АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів

Читайте также:
  1. B) Распределению бюджетных средств
  2. IV. Бюджетное право в РФ.
  3. Анализ внебюджетных средств высшего учебного заведения.
  4. Анализ доходной части регионального бюджета
  5. Анализ производственных показателей деятельности бюджетных учреждений.
  6. Анализ расходной части регионального бюджета
  7. Анализ состояния расчетов по кредиторской задолженности, возникшей в бюджетной и во внебюджетной деятельности, причины её образования, роста или снижения.
  8. Аналіз та оцінка рівня економічного розвитку регіонів України
  9. Аналіз та оцінка рівня соціального розвитку регіонів України
  10. Аналіз технічного рівня розвитку виробництва
  11. Аналіз туристичного ринку та прогнозування його розвитку
  12. Б) бюджетно-налоговая политика

Величина перевищення видатків місцевого бюджету над його постійними доходами становить дефіцит місцевого бюджету. За статтею 72 Бюджетного кодексу:

— бюджет АРК та місцеві бюджети можуть прийматися здефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку;

— дефіцит бюджету АРК та місцевих бюджетів покривається за рахунок запозичень;

— затвердження обласних, районних, районних у містах,сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Законодавством України визначено, що основу місцевого самоврядування становить комунальна власність. Управління комунальною власністю здійснюється від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідними місцевими радами народних депутатів та уповноваженими ними іншими органами місцевого самоврядування. До комунальної власності було віднесено майно, що передавалось безоплатно колишніми СРСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а також майно, що набувається місцевими радами народних депутатів за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних, цільових, валютних фондів та інших ресурсів.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про власність" комунальну власність як власність адміністративно-територіальних одиниць поряд із загальнодержавною (республіканською) власністю віднесено до державної власності.

У бюджетній системі України обов'язково виникають взаємовідносини між різними бюджетами, яким притаманні великі за обсягами зустрічні потоки бюджетних коштів. Підставою для міжбюджетних відносин є визначені законодавством держави:

— розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;

— гарантія з боку держави щодо фінансування повноважень, наданих органам місцевого самоврядування;

— розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

— підтримка "бідних" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;

— вилучення коштів у відносно "багатих" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;

— різні форми взаємовідносин, що виникають у процесі виконання бюджетів (векселі, взаємозаліки, бюджетні позикитощо).

Розмежування доходів, проведене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, які мають об'єктивний характер і спричинені:

— різноманітністю природнокліматичних умов;

— різним екологічним станом територій;

— особливостями розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;

— насиченістю шляхами сполучення;

— кількістю населення, його віковим складом;

— економічним розвитком народного господарства та йогоспеціалізацією;

— станом соціальної та побутової інфраструктури тощо.

Вплив цих та багатьох інших факторів визначає різну вартість послуг, які надають місцеві органи в розрізі адміністративно-територіальних одиниць; різний податковий потенціал, який безпосередньо впливає на формування дохідної бази місцевих бюджетів; неоднакову потребу в коштах, що спрямовуються на підтримку соціально не захищених верств населення, утримання об'єктів соціально-культурної сфери тощо.

Остаточно збалансувати бюджети одного рівня лише розмежуванням їхніх доходів і видатків неможливо. Це досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладено завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.

Міністерство фінансів України має розгалужену регіональну структуру: Міністерство фінансів АРК і обласні та міські (міст Києва та Севастополя) фінансові управління; районні та міські (міст республіканського та обласного підпорядкування) фінансові відділи (рис. 10.2).

Розмежування повноважень і функцій між органами Міністерства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Так, Міністерство фінансів АРК складає і виконує республіканський бюджет, обласні фінансові управління — обласні бюджети, районні й міські фінансові відділи — районні й міські бюджети.

Крім того, місцеві фінансові органи виконують такі функції:

— забезпечують втілення в життя державної фінансової політики;

— аналізують показники розвитку економіки відповідного району та галузей народного господарства;

— сприяють збільшенню доходів бюджету;

— розробляють проекти зведених балансів фінансових ресурсів для відповідних територій;

— координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

— ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету;

— готують інформаційні матеріали, доповіді органам місцевої влади про хід і підсумки виконання бюджету;

— вирішують питання про відстрочення платежів;

— вносять пропозиції про надання пільг з податків і платежів до бюджетів відповідних рівнів за висновками податкових інспекцій.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові відділи — обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підпорядковані місцевим органам управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-ревізійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектору. Контрольно-ревізійна служба має регіональну структуру аналогічну структурі Міністерства фінансів.

Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання державного бюджету. Казначейство має таку саму регіональну структуру, як і Міністерство фінансів.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства.

Вищою її ланкою є Головна державна податкова адміністрація. Вона розробляє проекти податкового законодавства й організовує податкову роботу та діяльність податкових органів у країні. Регіональними органами є податкова адміністрація в АРК, областях, містах Києві та Севастополі та податкові інспекції в районах і містах обласного підпорядкування. Податкові адміністрації в областях і містах з районним поділом виконують організаційні та консультаційні функції. Безпосередньо податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах і містах (без районного поділу). Вони здійснюють облік усіх платників, що перебувають на цій території і контролюють їх розрахунки з бюджетом.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання і надають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності фінансової звітності.

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові (в тому числі валютні) фонди. Ці фонди включають у спеціальний фонд місцевих бюджетів.

Джерелами формування цільових фондів місцевих бюджетів є:

— залучення коштів населення — добровільні внески і пожертвування для проведення соціально-культурних заходів абобудівництва шкіл, лікарень тощо;

— доходи від місцевих позик, грошово-речових лотерей та

аукціонів;

— відрахування за твердо встановленими нормативами із

загальнодержавних цільових фондів.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)