» та «виховний ідеал».
2. Розвиток ідей гармонійного і всебічного виховання особистості в історико-педагогічній науці.
3. Сучасне звучання головної мети національного виховання в українській державі.
4. Видатні педагоги про мету виховання.
5. Трактування мети виховання в сучасних нормативних документах України.
Література.
ХІД ВИКОНАННЯ
- Поняття мети виховання в педагогіці. Співвідношення понять «мета виховання» та «виховний ідеал».
Проблема мети і завдань виховання підростаючого покоління така ж давня, як і саме поняття виховання, а категорія мети – одна з вихідних категорій педагогіки.
Для розуміння сутності проблеми мети і завдань виховання проаналізуємо наступні поняття і терміни: "мета", "ціль", "цілеспрямованість", "завдання", "ідеал".
Цілеспрямованість – найважливіша характеристика педагогічного процесу, основним завданням якого є виховання особистості людини. Цілеспрямованість виховання означає обгрунтовану послідовність цілей виховання, постійне коригування виховних дій. Ціль визначає не лише характер окремих виховних впливів, а й спрямованість і специфіку функціонування як всього виховного процесу, так і кожного його компонента. Основній меті виховання в нашому суспільстві підпорядковуються зміст, організація, методи, форми й результат виховання. Тому проблема мети виховання в педагогіці є фундаментальною.
У “Словнику української мови” ціль визначається як те, “до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета”. Мета – це образ певного передбачуваного результату, на досягнення якого спрямовані або будуть спрямовані дії. Атрибутом будь-якої мети є певне спонукання, вольове ставлення вихованця до очікуваного результату, його бажання, прагнення реалізувати мету. Кінцева мета – це самоціль всієї діяльності вихованця, вона наскрізь її пронизує і зводить всі інші цілі до ролі допоміжних засобів.
Мета виховання – це наперед визначені результати формування, розвитку і постійного самовдосконалення особистості, яких прагнуть досягти в процесі виховання.
Мета є визначальною характеристикою виховної системи. Саме ціль і засоби її досягнення відрізняють одні системи від інших: системи, спрямовані на задоволення потреб дитини – її прагнень, бажань, інтересів. У сучасному світі існує багато цілей виховання і відповідних їм виховних систем. Діапазон відмінностей між цілями широкий – від незначних змін деяких якостей людини до кардинальних змін її особистості. Мета визначає загальну цілеспрямованість виховання. У практичній виховний роботі педагог ставить конкретніші цілі, обираючи відповідний зміст і способи виховної діяльності, причому реальні результати виховання порівнює із загальною метою.
У педагогіці прийнято конкретні цілі виховання називати завданнями. Мета і завдання зіставляються як ціле і частина, система і її компоненти. Тому справедливим може бути і таке визначення: мета виховання – це система завдань, які вона вирішує.
Ідеал – уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.
Проаналізуємо два підходи до визначення ідеалу виховання:
Г. Ващенка і Г. Сковороди. На ідеалі національного виховання Григорія Ващенка акцентують увагу багато авторів під час формування сучасного ідеалу. В його основі – критика “більшовицького” ідеалу виховання і необхідність опори на загальнолюдські та національні цінності, що є духовним надбанням українського народу. До загальнолюдських цінностей належать закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові й краси. Носієм усіх цих цінностей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння Вищому ідеалові.
Водночас, людина народжується і живе в конкретному національному середовищі. Таким чином, ідеал національного виховання грунтується на служінні Богові і своїй нації. Бог – це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса тощо. Нація – реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські цінності. В педагогічному розумінні виховний ідеал, за Г. Ващенком, – людина, яка служить Богові й Україні. На його думку, благом для Батьківщини є:
1) державна незалежність, можливість українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське й релігійне життя;
2) об’єднання всіх українців, незважаючи на їхнє територіальне походження, церковну приналежність, соціальний стан, в одну спільноту з єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом;
3) справедливий державний устрій, що підтримував би лад у суспільстві й водночас забезпечував особисті права і волю кожного громадянина, сприяв розвиткові й прояву його здібностей для загального блага;
4) справедливий соціальний устрій, за якого зникла би боротьба між окремими суспільними групами;
5) високий рівень народного господарства і справедлива його організація, без елементів експлуатації, що забезпечувала б матеріальний добробут всіх громадян;
6) розквіт духовної культури українського народу: науки, мистецтва, освіти; піднесення її до найвищого світового рівня;
7) високий релігійно-моральний рівень українського народу, втілення в життя вчення Христа;
8) здоров’я українського народу, зведення до мінімуму його хвороб і виродження.
Така орієнтація виховного ідеалу приводить до категоричного протиставлення українського національного виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, яка грунтується на матеріалізмі й атеїзмі; а з іншого – національно-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.
Григорій Сковорода звертав особливу увагу на виховання Людини, підкреслював необхідність прокладання людиною шляху до себе: “Слухай, християнине з твоїм поганським серцем! Чи довго тобі лежати на землі! Чи будеш ти коли-небудь людиною? Не будеш – чому? Вернися ж у дім твій, о буйний чоловіче! Очисти спершу свою світлицю, знайди всередині себе світло, тоді знайдеш і біблійним сміттям засипану драхму...”
Надзвичайно мудрою є одна із його притч: “Стародавній мудрець Едіп, вмираючи, залишає малолітньому синові в спадок історію під назвою “Сфінкс”. Любий сину, ось тобі найкращий мій спадок. Прийми цю маленьку книжечку із правиці моєї; люби її, якщо хочеш любити твого батька; мене вшануєш, шануючи її. Носи її з собою і май у серці своєму, лягаючи і встаючи. Вона тобі плід принесе такий, як і мені, розумій – блаженний кінець життя твого. Не будь нахабним і безсовісним, ступай тихенько, життя є небезпечний шлях; привчай себе задовольнятися з малого, не наслідуй тих, хто розтрачує серце по зовнішності. Вчися збирати розсипані думки твої і повертати їх всередину себе. Щастя твоє всередині тебе, тут центр його закопаний: пізнавши себе, все пізнаєш. Не пізнавши себе, у пітьмі ходитимеш і лякатимешся страху, де його не було. Пізнати себе повно, пізнатися й здружитися з собою – це є невід’ємний мир, істина щастя і мудрість досконала. Ах, якби я міг тепер закарбувати на твоєму серці пізнання самого себе.., але світло це осяває у пізньому віці, якщо хтось щасливий... Будь добрим до всіх. Не образиш і ворога свого, якщо хоч трохи намагатимешся себе пізнати... Звичайно, пізнаєш себе, якщо сильно прагнутимеш вникати всередину себе, сильно, сильно... лише цим врятуєшся від лютого мучителя”.
Великий український філософ і педагог подає нам повну програму виховання людини, стрижньовими компонентами якої є добро, любов і самопізнання, що забезпечують само-актуалізацію людини у житті.
Отже, до змісту ідеалу українського виховання мають входити уявлення про найвищу досконалість, яка формувалась у свідомості громадян України протягом багатьох століть. Основою цього ідеалу повинні бути, з одного боку, корінні суспільні інтереси українського народу – створення української держави та забезпечення її незалежності й недоторканності, а з іншого – Людина – духовно багата, розумово розвинута, фізично досконала особистість українського громадянина. Щоб не повторювати помилки минулого, не формувати в українських громадян рабську психологію споживацького патріотизму, необхідно надавати перевагу Людині, яка перебуває “...на шляху пізнання Бога і самої себе... Ідеал виховання – Людина. Людина, здатна зрозуміти, що відбувається з нею і навколо неї. Людина пізнаюча, людина добра, людина щаслива. Такий виховний ідеал бачимо ми, стоячи на плечах геніїв. Такий виховний ідеал вказує нам наш великий предтеча Григорій Сковорода. І якби ми набрали трохи мудрості і сили та пішли за ним, він і довів би нас до славної істинної людини. Вона є воскресіння і життя наше. Повторимо за мудрецем його ж словами: “Куди тебе біс жене? Повернися в дім свій!”, “Шляхи твої всередині себе закінчиш”, “У тобі джерело життя”.
Отже, мета й ідеал виховання діалектично взаємозв’язані. З ідеалу виводяться загальні та конкретні цілі виховання. Якщо він дуже віддалений, абстрактний і розмитий, то цілі виховання з нього вивести важко, а то неможливо. При значній конкретизації, навпаки – ідеал підмінює цілі і втрачає свою привабливість взірця. Тому вживається поняття практичного (реального) ідеалу – узагальненого зразка вихованості у відповідності з існуючими уявленнями про виховану людини. Необхідно оптимально поєднувати загальнолюдські та національні цінності у виховному ідеалі, надаючи перевагу першим. Але в той же час джерелом обгрунтування ідеалу українського виховання має бути сам народ, його історія, дух, традиції, цінності, менталітет і ментальність. “Людина на шляху пізнання Бога, Людина – єство і сутність України – ось наш ідеал”.
Розвиток ідей гармонійного і всебічного виховання особистості в історико-педагогічній науці.
Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства. Цей ідеал не втратив своєї значимості протягом сторіч, починаючи з афінської системи виховання, де й зародилося розуміння гармонійності людини (калокагатія – ідеал фізичної і моральної досконалості). Гармонія була метою виховання в афінській, римській, візантійській системах, а через тисячу років – в епоху Відродження, згодом – у період нового часу (XVIII – XIX ст.). Така ідея виникла ще в античній філософії: Платон основну увагу звертав на виховання розуму, волі й почуттів, Арістотель робив акцент на вихованні мужності й витривалості, поміркованості й справедливості, високої інтелектуальної і моральної чистоти. З ініціативи видатного французького представника “нової філософії” Рене Декарта (1596 – 1650) термін “гармонія” було доповнено терміном “всебічність”. Так було сформовано концепцію гармонійно розвиненої людини.
Педагоги-гуманісти епохи Відродження Ф. Рабле, М. Монгень до змісту всебічного розвитку внесли культ тілесної краси, насолоду мистецтвом, музикою, літературою. Соціалісти-утопісти Т. Мор, Т. Кампанелла висунули ідею поєднання виховання і праці. Р. Оуен звертав увагу на одночасний розвиток інтелектуальних і фізичних сил особистості, її моральне та естетичне формування. Шляхи досягнення цієї мети він убачав у поєднанні навчання й виховання з продуктивною працею. Ж.-Ж. Руссо намагався підпорядкувати цілі виховання формуванню загальнолюдських цінностей. Й. Гербарт метою виховання проголошував розвиток всебічних інтересів, спрямованих на гармонійний розвиток усіх здібностей людини.
Із збільшенням обсягу наукових знань, особливо у XVIII ст., коли природничі й точні науки нагромаджували велику кількість нових фактів, часто будучи неспроможними розкрити їх внутрішню сутність, спеціалізація в мистецтві, науці стала закономірною, а всебічність перестала бути актуальною. Поняття “всебічний і гармонійний розвиток” почали трактувати як ідеал, до якого слід прагнути в процесі виховання. Проте сучасне його розуміння не є однозначним: одні схильні вживати його щодо професійної сфери, інші – стосовно сфери духовного розвитку, поділяючи людей за освітою на “фізиків” і “ліриків”; дехто вбачає у всебічності набір чеснот.
Поиск по сайту: